№ 459/1759/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 459/1759/17

провадження № 51-1081 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_5.,

суддів: ОСОБА_6., ОСОБА_7.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8.,

прокурора ОСОБА_9.,

захисника ОСОБА_10. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року стосовно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ),

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 16 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 жовтня 2016 року приблизно о 00:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ-21140-110-20», державний номер НОМЕР_1 , на вул. Гоголя у м. Червонограді Львівської області у напрямку м. Радехова Львівської області по автомобільній дорозі Т-1410 сполученням «Червоноград - Броди», порушив вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.10, 2.3 «б», «д», 12.1, 12.2, Розділу 33 «Дорожні знаки» п. 1, 1.1, 1.2, 3.29, Розділу 34 «Дорожня розмітка» п. 1, 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з металевою огорожею мосту через річку Західний Буг, внаслідок чого відбулось її руйнування та падіння транспортного засобу з мосту на ґрунтову поверхню лівого берега вказаної річки.

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «ВАЗ-21140-110-20» отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_2 - тяжкі, як небезпечні для життя в момент їх отримання, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції:

- безпідставно провів судовий розгляд в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він та захисник заперечували ту обставину справи, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння під час дорожньо-транспортної пригоди;

- призначив йому суворе покарання, не мотивувавши при цьому свої висновки.

Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши доводів апеляційних скарг щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог КПК України, безпідставно погодився з вироком суду першої інстанції та не мотивував свого рішення щодо неможливості призначити йому більш м`яке покарання.

Також зазначає про те, що під час апеляційного розгляду було порушено його право на захист, яке полягає у відсутності ефективного захисту в суді апеляційної інстанції з боку захисника ОСОБА_12., у зв`язку з рішенням КДКА Львівської області № 11/ІІІ/66-2021 від 19 листопада 2021 року про припинення його права на зайняття адвокатською діяльністю.

Від представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_11 надійшли письмові заперечення, в яких він просить судові рішення стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Огорілко Ю.В. підтримав касаційну скаргу свого підзахисного, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, просив залишити судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд першої інстанції безпідставно провів судовий розгляд у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він та захисник заперечували ту обставину, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння під час дорожньо-транспортної пригоди, то Суд уважає їх неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Разом із тим, роз`яснення учасникам судового провадження спрощеного порядку розгляду не повинно носити формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, повинен роз`яснити їм суть даної норми, однак, не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їхніх позицій.

Отже, визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Як убачається із журналу та технічного запису судового засідання від 11 серпня 2017 року, під час розгляду справи ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, погоджувався із кваліфікацією дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, надав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд першої інстанції переконався у правильності розуміння ОСОБА_1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, у тому, що він діє з власного бажання, без примусу, і належно роз`яснив йому та іншим учасникам судового розгляду, в тому числі його захиснику ОСОБА_12., що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом першої інстанції змісту ч. 3 ст. 349 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 просив проводити судовий розгляд за спрощеним порядком, а також зазначив про те, що йому зрозумілі правові наслідки такого розгляду. Під час надання обвинуваченим своїх пояснень захисник ОСОБА_12. просив суд взяти до увагу та врахувати при призначенні його підзахисному покарання те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів, які підтверджують стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, який відповідно до обвинувального акту є обставиною, що обтяжує покарання. У зв`язку із цим суд першої інстанції поставив на обговорення учасниками провадження питання щодо зміни порядку дослідження доказів. Суд, вислухавши думки учасників провадження, в тому числі обвинуваченого, який знову погодився з усіма обставинами справи, викладеними в обвинувальному акті, та повторно висловив бажання щодо розгляду справи за спрощеною процедурою, продовжив розгляд кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому захисник ОСОБА_12. не наполягав на зміні порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні та не заперечував щодо розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України.

Крім того, відповідно до журналу та технічного запису судового засідання від 16 серпня 2017 року, ОСОБА_1 під час виступу у судових дебатах та зверненні до суду з останнім словом зазначив про те, що повністю визнає свою вину, щиро кається, просить не позбавляти його волі.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що під час розгляду даного кримінального провадження у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 , який мав кваліфікованого захисника, жодним чином не був обмежений у можливості реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі, шляхом подання відповідних клопотань чи заяв про зміну обсягу та порядку дослідження доказів як ним особисто, так і його захисником. Проте, ні обвинувачений, ні його захисник під час судового розгляду будь-яких клопотань чи заяв щодо зміни обсягу та порядку дослідження доказів не подавали, а відтак доводи засудженого у касаційній скарзі щодо безпідставного розгляду кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Усі наведені вище обставини, в своїй сукупності, дають підстави вважати, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому підстав уважати, що судовий розгляд проведено без дотримання вимог КПК України, колегія суддів касаційного суду не знаходить.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі, то Суд також уважає їх безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 основне та додаткове покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність як обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, так і обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття, а також дані про особу винного, зокрема, його вік, відсутність скарг від сусідів на його поведінку, те, що він не працює, не відшкодував потерпілій ОСОБА_2 заподіяної шкоди, тобто дотримався вимог статей 50 65-67 КК України.

При цьому суд першої інстанції, врахувавши фактичні обставини кримінального провадження та особу винного, не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370 374 КПК України.

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, обвинувачений та захисник ОСОБА_12. подали на нього апеляційні скарги. Захисник та обвинувачений у поданих апеляційних скаргах, доводи яких за своїм змістом є аналогічними, вказували на те, що місцевий суд безпідставно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, та неправомірно вказав на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим захисник просив оскаржуване судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, обвинувачений - змінити, виключивши відомості про вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та призначити покарання, не пов`язане із позбавленням волі, застосувавши положення ст. 75 КК України.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги обвинуваченого та захисника ОСОБА_12., у межах своїх повноважень та із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, які регламентують особливості оскарження вироку суду, ухваленого у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, дійшов висновку про відсутність підстав піддавати сумніву правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, недоцільності дослідження доказів та надання їм оцінки, в тому числі щодо наявності обтяжуючої обставини - вчинення ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп`яніння, з чим погоджується й колегія суддів.

Більш того, згідно з технічним записом судового засідання від 22 грудня 2021 року обвинувачений ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтвердив те, що суд першої інстанції роз`яснив йому порядок розгляду кримінального провадження за правилами, визначеними ч. 3 ст. 349 КПК України, та правові наслідки такого розгляду. При цьому ОСОБА_1 не заперечував того, що він у присутності захисника ОСОБА_12. добровільно надав свою згоду на проведення судового розгляду за спрощеною процедурою

З огляду на вищезазначене, Суд уважає безпідставними доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд апеляційної інстанції не звернув достатньої уваги на порушення судом першої інстанції вимог КПК України.

Разом із цим суд апеляційної інстанції, погоджуючись з вироком суду першої інстанції, зазначив про те, що призначення покарання відбулось з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, особи обвинуваченого та наявності як обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, так і обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, та дійшов висновку, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Крім цього, суд апеляційної інстанції врахував те, що ОСОБА_1 на час апеляційного розгляду не відшкодував та не вжив відповідних заходів щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_2 заподіяної шкоди.

Водночас предметом перевірки суду апеляційної інстанції була, в тому числі, можливість застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини справи у їхній сукупності, дійшов висновку, що у даному випадку звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не сприятиме досягненню мети покарання, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

Стосовно доводів касаційної скарги засудженого щодо порушення його права на захист у суді апеляційної інстанції через відсутність ефективного захисту, здійсненого захисником ОСОБА_12., у зв`язку з рішенням КДКА Львівської області № 11/ІІІ/66-2021 від 19 листопада 2021 року про припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, то колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити таке.

Так, касаційною перевіркою встановлено, що відповідно до відомостей із Єдиного реєстру адвокатів України право адвоката ОСОБА_12 на зайняття адвокатською діяльністю припинено 19 листопада 2021 року згідно з п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі рішення КДКА Львівської області № 11/ІІІ/66-2021 від 19 листопада 2021 року.

Проте, колегією суддів касаційного суду не встановлено об`єктивних даних про неналежне виконання захисником ОСОБА_12. під час апеляційного розгляду своїх професійних обов`язків адвоката, які б могли призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, статтями 20 42 КПК України.

Як убачаєтеся із матеріалів кримінального провадження, захисник ОСОБА_12. під час апеляційного провадження активно реалізовував надані йому законом права, заявляв клопотання і користувався іншими процесуальними можливостями для відстоювання обраної позиції захисту, зокрема, висловлював пояснення щодо апеляційних вимог учасників провадження, подав додаткові документи та заперечував щодо заявленого клопотання сторони обвинувачення. Жодних скарг чи заяв з приводу неефективного захисту адвокатом ОСОБА_12. обвинувачений ОСОБА_1 під час апеляційного провадження не висловлював та не заявляв.

Більш того, позиція захисника ОСОБА_12. щодо вимог апеляційних скарг, а саме - зміни вироку суду першої інстанції із застосуванням положення ст. 75 КК України або його скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, була аналогічною позиції обвинуваченого ОСОБА_1 .

Також колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що у даному кримінальному провадженні участь захисника відповідно до вимог ст. 52 КПК України не є обов`язковою, а також те, що ОСОБА_1 на час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не знаходився під вартою та мав можливість самостійно обирати собі захисника, чим він і скористався.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Загородній проти України» (від 24 листопада 2011 року) вказав на те, що право кожної особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду. Особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором. Проте це останнє право також не може вважатись абсолютним і таким чином, національні суди можуть не прийняти вибір особи, коли існують відповідні та достатні підстави вважати, що того вимагають інтереси правосуддя.

З урахуванням викладеного доводи касаційної скарги засудженого щодо відсутності ефективного захисту під час апеляційного розгляду, на думку Суду, є неспроможними.

Така позиція узгоджується й з практикою Верховного Суду, відображеною, зокрема, у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 459/17836/17, провадження № 51-3065 км 19).

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року стосовно нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7