ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 460/12594/23
адміністративне провадження № К/990/35875/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Західного офісу Держаудитслужби до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації про стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Західного офісу Держаудитслужби на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року (головуючий суддя Гудима Н. С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (головуючий суддя Пліш М. А., судді: Гудим Л. Я., Курилець А. Р.)
І. Суть спору
У травні 2023 року Західний офіс Держаудитслужби (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), у якому просив:
- стягнути з Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації кошти у розмірі 44 762 417,16 грн до Загального фонду Державного бюджету України, а саме кошти у розмірі 5 266 477,66 грн зарахувати за кодом КПКВК 1517367; 12 800 299,75 грн - КПКВК 1517361; 3 758 992,07 грн - КПКВК 1517369; 1 567 779,69 грн - КПКВК 1517364; 216 762,76 грн - КПКВК 1517365; 19 938 551,18 грн - КПКВК 1517462; 1 213 554,05 грн - КПКВК 1517321;
- стягнути з Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації кошти у розмірі 9 794 897,23 грн до Загального фонду бюджету Рівненської області, а саме кошти у розмірі 7 384 177,43 грн зарахувати за кодом КПКВК 1517462; 2 410 719,80 грн - КПКВК 1518340.
На обґрунтування позовних вимог Західний офіс Держаудитслужби зазначив, що 19 липня 2021 року за підсумками проведеної ревізії та враховуючи встановлені порушення законодавства, що відображені в акті ревізії від 01 червня 2021 року, позивач направив відповідачу вимогу про сплату вказаної суми для обов`язкового виконання в строк до 19 серпня 2021 року. Однак, інформація про вжиті заходи щодо усунення порушень разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів у встановлений строк позивачу не надійшла.
ІІ. Установлені фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, на виконання пункту 5.3.4.1 плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації за період з 01 червня 2019 року по 31 березня 2021 року, якою встановлено порушення законодавства, що відображені в акті ревізії від 01 червня 2021 року
№ 13-17-05-06/13.
19 липня 2021 року позивач відправив на адресу відповідачу вимогу про усунення виявлених порушень шляхом відшкодування збитків у загальному розмірі 54 557 314,39 грн. Цією вимогою було встановлено строк її виконання до 19 серпня 2021 року.
Ураховуючи ту обставину, що відповідачем не було виконано вимогу, Західний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 122 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано строк терміном десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: 1) подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску; 2) долучення документа про сплату судового збору у розмірі 26840,00 грн.
На виконання умов вказаної ухвали суду, позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, надавши пояснення стосовно пропуску строку звернення до суду з цим позовом та квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу, оскільки причини пропуску строку на звернення до суду, які зазначив позивач у своєму клопотанні, є неповажними.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Про наявність порушеного права позивач дізнався 19 серпня 2021 року (строк, установлений для виконання вимоги відповідачем), а тому з 20 серпня 2021 року почався перебіг тримісячного строку на звернення Західного офісу Держаудитслужби з відповідним позовом до суду. Натомість Західний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з цим позовом лише 24 травня 2023 року, тобто більше ніж через 2,5 роки.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність доводів позивача про те, що 19 листопада 2021 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області було подано позов із даного предмету спору до відповідача, однак 09 лютого 2022 року ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/15778/21 позовну заяву Управління залишено без розгляду через відсутність в останнього адміністративної процесуальної дієздатності. Так, у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 18 травня 2023 року залишено без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, Західний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з цим позовом 24 травня 2023 року. Суди зазначили, що вказане не позбавило Західний офіс Держаудитслужби можливості звернутися до суду з даним позовом одночасно з оскарженням Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 460/15778/21.
Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що твердження позивача, що у разі подання ним позову відразу після ухвалення апеляційною інстанцією постанови від 06 липня 2022 року у справі № 460/15778/21 це не відповідало б вимогами пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, оскільки існувало б два позови одного й того позивача до одного й того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, судами відхиляються як безпідставні, позаяк позивачі у цих справах були б різні: Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області та Західний офіс Держаудитслужби. Більше того, вказана ухвала суду першої інстанції набрала законної сили 06 липня 2022 року, після її перегляду судом апеляційної інстанції, і правових підстав не брати її до уваги у позивача не було. Тобто, Західний офіс Держаудитслужби в період з 06 липня 2022 року по 24 травня 2023 року безпідставно не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
23 жовтня 2023 року Західний офіс Держаудитслужби звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі Західний офіс Держаудитслужби просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, і направити справу для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду.
На обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не врахували та не надали належної оцінки доводам скаржника щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, оскільки з первинним позовом позивач звернувся з дотриманням строку, установленого статтею 122 КАС України (справа № 460/15778/21), однак довготривалий розгляд цієї справи фактично вплинув на неможливість подання цього позову вчасно.
Західний офіс Держаудитслужби наголошує, що лише 18 травня 2023 року постановою Верховного Суду залишено без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, а тому скаржник якомога в найкоротший термін звернувся до суду з повторним позовом (24 травня 2023 року).
Також позивач зазначає, що враховуючи значну суму виявлених збитків у розмірі 54 557 314,39 грн, які відповідач не відшкодував та відповідно вимога позивача від 19 липня 2021 року про усунення виявлених порушень до 19 серпня 2021 року об`єктом контролю не оскаржувалась і на сьогоднішній день не виконана, кошти до бюджету не повернуті, тому зазначені обставини зумовили позивача звернутися до суду з цим позовом.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не подавав, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання строків звернення до суду.
За змістом статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті123 КАС України).
При цьому, пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
VІ. Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
З аналізу викладеного вище законодавства убачається, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.
Водночас, поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.
Слід також ураховувати, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 КАС України.
Як убачається з матеріалів справи і не заперечується скаржником, за підсумками проведеної ревізії позивач направив відповідачу вимогу для обов`язкового виконання в строк до 19 серпня 2021 року. Ураховуючи, що така вимога не була виконана об`єктом контролю у визначений строк, отже саме з 20 серпня 2021 року почався перебіг тримісячного строку на звернення Західного офісу Держаудитслужби з відповідним позовом до суду.
На обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом, позивач зазначає, що 19 листопада 2021 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області було подано позов із даного предмету спору до відповідача, однак 09 лютого 2022 року ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/15778/21 позовну заяву залишено без розгляду через відсутність в останнього адміністративної процесуальної дієздатності. При цьому, лише постановою Верховного Суду від 18 травня 2023 року залишено без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, що, в свою чергу, зумовило подання Західним офісом Держаудитслужби цього позову до суду лише 24 травня 2023 року.
Колегія суддів погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій про те, що такі причини пропуску строку на звернення до суду з цим позовом не є поважними, оскільки Західний офіс Держаудитслужби не був позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом одночасно з оскарженням Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 460/15778/21.
Крім того, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що ухвала суду першої інстанції від 09 лютого 2022 року набрала законної сили 06 липня 2022 року, після її перегляду судом апеляційної інстанції, і правових підстав не брати її до уваги у позивача не було. Тобто, Західний офіс Держаудитслужби в період з 06 липня 2022 року по 24 травня 2023 року безпідставно не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів.
Також Верховний Суд уважає правильним твердження судів першої та апеляційної інстанції про те, що посилання позивача у заяві про поновлення строку звернення на введення на території України воєнного стану, який введений з 24 лютого 2022 року є необґрунтованим, з огляду на таке.
Так, дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Як убачається з матеріалів справи, позивач та відповідач територіально знаходяться в межах території міст Рівне та Львів. При цьому, із загальновідомих фактів, ані відділення Укрпошти, ані Рівненський окружний адміністративний суд, ані сторони у справі не припиняли роботи на період введення на території України воєнного стану. Отже, позивач мав можливість звернутися до суду з даним позовом як безпосередньо до суду, так і направивши позов поштою або через систему «Електронного суду».
Що стосується аргументів про те, що станом на сьогодні вимога про усунення виявлених порушень від 19 липня 2021 року відповідачем не виконана, у зв`язку з чим значна сума (54 557 314,39 грн) не повернута до бюджету, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки указане не може свідчити про поважність причин пропуску строку суб`єктом владних повноважень (понад два роки) на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неповажності причин пропуску строку на подання позивачем адміністративного позову в межах даної справи.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року залишити без змін.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. А. Губська