16.12.2024

№ 461/433/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 461/433/23

провадження № 61-8872св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Львівська митниця, Львівська районна військова адміністрація,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року у складі судді Романюка В. Ф. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 26 серпня 2021 року працівниками Львівської митниці було складено відносно нього протокол про порушення митних правил № 1644/20900/21 та з метою забезпечення сплати штрафу, який може бути накладено на порушника митних правил відповідно до вимог частини шостої статті 481 Митного кодексу України, на підставі статті 511 МК України вилучено належний йому на праві власності транспортний засіб: автомобіль марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб, а також свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу від 09 червня 2014 року.

3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада

2021 року у справі № 461/7530/21, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2022 року, закрито провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, повернуто йому або уповноваженій ним особі вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил № 1644/20900/21

від 26 серпня 2021 року автомобіль.

4. Зазначав, що повернути належний йому автомобіль не вдалося, оскільки Львівська митниця листом від 12 квітня 2022 року № 7.4-3/21/10/7413 повідомила, що у зв`язку з введенням в Україні режиму воєнного стану відповідно до Закону України «Про режим воєнного стану», Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року № 186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил», наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року № 46 «Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України», погодженого з начальником Львівської районної військової адміністрації (накладна-вимога від 02 березня 2022 року № 29, акт від 02 березня 2022 року

№ 1 про примусове відчуження або вилучення майна), для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією держави-окупанта проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану проведено примусове відчуження (вилучення) майна, а саме: відчужено належний йому транспортний засіб марки Opel, модель Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, об`єм двигуна 1995 см куб.

5. Посилався на те, що відчуження належного йому автомобіля є протиправним, оскільки щодо нього, як до іноземного громадянина - громадянина Республіки Польща, органами державної влади України не міг бути запроваджений такий захід правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна, що перебуває у його приватній власності.

6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 і Львівської районної військової адміністрації щодо надання пропозиції Львівській митниці незаконно відчужити належний йому транспортний засіб марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ; визнати протиправним і скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року № 46 «Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України», погоджений з Львівською районною військовою адміністрацією, в частині примусового вилучення належного йому автомобіля;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації щодо видання акту № 1 про примусове відчуження або вилучення майна від 02 березня 2022 року в частині здійснення примусового відчуження такого майна (з дотриманням пункту 4 частини першої статті 8 та статті 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), власником якого є зберігач - Державна митна служба України, в особі Львівської митниці: легковий автомобіль торгової марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний, об`єм 1995 см куб. з ключем запалювання, порушник (особа, в якої вилучили), власник майна: ОСОБА_2 , номер і дата первинного документу: 1644/20900/21;

- визнати протиправними дії Львівської митниці і ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складання, затвердження та підписання накладної (вимоги) № 29 від 02 березня 2022 року, в частині передачі відправником м/п «Рава-Руська», отримувачу ІНФОРМАЦІЯ_2 легкового автомобіля торгової марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний, об`єм 1995 см куб., з ключем запалювання;

- стягнути з Державного бюджету України на його користь в якості відшкодування заподіяних збитків протиправними діями та рішеннями органів державної влади України, вартість незаконно відчуженого автомобіля марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , рік випуску: 2012, двигун дизельний, об`єм 1995,00 см куб., у сумі 340 353,75 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на його користь 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями органів державної влади України.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач Львівська митниця заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що з огляду на положення частини другої статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», та тієї обставини, що дію запровадженого в Україні правового режиму воєнного стану не скасовано, звернення позивача до суду є передчасним. Крім того, акцентував увагу на тому, що чинне законодавство не встановлює різниці між правовим статусом громадянина України та правовим статусом іноземця. Обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та не призведе до відновлення його попереднього становища. Також посилався на необґрунтованість розміру завданого збитку та моральної шкоди.

8. Відповідач Львівська районна військова адміністрація Львівської області заперечував проти позову, зазначаючи, що правовою підставою вилучення та передачі майна позивача є розпорядження Кабінету Міністрів України

від 26 лютого 2022 року № 186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил», тоді як Львівська районна військова адміністрація не була головним розробником листа і наказу, а лише їх погоджувала. Зауважував, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Львівської районної військової адміністрації проводити перевірку правового статусу майна, яке підлягало передачі для потреб Збройних Сил України чи вимагати додаткові документи стосовно підтвердження такого статусу майна. Вимоги про відшкодування вартості примусово відчуженого майна в умовах правового режиму воєнного часу є передчасними. Крім того, позивачем не доведено, що діями Львівської районної військової адміністрації чи інших відповідачів йому було завдано моральну шкоду.

9. Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 заперечував проти позовний вимог. Зазначав, що він звернувся до Львівської митниці з проханням про надання інформації щодо автомобілів, які можуть бути вилучені для потреб Збройних Сил України для виконання військово-транспортного обов`язку та, отримавши від Львівської митниці необхідну інформацію про наявне конфісковане майно, тобто майно, яке перебуває у власності держави, 01 березня 2022 року на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року № 186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил» звернувся до Львівської митниці з листом, в якому просив передати таке конфісковане майно. Згодом конфіскований автомобіль передано на потреби військової частини НОМЕР_3 . Зауважував, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювати перевірку правового статусу майна, яке підлягало передачі для потреб Збройних Сил. Додатково посилався на те, що спірні правовідносини стосуються не примусового відчуження належного позивачу майна, а вилучення майна для виконання військово-транспортного обов`язку, яке відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» здійснюється без відшкодування вартості майна.

10. Державна казначейська служби України просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними, а сума позову необґрунтованою та не підтвердженою жодними належними та допустимими доказами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

12. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівської районної військової адміністрації, які полягають у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за погодженням з Львівською районною військовою адміністрацією видано лист № 1438 від 01 березня 2022 року, який містить пропозицію до Львівської митниці відчужити належний громадянину Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) транспортний засіб марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .

13. Визнано протиправним і скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року № 46 «Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України», узгоджений з Львівською районною військовою адміністрацією, в частині проведення примусового вилучення майна, яке перебуває у розпорядженні Львівської митниці ДФС, а саме: Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

14. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації, які полягають у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 і Львівською митницею за погодженням з Львівською районною військовою адміністрацією було видано акт № 1 про примусове відчуження або залучення майна від 02 березня 2022 року, в частині здійснення примусового відчуження такого майна (з дотриманням пункту 4 частини першої статті 8 та статті 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), власником якого є зберігач - Державна митна служба України, в особі Львівської митниці: легковий автомобіль марки: Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний, об`єм 1995 см куб з ключем запалювання, порушник (особа, в якої вилучили), власник майна:

ОСОБА_4 , номер і дата первинного документу: 1644/20900/21.

15. Визнано протиправними дії Львівської митниці, ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у тому, що Львівською митницею було складено і затверджено, а ІНФОРМАЦІЯ_1 було підписано накладну (вимогу)

№ 29 від 02 березня 2022 року, в частині передачі відправником - м/п «Рава-Руська», отримувачу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , легкового автомобіля марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,

VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний об`єм 1995 см куб. з ключем запалювання.

16. Стягнуто з Державного бюджету України на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) в якості відшкодування заподіяних збитків протиправними діями та рішеннями органів державної влади України вартість незаконно відчуженого автомобіля у сумі

340 353,75 грн.

17. Стягнуто з Державного бюджету України на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями та рішеннями органів державної влади України, внаслідок яких належний йому автомобіль було незаконно відчужено.

18. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки правовий статус іноземців, які перебувають на території України під час дії воєнного стану не визначається відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а тому іноземці, на відміну від громадян України, не несуть обов`язку щодо примусового відчуження належного їм на праві власності майна під час дії в Україні правового режиму воєнного стану. Позивач, як іноземний громадянин, не міг бути суб`єктом виконання військово-транспортного обов`язку. Крім того, з огляду на відсутність рішення суду, яке вступило у законну силу, щодо конфіскації спірного автомобіля, були відсутні правові підстави, передбачені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року № 186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил», для передання спірного транспортного засобу для потреб Збройних Сил.

20. При оцінці розміру завданої позивачу шкоди суд першої інстанції взяв до уваги надані позивачем докази ринкової вартості автомобіля, зазначивши про невиконання відповідачем передбаченого Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» обов`язку із надання звіту про оцінку примусово відчуженого майна, відсутності у позивача майна, а також неспростування відповідачами наданих позивачем доказів. Також, з огляду на те, що протиправні дії та рішення відповідачів викликали у позивача негативні емоції, взявши до уваги значну вартість транспортного засобу, який було протиправно примусово відчужено, вагому роль, яку відіграє особистий автомобіль у забезпеченні зручних та комфортних умов повсякденного життя у сучасних умовах, тривалий час, протягом якого він позбавлений можливості користуватися автомобілем, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

21. Постановою Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Львівської митниці задоволено частково. Рішення Галицького районного суду

м. Львова від 11 жовтня 2023 року скасовано в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

22. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Зважаючи на те, що підстави вилучення у громадянина Польщі транспортного засобу були відсутні, термін зберігання транспортного засобу не минув, у Львівської митниці, як зберігача транспортного засобу, не було підстав для погодження листа, який містив пропозицію щодо відчуження належного громадянину Республіки Польща ОСОБА_1 транспортного засобу з реєстраційним номером іншої держави. Суд апеляційної інстанції погодився з наданою судом першої інстанції оцінкою розміру майнової та моральної шкоди. Однак, вважав необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які не підтверджені позивачем належними, достатніми та допустимими доказами.

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. 19 червня 2024 року Львівська митниця через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 відмовити.

24. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - щодо застосування приписів Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, неповно встановили обставини справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно зпреамбулою Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» цей Закон визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Зазначеним Законом визначено, що примусовому відчуженню підлягає майно, що належить на праві власності юридичним та фізичним особам без жодних застережень щодо того хто є власником такого майна (резидент, нерезидент, особа без громадянства чи іноземна юридична особа). Натомість статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

26. Львівська митницявважає безпідставним висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у митниці обов`язку ретельно перевірити відповідність дій та рішень вимогам закону, в тому числі встановити чи належить позивач до категорії осіб, майно яких підлягає примусовому відчуженню в умовах воєнного стану. Зауважує, що Львівська митниця не є особою, наділеною будь-якими повноваженнями в процедурах примусового відчуження чи вилучення майна згідно із Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

27. Акцентує увагу на тому, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. Крім того, оформлення документів для примусового відчуження або вилучення майна, а також оплата витрат з оцінки майна, яке відчужується, здійснюється військовим командуванням, органом, що прийняв рішення про таке відчуження або вилучення, за рахунок коштів державного бюджету.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

29. Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року поновлено Львівській митниці строк на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 461/433/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

30. У серпні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

31. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. Згідно з протоколом про порушення митних правил №1644/20900/21,

26 серпня 2021 року о 18 год. 22 хв., в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» пункту пропуску «Рава-Руська - Хребене» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці у напрямку «в`їзд в Україну» в`їхав транспортний засіб марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 , яким гр. Республіки Польщі ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 слідував у приватну поїздку з Республіки Польща до України в якості водія. Під час проходження митного контролю та митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу, після проведення перевірки інформації електронної бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) «Перетин кордону транспортним засобом», а також спрацювання АСАУР, встановлено, що громадянин Республіки Польщі ОСОБА_6 ввіз на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» 10 вересня 2018 року о 16:30:19 через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС транспортний засіб марки Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер « НОМЕР_5 », VIN-код НОМЕР_6 . Згідно з даними програмно-інформаційного комплексу АСМО «Інспектор» та ЄАІС, вищевказаний транспортний засіб з митної території України, станом на 26 серпня 2021 року громадянин Республіки Польщі ОСОБА_6 не вивозився та в інший митний режим, згідно із законодавством, не поміщений. На момент перетину кордону відповідно до статті 460 МК України зазначеною особою жодних документів з приводу аварії чи дії обставин непереборної сили подано не було. З приводу невивезення за межі митної території України вищевказаного транспортного засобу громадянин Республіки Польщі ОСОБА_6 до митного органу не звертався та в усному чи письмовому порядку задекларував відсутність у нього коштів на момент перетину кордону для забезпечення сплати штрафу .

33. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада

2021 року у справі № 461/7530/21, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2022 року, провадження у справі про притягнення громадянина Республіки Польщі ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 481 МК України закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил №1644/20900/21 від 26 серпня 2021 року автомобіль марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію до нього повернуто громадянину Республіки Польщі ОСОБА_6 або уповноваженій ним особі.

34. 07 квітня 2022 року адвокат Шала Р., який діяв в інтересах

ОСОБА_1 , звернувся до Львівської митниці з адвокатським запитом, в якому просив підтвердити або спростувати інформацію про неможливість повернення вилученого транспортного засобу, оскільки такий був вилучений та переданий Львівською митницею Збройним Силам України у зв`язку з воєнним станом. Просив також надати копії документів, які підтверджують відповідну передачу.

35. У відповідь на запит Львівська митниця повідомила, що у зв`язку з введенням в Україні режиму воєнного стану Указом Президента України

від 24 лютого 2002 року № 64/2022, пов`язаного із збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до Закону України «Про режим воєнного стану, Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року №186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил», наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року № 46 «Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України», погодженого з начальником Львівської районної військової адміністрації (накладна-вимога від 02 березня 2022 року № 29, акт від 02 березня 2022 року № 1 про примусове відчуження або вилучення майна), для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану проведено примусове відчуження (вилучення) майна, а саме: відчужено належний позивачу транспортний засіб марки Opel, модель Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , 2012 р/в, об`єм двигуна 1995 см куб.

36. До листа Львівської митниці від 18 квітня 2022 року № 7.4 -3/21/10/7413 були додані копії документів, на підставі яких відбувалось примусове відчуження належного позивачу ОСОБА_1 транспортного засобу марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 :

- копія витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2

від 01 березня 2022 року № 46 «Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України», погодженого Львівською районною військовою адміністрацією, згідно з яким наказано провести примусове вилучення наступного майна, яке перебуває у розпорядженні Львівської митниці ДФС, а саме: Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 ;

- копія витягу з акту №1 про примусове відчуження або вилучення майна від 02 березня 2022 року, підписаного ІНФОРМАЦІЯ_1 та Львівською митницею, згідно з яким здійснено примусове відчуження майна (з дотриманням пункту 4 частини першої статті 8 та статті 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), власником якого є зберігач - Державна митна служба України, в особі Львівської митниці, як її відокремленого підрозділу, та який містить такий опис майна, достатній для його ідентифікації, оцінки майна згідно з обліковими даними: порушник (особа, в якої вилучили), власник майна: ОСОБА_2 , номер і дата первинного документу: 1644/20900/21, перелік майна: легковий автомобіль торгової марки Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 ,

VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний, об`єм 1995 см куб., з ключем запалювання;

- копія витягу з листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року № 1438, погодженого Львівською районною військовою адміністрацією, до в.о. начальника Львівської митниці, який містить прохання, для забезпечення та укомплектування транспортними засобами, передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, а саме:

Opel Vivaro, р/н НОМЕР_1 ;

- копія витягу з накладної (вимоги) № 29 від 02 березня 2022 року, виданої Львівською митницею, згідно з якою на підставі акту про примусове відчуження або вилучення майна № 1 відправником м/п «Рава-Руська» передається отримувачу ІНФОРМАЦІЯ_2 легковий автомобіль торгової марки

Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний, об`єм 1995 см куб., з ключем запалювання.

Позиція Верховного Суду

37. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

38. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

42. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

43. Спірні правовідносини стосуються правомірності примусового вилучення автомобіля ОСОБА_1 , який є іноземним громадянином, на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

44. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

45. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

46. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

47. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

48. Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

49. Втручання держави у право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

50. Суб`єктами права власності на території України визнаються Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 ЦК України (стаття 318 ЦК України).

51. Згідно з частиною п`ятою статті 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

52. Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

53. У разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція). В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується (частини перша - третя статті 353 ЦК України).

54. Під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин.

55. Реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу.

56. Залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353

ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.

57. Право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц, від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22).

58. Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з агресією держави-окупанта проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.

59. В Указі Президента України від 24 лютого 2002 року № 64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34 38 39 41 - 44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3).

60. Повідомленням від 28 лютого 2022 року Україна поінформувала Генерального секретаря Ради Європи щодо обсягу відступу від частини своїх зобов`язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, пославшись, зокрема, на статтю 41 Конституції України та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

61. Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.

62. Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.

63. Примусове відчуження майна, що перебуває у приватній власності, є одним із заходів, який підлягає застосуванню в умовах режиму воєнного стану в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина (стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

64. Примусове відчуження майна - це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).

65. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що зазначений захід кореспондується з встановленим у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язком громадян надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц, від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23).

66. Статтею 21 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на території України під час дії воєнного стану, визначається Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

67. Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

68. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. За загальним правилом правоздатність іноземців визначається за правом держави їх перебування.

69. Правовий статус іноземців на території однієї зі сторін конфлікту визначений розділом ІІ частини ІІ Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (статті 35-46).

70. Статтею 38 зазначеної Конвенції визначено, що за винятком особливих заходів, передбачених цією Конвенцією, зокрема статтями 27 та 41, становище осіб, що перебувають під захистом, в цілому продовжуватиме регулюватися положеннями про статус іноземців у мирний час.

71. Колегія суддів враховує, що станом на момент примусового відчуження автомобіля позивача на території України діяв (і продовжує діяти) особливий правовий режим, а саме правовий режим воєнного стану, у зв`язку з яким вводяться в дію спеціальні законодавчі норми, що передбачають можливість примусового відчуження майна фізичних та юридичних осіб (без виключення) на підставі Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» в цілях оборони, відсічі агресору, захисту населення.

72. У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» використано формулювання для окреслення суб`єктів, у яких може відбуватися примусове відчуження, - «майно, що перебуває у приватній або комунальній власності». З урахуванням зазначеного й того, що у статті 353 ЦК України вживається термін «власник» і набуття майна відбувається саме державою, такими суб`єктами можуть бути фізичні, юридичні особи, територіальні громади.

73. Подібні аспекти були висвітлені у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у cправі № 910/14243/22.

74. При вирішенні цього спору також підлягає врахуванню, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, їх установлюють виключно Конституція і закони України, вони мають відповідати правомірній меті, бути обумовлені суспільною потребою досягнення цієї мети, домірними; у разі обмеження конституційного права (свободи) законодавець зобов`язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке уможливить оптимальне досягнення правомірної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права (свободи) і не порушуватиме сутності такого права (підпункт 5.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 березня 2023 року №3-р(II)/2023).

75. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

76. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

77. Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

78. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

79. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

80. У рішенні ЄСПЛ від 13 вересня 2005 року у справі «Іванова проти України» (заява № 74104/01, пункт 35) вказано, що позбавлення власності може бути виправдане лише в тому випадку, якщо встановлено, inter alia, що воно здійснене «у інтересах суспільства» і «відповідно до вимог, передбачених законом». Більш того, має бути досягнутий «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства і вимогами захисту основних прав осіб.

81. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

82. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

83. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

84. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, балансу прав та інтересів сторін. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

85. При вирішенні цього спору колегія суддів бере до уваги, що позивач єгромадянином Республіки Польща, його автомобіль було вилучено національними органами влади 26 серпня 2021 року за відсутності достатньої правової підстави, що встановлено судом при розгляді справи № 461/7530/21. Таким чином станом на момент прийняття рішення про примусове відчуження транспортного засобу марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 (01 березня 2022 року), він перебував на території України поза волею його власника та за відсутності правомірного примусу.

86. Водночас компетенція органів державної влади, за загальним правилом, не може поширюватися на іноземних громадян, які перебувають поза межами території України, а також на їхнє майно, яке перебуває поза межами України.

87. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада

2021 року у справі № 461/7530/21, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2022 року, вилучений 26 серпня 2021 року автомобіль марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію до нього повернуто громадянину Республіки Польщі ОСОБА_6 .

88. Львівська митниця, яка оскаржує судові рішення у касаційному порядку, не могла не знати про існування судового провадження у справі № 461/7530/21 на час примусового відчуження транспортного засобу.

89. Беручи до уваги наведені обставини, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку щодо відшкодування на користь іноземця вартості майна (зареєстрованого у Республіці Польща автомобіля), яке перебувало на території України без його згоди, за відсутності достатніх правових підстав (у зв`язку з необґрунтованими діями національних органів влади) та підлягало поверненню іноземцю на підставі рішення національного суду, яке набрало законної сили, однак було примусово відчужено в умовах воєнного стану.

90. Незгода Львівської митниці, яка у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, з необхідністю відшкодування вартості автомобіля, який підлягає поверненню іноземцю на підставі судового рішення, не є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у частині стягнення такого відшкодування.

91. Водночас колегія суддів зауважує, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування дій та рішень органів державної влади щодо примусового відчуження майна в умовах воєнного стану слід визнати неналежним, зокрема неефективним, способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах (пункти 66-69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23, ухваленої після подання касаційної скарги). Належним способом захисту порушеного права позивача є відшкодування вартості майна.

92. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що обрання неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц,

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі

№ 367/2022/15-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19).

93. Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

94. Враховуючи наведене, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо розгляду пропозицій з примусового відчуження майна та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року № 46 «Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України», який є нормативно-правовим актом індивідуальної дії та вичерпав свою дію виконанням, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

95. Також не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації щодо видання акту № 1 про примусове відчуження або вилучення майна від 02 березня 2022 року, а також дій Львівської митниці і ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складання, затвердження та підписання накладної (вимоги) № 29 від 02 березня 2022 року, оскільки ці дії вчинені на виконання наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року № 46.

96. В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року, залишеній без змін після апеляційного перегляду частині, та постанова Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року(відшкодування вартості автомобіля, стягнення моральної шкоди, розподілу судових витрат) підлягають зміні, шляхом викладення їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 402 403 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської митницізадовольнити частково.

2. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року скасувати у частині вирішення позовних вимог про:

- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівської районної військової адміністрації, які полягають у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за погодженням з Львівською районною військовою адміністрацією видано лист № 1438 від 01 березня 2022 року, який містить пропозицію до Львівської митниці відчужити належний громадянину Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) транспортний засіб марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ;

- визнання протиправним і скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 березня 2022 року № 46 «Про вилучення майна на потребу Збройних Сил України», узгоджений з Львівською районною військовою адміністрацією, в частині проведення примусового вилучення майна, яке перебуває у розпорядженні Львівської митниці ДФС, а саме: Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , Львівської митниці, Львівської районної військової адміністрації, які полягають у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 і Львівською митницею за погодженням з Львівською районною військовою адміністрацією було видано акт № 1 про примусове відчуження або залучення майна від 02 березня 2022 року, в частині здійснення примусового відчуження такого майна (з дотриманням пункту 4 частини першої статті 8 та статті 23 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), власником якого є зберігач - Державна митна служба України, в особі Львівської митниці: легковий автомобіль марки: Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний, об`єм 1995 см куб з ключем запалювання, порушник (особа, в якої вилучили), власник майна:

ОСОБА_4 , номер і дата первинного документу: 1644/20900/21;

- визнання протиправними дій Львівської митниці, ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у тому, що Львівською митницею було складено і затверджено, а ІНФОРМАЦІЯ_1 було підписано накладну (вимогу)

VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2012, двигун дизельний, об`єм 1995 см куб., з ключем запалювання.

3. Ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 .

4. В іншій частині (відшкодування вартості автомобіля, стягнення моральної шкоди, розподілу судових витрат) рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович