ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2020 року
Київ
справа №461/4870/17
адміністративне провадження №К/9901/6463/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №461/4870/17
за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, третя особа ОСОБА_1 , про скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м.Львова від 20 жовтня 2017 року (прийняте у складі головуючого судді - Стрельбицького В.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Гулида Р.М., суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У липні 2017 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради (далі - позивач) звернулась до Галицького районного суду м.Львова з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головне територіальне управління юстиції у Львівській області (далі- відповідач 1), третя особа ОСОБА_1 у якому просила визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика Олега Івановича від 04.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54223816 з виконання виконавчого листа №461/451/17, виданого Галицьким районним судом м.Львова.
2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена в порушення вимог частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», так у виконавчому листі №461/451/17, виданому Галицьким районним судом м.Львова не зазначено дати його видачі, зміст виконавчого листа не відповідає змісту рішення суду, яке слід виконувати. Крім того, Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради рішення суду виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме 26.06.2017 року.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Галицького районного суду м.Львова від 20 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстав для повернення виконавчого документу стягувачу у державного виконавця не було.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд скасувати постанову Галицького районного суду м.Львова від 20 жовтня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі №461/1870/17, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що судом першої та апеляційної інстанції не взято до уваги те, що державний виконавець зазначив у постанові про відкриття виконавчого провадження дату видачі виконавчого листа13.03.2017 року в той час як виконавчий лист взагалі не містив дати видачі, що у свою чергу є порушенням вимог порушення вимог частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
6. Відповідач та третя особа надали відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 13.03.2017 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії, та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, - визнано протиправною бездіяльність Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради і зобов`язано Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради та Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради вжити належні і ефективні заходи для відновлення у 2017 році дорожнього покриття по вул.Лодія на ділянці від будинку АДРЕСА_1 а.с.12-15/.
8. 04.07.2017 року державним виконавцем ВПВР управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком О.І., на підставі заяви ОСОБА_1 , винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №461/451/17, виданого Галицьким районним судом м.Львова (а.с.7), яка того ж дня була направлена позивачу для добровільного виконання (а.с.9).
9. Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
10. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
11. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Набув чинності 05 жовтня 2016 року) в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
13. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
14. У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
15. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
16. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
17. Статтею 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документу, а саме, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
18. Пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
VI. Оцінка Верховного Суду
19. Предметом розгляду у суді касаційної інстанції є правомірність дій державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика Олега Івановича від 04.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54223816 з виконання виконавчого листа №461/451/17, виданого Галицьким районним судом м.Львова.
20. Колегія суддів зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
21. Проаналізувавши встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд виходить із такого.
22. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 по справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю „ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України „Про виконавче провадження" у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 41, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
23. Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий розгляд.
24. Питання щодо виконання судових рішень у адміністративних справах на момент виникнення спірних правовідносин регулювалось розділом V Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ.
25. Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції) примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
26. Частина перша статті 259 КАС України передбачає, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
27. Окрім цього, відповідно до пункту 6.2.1 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174, для виконання судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, особі, на користь якої воно ухвалено, за її письмовою заявою видається один виконавчий лист (додаток 15). Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.
28. Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів про відповідність згаданого виконавчого листа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а також зауважує на його відповідності приписам Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174.
29. Стосовно посилання позивача на невідповідність змісту виконавчого листа, - змісту рішення суду, колегія суддів зазначає, що із суті змісту зазначених документів видно, що вони є ідентичними та зрозумілими, вимога Закону про зазначення у виконавчому листі резолютивної частини рішення та вжиття заходів примусового виконання рішень, дотримана.
30. Щодо посилань позивача на те, що оскаржувана постанова винесена в порушення вимог частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому листі №461/451/17, який виданий Галицьким районним судом м.Львова не зазначено дати його видачі, колегія суддів не приймає до уваги оскільки такий висновок свідчив би про очевидний формалізм.
31. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 258 КАС України (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції) суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
32. Тобто, законодавство містить механізм усунення недоліків в оформленні виконавчого листа, який можливо використати у цьому випадку.
33. За практикою Європейського суду з прав людини захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
34. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі «Фуклев проти України» від 7 червня 2005 року).
35. Отже, Верховний Суд констатує, що рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, цей суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
36. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
VII. Судові витрати
37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
38. Керуючись статтями 341 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Галицького районного суду м.Львова від 20 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко