№ 463/3222/17

Постанова

Іменем України

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 463/3222/17

провадження № 61-6159 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Жиравецький Тарас Михайлович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Купець Олег Ігорович,

треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю

у м. Львові, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жиравецького Тараса Михайловича, на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова у складі судді Леньо С. І. від 25 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М. від 21 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю

у м. Львові, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона проживає у будинку

АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності згідно із договором дарування від 25 грудня 2006 року.

Зазначала, що у будинку АДРЕСА_2 , який знаходиться поруч з її будинком, проживає відповідачка. На час набуття відповідачкою у власність будинку АДРЕСА_2 він складався: з двох житлових кімнат площею 31 кв. м та однієї кухні, а загальна площа становила 48,5 кв. м. У 1995 році відповідачка розвалила старий будинок і на його місці самовільно побудувала новий, збільшивши його розміри та змістивши несучу стіну на 1,5 м. на межу її подвір`я. Після реконструкції загальна площа вказаного будинку збільшилась та складає 87,6 кв. м.

Під час відповідної перевірки компетентним державним органом встановлено порушення вимог будівельних норм та правил, пов`язаних з таким будівництвом. На новозбудованій стіні відповідач зробила три вікна, які виходять на її подвір`я, що є порушенням протипожежних норм. Через ці вікна сусіди неодноразово вилазять на подвір`я, пошкоджують її дерева та виливають нечистоти. З вікон часто лунала нецензурна лайка. Крім того, самовільна перебудова продовжувалась у 2000-х роках. Відповідач збільшила будинок з одного поверха до двох, у результаті чого закрила доступ сонячних променів на її подвір`я, збільшивши його затінення. Під час добудови відповідачка змінила ухил даху на сторону її подвір`я, що потягло підтоплення дощовими водами. У зимовий період з цього даху звисають брили льоду та глиби снігу, що загрожує життю та здоров`ю людей, які перебувають на її подвір`ї. Тим самим, не забезпечено влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, що порушує її право на вільне та безпечне володіння, користування та розпорядження власним подвір`ям та будинком.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , з посиланням на норми статей 376 391 ЦК України, статтю 103 ЗК України, просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та будівлею за адресою:

АДРЕСА_1 шляхом перенесення капітальної стіни будинку

по АДРЕСА_2 зі сторони будинку АДРЕСА_1 на тій же вулиці на 95 см вліво від межі між будинками, без облаштування вікон та демонтажу самочинно збудованої кухні площею 10,4 кв. м, позначеної в технічному паспорті

від 06 жовтня 2004 року під літ 1-4.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою та будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перенесення капітальної стіни будинку на

АДРЕСА_1 зі сторони будинку АДРЕСА_1 на 95 см. вліво від межі між будинками без облаштування вікон та демонтажу самочинно збудованої кухні площею 10,40 кв. м, позначеної в технічному паспорті

від 06 жовтня 2004 року під літ. 1-4.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що проведена відповідачкою реконструкція будинку суперечить рішенню Виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області від 17 вересня 1985 року № 452, оскільки у результаті такої реконструкції площа будинку збільшилась. При цьому, суду не надано доказів здачі в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 після винесення розпорядження від 21 серпня 2006 року № 1319, тому таке будівництво на даний час вважається самочинним, відтак відповідачкою порушено права позивачки як власника суміжного будинковолодіння.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня

2019 року представнику відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року у цій справі залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Марусяка В. Я., задоволено.

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня

2018 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що реконструкція будинку АДРЕСА_1 , яка проведена відповідачкою, суперечить рішенню Виконавчого комітету Червоноармійської ради народних депутатів м. Львова Львівської області від 17 вересня 1985 року № 452, оскільки в результаті такої реконструкції площа будинку збільшилась. Крім цього, відповідна реконструкція здійснювалася самовільно, а будинок в експлуатацію не введений, у зв`язку з чим будівництво вважається самочинним. Проте суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність та можливість перенесення капітальної стіни будинку та демонтажу самочинно збудованої кухні, так як суд першої інстанції не з`ясував обставин, чи суперечить спірна реконструкція суспільним інтересам, чи порушує вона права інших осіб, чи є технічна можливість виконати перебудову, чи відмовляється від її виконання відповідачка, чи існує технічна можливість такого приведення до попереднього стану без нанесення шкоди будівлі відповідно до діючих будівельних, санітарних та протипожежних норм. Не з`ясувавши всіх суттєвих обставин справи, що було фактично неможливо без відповідного експертного висновку, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення позову, оскільки неможливо з технічної точки зору здійснити відповідний демонтаж прибудови та перенесення капітальної стіни будинку. При цьому суд апеляційної інстанції врахував експертні висновки, які призначені під час апеляційного розгляду та досліджені судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жиравецький Т. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 08 травня 2023 року визнано наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Жиравецьким Т. М., підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат

Жиравецький Т. М., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Жиравецького Т. М., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу

№ 463/3222/17 з Личаківського районного суду м. Львова та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Жиравецького Т. М., мотивована тим, що судові рішення підлягають скасуванню на підставі

пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц; від 29 січня 2020 року у справі

№ 822/2149/18; від 03 березня 2021 року у справі № 826/13266/18 у подібних правовідносинах, а саме щодо вирішення спору про знесення самочинного будівництва.

Вказує, що суд апеляційної інстанції, встановлюючи обставини справи, неправильно визначив позовні вимоги, переглянув справу виключно в контексті можливості перебудови самочинного будівництва та дійшов до висновку про таку неможливість,чим безпідставно відмовив у задоволенні позову. При цьому, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив докази можливості знесення будинку АДРЕСА_2 або його частини для відновлення порушених прав позивача, незважаючи на встановлені для цього підстави,

а також висновки експертиз, які зводилися в загальному лише до розгляду (не)можливості перенесення стіни будинку АДРЕСА_2 у контексті перебудови самочинного будівництва, проте жоден висновок експертиз не досліджував питання про технічну можливість знесення частини самочинного будівництва, та способи найменш обтяжливого знесення самочинного будівництва.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Купця О. І., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, постанова суду апеляційної інстанції є законна та обґрунтована, ухвалена з дотриманням норм матеріального й процесуального права. При цьому, зазначає, що суд апеляційної інстанції вірно врахував висновки судових експертиз та встановив, що відповідач не порушив права позивача на користування своєю земельною ділянкою та будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відсутні підстави для здійснення такого крайнього заходу як перебудова будівлі,

що знаходиться за вказаною адресою. Крім того, вірно встановлено, що така перебудова є неможливою, оскільки порушить цілісну конструкцію будинку,

що призведе до втрати відповідачем свого житла.

Також зазначає, що посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував відповідні правові висновки Верховного Суду є безпідставним, так як правовідносини у справах не є подібними, різний предмет та підстави позову, різне доказування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду;

2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Жиравецького Т. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх вимог.

Судами встановлено, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0171 га та житловий будинок, загальною площею 54,1 кв. м, розташований за цією адресою, що підтверджується копіями відповідних договорів дарування

від 25 грудня 2006 року (т. 1, а. с. 88-93).

Земельна ділянка ОСОБА_1 межує із житловим будинком

АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 .

Згідно із описом житлового будинку в договорі дарування від 22 листопада 1984 року, буд. АДРЕСА_1 є дерев`яним та складається в цілому з двох кімнат та кухні, дерев`яний сарай та дерев`яний туалет. Житлова площа 31 кв. м. (т. 1, а. с. 44).

Відповідно до оціночного акту, загальна площа будинку ОСОБА_2 становить 48,5 кв.м. (т. 1, а. с. 39).

Згідно із рішенням Виконавчого комітету Червоноармійської районної ради народних депутатів м. Львова від 17 вересня 1985 року № 452

ОСОБА_2 , як власнику житлового будинку АДРЕСА_1 надано дозвіл здійснити капітальний ремонт будинку із заміною фундаментів, частковою заміною дерев`яних стін на цегляні, без збільшення зовнішніх габаритів та внутрішньої перепланування (т. 1, а. с.25).

Відповідно до листа Департаменту ДАБІ у Львівській області, житловий будинок АДРЕСА_1 збудований у 1994 році. Згідно поверхового плану є одноповерховим та складається з трьох житлових кімнат загальною площею 88,4 кв.м. Відповідно до штампу в інвентаризаційній справі, самовільно збудованими числиться тамбур та гараж, які зафіксовані при проведенні інвентаризації у 2004 році. Дозвільні документи на будівництво будинку в цілому в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні (т. 1, а. с. 5).

З цього листа вбачається, що в ході проведення перевірки працівниками Департаменту ДАБІ у Львівській області встановлено, що будинок був перебудований на цегляний із збільшенням площі та з порушенням будівельних норм, а саме без відступлення від межі із земельною ділянкою

по АДРЕСА_1 для забезпечення обслуговування будинку,

а також з порушенням протипожежних норм, а саме відстань до житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 4 м при вимозі у 6 м при ІІ групі вогнестійкості будівель та 8 м при ІІІ групі хоча б однієї будівлі.

Відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Судами встановлено, що спірні правовідносини, зокрема щодо можливості користування відповідачкою будинком, в останніх його розмірах та конструкціях, завдання таким користуванням шкодить позивачці, були предметом звернень ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Листом від 24 грудня 2015 року № 22-зв-1995 ОСОБА_1 повідомлено про розпорядження районної адміністрації від 21 серпня 2006 року № 1319 «Про технічну можливість експлуатації будинку АДРЕСА_2 після самовільно здійсненої прибудови та самовільно збудованого гаража», тобто звернута увагу, що з самої назви розпорядження чітко вбачається, що експлуатація будинку погоджувалася після самовільно здійсненої прибудови та самовільно збудованого гаража літ. «Б». (т. 1, а. с. 4).

Зазначене підтверджується і випискою з протоколу № 5-2 засідання міжвідомчої комісії в Личаківському районі м. Львова від 17 січня 2006 року, з якої слідує, що на заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на експлуатацію будинку АДРЕСА_2 після самовільно здійсненої прибудови, гаража, останній визначено, що будинок після самовільно здійсненої прибудови та самовільно збудованого гаража, згідно поданої проектної документації, можливо експлуатувати (т. 1, а. с. 51).

У листі від 24 грудня 2015 року № 22-зв-1995 районною адміністрацією повідомлено ОСОБА_1 про те, що причина виготовлення технічного паспорту від 2004 року без зазначення самочинного будівництва, не відома. Районна адміністрація не вправі без згоди власника будинку

АДРЕСА_1 вносити зміни або відміняти раніше прийняте розпорядження, при цьому зазначено, що таке розпорядження не виконане в частині пункту 2-3, тому гараж і прибудова вважаються самочинними.

У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі

№ 6-130цс13 зазначено, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності .

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 26, частини першої

статті 34 Закону України «По регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1.) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2.) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону її експертизи;

3.) затвердження проектної документації; 4.) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5.) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6.) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Щодо об`єктів будівництва, які належать до І-ІІІ категорій складності, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Враховуючи наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що реконструкція будинку АДРЕСА_1 , яка проведена відповідачкою, суперечить рішенню Виконавчого комітету Червоноармійської ради народних депутатів м. Львова Львівської області від 17 вересня 1985 року, оскільки в результаті такої реконструкції площа будинку збільшилась, крім цього відповідна реконструкція здійснювалася самовільно, а будинок в експлуатацію не введений, у зв`язку з чим будівництво вважається самочинним.

Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

Як роз`яснено судам у пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня

2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.

З урахуванням положень частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України та положень статей 16 386 391 ЦК України, Верховний Суд України у постанові

від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137 цс 14 сформулював правову позицію, відповідно до якої роз`яснив, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

У пунктах 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам роз`яснено те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З метою об`єктивного розгляду справи та враховуючи необхідність оцінки спірних правовідносин з точки зору спеціальних знань, апеляційний суд призначив у справі судову інженерно-будівельно технічну експертизу.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 24 вересня 2020 року № 1264/1265 експертами встановлено, що межі земельної ділянки, яка належить власникам будинку по АДРЕСА_1 ,

у результаті добудови до будинку по АДРЕСА_1 не порушені.

У висновку зазначено, що перенесення надбудови до будинку

по АДРЕСА_1 шляхом перенесення капітальної стіни будинку на АДРЕСА_1 зі сторони будинку

АДРЕСА_1 на 95 см. вліво від межі між будинками, без облаштування вікон та демонтажу самочинно збудованої кухні площею 10,4 кв. м, позначеної в технічному паспорті від 06 жовтня 2014 року під літ. 1-4, технічно неможливе.

Досліджуючи питання наявності технічної можливості перенесення надбудови у відповідний спосіб та демонтажу, експертом встановлювався матеріал зовнішніх стін будинку, проведення внутрішніх ремонтних робіт та розташування приміщень.

З урахуванням наведеного, експерт дійшов до висновку, що спірна стіна будинку є конструктивним елементом основної частини будинку, а не прибудовою та сприймає навантаження від міжповерхового перекриття будинку та конструкцій даху, тому її перенесення потребувало б розбирання існуючих конструкцій та перебудови будинку, що на думку експерта, може призвести до деформації конструктивних елементів решти будівлі, втрати міцності та руйнування вузлів будинку.

Також експерт зазначив, що демонтаж кухні не є правильним інженерним рішенням, що стосується вікон на спірній стіні, то їх відсутність залишить без природнього освітлення відповідні приміщення, що суперечить вимогам нормативно-правових документів в галузі будівництва.

Крім того, за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката

Жолновича І. В. ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року було призначено у справі повторну судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Івано-Франківського відділення НДІСЕ, на вирішення експертам поставлено відповідні питання.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 25 серпня 2022 року № 1403/22-28/1404/22-28 здійснена новобудова по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: відстань між житловими будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 становить 1,07 м., що не відповідає вимогам щодо протипожежних відстаней між житловими будинками, мінімально відстань повинна становити 6 м, при І, ІІ ступені вогнестійкості житлових будинків відповідно пункту 6.1.41 ДБН.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Межі земельної ділянки, яка належить власникам будинку по АДРЕСА_1 , не порушені в результаті добудови до будинку на АДРЕСА_1 в цілому або окремими її конструктивними елементами, однак частково на межі між даними земельними ділянками з південної сторони розташована стіна будівлі, яка належить до будинку по АДРЕСА_2 .

Перенесення зовнішньої стіни будинку АДРЕСА_2 зі сторони будинку

АДРЕСА_1 на 95 см. вліво від межі між будинками та демонтажу кухні площею 10,4 кв. м позначеної в технічному паспорті під літерами 1-4 передбачає здійснення рядку будівельних робіт що, на думку експертам, можуть призвести до деформації конструктивних елементів будинку АДРЕСА_2 та втратити цілісність будинку (т. 2, а. с. 200-214).

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (пункт 22 постанови).

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати, як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову (пункт 24).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не з`ясував обставин, чи суперечить спірна реконструкція суспільним інтересам, чи порушує вона права інших осіб, чи є технічна можливість виконати перебудову, чи відмовляється від її виконання відповідачка, чи існує технічна можливість такого приведення до попереднього стану без нанесення шкоди будівлі, відповідно до діючих будівельних, санітарних та протипожежних норм. Не з`ясувавши всіх суттєвих обставин справи, що було фактично неможливо без відповідного експертного висновку, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про необхідність задоволення позову, оскільки зважаючи на неможливість, з технічної точки зору, здійснити відповідний демонтаж прибудови та перенесення капітальної стіни будинку.

Висновки апеляційного суду є мотивованими, на всі доводи сторін у справі надано аргументовані відповіді, а тому доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.

Посилання касаційної скарги як на підставу касаційного оскарження на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки справи не є подібними, різні фактичні обставини, предмет та підстави позову, різне доказування.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у постанові суду апеляційної інстанції, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

При цьому зазначення в касаційній скарзі про необхідність скасування рішення районного суду є безпідставним, так як, по-перше таких мотивів не наведено, по-друге, суд апеляційної інстанції скасував рішення районного суду й ухвалив власне судове рішення, з яким Верховний Суд погодився.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката

Жиравецького Т. М., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жиравецького Тараса Михайловича, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць