ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №459/10/19
адміністративне провадження №К/9901/31099/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій і бездіяльності, стягнення пені, інфляційних втрат, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 (головуючий суддя Кухар Н. А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 (головуючий суддя Мікула О. І., судді: Качмар В. Я., Ніколін В. В.),
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації (далі - УПСЗН, Департамент відповідно, відповідачі), у якому просив: визнати дії та бездіяльність Департаменту та УПСЗН протиправними за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання станом від 03.01.2016 по 26.09.2018 у протизаконній не виплаті ОСОБА_1 суми заборгованості 4522 гривень із урахуванням вимог постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2014 №138788/12/9/104, яка набрала законної сили, та існуючого боргу відповідачів у сумі 4522 гривень за період 03.01.2016 по 29.09.2018 на підставі "Розрахунку 3% річних, пені та індексу інфляційного збільшення боргу" від 02.01.2019, який становить: 371 гривень - 3% річних, 3913,08 гривень - пені, 1577,32 гривень - інфляційне збільшення боргу, всього 5861,40 гривень, та у протиправній невиплаті цього боргу у сумі 5861,40 гривень по даний час станом на 02.01.2019 (далі - спірні кошти); стягнути з відповідачів спірні кошти; захистити права та законні інтереси позивача шляхом негайного стягнення з відповідачів спірних коштів (із урахуванням наростаючої суми зазначеного боргу після 02.01.2019 у подальшому у випадку несплати існуючої суми боргу) та звернути до негайного виконання рішення суду у даній справі про присудження виплати у користь ОСОБА_1 , існуючого боргу 5861,40 гривень з Державного бюджету України або поза бюджетних державних фондів (в разі задоволення позову) по стягненні негайно всієї суми існуючого боргу у розмірі 5861,40гривень (як і всієї суми зазначеного боргу із урахуванням наростаючого); станом від 02.01.2019 та у подальшому щомісячно - у випадку протизаконного не нарахування, не виплати, не стягнення, чи не сплати в користь ОСОБА_1 , Департаментом і УПСЗН загального боргу сумою 5861,40 гривень, у відповідності до судового рішення - постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2014 №138788/12/9/104, яка набрала законної сили (у випадку позитивного для ОСОБА_1 задоволення позову) та при безпідставній невиплаті станом після 02.01.2019 і у подальшому існуючого боргу сумою у 5861,40 гривень (як і всієї суми зазначеного боргу із урахуванням наростаючого) за період з 03.01.2016 по 29.09.2018 та у подальшому при злісному ігноруванні виконання грошового зобов`язання після 02.01.2019 нарахувати відповідачам щомісячно суму заборгованості із урахуванням 3% річних, пені та інфляційного збільшення боргу, аж до моменту цілковитого погашення заборгованості та до моменту виплати ОСОБА_1 , загального існуючого боргу сумою у 5861,40 гривень (із урахуванням наростаючого).
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області (головуючий суддя Новосад М. Д.) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій і бездіяльності, стягнення пені, інфляційних втрат - передано за предметною підсудністю на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 вищевказану позовну заяву повернуто у зв`язку з тим, що позивач не усунув її недоліки.
4. Зазначену вище ухвалу позивач оскаржив у апеляційному порядку й ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, постановлену судом першої інстанції ухвалу про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
5. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у задоволенні позову відмовлено.
7. В той же час, у серпні 2019 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вищенаведені ухвалу суду першої інстанції про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі, а також на рішення, ухвалене по суті позовних вимог.
8. Мотивуючи апеляційну скаргу, в частині вимог щодо скасування ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019, позивач зазначав, що цей спір, на його переконання, не є публічно - правовим, а тому має вирішуватись за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), судом цивільної юрисдикції, яким, на думку скаржника, є Галицький районний суд м. Львова.
9. Згідно з позицією позивача, Львівський окружний адміністративний суд, в порушення норм процесуального права, не передав справу за підсудністю до цивільного суду, а саме - Галицького районного суду м. Львова.
10. Також, скаржник наводив аргументи стосовно відсутності у суду першої інстанції підстав, визначених процесуальним законом, для розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження.
11. Перевіривши апеляційну скаргу позивача на відповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.09.2019 відкрив апеляційне провадження у справі.
12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 ухвалу суду першої інстанції про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі залишено без змін.
13. Приймаючи таку постанову, апеляційний суд виходив з того, що оскаржувана позивачем ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, оскільки даний спір є публічно правовим і підлягав розгляду судами адміністративної юрисдикції в порядку спрощеного позовного провадження.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
14. Не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нову постанову, якою направити (передати) цивільну справу №459/10/19 для подальшого її розгляду до Галицького районного суду м. Львова за встановленою підсудністю.
15. В основу мотивів касаційної скарги, позивач, покладає доводи, аналогічні викладеним у його апеляційній скарзі, зокрема, наполягає на незаконності постановленої судом першої інстанції ухвали, який, всупереч положень ЦПК України і КАС України, не передав дану справу на розгляд цивільного суду.
16. У відзиві на касаційну скаргу відповідачі проти її вимог та доводів заперечують, оскільки вважають, що оскаржувані позивачем судові рішення є законними та обґрунтованими, а відтак просять залишити їх без змін. Департамент та УПСЗН наголошують на тому, що даний спір є публічно правовим, що не спростовано скаржником у касаційній скарзі, у зв`язку з чим вважають правильними висновки судів попередніх інстанцій стосовно належності розгляду цієї справи адміністративними судами.
17. Зважаючи на викладене, відповідачі висловлюють позицію, згідно з якою, суд першої інстанції, відкриваючи спрощене позовне провадження у справі, норм процесуального права не порушив, про що правильно вказано й у постанові апеляційного суду.
ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
18. У листопаді 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
19. Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
20. Після проведення, в порядку, визначеному статтею 340 КАС України, підготовчих дій суддею-доповідачем призначено справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу Верховного Суду від 04.03.2020.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
21. Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Червоноградського міського суду Львівської області даний позов, який, ухвалою цього ж суду, передано на розгляд Львівському окружному адміністративному суду з огляду на те, що цей спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, натомість повинен вирішуватись відповідним адміністративним судом.
22. В свою чергу, суд першої інстанції, відкриваючи спрощене позовне провадження у цій справі, встановив, що спір виник з публічно-правових відносин, належить до компетенції адміністративних судів, предметної та територіальної підсудності Львівського окружного адміністративного суду, а позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України, відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
23. При цьому, керуючись положеннями частини першою статті 12 КАС України, та ураховуючи значення справи для сторін, обраного позивачем способу захисту, категорії та незначної складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
VI. Позиція Верховного Суду
24. Так, відповідно до статті 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
25. Зазначеній правовій нормі Основного Закону України кореспондують приписи пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також статті 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.
26. Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 1 Розділу ІІІ КАС України.
27. Зокрема, за приписами частин першої - третьої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
28. Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
29. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
30. Вичерпний і остаточний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначає стаття 294 КАС України, серед яких, відповідно до пункту 5 частини першої названої норми процесуального права, зазначено ухвалу суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
31. Поряд із цим, у, як випливає з приписів правових норм § 3 глави 2 Розділу І КАС України, термін "підсудність" необхідно розуміти як територіальну юрисдикцію, яка покликана розмежувати компетенцію по розгляду адміністративних справ між однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність.
32. Алгоритм обрання такої підсудності дозволяє встановити конкретний адміністративний суд в межах певної території, куди особі потрібно звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів з метою розгляду та вирішення конкретного спору.
33. Натомість, поняття "підсудність", яке охоплює виключно питання розмежування адміністративної юрисдикції за принципом територіальності, не є тотожним поняттю предметної юрисдикції (статті 19-21 КАС України), яка визначає перелік справ у публічно-правових спорах, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також упорядковує підсудність таких справ на підставі предмета спору та суб`єктного складу сторін.
34. Проаналізувавши вищевказані положення процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі може бути оскаржена виключно з підстав порушення правил підсудності, тобто територіальної, а не предметної адміністративної юрисдикції.
35. В той же час, в оскаржуваній позивачем постанові апеляційного суду надана оцінка аргументам скаржника, вказаним у якості підстав для апеляційного перегляду справи, стосовно порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції, а також норм процесуального закону, при обранні виду провадження (загального чи спрощеного) для розгляду цієї справи.
36. Разом з тим, такі мотиви апеляційної скарги, у розумінні вищеназваних положень КАС України, не зумовлюють наявності підстав для апеляційного оскарження (окремо від рішення, ухваленого по суті спору) ухвали суду першої інстанції, якою відкрито провадження у справі.
37. Вирішуючи ж питання про відкриття апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції повинен був пересвідчитись у відсутності підстав, зокрема, для повернення апеляційної скарги, що прямо передбачено частиною першою статті 300 КАС України.
38. Однак, у даному випадку, апеляційний суд, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу позивача на постановлену судом першої інстанції ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі, належним чином не пересвідчився у наявності визначених процесуальним законом підстав для апеляційного оскарження такого судового акту й, тим самим, здійснив апеляційний перегляд справи у непередбаченому КАС України випадку.
39. Верховний суд зауважує, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження у справі, однак підстави для його закриття наводені у статті 305 КАС України за вичерпним переліком, який не передбачає можливості для застосування такого процесуального наслідку в розглядуваній ситуації.
40. Відтак, за даних конкретних обставин, апеляційний суд, в цілому, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги і залишення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без змін, втім, навів помилкові мотиви для цього.
41. За правилами пункту 3 частини першої статті 349, частин першої, четвертої статті 351 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
42. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
43. З указаних вище підстав, зважаючи на виявлені у ході касаційного розгляду справи порушення норм процесуального права, колегія суддів, не вдаючись до оцінки мотивів, викладених в оскаржуваній постанові апеляційного суду по суті доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про необхідність зміни її мотивувальної частини у відповідності до висновків, викладених Верховним Судом у цій постанові.
44. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 змінити, виклавши її мотивувальну частину відповідно до мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.
В решті вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С. Г. Стеценко,
Т. Г. Стрелець,
Л. В. Тацій,
Судді Верховного Суду