ПОСТАНОВА
Іменем України
07 січня 2025 року
Київ
справа №460/7502/23
адміністративне провадження №К/990/45129/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №460/7502/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтком Продакшн» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року (головуючий суддя Гуляк В. В., судді: Ільчишин Н. В., Коваль Р. Й.),
ВСТАНОВИВ:
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 26 лютого 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області від 13 січня 2023 року №8079031/43828799, №8079050/43828799, №8079033/43828799, №8079062/43828799, №8079044/43828799, №8079043/43828799 про відмову у реєстрації податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайтком Продакшн». Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №86 від 06 жовтня 2022 року, №301 від 20 жовтня 2022 року, №277 від 19 жовтня 2022 року, №298 від 20 жовтня 2022 року, №24 від 01 грудня 2022 року, №35 від 03 жовтня 2022 року днем їх подання на реєстрацію (том 2 а.с.46-55).
Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судом першої інстанції у справі № 460/7502/23.
Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, копія рішення суду першої інстанції доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) 27 лютого 2024 року о 23:39.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 26 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу (том 2 а.с.56-73).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 квітня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 32208 грн (том 2 а.с.77-78).
Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 23 квітня 2024 року о 19:10, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.79).
02 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги до 30 червня 2024 року. Мотивувало свої вимоги тим, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану рахунок за КВЕК 2800 «Інші поточні видатки» фінансується в недостатньому обсязі, проте, відповідні надходження коштів очікуються в травні-червні 2024 року. Повідомило, що згідно з випискою за вказаним рахунком станом на 30 квітня 2024 року залишок коштів становив 1020 грн (том 2 а.с.80-83).
Ухвалою від 07 травня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд продовжив апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали (том 2 а.с.91).
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 07 травня 2024 року о 23:19, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.92).
13 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС повторно подало заяву про продовження процесуального строку. Мотиви означеної заяви були аналогічними до попередньо поданої. Також апелянт долучив виписку з рахунка КВЕК 2800 «Інші поточні видатки», відповідно до якої станом на 10 травня 2024 року залишок коштів становить 1020,13 грн (том 2 а.с.93-99).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 травня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про продовження процесуального строку, апеляційну скаргу повернув скаржнику (том 2 а.с.100-101).
Посилаючись на приписи пункту 6 частини п`ятої статті 44, частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. За таких обставин суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання про продовження процесуального строку та повернув апеляційну скаргу скаржнику з огляду на неусунення її недоліків.
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 16 травня 2024 року о 20:26, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а.с.103).
23 травня 2024 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року. Ні документ про сплату судового збору, ні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт до скарги не долучав (том 2 а.с.105-115).
Ухвалою від 09 серпня 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, а також документа про сплату судового збору (том 2 а.с.119-121).
Ухвала суду вмотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено 26 лютого 2024 року, тоді як апеляційну скаргу подано 23 травня 2024 року, тобто, з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України. Водночас, апелянт не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, ГУ ДПС не долучило до апеляційної скарги й документ про сплату судового збору, належний розмір якого становить 32208 грн.
Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 12 серпня 2024 року о 12:19, про що складена довідка про доставку електронного листа (том 2 а.с.122).
19 серпня 2024 року ГУ ДПС подало до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до якої просило визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити цей строк. Обґрунтовуючи вимоги вказаної заяви, заявник просив врахувати, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з апеляційною скаргою. Крім того, повторне звернення до суду із скаргою відбулось у темпоральних межах, встановлених частиною другою статті 299 КАС України. Звернув увагу на обставини введення в Україні воєнного стану та зазначив, що з цих причин фінансування видатків на сплату судового збору здійснюється в недостатньому обсязі. Обставин порушення внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору у спірному випадку не було. При цьому відповідно до опублікованих 02 березня 2022 року Радою суддів України рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану рекомендовано виважено підходити до вирішення процесуальних питань. Наголосив, що майнове становище не має бути перешкодою доступу до суду у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступу до правосуддя. Апелянт також повідомив, що з огляду на обставини обмеженого фінансування існує об`єктивна неможливість сплати судового збору, у зв`язку з чим просив про відстрочення його сплати до завершення розгляду справи по суті (том 2 а.с.127-132).
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у задоволенні заяви про поновлення вказаного строку. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (том 2 а.с.133-136).
В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин. Поряд з цим довготривала процедура погодження і сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження і, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення. Апеляційний суд врахував, що у розглядуваній ситуації подання апеляційної скарги вперше відбулось у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, проте, внаслідок неусунення її недоліків вказану скаргу було повернуто ухвалою від 16 травня 2024 року. Водночас повторно апеляційну скаргу ГУ ДПС подало не негайно, а із спливом шести днів після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, що не може свідчити про вчинення скаржником активних дій щодо виконання вимог процесуального закону. Не свідчать про вчинення таких дій і додані до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження виписки з рахунка. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору. При цьому сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу ГУ ДПС.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. При цьому повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. Скаржник звертає увагу на те, що право суб`єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 КАС України. Просить врахувати, що з огляду на введення в Україні воєнного стану рахунок за КВЕК 2800 «Інші поточні видатки» фінансується в недостатньому обсязі. Незважаючи на це, в умовах введення воєнного стану, відсутності коштів для сплати судового збору, звільнення працівників, карантинних обмежень та значного навантаження на працівників посадовими особами ГУ ДПС вжито усіх заходів для своєчасного оскарження судових рішень, прийнятих не на користь держави. Наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28 жовтня 2021 року у справі № 822/6302/15, від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 26 лютого 2024 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 22 жовтня 2024 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (26 березня 2024 року; 23 травня 2024 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.
Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. В подальшому суд апеляційної інстанції надав відповідачу додатковий строк на усунення недоліків, задовольнивши його клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Проте у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, що обґрунтовано слугувало підставою для її повернення.
До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності.
При цьому суд касаційної інстанції визнає, що повторне звернення до суду із апеляційною скаргою дійсно відбулось без надмірних зволікань.
Разом з тим, саме по собі невідкладне звернення до суду із апеляційною скаргою повторно не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. На переконання колегії суддів, при такому зверненні має бути врахований загальний строк від дати початку його спливу та усунуті недоліки попередньої апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення, що у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.
У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження саме обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору, що зумовлено введенням в Україні воєнного стану.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Також Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20.
Разом з тим, посилання скаржника на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання процесуальних обов`язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Долучені ГУ ДПС виписки з рахунка КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» жодним чином не підтверджують наявність такого причинно-наслідковому зв`язку, як і не свідчать про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору.
Так, з виписки за 30 квітня 2024 року (том 2 а.с.86-90) слідує, що вхідний залишок коштів по КЕКВ 2800 становив 47656,40 грн, з виписки за 10 травня 2024 року (том 2 а.с.99) - 1020,13 грн. Отже, зміст наданих ГУ ДПС виписок з рахунка свідчить, що у відповідача було достатньо коштів на рахунках для сплати судового збору. Та обставина, що відповідачем було сплачено судовий збір в інших справах (зокрема, 30 квітня 2024 року), не може сприйматись як поважна причина неусунення недоліків апеляційної скарги у цій справі. У світлі викладеного суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що апеляційне оскарження судових рішень є правом, а не обов`язком.
Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року (справа №500/1912/22) суд касаційної інстанції зазначає наступне. Так, у наведеній скаржником справі перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом сплинув 01 квітня 2022 року, але позивач звернувся до суду першої інстанції 26 квітня 2022 року, у зв`язку з чим суд першої інстанції, рішення якого підтримав апеляційний суд, залишив позов без розгляду. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, звернув увагу судів на неврахування того, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю. Ці обставини у сукупності із строком, що був пропущений (26 днів), слугували підставою для висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів у цій справі в повній мірі підтримує такий висновок і не вбачає підстав для відступу від нього.
Разом з тим, у цій справі звернення ГУ ДПС до суду із апеляційною скаргою повторно відбулось із спливом майже трьох місяців після ухвалення рішення судом першої інстанції та за відмінних обставин, тому відсутні підстави вважати, що апеляційний суд не врахував означеного висновку і допустив надто суворе застосування процесуального строку.
У справі № 822/6302/15 апелянт не тільки не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги, але й усунув недоліки попередньо поданої апеляційної скарги у найкоротші строки. Саме з огляду на такі обставини Верховний Суд дійшов висновку, що в такому випадку пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata. Разом з тим, у межах цієї справи такі обставини відсутні.
У справі № 820/1212/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об`єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.
Довід скаржника про незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягає відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Посилання скаржника на частину другу статті 299 КАС України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження також є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Отже, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС дійсно у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Отже, така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко