№ 460/49246/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа №460/49246/22

адміністративне провадження № К/990/33302/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року (суддя: Поліщук О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (судді: Пліш М.А., Затолочний В.С., Качмар В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Ради адвокатів Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України (далі - відповідач 1), Ради адвокатів Рівненської області (далі - відповідач 2), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року №65 «Щодо розгляду питання про внесення відомостей до ЄРАУ про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1.», яким не підтверджено внесені Радою адвокатів Рівненської області, як адміністратором Першого рівня бази даних Єдиного реєстру адвокатів України, відомості про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1;

- зобов`язати Раду адвокатів Рівненської області, як адміністратора Першого рівня Єдиного реєстру адвокатів України внести до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1, відповідно до його заяви від 16 вересня 2019 року та Національну асоціацію адвокатів України, в особі Ради адвокатів України, як адміністратора Другого рівня Єдиного реєстру адвокатів України затвердити отримані відомості від адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України Першого рівня про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1, як адміністратором Другого рівня, забезпечивши їх відкритість на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України для загального доступу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він у 1983 році набув статус адвоката і здійснював адвокатську діяльність по липень 2015 року. Повідомив, що 15 липня 2015 року подав заяву до Ради адвокатів регіону про зупинення його діяльності у зв`язку з обранням його членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ). На підставі цієї заяви його адвокатська практика була зупинена.

Після закінчення повноважень як члена ВККСУ він звернувся до Ради адвокатів Рівненської області із заявою від 16 вересня 2019 року, в якій просив поновити його адвокатську діяльність шляхом внесення відповідних відомостей в Єдиний реєстр адвокатів України. Не погоджуючись з відмовою Ради адвокатів Рівненської області у вчиненні таких дій, він оскаржив її до суду.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 у справі №460/2990/20 (яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 30 червня 2022 року) визнано протиправними дії Ради адвокатів Рівненської області щодо не поновлення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України на підставі поданої ним заяви від 16 вересня 2019 року та зобов`язано Раду адвокатів Рівненської області внести до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про поновлення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю.

Вказав, що на виконання судового рішення Рада адвокатів Рівненської області його повідомила листом від 11 серпня 2022 року про те, що вона як адміністратор бази даних Першого рівня внесла до Єдиного реєстру адвокатів України відповідні відомості.

Проте, Національна асоціація адвокатів України, як адміністратор бази даних Другого рівня прийняла оскаржуване рішення від 02 серпня 2022 року № 65, яким відмовила у підтвердженні внесених Радою адвокатів Рівненської області, як адміністратором бази даних Першого рівня, відомостей про поновлення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю, зазначивши, що відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо номеру і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25 грудня 2001 року № 1 є недостовірними, що встановлено рішенням Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року №213.

Вважаючи позицію відповідача 2 необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами, а саме рішення від 02 серпня 2022 року № 65 протиправним та таким, що не забезпечує належного виконання судового рішення у справі № 460/2990/20 та фактично позбавляє його права на доступ до професії, яка є складовою права людини на приватне життя, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 65 «Щодо розгляду питання про внесення відомостей до ЄРАУ про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1.», яким не підтверджено внесені Радою адвокатів Рівненської області, як адміністратором Першого рівня бази даних Єдиного реєстру адвокатів України, відомості про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1.; зобов`язано Національну асоціацію адвокатів України, в особі Ради адвокатів України, як адміністратора Другого рівня Єдиного реєстру адвокатів України затвердити отримані відомості від адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України Першого рівня - Ради адвокатів Рівненської області про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1., як адміністратором Другого рівня, забезпечивши їх відкритість та фактичну загальну доступність у Єдиному реєстрі адвокатів України та на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з аналізу пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пунктів 3.1 та 3.2 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 27 грудня 2012 року № 26 (далі - Порядок № 26), та виснували, що поновлення адвокатської діяльності після її зупинення здійснюється за відповідною заявою без будь-якого подання додаткових документів, перелічених у пункті 3.1 Порядку № 26.

Суди в цій справі встановили, що позивач 16 вересня 2019 року звернувся до Ради адвокатів Рівненської області з заявою про поновлення його адвокатської діяльності і внесення у зв`язку з цим відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України, у зв`язку з цим констатували, що відповідачі зобов`язані були вчинити дії щодо внесення та підтвердження відповідних змін до Єдиного реєстру адвокатів України щодо поновлення права позивача на заняття адвокатською діяльністю.

Щодо посилань відповідача 1 на запроваджені рішенням Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 68 зміни до пункту 3.6 Порядку № 26 суди зазначили, що такі не заслуговують на увагу, оскільки не поширюються на спірні правовідносини, бо відбулися в часі пізніше, ніж подана позивачем заява від 16 вересня 2019 року про поновлення його права на заняття адвокатською діяльністю та ухвалені рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року і постанова Верховного Суду від 30 червня 2022 року по справі № 460/2990/20, які стосуються захисту його права на заняття адвокатською діяльністю та внесенню відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України згідно з поданою ним заявою.

З приводу тверджень відповідача 1 про недостовірність відомостей в Єдиному реєстрів адвокатів України щодо номеру і дати видачі свідоцтва від 25 грудня 2001 року № 1 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1., суди попередніх інстанцій встановили, що позивач 08 червня 1993 року склав Присягу адвоката України та на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08 червня 1993 року № 1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25 грудня 1993 року № 1.

Перелічені відомості про право позивача на заняття адвокатською діяльністю були внесені до Єдиного реєстру адвокатів України. Позивач займався адвокатською діяльністю понад 33 роки. З 1983 по 1993 роки як член Рівненської обласної колегії адвокатів, а після прийняття 19 грудня 1992 році Закону України «Про адвокатуру» з червня 1993 року на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Заняття такою діяльністю було зупинено 15 липня 2015 року у зв`язку із обранням позивача членом ВККСУ за його заявою, про що відображено у Єдиному реєстрі адвокатів України.

Під час первинного внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України з приводу адвокатської діяльності позивача (в тому числі номеру і дати видачі йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю) Радою адвокатів України та іншими органами адвокатського самоврядування не висловлювалось, а набуте позивачем право на заняття адвокатською діяльністю та достовірність документів, які підтверджували таке право відповідними органами у період з 1993 по 2017 рік не заперечувалось і не ставилось під сумнів.

Відсутність в архівах 1993 року Рівненської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури даних щодо видачі позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю саме від 25 грудня 2001 року № 1 та наявність «ймовірних» даних щодо видачі у цьому ж році вказаного свідоцтва за № 41, за висновком судів, не спростовують фактичних обставин щодо права позивача на заняття адвокатською діяльністю починаючи із 1993 року, позаяк сторонами визнається факт прийняття та наявності в архівах рішення Рівненської обласної КДКА від 08 червня 1993 року № 1 про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суди врахували те, що постановою Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30 жовтня 2021 року закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180010001685 від 25 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення) у зв`язку з відсутністю складу вказаного правопорушення та спростовано факт про наявність будь-яких ознак підробки у свідоцтві про право на заняття адвокатською діяльністю від 25 грудня 1993 року № 1, виданого на ім`я ОСОБА_1 та особисто підписаного легітимною на той час головою КДКА ОСОБА_3.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

Скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувані рішення частині задоволених позовних вимог скасувати та передати справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Мотивуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин неправильно застосували статтю 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка визначає принцип достовірності відомостей, що вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Як стверджує скаржник, до Єдиного реєстру адвокатів України в силу приписів вказаної статті вносяться відомості про номер і дату видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, номер і дату прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України).

Зазначені відомості складають інформацію, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» входить до складу достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів, яку забезпечує Рада адвокатів України.

Водночас, як стверджує скаржник, відомості про номер і дату видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1., які внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, є недостовірними. Зазначає, що ці обставини встановлені рішенням Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 213, при цьому вказує, що таке рішення Ради адвокатів України позивачем не оскаржувалося.

Крім того, зазначає, що недостовірність відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1. підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_1 про заміну свідоцтва № 41 на свідоцтво №1, зафіксованими під час засідання Ради адвокатів України, яке відбулося 27 травня 2017 року.

Також, скаржник зазначає, що суди зробили неправильний висновок про незастосовність пункту 3.6 Порядку № 26 до спірних правовідносин, з посиланням на те, що запроваджені рішенням Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 68 зміни до вказаного пункту відбулися в часі пізніше. Скаржник звертає увагу, що пункт 3.6 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України на час прийняття оскаржуваного рішення діяв у редакції згідно з рішенням Ради адвокатів України від 27 вересня 2013 року № 220, зі змінами і доповненнями згідно з із рішенням Ради адвокатів України від 26 лютого 2016 року № 66, з урахуванням чого доводить, що норми пункту 3.6 Порядку № 26 до спірних правовідносин застосовуються.

Щодо порушень судами в цій справі норм процесуального права скаржник мотивує касаційну скаргу тим, що в ухваленні судового рішення в суді першої інстанції брала участь суддя Поліщук О.В., яка не могла брати участь в розгляді адміністративної справи та підлягала відводу у зв`язку з тим, що вона має статус адвоката та згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України обліковується в Раді адвокатів Рівненської області, також є членом Національної асоціації адвокатів України.

Окрім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив відповідачу 1 в участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з формальних підстав, чим позбавив можливості надати свої доводи, міркування щодо апеляційної скарги та заперечення на відзив позивача. Як наслідок, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи.

Серед іншого, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції не залучили до участі у справі як третю особу Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Рівненської області, яка є правонаступником Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, та може спростувати або підтвердити обставини, які є предметом спору, надати свої пояснення чи заперечення.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року - без змін. Стверджує, що оскаржувані рішення повністю відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості, а доводи касаційної скарги не спростовують наведені у них висновки.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску Недержавною некомерційною професійною організацією «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України строку на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі № 460/49246/22 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Ради адвокатів Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року (суддя: Загороднюк А.Г. ) відмовлено у задоволенні клопотання Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про зупинення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі №460/49246/22 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», Ради адвокатів Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 01 травня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Із змісту рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року та постанови Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 460/2990/20 судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 08 червня 1993 року склав присягу адвоката України та на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08 червня 1993 року № 1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1.

Рішенням ІІІ з`їзду адвокатів України від 03 липня 2015 року позивача обрано членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України адвокатська діяльність позивача була зупинена за його заявою від 15 липня 2015 року у зв`язку з несумісністю.

Відповідно до наказу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ) від 16 липня 2015 року № 322-к/тр позивача з 16 липня 2015 року зараховано до штату ВККСУ на посаду члена ВККСУ (дисциплінарна палата).

26 червня 2019 року наказом № 279-к/тр позивача відраховано зі штату ВККСУ з 02 липня 2019 року у зв`язку із закінченням строку, на який його обрано.

Після закінчення повноважень члена ВККСУ позивач 19 серпня 2019 року звернувся до Ради адвокатів Рівненської області із заявою, в якій просив поновити його право на заняття адвокатською діяльністю з наступного дня після надходження цієї заяви з підстав та в порядку передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та внести відповідні зміни до Єдиного реєстру адвокатів України.

У відповідь на вказану заяву Рада адвокатів Рівненської області листом від 22 серпня 2019 року № 287 повідомила позивачу, що надіслана ним заява не відповідає вимогам Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26, а тому відсутні підстави для внесення змін до ЄРАУ про поновлення права заявника на адвокатську діяльність.

16 вересня 2019 року позивач повторно звернувся до Ради адвокатів Рівненської області із заявою про поновлення його адвокатської діяльності і внесення у зв`язку з цим відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України.

Листом від 17 вересня 2019 року № 343 Рада адвокатів Рівненської області поінформувала позивача, що надіслана ним заява про внесення змін до Єдиного реєстру адвокатів України не відповідає вимогам Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26, а саме не містить відомостей передбачених пунктом 3.1 статті 3, пунктом 4.5, пунктом 4.6, пунктом 4.11 цього Порядку, відтак у Ради адвокатів Рівненської області не має підстав для внесення до Єдиного реєстру адвокатів України змін про поновлення права заявника на заняття адвокатською діяльністю.

Не погоджуючись з такою відмовою, викладеною у листі відповідача 2 від 17 вересня 2019 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі №460/2990/20 позов задоволено; визнано протиправними дії Ради адвокатів Рівненської області щодо не поновлення права ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України на підставі поданої ним заяви від 16 вересня 2019 року; зобов`язано Раду адвокатів Рівненської області внести до Єдиного реєстру адвокатів України відомості про поновлення права ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 червня 2022 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року залишено в силі.

Листом від 11 серпня 2022 року № 100 Радою адвокатів Рівненської області повідомлено позивача, що нею як адміністратором бази даних Першого рівня на виконання судового рішення було невідкладно внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру адвокатів України.

Проте, 18 серпня 2022 року на електронну адресу позивача від Національної асоціації адвокатів України, як адміністратора бази даних Другого рівня, надійшла копія рішення від 02 серпня 2022 року № 65 «Щодо розгляду питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1.», яким остання відмовила позивачу у підтвердженні внесених Радою адвокатів Рівненської області (як адміністратором першого рівня бази даних Єдиного реєстру адвокатів України) відомостей про поновлення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю, оскільки відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо номеру і дати видачі свідоцтва від 25 грудня 2001 року № 1 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1. є недостовірними, що встановлено рішенням Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 213.

За змістом судових рішень у справі № 460/2990/20 Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» брала участь в розгляді справи №460/2990/20 в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Вважаючи рішення Національної асоціації адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 65 протиправним та таким, що позбавляє його права на доступ до професії, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Статтею 45 Закону № 5076-VI передбачено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Національна асоціація адвокатів України, зокрема, забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України.

Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

Згідно з приписами частини першої статті 46 Закону № 5076-VI організаційними формами адвокатського самоврядування, зокрема є рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.

Згідно з пунктами 4, 13 частини четвертої статті 55 Закону № 5076-VI Рада адвокатів України здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього; забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України.

Положеннями статті 17 Закону № 5076-VI визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку; 4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, установлених цим Законом.

Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України.

Рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України (далі - Порядок № 26).

Відповідно до підпунктів 1.1-1.3 Порядку № 26 Єдиний реєстр адвокатів України - це електронна база даних, яка містить відомості про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набули права на зайняття адвокатською діяльністю, та про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України, координує діяльність, здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення рад адвокатів регіонів щодо внесення ними відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього згідно цього Порядку.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України за правилами цього Порядку.

Відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України (пункт 2.1 Порядку № 26).

За приписами пунктів 2.8 та 2.9 Порядку № 26 відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього адміністратором бази даних Єдиного реєстру адвокатів України ради адвокатів регіону не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та рішеннями Ради адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України у відповідності до правил системи бази даних Єдиного реєстру адвокатів України адміністратором бази даних Єдиного реєстру адвокатів України ради адвокатів регіону, є відомостями (інформацією) Першого рівня і є не доступними (не відкритими) для користувачів на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Відповідно до пункту 2.13 Порядку № 26 адміністратори бази даних Єдиного реєстру адвокатів України Секретаріату Ради адвокатів України перевіряють правильність, повноту та точність інформації (відомостей) внесеної на Першому рівні, а також скан-копії документів, які є підставою для внесення таких відомостей у відповідності до цього Порядку, слідуючи вказівкам системи бази даних, корегують її у випадку необхідності та затверджують її. При внесенні відомостей до бази даних Єдиного реєстру адвокатів України, адміністратор Першого рівня направляє адміністратору Другого рівня за допомогою електронної пошти чи слідуючи командам програмного продукту (системи) бази даних Єдиного реєстру адвокатів України електронну версію (скан-копії) документів, на підставі яких такі відомості внесено.

Пунктом 2.14 Порядку № 26 обумовлено, що у випадку наявності сумнівів щодо достовірності чи неточності відомостей (інформації), внесених до бази даних Єдиного реєстру адвокатів України Першим рівнем, а також виявлення адміністратором Другого рівня її неповноти, адміністратор Другого рівня може витребувати додаткове підтвердження таких відомостей у раді адвокатів регіону, які остання зобов`язана надати адміністратору Другого рівня невідкладно. Додаткові відомості надаються згідно процедури взаємодії між Першим та Другим рівнем, передбаченої п.2.13 цього Порядку.

До моменту усунення виявлених недоліків адміністратором Першого рівня, відомості не підлягають затвердженню на Другому рівні. Адміністратор Другого рівня бази даних Єдиного реєстру адвокатів України не має права підтверджувати відомості в Єдиного реєстру адвокатів України, що внесені з порушенням рішень Ради адвокатів України та актів НААУ.

Відповідно до пункту 2.15 Порядку № 26 у момент затвердження адміністратором Єдиного реєстру адвокатів України Другого рівня відомостей, отриманих від адміністратора Єдиного реєстру адвокатів України Першого рівня, вони набувають статусу відомостей (інформації) Другого рівня і стають активними та відкритими на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України для загального доступу, за винятком випадків, передбачених цим Порядком.

При цьому пунктом 3.6 Порядку обумовлено, що дані стосовно адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з порушенням чинного законодавства України, до Єдиного реєстру адвокатів України не вносяться. Не вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України також відомості, які оформлені та подані з порушенням вимог закону та актів НААУ. У разі виявлення фактів включення до Єдиного реєстру адвокатів України таких відомостей, інформація про них скеровується Головою НААУ чи його заступниками до ВКДКА для прийняття відповідного рішення. У випадку виявлення таких відомостей, вони підлягають негайному вилученню з Єдиного реєстру адвокатів України адміністратором Першого рівня відповідно до процедури, передбаченої цим Порядком, або адміністратором Другого рівня з обов`язковим повідомлення про таке видалення адміністратора першого рівня. У разі виявлення фактів неправомірного включення до Єдиного реєстру адвокатів України таких відомостей, інформація про них може скеровуватись Головою НААУ чи його заступниками до ВКДКА для прийняття відповідного рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом судового контролю у цій справі є рішення Національної асоціації адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 65 «Щодо розгляду питання про внесення відомостей до ЄРАУ про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1.», яким остання відмовила у підтвердженні внесених Радою адвокатів Рівненської області (як адміністратором Першого рівня бази даних) до Єдиного реєстру адвокатів України відомостей про поновлення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю.

Як на підставу для прийняття такого рішення Національна асоціація адвокатів України вказала на те, що відомості в Єдиному реєстрі адвокатів України стосовно ОСОБА_1 (зокрема щодо номеру і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1. - № 1 від 25 грудня 2001 року) є недостовірними, що встановлено рішенням Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 213.

З аналізу наведених правових норм випливає, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України.

Ця інформація включає відомості про кількість адвокатів, їх особисті дані такі як прізвище, ім`я та по батькові, номери свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та дати їх видачі, норми та дати рішень щодо видачі свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, дані щодо місця роботи адвокатів, включаючи найменування і місцезнаходження організаційної форми їх адвокатської діяльності, інформацію про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю тощо.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України за дворівневим принципом.

Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру адвокатів України, включаються до нього адміністратором бази даних Єдиного реєстру адвокатів України ради адвокатів регіону не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації.

Адміністратори бази даних Єдиного реєстру адвокатів України Секретаріату Ради адвокатів України перевіряють правильність, повноту та точність інформації (відомостей) внесеної на Першому рівні, корегують її у випадку необхідності та затверджують її.

У випадку наявності сумнівів щодо достовірності чи неточності внесених до бази даних Єдиного реєстру адвокатів України на Першому рівні, а також виявлення адміністратором Другого рівня її неповноти, адміністратор Другого рівня може витребувати підтвердження таких відомостей у раді адвокатів регіону.

При цьому адміністратор Другого рівня бази даних Єдиного реєстру адвокатів України не має права підтверджувати відомості, що внесені з порушенням рішень Ради адвокатів України та актів Національної асоціації адвокатів України.

Також адміністратор Другого рівня бази даних Єдиного реєстру адвокатів України не має права підтверджувати відомості про адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з порушенням чинного законодавства України.

Отже, адміністратор Другого рівня бази даних Єдиного реєстру адвокатів України вправі відмовити у підтвердженні відомостей, внесених адміністратором Першого рівня бази даних, у випадку, зокрема встановлення внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України з порушенням рішень Ради адвокатів України, або ж у випадку встановлення внесення відомостей про адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з порушенням чинного законодавства України.

Оцінюючи наявність правових підстав для відмови у підтвердженні відповідачем 1 як адміністратором Другого рівня внесених Радою адвокатів Рівненської області (як адміністратором Першого рівня) до Єдиного реєстру адвокатів України відомостей про поновлення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю, Суд виходить з такого.

Як встановили суди зі змісту судових рішень у справі № 460/2990/20, позивач ОСОБА_1 08 червня 1993 року склав присягу адвоката України та на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08 червня 1993 року № 1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1.

Вказані відомості про право позивача на заняття адвокатською діяльністю були внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, згідно з якими ОСОБА_1 здійснював право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва від 25 грудня 1993 року № 1, виданого на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08 червня 1993 року № 1.

Отже, відомості, відображені в Єдиному реєстрі адвокатів України, щодо дати і номеру свідоцтва про право позивача на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1. повністю узгоджуються та відповідають тим, які встановлені судами у справі № 460/2990/20.

Варто зазначити, що твердження відповідача 1 про недостовірність відомостей, вказаних в Єдиному реєстрі адвокатів України стосовно ОСОБА_1 , побудовані головним чином на обставинах, встановлених у рішенні Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 213.

У вказаному рішенні Ради адвокатів України зазначено, що за результатами дослідження робочою групою з перевірки та дослідження обставин видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю позивача встановлено, що належним документом, який підтверджує статус адвоката ОСОБА_1. є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 41, отримане ним у 1993 році, а не № 1, як обліковується в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Одночасно в рішенні Ради адвокатів України зазначено, що за відомостями Єдиного реєстру адвокатів України свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 41, отримане в 1993 році, належить адвокату Рудюку Юрію Володимировичу, практикуючому в юридичній фірмі «VAN BAEL & BELLIS» (Бельгія, м. Брюсель), однак підтвердити зазначену інформацію не вбачається за можливе, оскільки в архівах Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відсутні вказані документи і означена інформація залишається недослідженою.

Тобто обумовлене рішення Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 213 не містить достеменних даних щодо належності адвокату ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю саме під № 41.

У свою чергу, будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, встановлені в рішенні Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 213, та вказували на факт видачі на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08 червня 1993 року №1 позивачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю під №41, відповідач 1 не надав.

Доводи відповідача 1 про те, що рішення Ради адвокатів України від 23 вересня 2017 року № 213 позивачем не оскаржувалося, є неспроможними, оскільки згадане рішення від 23 вересня 2017 року № 213 по своїй суті не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, а тому не могло слугувати передумовою для оскарження в суді встановлених у ньому обставин.

Судами попередніх інстанцій слушно відзначено, що суть цього спору зводиться лише до існування розбіжностей щодо номеру і дати видачі свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 .

Учасниками справи не ставиться під сумнів те, що позивач має право на заняття адвокатською діяльністю і це право він набув за встановленою Законом процедурою.

Не заперечується учасниками справи і те, що позивач набув право на отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 08 червня 1993 року № 1.

Враховуючи це, наявність «ймовірних» даних щодо видачі позивачу в 1993 році свідоцтва за №41 не може спростовувати право позивача на заняття адвокатською діяльністю починаючи із 1993 року.

Що стосується доводів відповідача 1 про відсутність в архівах 1993 року ідентифікаційних відомостей щодо номера та дати фактичної видачі позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у 1993 році, то суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що ці обставини не можуть бути перешкодою у реалізації позивачем права на провадження професійної діяльності адвоката, за наявності достеменних даних про прийняття Рівненською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури рішення від 08 червня 1993 року № 1 про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Аргументи відповідача 1 про те, що позивач у власних заявах (зокрема, заяві від 15 липня 2015 року про зупинення адвокатської діяльності) та особистих поясненнях на засіданні Ради адвокатів України 27 травня 2017 року наводив відмінні дані щодо дати і номера його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, є непереконливими, оскільки такі обставини самі по собі не можуть слугувати беззаперечним свідченням його протиправної поведінки в контексті порушення ним порядку отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25 грудня 1993 року № 1, за умови відсутності доказів, які б підтверджували ці (протиправності поведінки) обставини.

До того ж, як встановили суди в цій справі, постановою Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 30 жовтня 2021 року закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180010001685 від 25 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення) у зв`язку з відсутністю складу вказаного правопорушення та спростовано факт про наявність будь-яких ознак підробки у свідоцтві про право на заняття адвокатською діяльністю від 25 грудня 1993 року № 1, виданого на ім`я ОСОБА_1 та особисто підписаного легітимною на той час головою КДКА ОСОБА_3 .

Наведене свідчить на користь висновку, що правових підстав для відмови у підтвердженні відповідачем 1 як адміністратором Другого рівня внесених Радою адвокатів Рівненської області відомостей про поновлення права позивача на заняття адвокатською діяльністю не було.

Окремо варто відзначити, що відповідач 1 під час судового розгляду справи №460/2990/20 був залучений до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Ради адвокатів Рівненської області). Тобто відповідач 1 на час прийняття спірного в цій справі рішення був обізнаний із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 30 червня 2022 року.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про протиправність рішення Національної асоціації адвокатів України від 02 серпня 2022 року №65 «Щодо розгляду питання про внесення відомостей до ЄРАУ про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1.».

При цьому слід визнати помилковими посилання судів попередніх інстанцій на запроваджені рішенням Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 68 зміни до цього пункту 3.6 Порядку №26 та їх висновок про те, що вказана норма Порядку № 26 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Щодо цього варто вказати, що відповідач 1 в рішенні від 02 серпня 2022 року № 65 застосував згадану норму Порядку № 26 в редакції згідно із рішенням Ради адвокатів України від 27 вересня 2013 року №220, зі змінами і доповненнями та згідно із рішенням Ради адвокатів України від 26 лютого 2016 року № 66, тобто в редакції, яка діяла до запровадження змін рішенням Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 68, та була чинною на час прийняття спірного рішення. З огляду на це, норма пункту 3.6 Порядку №26 цілком правомірно була застосована відповідачем 1 до спірних правовідносин.

Оцінюючи доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема в тій частині, що в ухваленні рішення суду першої інстанції брав участь суддя, якому був заявлений обґрунтований відвід, Суд зазначає таке.

Як свідчать обставини цієї справи, відповідач 1 у суді першої інстанції 07 лютого 2023 року заявив відвід судді Поліщук О.В.

На обґрунтування цього відводу відповідач 1 посилався на те, що суддя має статус адвоката та згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України обліковується в Раді адвокатів Рівненської області, на яку відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» покладено обов`язок представляти адвокатів регіону, сприяти забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів. Також відповідач 1 вказав, що суддя в силу приписів частини шостої статті 45 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» є членом Національної асоціації адвокатів України. Зазначені обставини, на думку відповідача 1, викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді.

Оцінивши наведені у заяві відповідача 1 про відвід судді мотиви, за яких, на його думку, суддя підлягала відводу, суд першої інстанції визнав їх такими, що не можуть слугувати підставою для відведення судді, оскільки наявність у судді права на заняття адвокатською діяльністю, яке з 2021 року є зупиненим, не може свідчити про обставини, які викликають аргументований сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Крім того, вказав, що доказів, які б підтверджували будь-які факти наявності впливу статусу адвоката Поліщук О.В. на її діяльність, як судді заявник не надав, а матеріали справи не містять.

Як наслідок, суд першої інстанції ухвалою від 15 лютого 2023 року відмовив у задоволенні заяви відповідача 1 про відвід судді Поліщук О.В.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів.

При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі».

Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Водночас статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), яке згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ, зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

За критеріями об`єктивної неупередженості судді, наведеними у рішенні ЄСПЛ від 24 лютого 1993 року у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria; заява №14396/88) Суд відзначав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників процесу.

Отже, з огляду на викладене, при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

Водночас суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

У розглядуваному випадку доводи відповідача 1, за яких, на його думку, є сумнів у безсторонності та об`єктивності судді Поліщук О.В., ґрунтуються на припущеннях і мають суб`єктивний характер, оскільки жодного прояву суддею поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи ставила під сумнів безсторонність не наведено.

Крім того, варто зауважити, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за заявою судді, яку вона подала ще 06 жовтня 2021 року.

Посилання ж заявника на сам факт наявності у судді статусу адвоката та її членство Національної асоціації адвокатів України не є достатньою, самостійною і об`єктивною обставиною, яка у розумінні статті 36 КАС України може зумовлювати процесуальний наслідок у вигляді відводу судді.

Доводів про те, що суддя проявляла особисту упередженість або необ`єктивність під час розгляду цієї справи заява про відвід судді не містить.

Інших підстав, передбачених статтями 36 37 КАС України, які б унеможливлювали участь судді Поліщук О.В. у розгляді справи і викликали необхідність її відводу, заявником не наведено.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відводі заявленому судді Поліщук О.В., з чим погоджується й колегія суддів Верховного Суду.

Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що суд апеляційної інстанції з формальних підстав відмовив в задоволенні клопотання відповідача 1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та безпідставно здійснив розгляд справи за його відсутності, Суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, відкриваючи провадження за апеляційною скаргою відповідача 1 суд апеляційної інстанції призначив справу до апеляційного розгляду на 23 серпня 2023 року.

Відповідачем 1 подано 17 серпня 2023 року до суду апеляційної інстанції клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 21 серпня 2023 року клопотання відповідача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції повернув без розгляду. Підставою для повернення відповідачу 1 заявленого клопотання слугувало те, що згадане клопотання було подане заявником шляхом направлення його на електронну адресу суду, що є способом, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.

Відповідач 1 за допомогою підсистеми «Електронний Суд» 22 серпня 2023 року подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату для забезпечення участі в судовому засіданні його представника. Мотивуючи заявлене клопотання відповідач 1 послався на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 200/12772/18, ухвалу Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі №204/2321/22 та вказав на неоднаковість підходу Верховного Суду щодо питання звернення особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом.

Доповнюючи наведене вказав, що вчинив всі необхідні дії для забезпечення своєї участі в розгляді апеляційної скарги, дотримуючись вимог статті 195 КАС України. Також послався на те, що позбавлений забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, у зв`язку з відсутністю квитків на потяг сполученням м. Київ - м. Львів.

Суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 23 серпня 2023 року клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду апеляційної скарги залишив без задоволення.

Оцінюючи наведені судом апеляційної інстанції підстави для відмови у задоволенні клопотання відповідача 1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, колегія суддів зважаю на таке.

За правилами частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини восьмої статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 частини першої розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій форм.

Згідно з абзацами 22-23 підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України створення та забезпечення функціонування ЄСІТС здійснюються поетапно. Окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

На підставі наказу Державної судової адміністрації від 01 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» з 01 червня 2020 року у всіх місцевих та апеляційних судах (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді (далі - пілотні суди) запроваджено в дослідну експлуатацію підсистему «Електронний суд», під час якої пілотним судам та учасникам процесу варто дотримуватися вимог «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції в частині функціонування цих підсистем.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), відповідно до пункту 2 якого це Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

04 вересня 2021 року в газеті «Голос України» опубліковано оголошення Вищої ради правосуддя про те, що окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Вища рада правосуддя повідомила, що з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку, зазнає змін, зокрема, порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 15.1, 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України. Такі дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

З 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку.

Надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Матеріали справи свідчать, що процесуальні документи у справі, в тому числі клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду були подані від імені відповідача 1 адвокатом Волинець Н.М.

В силу приписів частини шостої статті 18 КАС України адвокати належать до кола осіб, які зобов`язані були зареєструвати офіційну електронну адресу в ЄСІТС в обов`язковому порядку та подавати процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

За цих обставин, адвокат Волинець Н.М. могла подати клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в письмовій формі або в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням електронного підпису.

Тому є правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що наведені обставини свідчать про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до апеляційного суду із відповідним клопотанням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 зазначила про те, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС). Вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

За вказаного, твердження скаржника про те, що апеляційний суд формально відмовив йому в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції є необґрунтованими.

Щодо клопотань відповідача 1 про відкладення розгляду справи, то слід погодитись з позицією суду апеляційної інстанції, що поважних причин неможливості участі в судовому засіданні відповідач 1 не навів.

Посилання ж відповідача 1 на відсутність квитків на потяг сполученням м. Київ - м. Львів на 22 серпня 2023 року у день відправлення потягів не є свідченням поважності причин неможливості його представника прибути в судове засідання, з урахуванням обізнаності відповідача 1 про здійснення судового розгляду апеляційної скарги ще 08 серпня 2023 року (дата отримання відповідачем 1 повістки про виклик до апеляційного суду на 23 серпня 2023 року). До того ж, доводів та відповідних доказів щодо неможливості забезпечити участь свого представника в судовому засідання за допомогою альтернативних видів транспорту відповідач 1 не представив.

Так само, належних обґрунтувань про те, яким чином відмова суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції позбавила його можливості викласти свої аргументи, міркування, в тому числі заперечення щодо поданого позивачем відзиву на його апеляційну скаргу, скаржник в касаційній скарзі не навів.

На підставі цього, колегія суддів Верховного Суду не вважає формальною відмову суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотання відповідача 1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та безпідставним розгляд справи за його відсутності.

Що стосується доводів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанції не залучили до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Рівненської області, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи (частина п`ята статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених процесуальних норм вказує, що підставою для залучення особи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є наявність підстав вважати, що судове рішення у такій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки цієї особи.

Судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Така правова позиція сформована в постановах Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 560/5937/22, від 26 січня 2022 року у справі № 640/8328/19.

Разом із тим, зміст ухвалених у цій справі судових рішень, ні мотивувальні, ні резолютивні частини останніх не містять будь-яких висновків чи тверджень, які впливають/можуть впливати на права чи обов`язки Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області.

Твердження скаржника про те, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області може спростувати або підтвердити обставини, викладені в судових рішеннях у справі, не можуть бути достатньою та належною підставою для залучення її в якості третьої особи до участі у справі.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині незалучення до участі у справі як третьої особи Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Рівненської області.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що суди в цій справі прийняли правильне по суті рішення, з дотриманням норм процесуального права при його прийнятті, проте допустили порушення норм матеріального права в частині оцінки запроваджених рішенням Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 68 змін до пункту 3.6 Порядку №26, що призвело до помилкових висновків про незастосування цього пункту Порядку № 26 до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміни, шляхом виключення з мотивувальної частини судових рішень судів першої та апеляційної інстанції їх висновків щодо запроваджених рішенням Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 68 змін до пункту 3.6 Порядку №26 та незастосовності у зв`язку з цим вказаного пункту Порядку № 26 до спірних правовідносин. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі № 460/49246/22 змінити, виключивши з їх мотивувальної частини висновки щодо запроваджених рішенням Ради адвокатів України від 02 серпня 2022 року № 68 змін до пункту 3.6 Порядку №26 та незастосовності у зв`язку з цим вказаного пункту Порядку № 26 до спірних правовідносин.

В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі №460/49246/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов