Постанова
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 461/7547/17
провадження № 61-45102св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ярош Олена Вікторівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Галина Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року у складі судді Волоско І. Р. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ярош О. В., про визнання правочину удаваним у частині покупця, визнання спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що 19 червня 2012 року він зі своє дружиною ОСОБА_3 набули у власність квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_4 .
За згодою з ОСОБА_3 покупцем у вказаному договорі зазначено батька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Із серпня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не допускають його до спірної квартири, яку він до цього часу безперешкодно використовував з метою здійснення підприємницької діяльності.
Оскільки квартира АДРЕСА_1 придбана фактично за їхні з ОСОБА_3 кошти, вона є спільною власністю його та ОСОБА_3 , зазначення покупцем квартири ОСОБА_2 є формальним, то наявні правові підстави вважати договір купівлі-продажу від 19 червня 2012 року удаваним у частині покупця з моменту його укладення.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати договір купівлі-продажу квартири від 19 червня 2012 року, укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , удаваним у частині покупця з моменту його укладення та визнати покупцем за цим договором ОСОБА_1 ;
- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
10 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з іншим позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., про визнання правочину удаваним у частині покупця, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 12 березня 2004 року він придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 .
Він особисто передав ОСОБА_5 грошові кошти, що підтверджується розпискою.
Зазначену квартиру було оформлено на батька ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
До жовтня 2017 року він користувався зазначеним приміщенням з метою здійснення підприємницької діяльність, здійснив ремонт та переоформив спірну квартиру в нежитлове приміщення.
Проте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають йому у доступі до квартири АДРЕСА_2 .
Оскільки квартира АДРЕСА_2 придбана фактично за їхні з ОСОБА_3 кошти, то вона є спільною власністю його та ОСОБА_3 , зазначення покупцем квартири ОСОБА_2 є формальним, тому наявні правові підстави вважати договір купівлі-продажу від 12 березня 2004 року удаваним у частині покупця з моменту його укладення.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати договір купівлі-продажу квартири від 12 березня 2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , удаваним у частині покупця з моменту його укладення та визнати покупцем за цим договором ОСОБА_1 ;
- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року вищевказані позови ОСОБА_1 за клопотанням сторін у справі об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року позови ОСОБА_1 задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 червня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ярош О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 830, удаваним у частині зазначення покупцем ОСОБА_2 з моменту його укладання та визнано покупцем за цим договором ОСОБА_1 .
Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_1 та поділено майно, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частки цієї квартири.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 684,00 грн судового збору.
Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 12 березня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1190, удаваним у частині зазначення покупцем ОСОБА_2 , з моменту його укладання та визнано покупцем за цим договором ОСОБА_1 .
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2 та поділено майно, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частки цієї квартири.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 495 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що обов`язки покупця за договорами купівлі-продажу виконав ОСОБА_1 і він же скористався правами покупця, а відповідач був формально вписаний у договір. Сторони договорів приховали справжнього покупця, оскільки квартири АДРЕСА_1 були придбані позивачем за його кошти, отримані від зайняття підприємницькою діяльністю. Придбані квартири позивач переоформив у нежитлові приміщення і до серпня 2017 року використовував їх для здійснення підприємницької діяльності.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи договори купівлі-продажу удаваними в частині зазначення в них покупцем ОСОБА_2 замість ОСОБА_1 та визнаючи ОСОБА_1 покупцем указаних квартир, суд першої інстанції врахував пояснення свідків, а також докази, надані позивачем на підтвердження його фінансової можливості придбати зазначені об`єкти нерухомості.
Натомість ОСОБА_2 всупереч вимог статті 81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження його фінансових можливостей придбати спірні квартири.
Враховуючи, що на момент набуття ОСОБА_1 у власність квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 він перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, суд дійшов висновку про визнання указаних квартир об`єктом права спільної сумісної власності їх як подружжя відповідно до статті 60 СК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в рішенні, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання удаваними договорів купівлі-продажу в частині покупця та визнання позивача покупцем квартири, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав достовірні докази придбання спірної квартири за його кошти.
Вирішуючи питання про можливість визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про набуття позивачем цього майна у власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не врахували доводи та заперечення ОСОБА_2 , а також надані ним докази. Таким чином, суд упереджено підійшов до вирішення спору.
Крім того, позивач обрав речово-правовий спосіб захисту, який не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки відповідно до статті 235 ЦК України вчинений правочин є удаваним у тому випадку, коли сторони його укладають з метою приховання іншого правочину. Ця норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Позивач не є стороною оспорюваних договорів, а тому не може порушувати питання про удаваність правочину.
Крім того, визнання правочину удаваним у частині одного з його суб`єктів не передбачено нормами цивільного законодавства України.
Взявши за основу показання свідків під час вирішення питання про удаваність правочинів, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення статті 218 ЦК України, відповідно до якої заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.
Матеріали справи не містять відомостей про платоспроможність позивача щодо придбання спірних квартир, які до того ж не можуть бути об`єктом права спільної сумісної власності, з огляду на те, що набуті у власність саме ОСОБА_2 . Суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності до заявлених позовних вимог.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2018 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ОСОБА_2 та зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року, витребувано із Галицького районного суду м. Львова цивільну справу № 461/7547/17 і зупинено дію рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ярош О. В., про визнання правочину удаваним у частині покупця, визнання спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., про визнання правочину удаваним у частині покупця, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 червня 1996 року Франківським районним у м. Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
25 червня 1998 року ОСОБА_1 заснував ПП «Мультимедіа», яке здійснювало продаж та обслуговування комп`ютерної техніки, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копіями декларацій (т. 1, а. с. 18-26); копією довідки (т. 1, а. с. 94); свідоцтвом про державну реєстрацію (а. с. 95).
01 березня 2012 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а. с. 27).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність у приміщенні квартири АДРЕСА_2 .
12 березня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1190, згідно з яким ОСОБА_5 продала належну їй квартиру АДРЕСА_2 . Продаж квартири вчинено за 185 500 грн (т. 1, а. с. 47).
19 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ярош О. В. та зареєстрований у реєстрі за № 830, згідно з яким ОСОБА_4 продала належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Продаж квартири вчинено за 304 400 грн (т. 1, а. с. 12).
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила суду, що квартира АДРЕСА_2 була куплена у неї позивачем ОСОБА_1 12 березня 2004 року за 35 000 доларів США. Грошові кошти в сумі 35 000 доларів США позивач особисто сплатив їй у приміщенні ЗАТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_2 вона бачила лише один раз у нотаріуса під час підписання договору купівлі-продажу квартири; під час передачі позивачем їй грошей ОСОБА_2 присутній не був. Підпис у розписці від 12 березня 2004 року про отримання коштів саме від ОСОБА_2 належить їй, однак вона не заперечує, що це могла бути формальна фіксація передачі коштів, оскільки в договорі купівлі-продажу покупцем був зазначений ОСОБА_2 .
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_7 він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 050 доларів США за підбір квартири.
Суди встановили, що ремонтними роботами у квартирі АДРЕСА_4 займався ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, зокрема, дозволом на виконання будівельних робіт від 24 квітня 2007 року № 174/07, із якого вбачається, що ОСОБА_8 здійснював авторський та технічний нагляд за будівельними роботами в указаній квартирі (т. 2, а. с. 7).
Грошові кошти в сумі 64 000 доларів США за придбання квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_1 сплатив продавцю ОСОБА_4 особисто, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 від 30 грудня 2017 року.
Згідно з висновком експерта від 06 березня 2018 року № 3 судово-економічної експертизи ТзОВ «Судово-експертне бюро України» в балансі за період з 01 березня до 30 серпня 2012 року відображено отримання ПП «Мультимедіа» від ТзОВ «Техніка для бізнесу» грошової суми в розмірі 60 000 доларів США за вихідним касовим ордером Ркс-134870 від 13 червня 2012 року. Ця сума врахована при визначенні сальдо за взаєморозрахунками між вищевказаними підприємствами, власником яких є ОСОБА_1 , яке відображено у балансі станом на 30 червня 2012 року. У балансі відображено також отримання ПП «Мультимедіа» від ТзОВ «Техніка для бізнесу» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 491 999 доларів США за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2012 року та оплата ПП «Мультимедіа» для ТзОВ «Техніка для бізнесу» грошових коштів на суму 586 535 доларів США за період 01 січня 2007 року до 31 грудня 2012 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.
У цій справі предметом спору є визнання договорів удаваними у частині покупця. Спірні правовідносини виникли у позивача із сторонами договорів купівлі-продажу квартир від 12 березня 2004 року та 19 червня 2012 року. Належними відповідачами мають бути сторони цих договорів купівлі-продажу. Проте позов пред`явлено лише до однієї сторони - ОСОБА_2 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2018 року скасувати.
У задоволенні позовів ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк