Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 459/2189/18
провадження № 61-15498св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2015 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 650 грн щомісячно, починаючи з 07 квітня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Вказувала, що у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму та ростом цін визначений вказаним судовим рішенням розмір аліментів не дозволяє забезпечити матеріально дитину усім необхідним.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , з 650,00 грн до 2 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 січня 2019 року у складі судді Жураковського А. І. позов ОСОБА_1 задоволено.
Змінено розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2015 року у справі № 459/224/15-ц.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини.
Припинено нарахування і стягнення аліментів за рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2015 року у справі № 459/224/15-ц та відкликано виконавчі листи, що були видані на виконання цього судового рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що раніше визначений судом розмір аліментів становить менше 1/3 частини прожиткового мінімуму для дитини такого віку, що є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини і її гармонійного розвитку, крім того, позивач не має можливості працювати та отримувати доходи, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що свідчить про погіршення майнового стану позивача. Вказані обставини відповідно до статті 192 СК України є підставою для збільшення розміру аліментів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 року Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 18 січня 2019 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_4 , з 2000 грн. щомісячно до 1000 (однієї тисячі) грн. щомісячно.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що відповідач є працездатним, однак 13 грудня 2013 року був звільнений з роботи, що свідчить про відсутність підстав вважати, що майновий стан платника аліментів змінився. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, засад розумності, виваженості, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також того, що погіршився майновий стан одержувача аліментів, на утриманні якої перебуває дитина, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, який раніше визначений судом, до 1 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій безпідставно змінив розмір аліментів з 2 000,00 грн, які були визначені судом першої інстанції, до 1 000,00 грн, оскільки такого розміру аліментів не достатньої для утримання їхнього сина, якому виповнилося 16 років. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що встановлені судом обставини справи свідчать про можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі 2 000,00 грн.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2015 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 650 грн щомісячно, починаючи з 07 квітня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах станом на 16 серпня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим документом № 459/224/15-ц від 23 червня 2015 року становить 6 183,82 грн.
Згідно з довідкою публічного акціонерного товариства «Калина» від 23 січня 2018 року № 7 ОСОБА_1 працює на посаді учениці швачки з 01 грудня 2015 року. З 20 червня 2016 року до 23 березня 2019 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.
З 13 грудня 2013 року ОСОБА_2 є безробітним.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтями 150 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст статей 181 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
З урахуванням вказаного, встановивши, що раніше визначений судом розмір аліментів становить менше 1/3 частини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини і її гармонійного розвитку, і позивач не має можливості працювати і отримувати доходи, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що свідчить про погіршення її майнового стану, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визначення аліментів у розмірі 1 000,00 грн на місяць, врахувавши при цьому відсутність доказів покращення майнового стану платника аліментів.
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян