Постанова
Іменем України
20 січня 2021 року
м. Київ
справа № 460/6031/18
провадження № 61-14516св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач військової частини НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду
від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 31 липня 1993 року до 01 серпня
2018 року він проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Станом
на 01 серпня 2018 року вислуга років у Збройних силах становить 25 років
00 місяців і 02 дні (календарна), пільгової немає. У зв`язку із відсутністю у його сім`ї жилого приміщення за місцем проходження служби, починаючи з 31 липня 1998 року перебував на квартирному обліку при військових частинах НОМЕР_2
та НОМЕР_3 зі складом сім`ї у кількості трьох осіб (він, його дружина ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_3 , 2000 року народження), як такий що потребує поліпшення житлових умов. Забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони України проживав у службовому приміщенні за адресою:
АДРЕСА_1 ; у списках осіб, які мають право
на першочергове, позачергове отримання житлових приміщень не перебував.
25 грудня 2012 року його було знято з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов при в/ч НОМЕР_3 у зв`язку
з розформуванням військової частини НОМЕР_3 , а також розформування житлової комісії військової частини НОМЕР_3 . Після розформування військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 був направлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження подальшої військової служби, де 02 січня 2013 року, відповідно
до наказу командира військової частини НОМЕР_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Оскільки позивач не перебував
на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов починаючи з 25 грудня 2012 року у зв`язку із розформуванням військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 вирішив поновитись на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 .
25 травня 2018 року позивачем було складено рапорт про зарахування його
на облік для поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 ,
за результатами розгляду якого, житловою комісією військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирному обліку
у військовій частині НОМЕР_1 Старицького гарнізону на підставі пункту 2.5
від 30 листопада 2011 року № 737 (зі змінами).
01 серпня 2018 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 156, його було звільнено у запас відповідно до підпункту «ї» пункту один частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які
в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону)
та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2018 року його було знято з квартирного обліку і виключено зі списків черговості частини.
Вважає, що такі дії військової частини НОМЕР_1 , що полягали у знятті його із обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов і виключення його із списків черговості частини є протиправними, такими що порушують його житлові права та не відповідають нормам житлового законодавства.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу
на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року (далі Порядок № 1081), військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку,
а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба
в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей,
що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
5) в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 30).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те,
що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення
на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас
чи відставку. Враховуючи те, що на час звільнення у запас він мав стаж військової служби понад 20 років, та був зарахований на облік до 1 січня
2005 року, звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та виходом на пільгову пенсію, то в даному випадку немає підстав для зняття його з квартирного обліку відповідно до пункту 2.18 «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», а тому рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2018 року, оформлене протоколом № 8
є незаконним та відповідно таким, що підлягає скасуванню.
Просив визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом № 8 від 31 серпня 2018 року в частині зняття його з квартирного обліку і виключення зі списків черговості частини, зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити його
на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 31 серпня 2018 року № 8
в частині зняття з квартирного обліку та виключення зі списків черговості частини майора запасу ОСОБА_1 . Зобов`язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час звільнення у запас позивач мав стаж військової служби понад 20 років, та був зарахований на облік до 01 січня 2005 року, звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та виходом на пільгову пенсію, тому немає підстав для зняття його з квартирного обліку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі звільнення з військової служби військовослужбовців за підставами, не зазначеними в Законі, в тому числі у зв`язку з закінченням терміну дії контракту, не передбачено залишення
їх на квартирному обліку у військових частинах.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час взяття його на квартирний облік порядок взяття на облік та отримання житла визначався Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністра Оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року (далі Положення № 20). Пунктом 13 вказаного Положення передбачалося,
що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік. Даний нормативний акт не передбачав можливість зняття з квартирного обліку
з підстав звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.
Таким чином, положення Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (на підстав якого позивача було знято з квартирного обліку), затвердженої Наказом Міністерства Оборони № 737 від 30 листопада 2011 року (далі Інструкція № 737), суперечать як нормам Житлового кодексу Української РСР, так і постанові КМУ, які регулювали порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями на час взяття позивача на квартирний облік та мають вищу юридичну силу.
Крім того, судом не враховано правових позицій Верховного Суду, викладених
у справах №№ 359/2295/17, 639/302/18-ц, 683/2199/18, 683/2197/18, 487/6514/17 щодо права військовослужбовців, які звільнені з підстав закінчення строку контракту на залишення на квартирному обліку, якщо вони мають стаж військової служби понад 20 років та були зараховані на облік до 01 січня
2005 року.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 460/6031/18 та витребувано її з Яворівського районного суду Львівської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що з 31 липня 1993 року по 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Станом на 01 серпня
2018 року його вислуга років становить 25 років 00 місяців 02 дні.
З 31 липня 1998 року перебував на квартирному обліку при військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 зі складом сім`ї у кількості трьох осіб (він, його дружина ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як такий що потребує поліпшення житлових умов. Забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони України проживав у службовому приміщенні за адресою:
АДРЕСА_1 ; у списках осіб, які мають право
на першочергове, позачергове отримання житлових приміщень не перебував.
25 грудня 2012 року його було знято з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_3 у зв`язку
з розформуванням військової частини НОМЕР_3 , а також розформування житлової комісії військової частини НОМЕР_3 . Після розформування військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 направлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження подальшої військової служби, де 02 січня 2013 року, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 , останнього зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
25 травня 2018 року позивачем складено рапорт про зарахування його на облік для поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 , за результатами розгляду якого, житловою комісією військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 Старицького гарнізону на підставі пункту 2.5 від 30 листопада 2011 року
№ 737 (зі змінами).
01 серпня 2018 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 від № 156 його було звільнено у запас відповідно до підпункту «ї» пункту один частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), провадженняв цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
(в редакції на момент прийняття житловою комісією оскаржуваного рішення) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або
за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначенихпунктом 10цієї статті.
Відповідно до пункту 24 цього Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або
у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі
її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла (пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Аналогічні приписи закріплені в пункті 29 Порядку № 1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
При цьому дія пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується
із тим, з яких саме підстав військовослужбовець звільнений у запас
чи у відставку.
01 серпня 2018 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 від № 156, його було звільнено у запас відповідно до підпункту «ї» пункту один частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону) та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
На момент звільнення позивача його вислуга років у Збройних Силах України становила: 25 років 00 місяців і 02 днів (календарна), пільгової немає.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2018 року
на підставі пункту 2.18 підпункту 4 Інструкції від 30 листопада 2011 року № 737 (зі змінами) та наказу командира військової частини А№4150 від 01 серпня
2018 року № 156 (звільнення у запас по закінченню строку контракту
та не висловив бажання продовжувати військову службу) зняти з квартирного обліку і виключити зі списків черговості частини майор запасу ОСОБА_1 , 1975 року народження, разом із сім`єю: дружина ОСОБА_2 , 1979 року народження, син ОСОБА_3 , 2000 року народження.
Згідно з пунктом 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені
з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці першому пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, наведені норми цієї Інструкції також передбачають підстави для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги.
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК УРСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, був зарахований на облік до 1 січня 2005 року, звільнений
з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та виходом на пільгову пенсію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку
у військовій частині.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах:
від 25 березня 2019 року у справі № 359/2295/17 (провадження № 61-10403св18); від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19); від 20 травня 2019 року у справі № 487/6514/17 (провадження № 61-46148св18).
Вказане узгоджується також із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі
№ 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18), де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення
у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу
на військовій службі менше 20 років.
Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального
та матеріального закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 1409,60 грн судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з військової частини НОМЕР_1 на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року скасувати.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2020 року залишити в силі.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1409,60 гривень.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська Н. О. Антоненко С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун