Постанова
Іменем України
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 461/1034/19-ц
провадження № 61-4308св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління національної поліції у Львівській області, управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , на постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого
2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області) та Управління патрульної поліції
у Львівській області Департаменту патрульної поліції про захист гідності, честі та ділової репутації; стягнення моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 січня 2019 року йому стало відомо про розповсюдження ОСОБА_2 , на його погляд, недостовірної інформації щодо нього шляхом опублікування на своїй персональній сторінці
у соціальній мережі «Facebook» статті з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» наступного змісту: «Вчора близько 22:00 на кільцевій дорозі між: Рудно і Рясною Руською патрульні зупинили автомобіль ВМW Х5, бо він рухався без увімкнених фар ближнього світла. За кермом була жінка,
у салоні знаходився її чоловік. ДОПОВНЕНО: За кермом, схоже, була донька чиновника. За інформацією джерела, пасажир почав агресивно себе вести, ображати патрульних, а згодом вдарив одного із низ кулаком в лице. З`ясувалося, що агресивний пасажир ОСОБА_1 є керівником секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Держслужбовця затримали і завезли у Шевченківський відділ поліції. Патрульний із підозрою на черепно-мозкову травму звернувся до лікарів. Держслужбовець теж відвідував травмпункт із забоями. Він стверджував,
що його побили поліцейські. Припускаю, забої отримав під час затримання. А на водійку таки склали протокол про адмінпорушення. Інформація попередня, буде уточнюватися - буду дописувати. Отак і живем! Як може держслужбовець такого рангу вступати в якісь такі конфлікти!? Він ж має бути взірцем ввічливості та законної громадянської поведінки. Фото скрін
з сторінки ОСОБА_5 с. Патрульна поліція, ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_7 сподіваюся, ви не злякаєтеся могутніх чиновників
і опублікуєте відео з нагрудних камер! Доповнено: за фактом побиття патрульного відкрито кримінальне провадження за частиною другою
ОСОБА_1 вважав, що зазначена публікація містить низку фактів, які
не відповідають дійсності та порочать, принижують його честь та гідність. Неправдивість та однобокий опис зазначеної ситуації завдає йому істотної шкоди, як людині, яка у своїй професійній діяльності дотримується високих стандартів поведінки.
Зазначав, що у результаті цілеспрямованих неправомірних дій
ОСОБА_2 щодо поширення зазначеної недостовірної та образливої інформації, позивачу було завдано значної моральної шкоди - втрат немайнового характеру внаслідок приниження честі, гідності і ділової репутації, яка полягає у душевних стражданнях, яких він та його родина зазнали після публікації у соціальній мережі «Facebook».
Посилаючись на те, що ця інформація порушує його особисті немайнові
права - право на повагу честі, гідності, ділової репутації і принцип презумпції невинуватості та з урахуванням викладеного ОСОБА_1 , просив суд:
визнати недостовірною і такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1 в 09:53 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
заборонити ОСОБА_2 , ГУНП у Львівській області та управлінню патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції розповсюджувати будь-яким чином (по телебаченню, в пресі, по радіо,
в мережі Інтернет, у соціальній мережі «Facebook» у зовнішній рекламі,
в місцях публічного розповсюдження інформації, в інтерв`ю, в розмовах
з будь-якими особами тощо) негативну та недостовірну інформацію стосовно того, що ОСОБА_1 здійснив напад на поліцейського;
зобов`язати ОСОБА_2 з дня набрання судовим рішенням законної сили, шляхом запису, з подальшим його розміщенням на персональній сторінці
у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» наступного змісту: «Спростування. Шановні читачі, користувачі, відвідувачі ! Я , ОСОБА_2 спростовую недостовірну інформацію, поширену мною ІНФОРМАЦІЯ_1 о 9:53
на персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» щодо звинувачень ОСОБА_1 в нападі на поліцейського та недобросовісності, як державного посадового службовця - керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Зазначена інформація є недостовірною і не знайшла свого підтвердження, а тому всі звинувачення на адресу ОСОБА_1 з мого боку - ОСОБА_2 ,
є надуманими та «безпідставними»;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 в 09:53 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», зокрема, у частині тексту:
«…патрульні зупинили автомобіль BMWX5, бо він рухався без увімкнених ближнього світла»;
«…пасажир почав агресивно себе вести, ображати патрульних, а згодом вдарив одного із них кулаком в лице»;
«…агресивний пасажир…».
Зобов`язано ОСОБА_2 , протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, спростувати недостовірну інформацію, поширену
ІНФОРМАЦІЯ_1 в 09:53 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», зокрема, в частині тексту:
«…патрульні зупинили автомобіль BMWX5, бо він рухався без увімкнених ближнього світла»;
«…пасажир почав агресивно себе вести, ображати патрульних, а згодом вдарив одного із них кулаком в лице»;
«…агресивний пасажир…».
У задоволені позову про заборону ОСОБА_2 , ГУНП у Львівській області та управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції розповсюджувати будь-яким чином (по телебаченню,
в пресі, по радіо, в мережі Інтернет, у соціальній мережі «Facebook»,
у зовнішній рекламі, в місцях публічного розповсюдження інформації,
в інтерв`ю, в розмовах з будь-якими особами тощо) негативну
та недостовірну інформацію стосовно того, що ОСОБА_1 здійснив напад на поліцейського, відмовлено.
У задоволені позову в частині стягнення з ОСОБА_2 100 000,00 грн моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частина інформації, поширена ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»
є неправдивою та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 серпня 2019 року частково задоволено вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати
на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви про стягнення судових витрат
на професійну правничу допомогу відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 липня 2019 року та додаткове рішення галицького районного суду м. Львова від 02 серпня 2019 року скасовано
та ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позову.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірна інформація є оціночним вираженням поглядів, критичною оцінкою поведінки позивача, вираженням суб`єктивної думки про події, які відбувалися і є правом журналіста. Оціночне судження не є надмірним, воно не принижує гідності
та честі позивача, а тому, як вважав суд апеляційної інстанції, не підлягає спростуванню та доведенню правдивості, оскільки кожен має право
на свободу вираження поглядів у демократичному суспільстві. Позивачем
не доведено, що спірна інформація порушує його особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам,
або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Інформація, висвітлена на сторінці «Facebook» журналістом ОСОБА_2 , містить оціночні судження, роздуми, за які законом не передбачена цивільно-правова відповідальність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року
у справі № 904/4494/18 та постановах Верховного Суду від 27 листопада
2019 року у справі № 667/266/15-ц, від 01 грудня 2019 року у справі
№ 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц,
від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані
у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення
та додаткове рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,
що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 вважає, що поширена ОСОБА_2 інформація
на її сторінці у «Facebook» є фактичними недостовірними даними, внаслідок поширення яких порушені його права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 461/1034/19-ц
із Галицького районного суду м. Львова.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ГУНП у Львівській області та управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про захист гідності, честі та ділової репутації; стягнення моральної шкоди призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувана постанову суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:53 год. ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» було поширено інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_2»
Вчора близько 22:00 на кільцевій дорозі між Рудно і Рясною Руською патрульні зупинили автомобіль ВМW Х5, бо він рухався без увімкнених фар ближнього світла. За кермом була жінка, у салоні знаходився її чоловік. ДОПОВНЕНО: За кермом, схоже, була донька чиновника.
За інформацією джерела, пасажир почав агресивно себе вести, ображати патрульних, а згодом вдарив одного із них кулаком в лице. З`ясувалося,
що агресивний пасажир ОСОБА_1 є керівником секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. Держслужбовця затримали і завезли у Шевченківський відділ поліції.
Патрульний із підозрою на черепно-мозкову травму звернувся до лікарів. Держслужбовець теж відвідував травмпункт із забоями. Він стверджував,
що його побили поліцейські. Припускаю, забої отримав під час затримання.
А на водійку таки склали протокол про адмінпорушення.
Інформація попередня, буде уточнюватися-буду дописувати.
Отак і живем! Як може держслужбовець такого рангу вступати в якісь такі конфлікти !? Він ж має бути взірцем ввічливості та законної громадянської поведінки. Фото скрін з сторінки ОСОБА_5 с. Патрульна поліція, ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_7 сподіваюся, ви не злякаєтеся могутніх чиновників і опублікуєте відео
з нагрудних камер!
Доповнено: за фактом побиття патрульного відкрито кримінальне провадження частина друга статті 345 ККУ».
Відповідно до пояснень учасників справи та свідків 26 січня 2019 року біля 22 год. ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_8 , яка була за кермом автомобіля «ВМW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору рухалися по напрямку дороги «Західний обхід м. Львова» Яворівського району Львівської області. По цій же дорозі у зустрічному напрямку їхала поліцейська патрульна автомашина «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Працівники поліції зауважили, що зустрічна автомашина рухалася без підсвітки номера та без увімкнених фар ближнього світла, які
з часом включилися, коли автомашини були близько одна до другої.
Коли автомашина «ВМW Х5» звернула на автозаправку «Окко» за адресою: вул. Кільцева дорога, 5, Рясне-Руська і зупинилася, поліцейська патрульна автомашина під`їхала на цю ж АЗС «Окко» з метою з`ясування у водія чому було вимкнене ближнє світло у темну пору. До водія ОСОБА_8 підійшов черговий патрульний ОСОБА_9 , який, згідно його пояснень, представився та пояснив причину чому підійшов. Водій ОСОБА_8 пояснила, що цього не може бути і з метою пересвідчитися у правдивості попросила показати відеозапис з камер спостереження, на що патрульний погодився і пішов
у свою автомашину шукати відеозапис.
У цей час до автомашини «ВМW Х5» із магазину повертався пасажир
ОСОБА_1 , який побачивши патрульну автомашину, підійшов до іншого патрульного ОСОБА_10 та з невдоволеним настроєм, зневажливо, показуючи посвідчення посадової особи Верховної Ради, яке показав
і миттєво заховав, що патрульний встиг тільки побачити, що написано Верховна Рада, почав виясняти на підвищеному тоні, з обуренням, злобою, що від нього хочуть. У процесі напруженої та на підвищеному тоні розмови, яка породила конфліктну ситуацію із сторони ОСОБА_1 , який не мав ніякого відношення до відповідальності за водіння транспортом, оскільки був пасажиром, останній назвав патрульного ОСОБА_10 «брехуном», надалі схопив його за куртку в області грудей та сильно потягнув, порвавши таку (куртка передана на експертизу у кримінальній справі) і у цей час вдарив у лице, спричинивши останньому забійну гематому, садна нижньої губи, струс головного мозку. У цей момент патрульний ОСОБА_10 покликав іншого патрульного ОСОБА_9 , який у машині проглядав відеозапис,
та попросили ОСОБА_1 сісти у машину, щоб поїхати у райвідділ, однак останній не захотів сідати у салон поліцейської автомашини, ногою копнув двері та такі сильно із звуком зачинилися і так як часу було обмаль, оскільки ОСОБА_1 не зважаючи на прохання ОСОБА_8 заспокоїтися, поводився надто неконтрольовано, внаслідок чого, патрульні зрозуміли,
що необхідно вживати заходи примусу, часу для попередження не було,
що і зробили, надівши останньому кайданки та відвезли у найближчий райвідділ поліції.
Поведінка ОСОБА_1 у цей вечір не відповідала посадовій особі державної служби. Останній бачив, що патрульні поліції були при виконанні посадових обов`язків, були у службових формах, службовій автомашині, патрульний ОСОБА_9 показав посвідчення водію, причину відсутності ближнього світла фар виясняли у водія, не заперечили можливість пересвідчитися в цьому на відеозапису.
Із відеозапису камер спостереження від 26 січня 2019 року АЗС «Окко» із слів Сорочика прослуховується вислів «брехун», видно шарпанину та удар кулаком поліцейського. Зазначені факти, поширені у соцмережі
є достовірними та не підлягають спростуванню.
Згідно довідки міського травматологічного пункту № 1 на прізвище ОСОБА_10 від 27 січня 2019 року № 1218, виписки із клінічної лікарні швидкої медичної допомоги № 1349, виписки № 152 із медичної картки амбулаторного хворого з лікарні з поліклінікою ДУ МО МВС України
по Львівській області підтверджено наявність у поліцейського
ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, а саме: забійна гематома, садна нижньої губи та струс головного мозку (а. с. 241-244, т. 1).
Зазначений факт отримання тілесних ушкоджень, нанесених саме
ОСОБА_1 під час конфлікту 26 січня 2019 року підтвердив допитаний свідок ОСОБА_10 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відповідності із положеннями статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (стаття 34 Конституції України).
Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права
і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами
і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною першою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), частини другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками
і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі,
що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі
у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної
чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до змісту статей 11 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Частиною першою статті 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події
та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття
чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої
12 лютого 2004 року на 827 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя та врахувавши,
що позивач є публічною особою, а тому відкритий для суворої критики
і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Такий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 203/3490/18-ц (провадження № 61-19200св19) та від 18 грудня 2019 року у справі
№ 742/286/17 (провадження № 61-14303св19).
У параграфах 40-42 рішення у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29 березня 2005 року Європейський Суд з прав людини зазначив,
що журналістська свобода передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства». Вимога довести правдивість оціночних суджень
є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку,
що є фундаментальною частиною права, яке охороняється
статтею 10 Конвенції (рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28, параграф 46). Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним
за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.
Враховуючи те, що позивач є публічною особою, інтерес до якого
у суспільства є високим, інформація про нього становить громадський інтерес.
Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:30 у соціальній мережі «Facebook» у тексті з назвою «Напад держслужбовця на поліцейського ?» закінчується знаком «?», тому є свідченням того, що автор задумується невже таке може бути, висловлює цим свої судження, можливо, обурення, здивування, не вірить правдивості такого факту, що держслужбовець проявив таку поведінку, ставив претензії до поліцейського, який виконував свою службову роботу. Вислови «пасажир почав агресивно себе вести, ображати патрульних…», «агресивний пасажир…» є судженням самого автора із його дій, поведінки, розмови, загального бачення ситуації. У зв`язку із чим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що така інформація
не підлягає спростуванню.
Щодо інформації «пасажир … а згодом вдарив одного із них кулаком в лице» суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ця інформація є достовірною і не підлягає спростуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується
із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для втручання у право ОСОБА_2 на поширення інформації, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення
до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
Колегія суддів вважає безпідставними посилання у касаційній скарзі
на неврахування судом апеляційної інстанції відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі,
яка переглядається, різні фактичні обставини.
Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи,
які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України
(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).
Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність
та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести
до неправильного вирішення справи у цій частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його
не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович