Постанова
Іменем України
24 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 461/8025/21
провадження № 61-762 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Львівської міської ради,
третя особа - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2021 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів:
Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа - Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, про надання житла.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Первинно, житловий будинок АДРЕСА_2 був відомчий і належав Львівському комбінату хлібопродуктів, яке є дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України».
Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 06 серпня 2009 року № 404 затверджено висновок міжвідомчої комісії при виконкомі Львівської міської ради (протокол № 8 § 4 від 28 липня 2009 року) та визнано будинок
АДРЕСА_2 аварійним, що загрожує обвалом. Також цим наказом зобов`язано Львівський комбінат хлібопродуктів вжити заходів щодо виведення будинку з аварійного стану або забезпечити відселення мешканців з цього будинку. Аварійний стан будинку
та небезпечність проживання у ньому підтверджено й технічними висновками за результатами повторного обстеження будинку у 2015 році.
Ухвалою 22 сесії 6 скликання Львівської міської ради від 27 серпня
2015 року № 5104 житловий будинок
АДРЕСА_2 прийнято у власність територіальної громади міста Львова
від є дочірнього підприємства «Львівський комбінат хлібопродуктів» Державної акціонерної компанії «Хліб України». На підставі цієї ухвали
за актом приймання-передачі відомчого житлового будинку на АДРЕСА_2 у власність територіальної громади міста Львова
від 03 червня 2016 року та наказу департаменту житлового господарства
та інфраструктури Львівської міської ради від 08 липня 2016 року № 409 «Про затвердження акта приймання-передачі відомчого житлового будинку АДРЕСА_2 від ДП «Львівський комбінат хлібопродуктів» ДАК «Хліб України» будинок № 9 на вулиці Лемківській передано на баланс Львівської міської ради.
Рішенням Львівської міської ради від 08 червня 2018 року № 616, у тому числі, дозволено розроблення детального плану території у районі АДРЕСА_3 , який згодом було затверджено рішенням Львівської міської ради від 12 жовтня 2018 року № 1103. Даний план передбачав знесення аварійного житлового будинку АДРЕСА_2
та відселення мешканців згідно з нормами чинного законодавства.
Позивач зазначала, що у зв`язку із тривалою бездіяльністю відповідача
по відселенню мешканців із аварійного будинку
АДРЕСА_2 , 16 серпня 2021 року вона змушена була звернутися
до Виконавчого комітету Львівської міської ради із заявою про надання
їй іншого благоустроєного житла взамін квартири АДРЕСА_2 . Однак, їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю квартир і неможливістю на даний час вирішити її житлове питання.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради надати їй інше благоустроєне житло взамін квартири АДРЕСА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 22 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Виконавчий комітет Львівської міської ради надати
ОСОБА_1 інше благоустроєне житло взамін жилого приміщення квартири АДРЕСА_4 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що будинок, у якому знаходиться квартира позивача, визнано аварійним і таким, що загрожує обвалом, при цьому доказів на підтвердження факту забезпечення позивача житлом відповідачем не надано, а тому наявні правові підстави для зобов`язання відповідача надати позивачу інше благоустроєне житло.
При цьому суди вважали, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з указаним позовом, а тому відхилили заяву відповідача про застосування строків позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Виконавчий комітет Львівської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова
від 25 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 22 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник,
у змісті уточненої касаційної скарги, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 25 січня 2023 року клопотання Виконавчого комітету Львівської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено Виконавчому комітету Львівської міської ради строк
на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова
від 25 листопада 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду
від 22 листопада 2022 року.
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишено без руху. Запропоновано заявникові уточнити касаційну скаргу
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно
до частини другої статті 389 ЦПК України, з урахуванням вимог статті 392 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги
і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У наданий судом строк Виконавчий комітет Львівської міської ради надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме уточнену касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано цивільну справу
№ 461/8025/21 із Галицького районного суду м. Львова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Виконавчого комітету Львівської міської ради мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 110 112 ЖК України, які застосовуються за умови, якщо житло надано особі у користування на підставі договору найму чи приватизовано у порядку, встановленому Законом України
«Про приватизацію державного житлового фонду», а не набуто у власність на підставі договору купівлі-продажу (як у даній справі).
Крім того, у справі, на яку посилається позивач у своєму позові та яка,
на її думку, є аналогічною цій справі, позивачі первинно були наймачами квартири у цьому самому будинку АДРЕСА_2 та у 1997 році набули її у власність шляхом приватизації відомчого житла Львівського комбінату хлібопродуктів згідно з вимогами статті 65-1
ЖК України.
Судами не враховано, що позивач набула право власності на квартиру
на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 23 серпня 2016 року
між ОСОБА_2 , від імені якого діяла ОСОБА_3 ,
та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М. М., зареєстрованого в реєстрі за № 511, була ознайомлена з технічним станом квартири та погодилася з ним, оглянула квартиру до підписання договору (пункт 10 цього договору). Тому позивач мала обрати інший спосіб судового захисту своїх порушених прав, зокрема, звернутися до осіб, які продали їй аварійне житло з позовом
про визнання правочину недійсним.
Заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норма матеріального права у подібних правовідносинах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Почкіна О. М., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення -без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга Виконавчого комітету Львівської міської ради задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання.
Звертаючись до суду із позовом в указаній справі, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради надати їй інше благоустроєне житло взамін квартири
АДРЕСА_4 , оскільки будинок АДРЕСА_2 , в якому вона проживає, визнано аварійним, таким, що загрожує обвалом.
На підтвердження своїх вимог позивач надала відповідні докази, у тому числі, наказ Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 06 серпня 2009 року № 404 «Про затвердження висновку міжвідомчої комісії при виконкомі про технічний стан будинку АДРЕСА_2 », яким затверджено висновок міжвідомчої комісії
при виконкомі Львівської міської ради (протокол № 8 § 4 від 28 липня
2009 року) та визнано будинок АДРЕСА_2 аварійним, що загрожує обвалом. Також цим наказом зобов`язано Львівський комбінат хлібопродуктів вжити заходів щодо виведення будинку з аварійного стану або забезпечити відселення мешканців з цього будинку (а. с. 6).
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно
або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У статті 7 ЖК України визначено, що періодично, у строки, встановлювані Кабінетом Міністрів України, провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання
в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) ради. Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнено в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними
для проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статей 110 та 112 ЖК України громадяни виселяються
з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.
Якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої ради чи державною, кооперативною або іншим громадським об`єднанням, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої ради.
Відповідно до статті 113 ЖК України надаване громадянам у зв`язку
з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись
у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат.
За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім`ї,
що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого
за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
Надаване громадянам у зв`язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам (стаття 114 ЖК України).
При цьому інших норм, які б регулювали порядок відселення громадян
із будинків, що загрожують обвалом, з наданням іншого благоустроєного житла в ЖК України немає.
Відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів
на підтвердження факту забезпечення позивача житлом.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що будинок, у якому знаходиться належна позивачу квартира, визнано аварійним, що загрожує обвалом, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 інше благоустроєне житло взамін квартири
АДРЕСА_4 .
Зазначене узгоджується з правовим висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах й щодо одного й того самого житлового будинку, викладеним Верховним Судом у постановах: від 06 травня
2020 року у справі № 461/6005/17, провадження № 61-41св19, від 01 грудня 2022 року у справі № 461/4417/20, провадження № 61-1980св22.
Отже доводи, наведені в касаційній скарзі, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є безпідставними.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що у даній справі позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення
до суду з указаним позовом.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру
АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 23 серпня 2016 року, а не на підставі договору найму чи приватизації у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому вона мала обрати інший спосіб судового захисту своїх порушених прав, зокрема, звернутися до осіб, які продали їй аварійне житло. Проте такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки вказане у контексті справи, яка переглядається, відповідно до статей 110 112 ЖК України
не позбавляє позивача прав (легітимних очікувань) у разі її виселення
на отримання іншого благоустроєного житла.
При цьому вказаний будинок належить до житлового фонду Львівської міської ради в особі її виконавчого комітету, тобто є комунальною власністю, тому відповідач як орган місцевого самоврядування покликаний забезпечити реалізацію права позивача на житло.
Таким чином, посилання касаційної скарги у цій частині зводяться
до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору, проте вони спростовуються матеріалами справи, наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом.
Отже, судами попередніх інстанцій зроблено правильні висновки
про задоволення позову ОСОБА_1 , з якими погоджується й суд касаційної інстанції.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести
до неправильного вирішення справи.
Суди всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть
бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить
до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд
не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів
не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень
не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць