Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 463/3536/16-ц
провадження № 61-13449св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічними позовами) - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,
відповідач (позивач за зустрічними позовами) - ОСОБА_1 ,
відповідач (третя особа за зустрічними позовами) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року у складі судді Гирич С. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № РML-600/009/2008/1 від 03 лютого 2009 року: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , та на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, з метою задоволення грошових вимог згідно кредитного договору № ML-600/009/2008 від 15 січня 2008 року в сумі 81 189,53 доларів США.
ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до АТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору № ML-600/009/2008 від 15 січня 2008 року, укладеного між нею та ЗАТ «ОТП Банк»
У січні 2017 року АТ «ОТП Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-600/009/2008 від 15 січня 2008 року у розмірі 81 189,53 доларів США.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до АТ «ОТП Банк» про захист прав споживачів, встановлення фактів, що мають юридичне значення.
АТ «ОТП Банк» позовні вимоги мотивує тим, що 15 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МL-600/009/2008, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 105 000 доларів США. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до пункту 1.9.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадках невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги. Банком неодноразово направлялись відповідачу повідомлення про заборгованість та досудові вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, які залишені без відповіді. Станом на 18 травня 2016 року заборгованість складає 81 189,63 доларів США.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 811-00/009/2008 від 15 січня 2008 року. Згідно пункту 1.2. договору поруки банк може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань за кредитним договором як до позичальника, так і до поручителя чи до всіх одночасно.
Посилаючись на викладене, банк просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за вищевказаним договором.
Крім цього, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір іпотеки № PML-600/009/2008/1 від 03 вересня 2009 року. В іпотеку передана квартира АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та квартира АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, яка належить ОСОБА_2 . Відповідно до умов договору іпотеки банк має право задовольнити із вартості предмету іпотеки свої вимоги щодо повернення суми наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів, відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням кредитного договору.
Посилаючись на викладене, банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення грошових вимог.
У зустрічному позові ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що при укладенні кредитного договору банком порушено вимоги чинного законодавства, як наслідок, кредитний договір є недійсним. Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення. На думку позивача, кредитний договір № ML-600/009/2008 від 15 січня 2008 року та додаткова угода № 1 до нього не містять встановлених законодавством обов`язкових умов, які необхідні для їх укладення, а саме: не встановлено умов надання кредиту, зокрема, про можливість настання валютних ризиків для позичальника; не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов`язкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі ще до укладення такого договору. Не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно досягнутої домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмета іпотеки та збереження її реальної вартості.
Крім цього, вказує, що у кредитному договорі неоднозначно та нечітко визначено розмір процентної ставки за кредитом, у договорі немає його сукупної вартості та розміру фактичного подорожчання кредиту.
Посилаючись на викладене, просить визнати кредитний договір № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року недійсним з моменту його укладення.
У позові про захист прав споживачів, встановлення фактів, що мають юридичне значення, ОСОБА_1 просить встановити наявність фактів, що мають юридичне значення, зокрема, про суттєвий дисбаланс договірних прав і обов`язків за кредитним договором № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року; встановити відсутність істотних умов договору в кредитному договорі № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року, укладеному між сторонами; встановити відсутність досягнення згоди, щодо істотних умов договору в кредитному договорі № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року у задоволенні позовів АТ «ОТП Банк» та зустрічних позовів ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовів АТ «ОТП Банк» мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року.При цьому банк не дотримався умов кредитного договору та додаткових угод до нього, а саме здійснював розрахунок щомісячних платежів з порушенням умов укладених між сторонами угод, невірно встановивши розмір заборгованості позичальника.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір та п`ять додаткових угод до нього були укладені сторонами в період часу з 15 січня 2008 року по 15 листопада 2010 року, ОСОБА_1 була стороною цих угод і достовірно знала про їх укладення, як і могла дізнатися про порушення свого права у зазначений час, однак звернулась до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якої банком подано відповідне клопотання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині встановлення наявності фактів, що мають юридичне значення, зокрема, про суттєвий дисбаланс договірних прав і обов`язків за кредитним договором, відсутність істотних умов договору в кредитному договорі та відсутність досягнення згоди щодо істотних умов договору в кредитному договорі, місцевий суд виходив з того, що вказані вимоги по своїй суті не є позовними вимогами, а фактично є мотивами зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «ОТП Банк» та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційні скарги АТ«ОТП Банк» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
05 серпня 2021 року АТ «ОТП Банк» подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «ОТП Банк», ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовів АТ «ОТП Банк».
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що висновок експерта не може бути використаний як належний та допустимий доказ у справі, оскільки на поставлені на вирішення судово-економічної експертизи питання повна відповідь не надана.
Доводи інших учасників справи
21 грудня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від представника ОСОБА_2 - адвоката Оприска М. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовів АТ «ОТП Банк» залишити без змін.
Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, докази досліджені повно, а відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
16 лютого 2022 року від АТ «ОТП Банк» надійшли письмові пояснення, в яких банк підтримує вимоги касаційної скарги та просить відхилити доводи відзиву представника ОСОБА_2
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 cерпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
10 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що 15 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МL-600/009/2008.
Відповідно до умов цього договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 105 000 доларів США з цільовим використанням - придбання нерухомого майна. Дата остаточного повернення кредитну - 15 січня 2026 року. Пунктом 3 договору визначено, що для розрахунків процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка. Плаваюча процентна ставка визначена як фіксований відсоток+FIDR (фіксований відсоток 4,49%). FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів ставка FIDR може змінюватися банком (збільшуватися чи зменшуватись) в порядку, передбаченому цим договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку, а також в приміщенні банку (як головного офісу так і в інших установах банку) та інформаційних стендах.
Пунктом 4 договору визначено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів (погашення кредиту та нарахованих процентів рівними частками щомісячно протягом всього строку дії договору).
16 лютого 2009 року сторонами укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року. Згідно з додатковим договором на період з 16 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка в розмірі: фіксований відсоток 2,49 % + FIDR; з 1 січня 2010 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором - плаваюча процентна ставка в розмірі: фіксований відсоток 4,49 % + FIDR.
Умовами додаткового договору № 1 від 15 квітня 2009 року встановлено, що у період з 15 квітня 2009 року до 15 вересня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 7% річних; з 15 вересня 2009 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитом - плаваюча процентна ставка в розмірі: фіксований відсоток 5,07% + FIDR, а саме: 14,57%. Згідно графіка погашення платежів (додаток 1 до цього додаткового договору) розмір щомісячного ануїтетного платежу складає: у період з 15 квітня по 15 вересня 2009 року - 500 доларів США та зараховується виключно на погашення відсотків; з 15 жовтня 2009 року до закінчення дії договору - 1 409,04 доларів США, при цьому, з 15 вересня 2009 року по 15 жовтня 2010 року весь розмір щомісячного платежу теж зараховується лише на погашення відсотків.
13 листопада 2009 року сторонами укладено додатковий договір № 2. Відповідно до умов цього договору сторони домовились про те, що на період з 16 листопада 2009 року до 15 квітня 2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5%; з 15 квітня 2010 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитом - плаваюча процентна ставка з розрахунку: фіксований відсоток 5,75% + FIDR, а саме: 15,25%. Розмір щомісячного ануїтетного платежу відповідно до графіка погашення платежів складає: у період з 16 листопада 2009 року по 15 квітня 2010 року - 740 доларів США та зараховується виключно на погашення відсотків; з 15 квітня 2010 року до закінчення дії договору - 1 465,58 доларів США при цьому, з 17 травня по 16 серпня 2010 року весь розмір щомісячного платежу теж зараховується лише на погашення відсотків.
Згідно умов додаткового договору № 3 від 17 травня 2010 року на період з 17 травня до 15 вересня 2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 7,97%; з 15 вересня 2010 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором - плаваюча процентна ставка в розмірі: фіксований відсоток 6,11% + FIDR , а саме: 13,61%. У додатку 1 до цієї додаткової угоди встановлено новий графік погашення платежів та розмір щомісячних платежів: у період з 17 травня по 15 вересня 2010 року - 880 доларів США; у жовтні 2010 року - 958 доларів США; у листопаді 2010 року - 1 036 доларів США; у грудні 2010 року - 1 114 доларів США; у січні 2011 року - 1 192 долари США; у лютому 2011 року - 1 270 доларів США; у березні 2011 року - 1 348 доларів США, які зараховується виключно на погашення відсотків; з квітня 2011 року і до закінчення дії договору - 1 367,23 доларів США.
Додатковим договором № 4 від 15 листопада 2010 року передбачено, що у період з 15 листопада 2010 року до 15 квітня 2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 11,01% річних; з 15 квітня 2011 року до 17 жовтня 2011 року - фіксована процентна ставка в розмірі 13,84% річних, а з 17 жовтня 2011 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитом - плаваюча процентна ставка з розрахунку: фіксований відсоток 6,34% + FIDR, а саме: 13,84 %. Згідно графіка погашення платежів (додаток до додаткової угоди) розмір щомісячного платежу складає: у період з 15 листопада 2010 року по 15 квітня 2011 року - 1 000 доларів США; у травні 2011 року - 1 064 доларів США; у червні 2011 року - 1 128 доларів США; у липні 2011 року - 1 192 долари США; у серпні 2011 року - 1 256 доларів США; у вересні 2011 року - 1 320 доларів США; у жовтні 2011 року - 1 384 долари США, які зараховуються виключно на погашення відсотків; з листопада 2011 року до закінчення дії договору - 1 399,28 доларів США.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 15 січня 2008 року був укладений договір поруки № 811-600/009/2008.
03 лютого 2009 року АТ «ОТП-Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № PML-600/009/2008/1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , і квартира АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, що належить ОСОБА_2 .
Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 11 від 07 березня 2019 року на момент укладання кредитного договору № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року розмір реальної відсоткової ставки складав 14,5%, а абсолютне значення подорожчання вартості кредиту - 168 461,11 доларів США.
Встановлені в ході експертних досліджень показники реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту не відповідають передбаченим показникам у додатку № 2 до кредитного договору.
Метод нарахування банком процентів за користування кредитом, наведений у розрахунку заборгованості від 20 січня 2017 року, відповідає порядку їх нарахування, встановленому базовими умовами кредитного договору, а саме: факт/360, проте не відповідає сумі відсотків, встановленій у графіках погашення, які є невід`ємними частинами додаткових угод до кредитного договору.
Відображений у поданих на дослідження документах розмір сплачених ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ «ОТП Банк» в сумі 116 444,9 доларів США відповідає даним розрахунку заборгованості, складеному станом на 20 січня 2017 року.
Встановити відповідність розміру заборгованості Позичальника по тілу кредиту та відсотках за користування ним Кредитному договору № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року, додатковим угодам до нього та інформаційному листу від 01 січня 2008 року з додатком не надається за можливе.
Розрахований в ході експертних досліджень із використанням фінансової функції Microsoft Excel, розмір щомісячного платежу в сумі 1 187,84 доларів США не відповідає розміру щомісячного платежу, встановленому у графіку погашення (додаток №2 до кредитного договору) в сумі 1 200,34 доларів США та орієнтованому платежу, визначеному у інформаційному листі, в сумі 1 200,00 доларів США. Проте, в результаті аналізу додатку до кредитного договору підтверджується застосування Банком при складанні графіку платежів та визначенні суми належних до сплати відсотків процентної ставки 11,99% та методу нарахування відсотків факт/360. По закінченню терміну дії договору (станом на 15 січня 2026 року) заборгованість Позичальника по кредиту складає 0,00 доларів США. Враховуючи вказане, обґрунтувати розбіжність між сумою щомісячного платежу, встановленого ПАТ «ОТП Банк» та розрахованою експертом при фінансової функції Microsoft Excel не надається за можливе.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року та постанова Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, захист прав споживачів та встановлення фактів, що мають юридичне значення у касаційному порядку не оскаржені, а тому у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов`язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, визначених законом як юридичні факти.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
У статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України, банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту безпосередньо в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.
Конституцією України передбачається низка гарантій прав людини і громадянина, однією із яких є право судового захисту, що встановлено статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності вимог позивача, зазначивши, що ОСОБА_1 належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року, а банк не дотримався умов кредитного договору та додаткових угод до нього, а саме здійснював розрахунок щомісячних платежів з порушенням умов укладених між сторонами угод, невірно встановивши розмір заборгованості позичальника.
До такого висновку суди дійшли, прийнявши до уваги висновок судово-економічної експертизи № 11 від 07 березня 2019 року, призначеної ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Згідно положень статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Встановлено, що умовами укладеного 15 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № МL-600/009/2008 та укладених до нього додаткових угод визначені розмір наданих кредитних коштів, розмір відсотків, які підлягають сплаті за користування вказаними коштами, порядок та строки погашення кредиту та інші істотні умови, передбачені цивільним законодавством. Вказані угоди у встановленому законом порядку недійсними не визнані.
Разом із тим, у висновку судово-економічної експертизи № 11 від 07 березня 2019 року не надано чітких відповідей на питання, які були поставлені перед експертом, експертиза проведена недостатньо якісно, без належного урахування умов кредитного договору та доповнень до нього, без належних обгрунтувань та містить суперечності.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з зазначеного висновку експертизи, але при цьому не врахував, що розмір наданого кредиту, проценти за користування кредитними коштами визначені в умовах кредитного договору № МL-600/009/2008 від 15 січня 2008 року та укладених до нього додаткових угод, які є чинними та повинні прийматись судом до уваги при ухваленні рішенні у справі.
При таких обставинах з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову погодитись неможливо, оскільки вони є передчасними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
Згідно частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, постанова суду апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог АТ «ОТП Банк» підлягає скасуванню з передачею справи у вказаній частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи та з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд саме до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані у цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.
Справу в частині позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов