№ 461/8156/17

Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 461/8156/17

провадження № 61-4092св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жак Наталія Тадеївна,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жак Наталія Тадеївна, на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2018 року у складі судді Лялюка Є. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т.І., Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жак Н. Т., звернувся до суду з клопотанням про визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню на підставі міжнародної угоди.

Клопотання мотивоване тим, що 16 грудня 2015 року заочним вироком Окружного Суду у м. Радомі, 1 (Цивільний Відділ) постановлено, щоб ОСОБА_3 сплатив на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 533 500 доларів США з відсотками від суми, яка становить 460 000 доларів США від 02 січня 2010 року до дня проведення оплати, від суми у розмірі 73 500 доларів США від 01 лютого 2011 року до дня проведення оплати; щоб ОСОБА_5 сплатив на користь ОСОБА_6 суму у розмірі 266 750 доларів США з відсотками від суми, яка становить 230 000 доларів США від 02 січня 2010 року на день проведення оплати, від суми у розмірі 36 750 доларів США від 01 лютого 2011 року; щоб ОСОБА_3 сплатив на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 80 761,18 польських злотих за сплату коштів щодо проведення процесу; щоб ОСОБА_5 сплатив на користь ОСОБА_7 суму, яка становить 44 484,18 польських злотих за сплату коштів щодо проведення процесу. Вирок у пунктах 1 та 2 повинен бути негайно виконаний.

Цей заочний вирок набрав законної сили 16 березня 2017 року і є дійсним до виконання.

Однак, на даний час боржник ОСОБА_2 проживає на території України, так як є громадянином України.

Боржник ОСОБА_2 добровільно виконувати заочний вирок не бажає, чим порушує права ОСОБА_1 на розпорядження належними йому коштами.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати заочний вирок Окружного Суду у м. Радомі, 1 (Цивільний Відділ) від 16 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 боргу, що набрав законної сили 16 березня 2017 року, та надати дозвіл на примусове виконання цього вироку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жак Н. Т., відмовлено.

Суди постановили, що ОСОБА_2 не може вважатись таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи Окружним Судом у м. Радомі, 1 (Цивільний Відділ), і таким був позбавлений можливості захисту своїх прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жак Н. Т., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення клопотання.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до § 1 статті 11355 Цивільного процесуального Кодексу Республіки Польща сторона, яка проживає за кордоном і яка не встановила уповноваженого на ведення справи, який проживає на території Польщі, повинна встановити уповноваженого на отримання кореспонденції в Республіці Польща. У разі не встановлення уповноваженого на отримання кореспонденції, призначена судова кореспонденція для цієї особи залишається в матеріалах справи як вручена.

Крім того, 26 листопада 2014 року уповноваженому представнику боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_9 було вручено Галицьким районним судом м. Львова документи, в яких суд одночасно повідомляв боржника про норму § 1статті 11355 Цивільного процесуального Кодексу Республіки Польща та надав боржнику строк тривалістю один місяць з моменту вручення цієї повістки на визначення уповноваженого в Республіці Польща, в іншому випадку судові листи будуть залишатися в матеріалах справи з наслідками їх вручення.

Враховуючи викладене, боржник вважається таким, що був належним чином повідомлений про судовий процес Окружним Судом у м. Радомі, 1 (Цивільний Відділ) згідно з вимогами законодавства Республіка Польща, на території якої рішення було винесено.

Таким чином, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 462 468 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради від 04 лютого 1994 року № 3941-XII, необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жак Н. Т., на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року і витребувано з Галицького районного суду м. Львова цивільну справу № 461/8156/17.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

16 грудня 2015 року Окружним Судом у м. Радомі, 1 (Цивільний Відділ) в особі судді Анни Кєрончик у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 постановлено заочний вирок, за яким ОСОБА_5 повинен сплатити ОСОБА_12 борг у розмірі 266 750 доларів США з відсотками від суми, яка становить 230 000 доларів США від 02 січня 2010 року на день проведення оплати, від суми у розмірі 36 750 доларів США від 01 лютого 2011 року; суму боргу в розмірі 44 484,18 польських злотих за сплату коштів щодо проведення процесу.

Представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_9 були вручені повістки про виклик до Окружного Суду у м. Радомі, 1 (Цивільний Відділ) 26 листопада 2014 року та 17 грудня 2015 року, заочний вирок Окружного Суду у м. Радомі, 1 (Цивільний Відділ) від 16 грудня 2015 року вручений Шпунту М. Б. 25 березня 2016 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Перелік правовідносин та перелік органів іноземних держав, рішення яких по спорах, що виникають з цих правовідносин, можуть бути визнані та виконані в Україні, визначається статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право». Так, згідно із частиною першою цієї статті в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Предметом розгляду у цій справі є клопотання громадянина Республіки Польща про визнання та виконання в Україні заочного вироку Окружного Суду у м. Радомі (Цивільний Відділ) від 16 грудня 2015 року про стягнення боргу з громадянина України.

Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Питання визнання та виконання в Україні рішень, винесених на території Республіки Польща, регулюється Договором між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради від 04 лютого 1994 року № 3941-XII (далі - Договір про правову допомогу).

Статтею 49 цього встановлено, що за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме: 1) рішення судів з цивільних справ; 2) рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом.

Стаття 50 Договору про правову допомогу визначає наступні умови, за яких рішення Договірної Сторони визнається і виконується на території іншої Договірної Сторони: 1) згідно із законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а у випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

Отже, однією з необхідних передумов для визнання і виконання рішення суду Договірної Сторони є надання стороні можливості захисту своїх прав при розгляді справи по суті, що передбачає, зокрема, отримання виклику в судове засідання своєчасно і належним чином.

Пунктом 2 частини другої статті 51 Договору про правову допомогу передбачено, що до клопотання про визнання і виконання рішення подається документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене.

Таким чином, порядок повідомлення учасника справи про судовий процес і вручення цій особі судової повістки (виклику в суд) регулюється правом держави, суд якої вирішує справу по суті (lex fori).

Відповідно до § 1 статті 11355 Цивільного процесуального Кодексу Республіки Польща сторона, яка проживає за кордоном, якщо вона не встановила уповноваженого на ведення справи, який проживає на території Польщі, повинна встановити уповноваженого на отримання кореспонденції в Республіці Польща. У разі не встановлення уповноваженого до отримання кореспонденції, призначена судова кореспонденція для цієї особи залишається в матеріалах справи як вручена.

На рівні внутрішнього законодавства України питання встановлення змісту норм права іноземної держави врегульовано статтею 8 Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповідно до частини першої цієї статті при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (частина друга статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Положення частини третьої статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» надають також особам, які беруть участь у справі, право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм.

У цій справі апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, у порушення вимог частини першої статті 382 ЦПК України, не навів в оскаржуваній постанові мотиви відхилення доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 - Жак Н.Т. про те, що заочний вирок Окружного Суду у м. Радомі 1 (Цивільного Відділу) Республіки Польща прийнято відповідно до вимог § 1 статті 11355 Цивільного процесуального Кодексу Республіки Польща.

Принцип належного здійснення правосуддя передбачає, що у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позиції сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (Рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, п. 30).

Залишаючи без змін ухвалу Галицького районного суду м. Львова про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Жак Н.Т. про визнання та виконання рішення іноземного суду, апеляційний суд також не звернув увагу на те, що відповідно до матеріалів цієї справи судом першої інстанції витребовувалася та оглядалася судова справа щодо виконання доручення польського суду про вручення виклику в судове засідання ОСОБА_2 , в якій містяться докази того, що представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_9 неодноразово вручалися судові документи щодо розгляду справи Окружним Судом у м. Радомі, 1 (Цивільний Відділ).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, а тому рішення апеляційного суду не можна вважати законним та обгрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому відсутні підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Жак Наталія Тадеївна, задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк