ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа №460/5526/21
адміністративне провадження № К/990/9207/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбуд"
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року (колегія у складі суддів Шавеля Р.М., Кузьмича С.М., Хобор Р.Б.)
у справі № 460/5526/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбуд"
до Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправними та скасування припису й постанови про накладення штрафу.
І. РУХ СПРАВИ
1. 25.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Самбуд" (далі - ТОВ "Самбуд") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем:
- припис від 26.03.2021 № РВ 180/248/АВ/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю;
- постанову від 19.05.2021 № РВ 180/248/000012ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 180000 грн.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 15.03.2021 по 26.03.2021 на підставі наказу №191 від 15.03.2021 та направлення № 151-Н/09-27 від 15.03.2021 Управління Держпраці у Рівненській області здійснило інспекційне відвідування ТОВ «Самбуд» на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складений акт № РВ 180/248/АВ від 26.03.2021.
3. В акті інспекційного відвідування зазначено про порушення ТОВ «Самбуд» вимог:
- ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: не укладено трудовий договір з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за якими ці працівники зобов`язуються виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а товариство зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;
- ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: допущено до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску в загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. 26.03.2021 Управління Держпраці у Рівненській області відносно керівника ТОВ «Самбуд» склало протокол про адміністративне правопорушення №РВ180/248/АВ/П/ПТ за ч.3 ст.41 КУпАП.
5. Також 26.03.2021 Управління Держпраці у Рівненській області склало припис №РВ180/248/АВ/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю, яким вимагається до 07.04.2021 усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення вимог ч.1 ст.21 та ст.24 КЗпП України.
6. За результатами розгляду справи про накладання штрафу на підставі складеного акту інспекційного відвідування відповідачем прийнято постанову № РВ 180/248/000012/ТД-ФС від 19.05.2021 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою до позивача застосований штраф за порушення законодавства про працю, передбачений ст.265 КЗпП України, в сумі 180000 грн.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта інспекційного відвідування, на підставі якого прийнято спірні припис та постанову, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству, оскільки особи, зазначені в акті інспекційного відвідування, не реалізовували право на працю шляхом працевлаштування у позивача, а виконували роботи на підставі цивільно-правового договору підряду, який не має ознак трудового договору, і законодавством не заборонено його укладання і виконання.
8. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що спірні припис та постанова прийнята за наслідками проведеного позапланового заходу у вигляді інспекційного відвідування позивача, в ході якого уповноваженими представниками відповідача виявлено порушення трудових відносин, зокрема, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, що є порушенням норм трудового законодавства. Надання трудовому договору форми цивільно-правового, не зважаючи, на наявні у штаті товариства посади з відповідними трудовими функціями, перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та КЗпП України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці. Припис та постанову вважає правомірними, просить відмовити в задоволенні позову.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 03.09.2021 (суддя Комшелюк Т.О.) задовольнив позов.
10. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час інспекційного відвідування відповідачем не було встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подавали заяви на працевлаштування до ТОВ «Самбуд», трудові книжки, документи про освіту, про стан здоров`я та інші документи, передбачені ч.2 ст.24 КЗпП України, або іншим чином здійснили своє волевиявлення для працевлаштування.
Водночас матеріалами справи стверджується, що 08.02.2021 між позивачем та вказаними особами укладені цивільно-правові договори (№ 01/02/2021; № 02/02/2021; № 03/02/2021), за якими позивач доручав, а фізичні особи брали на себе обов`язок виконати наступні роботи: послуги по прибиранню території замовника площею 526,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом не встановлено, що вищезгадані особи під час інспекційного відвідування виконували інші роботи, ніж ті, які були передбачені цивільно-правовими договорами, що також підтверджується поясненнями цих осіб, наданими в ході інспекційного відвідування.
11. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.02.2022 скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2021, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
12. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог ст.ст.21 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України № 509 від 17.07.2013.
13. У касаційній скарзі ТОВ "Самбуд" просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2021.
14. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції вирішив спір без врахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 у справі №640/1099/19, від 23.10.2019 у справі № 806/2064/18, від 26.05.2020 у справі № 160/5315/19, від 03.06.2021 у справі № 450/1780/18, від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16, від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц, від 22.02.2022 у справі № 260/511/19, від 22.12.2021 у справі № 813/2875/18, від 07.12.2021 у справі № 160/5648/19, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.
Позивач уклав з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 цивільно-правові договори, оскільки виконувані ними роботи не збігаються з видом економічної діяльності ТОВ "Самбуд"; підписав із зазначеними особами акти приймання-передачі наданих послуг та виплачував їм винагороду. Відповідні документи були надані інспектору Держпраці разом з поясненням у справі про адміністративне правопорушення. Правовідносини з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мали разовий характер, не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим правовідносинам. Обставини відсутності правопорушення, виявленого у ході інспекційного відвідування, встановлені постановою Рівненського міського суду від 28.05.2021 у справі №569/8262/21, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП відносно директора ТОВ "Самбуд" у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
15. Ухвалою від 02.05.2022 Верховний Суд відкрив провадження у справі.
16. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
17. У відзиві відповідач покликається на правомірність висновків суду апеляційної інстанції. Звертає увагу на те, що на момент проведення інспекційного відвідування 15.03.2021 та 16.03.2021 посадовими особами ТОВ «Самбуд» не надано підтверджуючих документів (наказів, трудових договорів, повідомлень ДПС) щодо перебування у трудових відносинах з працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
18. Ухвалою від 12.01.2023 було задоволено клопотання Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про заміну відповідача правонаступником, замінено у справі №460/5526/21 Управління Держпраці у Рівненській області на правонаступника - Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
19. Також відповідач просив про розгляд справи за його участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
21. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).
22. Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
23. Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.
Спеціальним законом, який відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
24. Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
25. Відповідно до ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
26. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
27. Відповідно до ч. 5 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
28. За змістом п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).
Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
29. Пунктами 3, 4 Порядку №509 визначено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
30. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування відповідач дійшов висновку про допуск трьох працівників до роботи без оформлення трудових договорів. Зокрема, інспектором праці зафіксовано присутність 15.03.2021, 16.03.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на робочих місцях під час виконання ними трудових функцій.
32. Водночас, позивач посилався на укладення 08.02.2021 між ТОВ «Самбуд» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цивільно-правових договорів з надання послуг (виконання робіт) по прибиранню території замовника, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання якісно та своєчасно надати наступні послуги (виконати роботи), а саме: послуги по прибиранню території замовника площею 526,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
33. У постанові від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19 Верховний Суд зазначив таке:
"19. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є:
систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;
обов`язок роботодавця надати робоче місце;
дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
...
22. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
…
За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
24. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню".
34. Предметом названих вже договорів було прибирання території замовника. Відповідно до п.1.1 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання якісно та своєчасно надати послуги по прибиранню території замовника площею 526,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавець зобов`язується на свій ризик виконати роботу, дбати за особисту безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання робіт чи під час перебування на території підприємства, самостійно організовує виконання роботи, у тому числі використовує власні засоби та матеріали, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. З актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2021 вбачається, що станом на вказану дату виконавець надав, а замовник прийняв послуги по прибиранню території площею 526,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; винагорода виконавця склала 4800 грн.
35. Судами попередніх інстанцій було надано різну оцінку вищезазначеним договорам.
36. Суд першої інстанції дійшов висновку про їх цивільно-правовий характер з огляду на те, що в договорах було передбачено виконання конкретної роботи, самостійну організацію та виконання робіт (п. 1.1), визначено конкретний строк виконання робіт (п. 4.1.), передбачено умову оплати виконаних робіт після їх виконання (п. 2.1).
37. Суд же апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, вказавши, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат.
38. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в укладених договорах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визначається обсяг виконуваної роботи, а лише обумовлювалися зобов`язання виконувати роботи. В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Водночас такий термін як «прибирання території» носить загальний характер і не розкриває характер і види робіт, які повинен виконати виконавець.
39. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо. Як вбачається зі змісту угод, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували функції прибиральників, тобто, здійснювали вид діяльності за конкретною професією, а не досягали певного результату шляхом надання окремо визначених послуг.
40. Колегія суддів погоджується з оцінкою договорів, наданих судом апеляційної інстанції, вважає вірними висновки про наявність прихованих трудових відносин, оскільки зміст договорів свідчить про систематичність виконання функцій, відсутність конкретно визначених результатів за договорами, внутрішню підпорядкованість осіб.
41. Крім того, суд апеляційної інстанції проаналізував письмові пояснення, що були надані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час проведення інспекційного відвідування. Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що 15.03.2021 перебуває на території ТзОВ «Самбуд» у зв`язку з тим, що проходить стажування на посаду різноробочого.
ОСОБА_2 пояснив, що працює прибиральником у ТзОВ «Самбуд» з 15.02.2021.
ОСОБА_3 пояснив, що працює прибиральником території у ТзОВ «Самбуд», підпорядковується директору підприємства ОСОБА_4 . Заробітну плату домовились оплачувати погодинно, режим роботи встановлений по графіку змінності.
42. Жодним із зазначених осіб не вказано про діяльність на підставі цивільно-правових договорів; також такі договори не були представлені під час інспекційного відвідування.
43. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
44. Суд відхиляє покликання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.05.2020 у справі №640/1099/19, від 26.05.2020 у справі № 160/5315/19, від 22.12.2021 у справі № 813/2875/18, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а щодо характеристик цивільно-правового договору, адже вони повної мірою відповідають висновкам суду апеляційної інстанції.
45. Щодо невідповідності оскаржуваних рішень висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі №450/1780/18, Суд зазначає, що в ній було констатовано порушення відповідачем процедури (про час розгляду справи про накладення штрафу позивач або уповноважений представник не був поінформований належним чином.). Також порушення відповідачем процедури відзначено і у постанові від 07.12.2021 у справі № 160/5648/19, зокрема, встановлено, що з описової частини постанови про накладення штрафу не вбачається, за яке саме порушення (його об`єктивна сторона) було притягнуто до відповідальності позивача, а містить викладення фактичних обставин, та інспектором праці було помилково вказано по батькові працівника, що призвело до невірного висновку щодо його неналежного оформлення.
46. Також не є релевантними посилання позивача на постанови від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16 та від 22.02.2022 у справі № 260/511/19, оскільки в них йшлося про притягнення до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.
47. Суд відхиляє покликання позивача на постанови від 23.10.2019 у справі № 806/2064/18, від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц, адже за результатом розгляду цих справ Верховний Суд направив справи на новий розгляд з огляду на неповне з`ясування обставин справи та передчасність висновків судів попередніх інстанцій.
48. Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, щодо необхідності застосовувати останню правову позицію Великої Палати під час вирішення тотожних спорів, жодним чином не стосується цієї справи, адже касаційна скарга не містить посилань на інші постанови Великої Палати Верховного Суду щодо трудових або цивільно-правових правовідносин.
49. Щодо покликань на постанову Рівненського міського суду від 28.05.2021 у справі №569/8262/21 на підтвердження правомірності висновків, оскільки відповідно до ч. ч. 4,5,7 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
50. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
51. Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України слід розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
52. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 12.10.2020, від 30.09.2021 у справі № 826/7424/17.
53. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
54. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
55. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.
56. Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
57. Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
58. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
59. У справі, на яку покликається позивач, провадження закрито на підставі висновку суду про те, що у судовому засіданні не встановлено факту порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці з боку ОСОБА_4 , так як надані останнім до суду цивільно-правові договори та інші документи, дії ОСОБА_4 , як директора ТОВ «САМБУД» не містять ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, оскільки не є порушенням вимог законодавства про працю та про охорону праці. Не знайшла підтвердження і суб`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_4 , як директору ТОВ «САМБУД», адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, оскільки, складений відносно ОСОБА_4 протокол N РВ180/248/АВ/П/ПТ від 26 березня 2021 року, не містить достатніх даних та жодних доказів, які б з достеменністю підтверджували, що ОСОБА_4 діяв з умислом саме на порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, так як, відповідно до положень ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення вважається умисним, якщо особа, що його вчинила, усвідомлювала протиправний характер свого діяння або бездіяльності, передбачала його шкідливі наслідки та бажала їх чи свідомо допускала настання цих наслідків.
60. Враховуючи вищезазначене, Суд вважає недостатніми покликання судів попередніх інстанцій на постанову Рівненського міського суду від 28.05.2021 у справі №569/8262/21 на підтвердження правомірності своїх доводів та висновків суду першої інстанції.
61. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
62. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
63. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
64. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
65. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
66. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбуд" залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №460/5526/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб