Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 462/4281/17
провадження № 61-18342св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Бердар Серій Васильович, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2019 року у складі судді Румілової Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про поділ будинку та земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що вони та відповідачі є співвласниками земельної ділянки, площею 0,0674 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить їм на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 грудня 2013 року. Крім того, вони та відповідачі є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Будинок між ними фактично розділений, вони мають окремі входи-виходи, окремі заїзди на земельну ділянку. За спільною згодою було розроблено землевпорядною організацію схему розподілу земельної ділянки, однак відповідачі з власної ініціативи встановили огорожу частково під їхньою частиною будинку, біля стіни будинку наскладали дрова, через що у них сиріє будинок та утворюється грибок всередині будинку. На їх прохання забрати дрова та поставити огорожу згідно зі схемою розподілу відповідачі не зважають.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили здійснити реальний розподіл будинку та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до запропонованого варіанта та здійснити поділ земельної ділянки відповідно до висновку експертного дослідження.
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.
Виділено ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (квартира АДРЕСА_2 ) в рахунок поділу будинку АДРЕСА_1 в натурі: 1 -коридор 5,4 кв. м; 2-кухня 18,4 кв. м; 3 - коридор 8,7 кв. м; 4 - житлова 17,2 кв. м; 5 - коридор 1,5 кв. м; 6 - ванна 2,9 кв. м; 7 - коридор 3,4 кв. м; 8 - вбиральня 1,0 кв. м; 9 - житлова 13,0 кв. м; 10 - комора 3,5 кв. м, загальною площею квартири 75 кв. м, на земельній ділянці гараж - 25,8 кв. м.
Виділено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 (квартира АДРЕСА_3 ) у рахунок поділу будинку АДРЕСА_1 в натурі: на першому поверсі: 1 - коридор площею 7,7 кв. м; на другому поверсі 2 - коридор 6,0 кв. м; 3 - санвузол 4,0 кв. м; 4 - коридор 14,5 кв. м; 5 - житлова 20,5 кв. м; 6 - житлова 10,2 кв. м; 7 - житлова 13,1 кв. м; 8 - кухня 10,7 кв. м; 9 - комора 5,0 кв. м. Загальна площа квартири 91,7 кв. м на земельній ділянці сарай - 20,0 кв. м.
Виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_4 ) в рахунок поділу будинку АДРЕСА_1 в натурі: На першому поверсі: 1 - коридор 4,3 кв. м; 2 - санвузол 6,2 кв. м; 3 - кухня-їдальня 31,8 кв. м; 4 - житлова 11,4 кв. м; 5 - житлова 11,2 кв. м; 6 - ванна 6.0 кв. м; 7 - житлова 13.0 кв. м. Всього 83,9 кв. м. На другому поверсі: 8 - коридор 4.2 кв. м; 9 - санвузол 6,3 кв. м; 10 - житлова 17,3 кв. м; 11 - кухня-їдальня, 26,5 кв. м; 12 - житлова 20,8 кв. м; 13 - коридор 9,5 кв. м. Всього 84,6 кв. м. Загальна площа квартири 168,5 кв. м. На земельній ділянці гараж - 27,0 кв. м, літня кухня - Е 60,8 кв. м, підвал 34.8 кв. м.
Виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рахунок поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , по периметру в метрах (за ходом годинникової стрілки): від АДРЕСА_5 ; по огорожі; по житловому будинку (межі); по огорожі; по господарській будівлі; по контуру 4,15;11,14; 19,17; 0,22; 10,05 - площею 360,90 кв. м.
Виділено ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у рахунок поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , по периметру в метрах (за ходом годинникової стрілки): від АДРЕСА_6 ; по контуру 25,87; 12,18; по господарській будівлі; по огорожі; по ж/будинку (межі); по огорожі - площею 313,10 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 280 грн та оплату за проведення експертного дослідження у розмірі 6 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи порядок користування житловим будником і господарськими будівлями, який вже склався, поділ земельної ділянки необхідно здійснювати відповідно до другого варіанта, запропонованого висновком експерта від 15 лютого 2018 року № 01/18с, як такого, що найбільш повно відповідає часткам майна сторін та їхнім інтересам.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 фактично складався і складається з трьох квартир. Сторонами визначений порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 . Відповідно до порядку користування житловим будником і господарськими будівлями, який вже склався, поділ земельної ділянки здійснено відповідно до другого варіанта, запропонованого висновком експерта від 15 лютого 2018 року № 01/18с.
З урахуванням розміру часток кожного зі співвласників, зазначеним поділом земельної ділянки права відповідачів не порушуються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Бердар С. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 757/24164/17-ц (провадження № 61-798св17), від 18 квітня 2018 року у справі № 645/3899/14-ц (провадження № 61-4535св18), від 16 липня 2018 року у справі №2-3630/12 (провадження № 61-14571св18), від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1243/15-ц (провадження № 61-28269св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 686/9379/15-ц (провадження № 61-2535св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 585/3028/16-ц (провадження № 61-31889св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 450/454/16-ц (провадження №61-2073св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 1301/362/2012 (провадження №61-12613св18), від 30 січня 2019 року у справі № 642/5446/14-ц, (провадження № 61-21316св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 303/7578/14-ц (провадження № 61-9543св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 686/6888/15-ц (провадження № 61-3419св19).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що системний аналіз статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Зазначених норм матеріального права суди попередніх інстанцій не дотрималися, поділивши будинковолодіння по АДРЕСА_1 не на дев`ять частин (відповідно до кількості співвласників), а на три частини.
У такий спосіб суди попередніх інстанцій, незважаючи на заперечення відповідачів, фактично перетворили їх спільну часткову власність на спільну сумісну власність.
Враховуючи те, що поділ будинковолодіння на АДРЕСА_1 проведено судами попередніх інстанцій із порушеннями, не підлягає поділу і спірна земельна ділянка, призначена для обслуговування цього жилого будинку і господарських споруд.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому вони просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житловий будинок АДРЕСА_1 фактично складався з трьох квартир: квартира АДРЕСА_2 , у якій проживають та зареєстровані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , загальна площа квартири АДРЕСА_7 , у якій проживають та зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , загальна площа квартири 91,7 кв. м; квартира АДРЕСА_4 , у якій проживають та зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , загальна площа квартири 168,5 кв. м.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_4 належить 30/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 належить 30/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_3 належить 30/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_2 належить 30/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Належні їм частки вони об`єднали і така становить 120/200 часток житлового будинку;
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_5 належить 11/150 частки, ОСОБА_6 - 11/150, ОСОБА_7 , - 9/100, ОСОБА_8 - 9/100, ОСОБА_9 - 11/150, а всього, 80/200 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Висновком експерта ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс» по результатам проведення земельно-технічного експертного дослідження від 15 лютого 2018 року № 01/18с, який керувався Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на АДРЕСА_1 , виданим відділом Держземагентства у м. Львові від 31 липня 2013 року, та кадастровим планом земельної ділянки на АДРЕСА_1 , запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки з врахуванням порядку користування земельною ділянкою, житловим будинком і господарськими будівлями, що склався, та відповідно ідеальних часток (т.1, а.с. 51).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Бердар С. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 15 ЦК України передбачено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Таким чином, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Пунктом 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити з того, що відповідно до положень статей 391 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до частини першої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній часткові власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга), співвласник, який бажає виділу має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Відповідно до висновку про визначення реальних часток у будинку між співвласниками, виданого обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» 04 липня 2011 року, між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , визначено конкретні приміщення, які займають кожен зі співвласників відповідно до належної йому частки у житловому будинку (т.1, а.с. 206, 207).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони фактично користуються конкретними квартирами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_8 . Приміщення, що належать до квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , відповідають тим самим приміщенням, що раніше належали до цих квартир, були приватизовані їх мешканцями, і якими вони фактично користувалися раніше і користуються на цей час.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо визначення порядку користування житловим будинком АДРЕСА_1 між співвласниками згідно з наявним порядком користування будинком, відповідно до часток, які належать кожному із співвласників, та відповідно до висновку про визначення реальних часток у будинку між співвласниками від 04 липня 2011 року.
Висновком експерта ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс» по результатам проведення земельно-технічного експертного дослідження від 15 лютого 2018 року № 01/18с, який керувався Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на АДРЕСА_1 , виданим відділом Держземагентства у м. Львові від 31 липня 2013 року та кадастровим планом земельної ділянки на АДРЕСА_1 , запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки з врахуванням порядку користування земельною ділянкою, житловим будинком і господарськими будівлями, що склався та відповідно ідеальних часток.
Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Отже, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 лютого 2018 року, земельна ділянка, кадастровий номер 4610136300:06:015:0076, площею 0,0674 га на АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , розмір частки 1/1.
Згідно зі статтею 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами.
Відповідно до статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій, враховуючи порядок користування житловим будником і господарськими будівлями, який вже склався, поділ земельної ділянки здійснено відповідно до другого варіанта, запропонованого висновком експерта від 15 лютого 2018 року № 01/18с, як такого, що найбільш повно відповідає часткам майна сторін та їхнім інтересам.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи касаційної скарги про те, що визначений судом порядок користування будинковолодінням на АДРЕСА_1 змінив розмір часток власників не заслуговують на увагу, оскільки судом не вирішувалось питання перерозподілу часток власників.
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 757/24164/17-ц (провадження № 61-798св17), від 18 квітня 2018 року у справі № 645/3899/14-ц (провадження № 61-4535св18), від 16 липня 2018 року у справі № 2-3630/12 (провадження № 61-14571св18), від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1243/15-ц (провадження № 61-28269св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 686/9379/15-ц (провадження № 61-2535св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 585/3028/16-ц (провадження № 61-31889св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 450/454/16-ц (провадження № 61-2073св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 1301/362/2012 (провадження №61-12613св18), від 30 січня 2019 року у справі № 642/5446/14-ц, (провадження № 61-21316св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 303/7578/14-ц (провадження № 61-9543св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 686/6888/15-ц (провадження № 61-3419св19), не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Бердар Серій Васильович, залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк