ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 461/5247/16-а
адміністративне провадження № К/9901/30437/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 (Головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.)
у справі № 461/5247/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці Державної фіскальної служби
про скасування постанови
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Львівська митниця ДФС) про скасування постанови по справі про порушення митних правил № 2679/20909/15 від 22.07.2016 року та закриття адміністративного провадження у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26.10.2016 адміністративний позов задоволено частково. Постанову Львівської митниці ДФС від 22.07.2016 року у справі про порушення митних правил № 2679/20909/16 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України - скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 Митного кодексу України, відносно ОСОБА_1 - закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2017 скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 26.10.2016 та відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2017 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що ні митним органом, ні судом не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин. У транспортному засобі позивач перебувала в якості пасажира, а водієм цього автомобіля був невідомий їй чоловік, відтак ні відповідачем, ні судом не було з`ясовано чи належить автомобіль позивачці на праві власності чи вона виступала уповноваженою особою на користування чи розпорядження автомобілем. ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій спрямованих на порушення митних правил. Позивач зазначає, що вказане порушення не може розглядатися як триваюче, а відтак притягнення її до відповідальності на підставі частини 3 статті 470 МК України здійснено поза межами встановленого частиною 1 статті 467 МК України строку.
Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 липня 2016 року заступником начальника Львівської митниці ДФС - Шокало Володимиром Степановичем було складено постанову про порушення митних правил № 2679/20904/16, якою визнано громадянку ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 (вісім тисяч п`ятисот) гривень.
Підставою для ухвалення такої постанови стала перевірка баз даних ЄАІС ДФС України, що 27.09.2015 близько 23:30 год. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС каналом позначення символом зеленого кольору («зелений коридор») громадянка України ОСОБА_1 ввезла на митну територію України транспортний засіб марки «Mersedes Benz Е290» номер кузова НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 в митному режимі «транзит». Одночасно було встановлено відсутність в ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДМС України, інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 30.06.2016.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вчинене позивачем порушення, передбачене ч.3 ст. 470 МК України, не є триваючим, адже кваліфікаційною ознакою зазначеного правопорушення є певний строк, при перевищенні якого правопорушення вважається вчиненим. Таким чином, відповідач мав право накласти на позивача адміністративне стягнення лише в строк з 27.09.2015 року до 27.03.2016 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Статтею 90 МК України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
За змістом частин 1, 4 та 8 статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
В пункті 57 частини 1 статті 4 МК України закріплено визначення поняття «товари», якими є будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом (частина 1 статті 381 МК України).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 95 МК України строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
При цьому, згідно з частиною другою цієї статті, до цього строку не включаються: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Відповідно до частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України, поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим та/або у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, а підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною 3 статті 470 МК України, є, окрім підтвердження обставин аварії/непереборної сили відповідними документами, вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) повідомлення митного органу про обставини події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.
Відповідно до пункту 7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України затвердженого наказом Державної митної служби України №1118 від 17.11.2005 року власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Згідно пункту 9 Правил не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Таким чином, при ввезені транспортного засобу посадовими особами митного органу перевіряються документи особи, якою ввозиться транспортний засіб. Ненадання документів для проведення вказаних дій (чи надання документів іншої особи) виключає можливість внесення в бази даних митного органу інформації щодо позивача як особи, яка ввезла ТЗ у відповідному режимі «транзит».
При цьому в межах встановленого строку транзитного перевезення позивач ввезений автомобіль за межі митної території України не вивіз, в інший митний режим не помістив, митні органи про обставини непереборної сили та неможливість вивезення автомобіля не повідомив, що, в свою чергу, свідчить про допущення ним адміністративного правопорушення та правомірність винесеної відповідачем постанови у справі про порушення митних правил. Позивачем не спростовано факт вчинення ним правопорушення.
Крім того, що за змістом частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.
При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.
Між тим, триваючими визначаються правопорушення, які, розпочавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно, шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
Аналогічна правова позиція була висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №725/3410/17
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко