№ 460/77/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 460/77/21

провадження № К/9901/44260/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Янкор» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Янкор» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Глушка І.В., Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. від 21 жовтня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

Вступ

Відповідачем проведено перевірку позивача, у ході якої встановлено порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України», а саме допущення до роботи 10 (десяти) працівників без укладення трудових договорів. Відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Вважаючи припис та постанову протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи справу, Суду слід відповісти на такі питання: 1) чим відрізняються цивільно-правові відносини від трудових?; 2) чи досліджено судом апеляційної інстанції суть відносин суб`єкта господарювання із залученими ним фізичними особами?

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень від 16 листопада 2020 року № РВ8417/949/АВ/П;

- визнати протиправними та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08 грудня 2020 року № РВ8417/949/000037/ТД-ФС.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року позовні вимоги ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано припис про усунення виявлених порушень від 16 листопада 2020 року № РВ8417/949/АВ/П та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08 грудня 2020 року № РВ8417/949/000037/ТД-ФС, винесені Управлінням Держпраці у Рівненській області.

Стягнуто на користь ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» суму судового збору у розмірі 9602,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що предметом цивільно-правових угод, укладених позивачем з фізичними особами є кінцевий результат роботи, а не процес праці. В укладених цивільно-правових угодах чітко визначається обсяг виконуваної роботи. Виконавці самостійно організовували роботу, виконували її на власний ризик та розсуд, не підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Укладені між позивачем та фізичними особами цивільно-правові угоди, були спрямовані саме на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

4. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року заяву ТОВ про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 460/77/21 задоволено частково.

Стягнуто на користь ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області.

5. Стягуючи на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду документи про понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 16000,00 грн є такими, що належним чином оформлені, проте заявлена сума є неспівмірною: зі складністю справи; з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Щодо вирішення даної категорії справ існує безліч судової практики, зокрема, Верховного Суду, що не потребує значних зусиль та часу для підготовки заяв по суті справи.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не правильно визначено сутність спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» та найманими працівниками, а саме не враховано, що такі правовідносини мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

8. Судом зазначено, що не зважаючи на підписання сторонами цивільно-правових угод, між сторонами існували трудові правовідносини, оскільки найманими працівниками виконувалась конкретна трудова функція.

9. Виплата винагороди виконавцям робіт замовником здійснена з порушенням умов цих договорів, а саме, за умовами укладених угод (ідентичного змісту за умовами здійснення розрахунків) виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється після остаточної здачі роботи, не пізніше 15 числа місяця, який слідує за місяцем закінчення роботи (надання послуг). Затвердження актів виконаних робіт мало місце 27 листопада 2021 року, а тому згідно умов угод оплата мала бути здійснена до 15 грудня 2020 року, однак відповідно до прибуткових касових ордерів розрахунок з найманими працівниками проведено лише 30 грудня 2020 року, що може ймовірно свідчити про продовження існування трудових відносин.

10. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі, якщо робота, виконувана працівником на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

11. Зважаючи на те, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, а згідно цивільно-правових угод, укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 предметом договору є зобов`язання виконавцями здійснювати певні будівельні роботи (реконструкція басейну ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 по пров. Шкільному, 2 в м. Дубно Рівненської області), а тому з такими особами повинні були бути укладені трудові договори.

12. Оскільки за приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл понесених позивачем судових витрат, до яких статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України також віднесено витрати на професійну правничу допомогу, можливе за умови задоволення позову позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування додаткового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Судами попередніх інстанцій установлено, що 01 серпня 2020 року Управлінням Держпраці у Рівненській області отриманий лист управління Служби безпеки України в Рівненській області щодо організації проведення перевірки ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор».

15. Наказом начальника Управління Держпраці у Рівненській області «Про проведення позапланового заходу державного контрою за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування у ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор»» від 27 жовтня 2020 року № 1008 наказано інспекторам праці провести у період з 28 жовтня 2020 року по 10 листопада 2020 року позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування у ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор».

16. На підставі наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 27 жовтня 2020 року № 1008 інспекторами Управлінням Держпраці у Рівненській області проведене інспекційне відвідування у ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор», за результатами якого складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 10 листопада 2020 року № РВ8417/949/АВ.

17. На підставі акта інспекційного відвідування 10 листопада 2020 року № РВ8417/949/АВ контролюючим органом внесений припис про усунення виявлених порушень від 16 листопада 2020 року № РВ8417/949/АВ/П, у якому вказано на порушення ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» частини третьої статті 24 КЗпП України», а саме допущено до роботи 05 листопада 2020 року на об`єкті будівництва «Реконструкція басейна ЗОШ I-III ступенів № 7 по провулку Шкільному, 2 у м. Дубно Рівненської області» за адресою: провулок Шкільний, 2, місто Дубно, Рівненська область, 10 (десять) працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

18. 08 грудня 2020 року начальником Управління Держпраці у Рівненській області винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № РВ8417/949/000037/ТД-ФС, якою на позивача, за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 500000,00 грн.

19. Уважаючи винесені Управлінням Держпраці у Рівненській області припис про усунення виявлених порушень від 16 листопада 2020 року № РВ8417/949/АВ/П та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08 грудня 2020 року № РВ8417/949/000037/ТД-ФС протиправними, ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор звернулось до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 520/13660/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 1.380.2019.002761, у яких, на відміну від справи, яка розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій надавалась правова оцінка трудовим правовідносинам та діям позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правової угоди.

21. Скаржник зазначає, що аналізуючи, правові висновки Верховного Суду, зафіксовані у постановах, за результатами розгляду справ № 820/1432/17, № 802/2066/16-а, № 815/954/18, № 420/2174/19, № 520/13660/19, № 1.380.2019.002761, Верховний Суд жодного разу не ставив в залежність в якості кваліфікуючої ознаки, вид основної діяльності суб`єкта господарювання та сферу до якої відносяться надані фізичними особами послуги. Верховний Суд, жодного разу не вказував, що у разі співпадіння основного виду діяльності суб`єкта господарювання із типом (видом) отриманих від інших учасників відносин (фізичних осіб) послуг, то такі відносини слід безумовно кваліфікувати як трудові.

22. У кожному разі Верховний Суд наголошував, що потрібно досліджувати суть відносин суб`єкта господарювання із залученими ним фізичними особами, перевіряти зміст та умови цивільного договору, процесу фіксації результатів його виконання, порядок та спосіб розрахунків, з`ясовувати обставини щодо залежності, підпорядкування залучених фізичних осіб від посадових осіб суб`єктів господарювання, визначати тривалість таких відносин та характер відповідальності кожної із сторін один перед одною. І лише, при наявності таких ознак, як: підпорядкування або залежність фізичних осіб від посадових осіб суб`єктів господарювання, довготривалий чи систематичний одноманітний характер відносин між його учасниками, інтерес учасників в процесі виконані робіт, а не в їх результаті, то слід робити висновки, щодо наявності саме трудових відносин між їх учасниками.

23. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду, переліченого аналізу змісту та умов цивільних договорів, процесу фіксації результатів їх виконання, порядку та способу розрахунків, обставин щодо залежності, підпорядкування залучених фізичних осіб від посадових осіб суб`єктів господарювання, тривалості таких відносин, судом апеляційної інстанції не проводилось.

24. Суд апеляційного інстанції, констатувавши, що предметом укладених цивільно-правових угод з фізичними особами є кінцевий результат роботи, а не процес праці, в укладених цивільно-правових угодах чітко визначається обсяг виконуваної роботи, що також вбачається зі змісту актів приймання-передачі виконаних робіт, а також те, що виконавці самостійно організовували роботу, виконували ії на власний ризик та розсуд, і не підпорядковувалися відповідним посадовим особам позивача, жодним чином не спростував перелічені ознаки цивільно-правого договору.

25. Управління Держпраці у Рівненській області подало відзив на касаційну скаргу ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» на рішення постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

26. Відзив обґрунтовано тим, що виходячи із специфіки та характеру роботи передбачуваної, укладеними між позивачем та фізичними особами, цивільно-правовими угодами працівники не можуть на власний розсуд здійснювати роботу, адже вона залежить від первинного замовлення, що є свідченням того, що дана праця за договором підряду не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності суб`єкта господарювання з систематичним виконанням трудових функцій відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк, що не є характерним для цивільно-правового договору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права

27. Згідно приписів статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

28. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

29. Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

30. Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

31. Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

32. Згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

33. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

34. Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

35. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

36. Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

37. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

38. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

39. Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

40. Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

41. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

42. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

43. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а, від 15 вересня 2021 року у справі № 580/1381/19 та від 04 травня 2022 року у справі № 440/4300/18.

44. Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.

45. Тобто обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.

46. Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнення істинності висновків суду - відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.

47. Виходячи з цього, в поняття обґрунтованості зазвичай включають два моменти: повнота дослідження судом всіх матеріалів справи і достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення.

48. У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» заява № 4909/04, (пункт 58) Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

49. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 (пункт 30) зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

50. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки суд ухвалив рішення без встановлення всіх значимих обставин у справі та оцінки наданих сторонами доказів.

51. Відповідно до пункту 3 статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

52. Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із встановлених у справі обставин про наявність укладених між позивачем та 10-ма громадянами договорів підряду, та предметів цих договорів, за якими ці особи повинні були виконати певні роботи, які відповідають ознакам трудових відносин.

53. Разом з цим, на думку колегії суддів, такі висновки є передчасними, оскільки судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки змісту робіт виконуваних 10-ма громадянами, з якими позивачем було укладено договори підряду, можливості виконувати такі роботи за цивільно-правовою угодою, чи був у замовника після кожного разу виконання робіт певний результат, виражений у матеріальному вигляді.

54. Тобто, судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача та наданим на їх обґрунтування доказам, зокрема цінам конкретних робіт та одинцям виміру цих робіт, завданням на виконання робіт за цими договорами, актам виконаних робіт, видатковим касовим ордерам.

55. Крім того позивач на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що факт віднесення правовідносин, що склалися між ним та громадянами, з якими у нього були укладені договори підряду, до цивільно-правових підтверджується, зокрема сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими розрахунками, однак такі судом апеляційної інстанції досліджені не були.

56. Окрім цього, судом апеляційної інстанції не було з`ясовано та не надано правої оцінки строку дії укладених договорів між позивачем та 10-ма громадянами, строк їх виконання та припинення, що в свою чергу вплинуло на оцінку судом апеляційної інстанції законності винесеного позивачу припису та постанови.

57. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишились обставини яким чином організовувалась та виконувалась робота, зазначена у цих договорах, та з яких рахунків здійснювалось фінансування (оплата праці) працівників, з якими позивач уклав цивільно-правові угоди на виконання робіт з реконструкції басейну ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 по пров. Шкільному, 2 в м. Дубно Рівненської області.

58. Тобто при ухваленні рішення у справі, судом апеляційної інстанції не досліджувалась суть відносин суб`єкта господарювання із залученими ним фізичними особами; не перевірявся зміст та умови цивільно-правових договорів, укладених позивачем з 10-ма громадянами та процес фіксації результатів їх виконання, порядок та спосіб розрахунків; не з`ясовувались обставини щодо залежності, підпорядкування залучених фізичних осіб від посадових осіб суб`єктів господарювання; не визначалась тривалість таких відносин та характер відповідальності кожної із сторін один перед одною.

59. Зазначене порушення норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

60. В силу приписів частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. У ході розгляду підтвердились обставини, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, а саме неврахування висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 09 червня 2021 року у справі № 420/2174/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 520/13660/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 1.380.2019.002761, щодо необхідності, при розгляді спору про правомірність постанови про накладення штрафу за допуск до роботи працівників без оформлення трудового договору, надання судом правової оцінки трудовим правовідносинам та діям позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правової угоди.

62. Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

63. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, установити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Янкор» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Янкор» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін