Постанова
Іменем України
13 липня 2023 року
м. Київ
справа № 456/418/21
провадження № 61-12575св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковцун Христини Маркіянівни на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Гули Л. В., та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 24 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Форум» укладено кредитний договір № 0064/07/6.10-CL про надання валютного кредиту в розмірі 43 000,00 дол. США,з кінцевим терміном погашення кредиту до 23 жовтня 2017 року.
На забезпечення виконання кредитного зобов`язання за кредитним договором 24 жовтня 2007 року з нею (позивачем) укладено іпотечний договір № 3024, згідно з яким вона передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.
У 2012 році банк звернувся до суду з вимогою про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2015 року у справі № 1323/6612/12, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2017 року та постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (провадження № 61-19764св18), стягнуто з ОСОБА_2 (боржника) на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованість за кредитним договором в сумі 53 927,06 дол. США та штрафні санкції за порушення умов договору в розмірі 578 470,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2017 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (провадження № 61-19764св18), звернуто стягнення на предмет іпотеки.
У рішенні Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2017 року зазначено, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає до виконання протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
У цій справі боржник та іпотекодавець є різними особами. Боржником у зобов`язанні є ОСОБА_2 , а вона (позивач) є іпотекодавцем та стороною іпотечного договору.
14 грудня 2020 року в результаті ознайомлення із заявою про заміну стягувача у справі вона (позивач) дізналась про те, що 26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та TOB «ФК «Веста» (тепер - TOB «ФК «Інвестохіллс Веста») укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5 та нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за договорами іпотеки за реєстраційним № 324.
Вказувала на те, що вона (позивач) є іпотекодавцем за іпотечним договором, права за яким відступлено TOB «Веста», а тому вона має право заявляти вимогу про визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними. Укладення таких договорів з порушенням норм законодавства безпосередньо впливає на її права та обов`язки та порушує її права. Вважає, що договір відступлення права вимоги укладено з порушенням норм матеріального права в частині відступлення права вимоги як за кредитним договором, так і за договором іпотеки, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними.
Зазначала, що її як іпотекодавця не було повідомлено про укладення такого договору.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-01-31-000076-b, який відбувся 21 лютого 2019 року та на якому продано активи (майно) ПАТ «Банк «Форум», серед іншого, до активів, які придбав новий кредитор, належить пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а саме: права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами у кількості 492 активи; права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами - 2010 активів. Будь-яка інша інформація, яка може стосуватись опису предмета іпотеки, відсутня в протоколі електронного аукціону. Зазначає, що після отримання інформації про призначення заяви про заміну сторони до розгляду вона дізналась про факт укладення договору відступлення права вимоги та змогла ознайомитись з копіями договорів, додатків до них та інших документів. Однак оригіналів договорів у неї немає.
Відповідно до протоколу електронного аукціону серед переліку активів немає нерухомості, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 24 жовтня 2007 року.
Сума кредиту, вказана в паспорті публічних активів, становить 1 511 505,01 грн, а в додатку № 1 до договору № 0002/19/5 про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року «Реєстр договорів, права за якими відступаються, та боржників за такими договорами» сума є відмінною, а саме: в пункті 291 (боржник ОСОБА_2 ) загальний залишок заборгованості становить 2 014 804,57 грн.
Зазначала, що вказаний договір відступлення створює для боржника додаткове зобов`язання, яке відсутнє відповідно до основного кредитного договору, і, відповідно, про це було вказано в публічному паспорті активу ПАТ «Банк «Форум».
TOB «Веста» та ПАТ «Банк «Форум» уклали договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами № 254 в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 24 жовтня 2007 року № 3024 без попереднього проведення аукціону, так як в пул активів цей іпотечний договір та предмет іпотеки включені не були. У пункті 1.1 договору відступлення прав за договорами іпотеки не вказано перелік об`єктів іпотеки, не зазначено, яке саме майно є предметом іпотеки, реєстраційні номери об`єктів та реєстраційні номери іпотечних договорів. Форма договору відступлення права за іпотечними договорами не дотримана. В договорі відступлення права вимоги за договорами іпотеки (іпотечними договорами) є посилання на додаток до договору, однак, самого додатку, який нібито мав би містити перелік об`єктів іпотеки, немає. В додатках до заяви про заміну стягувача, з якими вона (позивач) ознайомилась під час розгляду заяви про заміну стягувача у справі, є додаток № 1 до договору про відступлення прав за договорами застави від 26 березня 2019 року. Додаток, в якому вказано перелік боржників та поручителів за договорами іпотеки, не має відношення до договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки.
Вказувала, що наявні документи не дозволяють встановити, за якими саме договорами, на які конкретно об`єкти перейшли права до нового кредитора. Крім того, зазначала, що договір відступлення права вимоги № 0002/19/5 є договором факторингу. Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. Ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.
Разом із тим, відповідно до інформації, отриманої з Комплексної інформаційної системи Національного банку України, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не має ліцензії для здійснення операцій з іноземною валютою.
Отже, TOB «Веста» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про відступлення прав за договорами іпотеки (іпотечними договорами) від 26 березня 2019 року, який посвідчений нотаріусом Юдіним М. А. та зареєстрований у реєстрі за № 254, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» у частині пункту 266 додатку № 1 до договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 26 березня 2019 року, що стосується відступлення прав вимоги за кредитним договором № 0064/07/6.1-CL та іпотечним договором від 24 жовтня 2007 року до позивачки ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір № 0002/19/5 про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» у частині пункту 291, а саме: кредитного договору № 0064/07/6.10-CL.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довела, що укладення ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» договору про відступлення права вимоги відбулося з порушенням її прав та законних інтересів чи вимог чинного законодавства.
Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що оспорюваний договір за своєю правовою природою не є договором факторингу, а є договором цесії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ковцун Х. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з`ясували обставини щодо проведення процедури продажу активів ПАТ «Банк «Форум»; не дослідили оригінали документів, на підставі яких відбулось відступлення права вимоги (встановлення обставин відбулось на підставі різних копій документів); не з`ясували обставин щодо порушення процедури укладення договорів (в частині відступлення за іпотечними договорами: форма, умови, предмет, тощо); не з`ясували обставини щодо збільшення вдвічі суми зобов`язання, права на які перейшли до відповідача.
Також суди неправильно застосували норми матеріального права в частині визначення правової природи договорів, на підставі яких відбулось відступлення права вимоги за іпотечними договорами, та в частині дотримання законодавчих вимог щодо форми договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами.
Крім того, суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування оригіналів договорів, визнання недійсними яких і було предметом позову, як наслідок, встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів. Суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про повернення до з`ясування обставин справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди не врахували, що у ПАТ «Банк «Форум», яке є ліквідованим, не було правових підстав укладати договір про відступлення права за іпотечними договорами від 26 березня 2019 року, а саме за іпотечним договором від 24 жовтня 2007 року № 3024, який не включено до складу пулу активів, про що свідчить публічний паспорт активу. Так, в публічний паспорт активу включено лише інформацію про кредитний договір, а договір іпотеки не включено.
Також, при встановленні обставин щодо природи договору, за яким перейшли права за кредитними договорами та договорами іпотеки, суди не дослідили обставини щодо збільшення вдвічі зобов`язання за договором (сума відмінна від вказаної у рішенні суду).
При цьому суди не врахували, що за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги № 0002/19/5 є саме договором факторингу і за цим договором передано право вимоги за валютним кредитом, а відповідач немає ліцензії для здійснення операцій з іноземною валютою.
Підставами касаційного оскарження рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та у постанові Верховного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц (провадження № 61-2616св19); суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Форум» укладено кредитний договір № 0064/07/6.10-CL про надання валютного кредиту у розмірі 43 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання зобов`язання позичальника, 24 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Форум» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 3024, згідно з яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
У листопаді 2012 року ПАТ «Банк «Форум» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у якому просило стягнути заборгованість за вказаним кредитним договором та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2015 року з урахуванням рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2017 року та постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 1323/6612/12, стягнуто з ОСОБА_2 (боржника) на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 927,06 дол США та штрафні санкції за порушення умов договору в розмірі 578 470,46 грн.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним 24 жовтня 2007 року між АКБ «Форум», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_1 , шляхом її реалізації на прилюдних торгах з початковою ціною продажу згаданого предмета іпотеки для подальшої його реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Зазначено, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає до виконання протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців, іпотекодавців та поручителів, зазначених у додатках №№ 1; 1.1; 1.2 та акті № 1 приймання-передачі документації до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами поруки та договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням всіх змін, доповнень та додатків до них, згідно зазначених додатків та акту. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки, договорами застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами, які укладаються між сторонами одночасно із укладенням цього договору, та підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до пункту 2 договору новий кредитор у день укладення договору, але не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами. Сторони домовились, що права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, договорами забезпечення, а також всі похідні вимоги з цих договорів.
Згідно із пунктом 4 договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор до моменту укладання договору сплачує банку кошти у розмірі 25 217 433,65 грн (ціна відступлення) на підставі протоколу електронних торгів № UA-ЕА-2019-01-31-00076-b від 21 лютого 2019 року, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону); загальна сума за протоколом 125 073 805,27 грн, переможцем яких став новий кредитор.
Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, до договору № 0002/19/5 про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року банк відступив право вимоги за кредитним договором № 0064/07/6.10-CL від 24 жовтня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2
26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. (зареєстровано у реєстрі за № 254).
Згідно із пунктом 1.1. вказаного договору у зв`язку з укладенням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору № 0002/19/5 про відступлення прав вимоги від 26 березня 2019 року, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами згідно з додатком № 1 вказаного договору, разом з усіма додатками до них та додатковими договорами, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладенням у новій редакції, укладеними між первісним іпотекодержателем та боржниками/ іпотекодавцями. Первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав первісного іпотекодержателя, належних первісному іпотекодержателю згідно з договорами іпотеки, укладеними між первісним іпотекодержателем та боржниками /іпотекодавцями.
Відповідно до пункту 1.4 предметами іпотеки, визначеними договорами іпотеки, є нерухоме майно, вказане у додатку 1, який є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно із пунктом 2.2 права за договорами іпотеки вважаються відступленими з моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення.
Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 26 березня 2019 року (порядковий номер 266) банк відступив, а ТОВ «ФК «Веста» прийняла права вимоги за іпотечним договором від 24 жовтня 2007 року № 3024, укладеним з ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Дутко О. В., відповідно до якого предметом іпотеки є житлова квартира загальною площею 59,0 кв. м, житловою площею 37,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .
Договір № 002/19/5 про відступлення прав вимоги та договір про відступлення прав за договорами іпотеки від 26 березня 2019 року укладені між ПАТ «Банк «Форум» та ТОВ «ФК «Веста» за результатами відкритих торгів (аукціону), які оформлені протоколом електронного аукціону UA-EA -2019-01-31-000076-b від 21 лютого 2019 року, відповідно до якого найменування активів (майна) лоту (склад лоту) є пул активів, який складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, основних засобів, нерухомого майна, автотранспорту, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю. Переможцем торгів є ТОВ «ФК «Веста». Сума, яка підлягає сплаті переможцем банку, становить 125 073 805,27 грн.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Форум» Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 червня 2014 року № 49 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк «Форум» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Банк «Форум». На момент укладання спірних договорів ПАТ «Банк «Форум» перебував у процедурі ліквідації, а тому реалізація його активів здійснювалася на відкритих торгах (аукціоні) шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань відповідно до норм Закону України від 23 лютого 2012 року «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункту 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку та нормативно-правових актів Фонду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено висновок, що: «договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються. Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак. […] Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому. Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу. Судами встановлено, що за результатами торгів ПАТ «Банк Форум» (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ПЮФ «Центр юридичної допомоги «Дігест» (новий кредитор) укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 958-Ф, за яким банк шляхом продажу відступив ПЮФ «Центр юридичної допомоги «Дігест» право вимоги за кредитним договором, договором поруки та іпотечним договором. У пункті 1.2 договору сторони встановили, що жодне з положень договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором. Із наведеного вбачається, що за результатами торгів ПАТ «Банк Форум» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації. Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу. […] Відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації».
У справі, яка переглядається, установлено, що за результатами торгів ПАТ «Банк «Форум», який перебуває у процедурі ліквідації, між банком та ТОВ «ФК «Веста» укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 0002/19/5, за яким банк шляхом продажу відступив ТОВ «ФК «Веста» право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.
Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що жодне з положень договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.
За результатами торгів ПАТ «Банк Форум» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитним та забезпечувальним договорами. Предметом цього договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.
У справі, яка переглядається, установлено, що банк був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував свої активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами, а оспорюваний договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок проведення якої регулюється спеціальними нормами.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 (провадження № 61-6649св20) та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.
Враховуючи відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Банк «Форум», а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав фізичних осіб чи інших інститутів на участь у торгах з продажу прав вимоги ПАТ «Банк «Форум» законодавством не визначені. Жодних вимог до ліцензування діяльності чи здійснення операцій не встановлено.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених законом.
Суди правильно виходили із того, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
З огляду на це, безпідставними є доводи позивача про те, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не може бути належним кредитором за похідними зобов`язаннями за кредитним договором, оскільки не має генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.
Посилання у касаційній скарзі на те, що публічний паспорт активу, який опублікований Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, містить інформацію тільки щодо кредитного договору та не містить інформації щодо договору іпотеки, площа об`єкта нерухомості вказана 37,6 кв. м, а не 59 кв. м, не заслуховують на увагу, оскільки , які встановлено судами, згідно з інформацією, яка міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічний паспорт активу за кредитним договором містить інформацію про заставу, зокрема, такою є житлова квартира загальною площею 59,0 кв. м, житловою - 37,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що відповідає умовам іпотечного договору від 24 жовтня 2007, зареєстрованого у реєстрі за № 3024.
Доводи касаційної скарги про те, що в оспорюваному договорі не зазначено, яке майно є предметом іпотеки та номери іпотечних договорів, є безпідставними та спростовуються додатком № 1 до договору про відступлення прав за договорами іпотеки (іпотечними договорами), який є невід`ємною частиною цього договору.
Також безпідставними є доводи касаційної скарг про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів, на підставі яких відбулось відступлення права вимоги, оскільки оригінали оспорюваних договорів та додатків, що є їх невід`ємною частиною, досліджувалися в судовому засіданні в суді першої інстанції, за результатом їх огляду до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії документів.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 367 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковцун Христини Маркіянівни залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник