05.02.2023

№ 459/3035/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

справа № 459/3035/16-а

касаційне провадження № К/9901/39217/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (судді: Попко Я.С., Сеник Р.П., Хобор Р.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.11.2016 звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС, у якому просить: скасувати постанову №2018/20502/2016 від 26.10.2016 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України (далі у тексті - МК України, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що постановою заступника начальника Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 26.10.2016 №2018/20502/2016 його було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 8 500, 00 грн, за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Вважає накладне на нього адміністративне стягнення за порушення митних правил незаконним, оскільки він своєчасно повідомив митницю про обставини-причини порушення строку транзитного переміщення, місцезнаходження авто та надав необхідний пакет документів для підтвердження поломки останнього та ремонту.

Червоноградський районний суд Львівської області постановою від 22.12.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.04.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Червоноградського районного суду Львівської області від 22.12.2016 без змін.

ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Червоноградського районного суду Львівської області від 22.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених ст.470 МК України внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, що підтверджуються відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Також скаржник вказав, що в даному випадку має місце своєчасне повідомлення митниці про обставини, у зв`язку з якими порушено строки транзитного переміщення (до завершення визначеного митницею строку звернення) та повідомлено про місцезнаходження транспортного засобу, а також надано документи, щодо поломки транспортного засобу та його ремонту, що є безумовною підставою для звільнення від притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу Волинська митниця ДФС зазначила, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті у повній відповідності до приписів чинного законодавства та з урахуванням усіх обставин справи.

Волинська митниця ДФС вказала, що стаття 460 МК України чітко визначає умови звільнення особи відповідальності за порушення митних правил, передбачених приписами ст.470 МК України. Такими умовами відповідно є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправної дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Відповідач зазначає, що ст. 192 МК України, передбачено, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов`язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів транспортного засобу. Однак, повідомлення до начальника Львівської митниці ДФС від 12.08.2016 року не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки її зміст не містить інформації, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Волинська митниця ДФС в запереченнях просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2016 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року - без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 04.07.2022 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 05.07.2022.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

22.09.2016 року головним державним інспектором ВМО№14 м/п «Ягодин» Волинської митниці складено протокол № 2018/20502/2016 про порушення ОСОБА_1 , митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України. Копію протоколу по справі по порушення митних правил було вручена ОСОБА_1 22.09.2016 та одночасно його повідомлено про розгляд справи 26.10.2016.

Постановою в справі про порушення митних правил заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Негріч Л.М. №2018/20502/2016 від 26.10.2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500, 00 грн.

Із постанови про порушення митних правил вбачається, що 22.09.2016 року о 16 год 23 хв, слідуючи з України в Республіку Польща по смузі руху «зелений коридор» в зону митного контролю митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС заїхав в якості водія автомобіля марки Mercedes Benz Е240, р.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 громадянин України ОСОБА_1 .

Під час здійснення митних формальностей відповідно до баз даних, а саме: «Інспектор-2006» та ЄАІС ДМСУ встановлено, що 04.08.2016 року на митну територію України через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_1 , в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки Mercedes Benz Е240, р.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації - Республіка Польща та станом на 22.09.2016 його не вивезено та в інший митний режим не заявлено.

Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля, з митної території України закінчився 14.08.2016.

У поясненні громадянин ОСОБА_1 підтвердив факт невивезення зазначеного транспортного засобу за межі митної території України у визначені ст. 95 МК України строки у зв`язку з його поломкою. На підтвердження своїх показів громадянин України ОСОБА_1 пред`явив: акт здачі-приймання робіт №39 від 22.09.2016 від ПП «Автоцентр-Червоноград», довідку №1-22/09 від 22.09.2016 від ПП «Автоцентр- Червоноград», рахунок на оплату №73 від 22.09.2016, заказ-наряд №REN008993 від 12.08.2016, та квитанцію №41 від 22.09.2016, виписку з ЄДРЮО та ФОП серія НОМЕР_3 , довідку АБ№485055 з ЄДРПОУ, довідку про взяття на облік платника податків, офіційно з заявою на Львівську митницю ДФС звертався, про що надав повідомлення від 12.08.2016 та відповідь на нього від 16.08.2016 №12780/10/13-70-18-02/40.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо документи, на які посилався позивач не є належним і достатнім доказом існування обставин, що унеможливили виконання вимог положень МК України.

Суд першої інстанції зазначив, що обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої. Надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять.

Поряд з цим, суд першої інстанції вказав, що ремонт транспортного засобу не міг завадити вивезти його за межі митної території України за допомогою буксирування на лафеті, або на автопричепі чи у інший спосіб.

Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що в розумінні п.2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657, технічну несправність (ремонт транспортного засобу) неможливо визнати аварією, оскільки аварія, як небезпечна подія, має носити техногенний характер, чого у спірному випадку не існувало.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.

Надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять.

Суд апеляційної інстанції вважав безпідставним посилання ОСОБА_1 на повідомлення ним відповідних органів доходів і зборів, що є належним та допустимим доказом по справі, оскільки його зміст не містить відомостей про те, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, не було надано жодних документів від дорожньо-експлуатаційних служб чи поліції, які б підтверджували факт обставин непереборної сили або аварії до вищевказаного повідомлення, відтак таке повідомлення не може свідчити про виконання обов`язку передбаченого ст.192 МК України.

Згідно частини першої статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За змістом статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною другою статті 200 МК України передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.

Згідно частини шостої статті 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Статтею 95 МК України передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 192 МК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Статтею 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657.

За змістом положень розділу VIII наведеного Порядку №657, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

Отже, такі факти як: вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили.

Доводів того, що такий ремонт у період перебування транспортного засобу на станції технічного обслуговування ПП «Автоцентр-Червоноград» був здійснений у зв`язку із обставинами аварії або дії обставин непереборної сили позивачем не наведено.

Отже, як свідчать обставини справи, доставка транспортного засобу до органів доходів і зборів призначення поза межами встановленого статтею 95 МК України строку, була зумовлена поломкою автомобілю, що не є в розумінні наведених норм законодавства аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов`язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил.

З огляду на те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, застосування до позивача санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 МК України відповідає вимогам законодавства.

Так, частиною третьою статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Приписами статті 531 МК України визначено перелік підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, а саме: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Отже, застосоване до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8 500, 00 грн є обґрунтованим, а тому відсутні правові підстави для висновку про визнання протиправною та скасування постанови Волинської митниці у справі про порушення митних правил.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 січня 2021 року в справі №450/764/16-а.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2016 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, оскільки суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального та процесуального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно п.1 ч.1 ст.349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2016 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 356, 359, 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк