Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 461/4027/18
провадження № 61-7413св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Другий львівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (перейменовано на Львівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Другого львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій щодо відмови в укладенні контракту неправомірними,
за касаційною скаргою Львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати неправомірними дії Другого львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі також - центр) щодо відмови йому в укладенні контракту як з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю він здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. Наказом Міністерства юстиції України було оголошено проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги. Він прийняв пропозицію та здобув перемогу на конкурсі, в результаті чого включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. В подальшому він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією, що бажає надавати безоплатну вторинну правову допомогу населенню. На його думку, відповідач безпідставно, незаконно, в порушення закону, відмовив в укладанні контракту, чим неправомірно використав свої права та порушив його законні права та інтереси, створив йому перешкоди у здійсненні професійної діяльності щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги населенню Львівської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Галицький районний суд міста Львова рішенням від 27 липня 2018 року у складі судді Волоско І. Р.відмовив у задоволенні позову.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання неправомірними дій Другого львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо відмови в укладенні з ним контракту.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Львівський апеляційний суд постановою від 26 лютого 2019 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 липня 2018 року скасував у частині відмови у визнанні неправомірними дій Другого львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо відмови адвокату ОСОБА_1 в укладенні контракту в березні 2018 року та ухвалив у цій частині нову постанову. Позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав дії Другого львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо відмови адвокату ОСОБА_1 в укладенні контракту у березні 2018 року неправомірними. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в укладенні контракту з позивачем у 2017 році, оскільки залучення адвокатів до надання безоплатної вторинної правової допомоги на постійній основі здійснюється за контрактом згідно з Порядком і умовами укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року № 1214 (далі - Порядок і умови № 1214) і чинним законодавством не покладено обов`язку на центри укладати контракт лише з тих підстав, що адвокат пройшов конкурс і включений до Реєстру адвокатів на не узгоджених умовах з центром та за відсутності обґрунтованої необхідності в укладенні договору на час надходження пропозиції ОСОБА_1 . При цьому, місцевий суд правильно не взяв до уваги доводи позивача про наявність пільг при укладенні контракту з огляду на те, що він є внутрішньо переміщеною особою. Пільги та гарантії, передбачені законодавством для внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Проте вказаним законом не передбачено надання пільг при укладанні контракту з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі. Разом з цим, місцевим судом не було враховано того, що підставою відмови в укладенні зазначеного контракту у 2018 році є ненадання позивачем документів, які підтверджують здійснення ним адвокатської діяльності. Однак, відповідачем не конкретизовано, які саме документи слід надати позивачу, а тому дії відповідача в частині відмови в укладенні з позивачем контракту у березні 2018 року є неправомірними.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У квітні 2019 року Львівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в частині задоволених позовних вимог і залишити в силі рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 липня 2018 року.
Касаційна скарга Львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги мотивована тим, що апеляційний суд неналежно оцінив докази і дійшов до необґрунтованого висновку, що лист від 07 березня 2018 року № 193/2 підтверджує відмову в укладенні контракту, оскільки позивач не надав документів, що підтверджують здійснення ним адвокатської діяльності. Також суд не взяв до уваги, що інформація про реєстрацію адвоката, як самозайнятої особи не є загальнодоступною і необхідна при здійсненні ним виплати доходів адвокату, безпосередньо пов`язаних з наданням безоплатної правової допомоги. Податок на доходи у адвоката не утримується в разі надання ним копії свідоцтва (довідки) про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
08 липня 2019 року справа № 461/4027/18 надійшла до Верховного Суду.
У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 жовтня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є адвокатом та здійснює індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28 листопада 2006 року № 2357, виданого Донецькою обласною КДКА.
ОСОБА_1 пройшов конкурсний відбір та був включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направив відповідачу заяву-пропозицію про те, що бажає надавати безоплатну вторинну правову допомогу з проханням направити на його адресу проект договору/контракту щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.
27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача два примірники контракту.
Листом від 07 листопада 2017 року № 008/2 позивача повідомлено, що до кінця 2017 року відсутня обґрунтована потреба у додатковому залученні адвокатів.
Із листа відповідача від 06 листопада 2017 року № 905/2 встановлено, що центр не прийняв пропозицію про підписання типового контракту з ОСОБА_1 , яка надійшла 03 листопада 2017 року через відсутність обґрунтованої потреби у залучені адвокатів до кінця 2017 року.
04 грудня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу Другого львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги лист з пропозицією укладення контракту. Разом з листом направлено два примірники контракту.
Проте листом від 20 грудня 2017 року № 1034/2 позивачу відмовлено в укладенні контракту. Одночасно повідомлено про можливість підписання контракту у січні 2018 року на інших, ніж запропоновано позивачем умовах.
З тексту листа відповідача від 07 березня 2018 року № 193/2 встановлено, що при підписанні контракту на умовах узгоджених з центром, позивачем не надано документів, які підтверджують здійснення ним адвокатської діяльності відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та запропоновано надати такі документи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про, те що постанова Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року оскаржена тільки в частині задоволених вимог, а тому переглядається Верховним Судом лише в частині вирішення цих вимог.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон № 3460-VI) безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Частиною першою статті 13 Закону № 3460-VI встановлено, що безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Для реалізації такої державної гарантії, власне, й функціонують центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають таку допомогу.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Статтею 16 Закону № 3460-VI визначено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги передбачені статтею 17 Закону № 3460-VI згідно з якою центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги: 1) приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; 2) забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) забезпечує участь захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 4) забезпечує участь захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 5) забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 6) укладає контракти з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; 7) укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг); 8) видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 9) приймає рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; 10) подає клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; 11) приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; 12) подає Координаційному центру з надання правової допомоги звіти про свою діяльність; 13) виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Частиною першою статті 21 Закону № 3460-VI встановлено, що після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою відмови в укладенні зазначеного контракту є ненадання позивачем (на думку центру) документів, які підтверджують здійснення ним адвокатської діяльності. Дослідивши лист-відмову в укладені контракту від 07 березня 2018 року № 193/2 апеляційним судом встановлено, що відповідачем не конкретизовано, які саме документи слід надати позивачу. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про неправомірність таких дій центру.
Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Отже, обов`язковою умовою при укладенні договору є згода другої сторони укласти такий договір.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з підпунктом 14 пункту 13 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 02 липня 2012 року № 967/5 місцеві центри відповідно до покладених на них завдань укладають контракти/договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, відповідно до Порядку і умов № 1214.
Порядок і умови № 1214 визначають відповідно до Закону № 3460-VI механізм укладення регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі.
Згідно з пунктом 3 Порядку і умов № 1214 контракти (договори) з адвокатами укладаються з урахуванням принципу незалежності адвокатської діяльності, положень Цивільного кодексу України, Законів України «Про безоплатну правову допомогу», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інших актів законодавства та цих Порядку і умов.
Пунктом 4-1 Порядку і умов № 1214 визначено, що контракт укладається з адвокатом за умови: обґрунтованої необхідності залучення адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги на постійній основі з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці, забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги та постійного підвищення якості її надання; відсутності дисциплінарних стягнень в адвоката протягом року; участі адвоката у заходах з підвищення кваліфікації адвокатів, організованих протягом поточного або попереднього бюджетного періоду Координаційним центром з надання правової допомоги або центром (крім адвокатів, з якими контракт укладається вперше); відсутності обґрунтованих скарг на дії адвоката, що надійшли до центру і розглянуті ним відповідно до компетенції протягом року (крім адвокатів, з якими контракт укладається вперше).
Згідно з пунктом 5 Порядку і умов № 1214 контракт укладається з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, за формою згідно з додатком 1, який, в свою чергу, містить «Примірний контракт з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі».
Аналіз наведених правових норм свідчить, що при укладенні контракту з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі необхідно, насамперед, проходження адвокатом конкурсного відбору та включення його до відповідних реєстрів; дотримання умов, передбачених пунктом 4-1 Порядку і умов № 1214, а також дотримання форми контракту, а саме Примірного контракту.
Відмовляючи у березні 2018 року в укладенні з позивачем контракту центр зазначив, що при підписанні контракту ОСОБА_1 не надано документів, які підтверджують здійснення ним діяльності відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», втім не зазначив які саме документи не додав позивач, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що такі дії відповідача є неправомірними.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що позивачем не надано інформації про реєстрацію адвоката, як самозайнятої особи, яка не є загальнодоступною і необхідна при здійсненні ним виплати доходів адвокату безпосередньо пов`язаних з наданням безоплатної правової допомоги, не заслуговують на увагу, оскільки у відмові зазначено лише про ненадання документів передбачених зазначеною статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», однак не конкретизовано яких саме документів. При цьому аналіз Порядку і умов № 1214 дає підстави вважати, що неподання документів, зазначених у статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не є підставою для відмови в укладенні контракту з адвокатом.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду, зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням та переоцінки доказів і встановлених обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Другого львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання дій щодо відмови в укладенні контракту в березні 2018 року неправомірними залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило