Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 463/4796/17
провадження № 61-16411св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради,
відповідачі:- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року, ухвалене у складі судді Леньо С. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року керівник Львівської місцевої прокуратури № 3
в інтересах держави в особі Львівської міської ради (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування майна.
Позовну заяву мотивував тим, що ухвалою Франківського районного суду
м. Львова від 23 грудня 2015 року у справі № 465/7890/15-ц визнано мирову угоду, згідно з якою визнано за ОСОБА_5 право власності на нежитлові приміщення: насосна літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м та пилорама літ. «Б-1» загальною площею 1 737,8 кв. м, які розташовані на
АДРЕСА_1 ; за Товариством з обмеженою відповідальністю «Півколо Случ» (далі - ТОВ «Півколо Случ») визнано право власності на нежитлові приміщення: майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, будівлі паркетного цеху літ. «Г-1» загальною площею 1 801,1 кв. м, прибудови будівлі паркетного цеху літ. «Г'-1» загальною площею 258,7 кв. м, будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .
Ухвала Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року скасована ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 травня
2017 року, однак до скасування цієї ухвали сторони відчужили спірні нежитлові приміщення.
Прокурор вказував, що на час звернення до суду з позовом, власники спірного майна змінилися.
Власниками нежитлового приміщення - пилорами літ. «Б-1» загальною площею 1 737,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829506946101) є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Власниками нежитлового приміщення - насосної літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829492546101) є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Власниками нежитлового приміщення - майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829572046101) є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Власниками нежитлового приміщення - будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829528846101) є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Власниками нежитлового приміщення - будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829540846101) є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
На момент розгляду Франківським районним судом м. Львова цивільної справи № 465/7890/15-ц всі ці приміщення перебували у власності територіальної громади м. Львова, але незаконно вибули внаслідок ухвалення незаконного судового рішення, яке скасовано.
Прокурор просив суд:
- витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення пилорами літ. «Б-1» загальною площею 1 737,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829506946101);
- витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення насосної літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829492546101);
- витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829572046101);
- витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829528846101);
- витребувати від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829540846101).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року позов прокурора задоволено.
Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення пилорами літера «Б-1» загальною площею 1 737,8 кв. м, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829506946101).
Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення насосної літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829492546101).
Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829572046101).
Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення будівлі паркетного цеху під літерою «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829528846101).
Витребувано від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 829540846101).
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що об`єкти нерухомості, які є предметом спору у цій справі і право власності на які відповідно до судового рішення визнано за ОСОБА_5 та ТОВ «Півколо Случ», первинно перебували у комунальній власності. При цьому суд врахував, що скасовуючи ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Апеляційний суд Львівської області вказав, що сторони у цій справі ( ОСОБА_5 та ТОВ «Півколо Случ»), стверджуючи про належність їм спірних об`єктів на праві приватної власності, не надали суду належних та допустимих доказів цих обставин, таких доказів не здобуто в межах розгляду цієї справи, тоді як встановлені судом обставини свідчать про те, що об`єкти нерухомості, які є предметом позову, перебували у комунальній власності територіальної громади м. Львова і вибули з власності останньої поза її волею.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня
2020 року, справу передати на новий судовий розгляд.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
17 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді
Коломієць Г. В. поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
04 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Личаківського районного суду м. Львова.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
04 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом прокурора до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про витребування майна призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня
2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).
Крім того, заявник вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не звернули увагу, що в матеріалах справи містяться суперечливі докази щодо наявності чи відсутності рішення про передачу у власність спірної нерухомості, не надали оцінку цим доказам, унаслідок чого ухвалили незаконні рішення.
Прокурор не довів наявність підстав для витребування майна, оскільки не оскаржив правовстановлюючі документи, якими спірне майно передано, зокрема їй, у власність.
ОСОБА_1 вважає, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах Львівської міської ради, не підтвердив бездіяльність цього органу, не надав доказів, що свідчили б про невиконання позивачем - Львівською міською радою своїх функцій щодо захисту інтересів держави.
Крім того, витребування майна від добросовісного набувача, якщо воно придбано за відплатним договором купівлі-продажу, є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року прокурор подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що касаційна скарга задоволенню не підлягає,
а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 рок прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
У лютому 2021 року управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який не може бути врахований касаційним судом згідно з вимогами статті 395 ЦПК України, оскільки відзив подано поза межами строків, встановлених ухвалою Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором оренди майна від 31 грудня 1992 року № БВ-23 Фонд комунального майна м. Львова передав, а організація орендарів Львівського державного заводу будівельних матеріалів прийняла в оренду майно Львівського державного заводу будівельних матеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Додатковою угодою до договору оренди від 31 грудня 1992 року № БВ-23, яка 27 листопада 1997 року укладена між представництвом Фонду державного майна України у м. Львові та Закритим акціонерним товариством «Завод Півколо» (далі - ЗАТ «Завод Півколо») внесено зміни до договору оренди від 31 грудня 1992 року № БВ-23, зокрема, продовжено дію цього договору на 20 років з дати підписання додаткової угоди.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 березня
2000 року № 83 «Про оренду цілісного майнового комплексу за адресою:
АДРЕСА_1 » виконавчий орган погодився з реорганізацією
ЗАТ «Завод «Півколо» та спричиненою нею реструктуризацією цілісного майнового комплексу Львівського заводу будівельних матеріалів, який перебуває в оренді у ЗАТ «Завод «Півколо» (пункт 1 рішення).
Цим рішенням Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради зобов`язано визнати нечинним за згодою сторін договір оренди цілісного майнового комплексу від 31 грудня 1992 року № БВ-23 (орендар ЗАТ «Завод «Півколо») в частині оренди структурних підрозділів цілісного майнового комплексу, які передаються в оренду іншим суб`єктам підприємницької діяльності, та укласти договори оренди структурних підрозділів вищевказаного цілісного майнового комплексу, зокрема, з Приватним підприємством «Півколо Случ» (далі - ПП «Півколо Случ») на споруди паркетного цеху з блоком сушильних камер та котельні, зовнішні мережі газифікації та теплові мережі, два котли ДКВР-4/13, фільтри, автонавантажувач, що знаходяться за адресою: вул. Півколо, 14, м Львів (підпункти 2.1 - 2.4 пункту 2 рішення).
21 квітня 2000 року між Управлінням ресурсів Львівської міської ради (орендодавець) та ПП «Півколо Случ» (орендар) згідно з рішенням Виконкому Львівської міської ради від 10 березня 2000 року № 83 укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства № 2, за умовами якого, орендодавець передав в строкове платне користування будівлі паркетного цеху з блоком сушильних камер та котельні, зовнішні мережі газифікації, зовнішні теплові мережі, два котли ДКВР-4/13, фільтр з солерозчинником та автонавантажувач, які є структурним підрозділом цілісного майнового комплексу Львівського заводу будівельних матеріалів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 цілісного майнового комплексу комунальної власності - Львівського заводу будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1.
21 квітня 2000 року між управлінням ресурсів Львівської міської ради та
ПП «Півколо Случ» підписано акт прийому-передачі об`єкта оренди.
28 лютого 2001 року між управлінням ресурсів Львівської міської ради та ПП «Півколо Случ» укладено додаткову угоду до договору від 21 квітня
2000 року, внесено зміни, продовжено його дію до 01 квітня 2028 року.
Згідно зі свідоцтвом про право власності, виданого 11 липня 2002 року Личаківською районною адміністрацією Львіської міської ради № ЛР 0116, нежитлові приміщення лісорізального цеху літ. «Б-1» загальною площею
1 737,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві комунальної власності Львівській міській раді та закріплені за Львівським комунальним підприємством «Рембуд» на праві повного господарського відання.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок пожежного резервуару, позначений літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, який розташовано на
АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 16 березня
2006 року № НОМЕР_1, належить на праві комунальної власності Львівській міській раді і закріплений за ЛКП «Рембуд» на праві повного господарського відання.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року у справі № 465/7890/15-ц за позовом ТОВ «Півколо Случ» до ОСОБА_5 про спонукання до вчинення дій та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Півколо Случ» про зобов`язання виконати умови договору визнано мирову угоду, згідно з якою, серед іншого:
1) визнано за ТОВ «Півколо Случ» право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення - будівлю паркетного цеху літ. «Г-1»загальною площею 1 801,1 кв. м; нежитлове приміщення - прибудови будівлі паркетного цеху літ. «Г'-1» загальною площею 258,7 кв. м; нежитлове приміщення - майстерню літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м; нежитлове приміщення - будівлю котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .
2) визнано за ОСОБА_5 право власності на об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення - насосна загальною площею 7,9 кв. м літ «П-1»; нежитлове приміщення - пилорама загальною площею 1 737,8 кв. м літ. «Б-1», які розташовані на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення пилорами від 02 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (далі - ЛМНО) Пшеничною У. В., ОСОБА_5 (продавець) передала, а ОСОБА_3 (покупець) прийняв у власність 1/2 частки нежитлового приміщення пилорами літ. «Б-1» загальною площею 1737,8 кв. м, що знаходиться на
АДРЕСА_1 та сплатив за них 509 253,50 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення пилорами від 02 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пшеничною У. В., ОСОБА_5 (продавець) передала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (покупці) прийняли у власність у рівних частках (а саме по 1/4 частки кожен) 1/2 частки нежитлових приміщень пилорами літ. «Б-1», загальною площею 1 737,8 кв. м, що знаходиться на
АДРЕСА_1 та сплатили за них 509 253,50 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення насосної від 02 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пшеничною У. В., ОСОБА_5 (продавець) передала, а ОСОБА_3 (покупець) прийняв у власність 1/2 частки нежитлового приміщення насосної літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 та сплатив за них 2 315,00 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення пилорами від 02 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пшеничною У. В., ОСОБА_5 (продавець) передала, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (покупці) прийняли у власність у рівних частках (а саме по 1/4 частки кожен) 1/2 частки нежитлового приміщення насосної літ. «П-1» загальною площею 7,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 та сплатили за них 2 315,50 грн.
Відповідно до акта приймання-передачі нежитлових приміщень, ТОВ «Півколо Случ», діючи на виконання рішення, викладеного в протоколі № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Півколо Случ» від 24 лютого 2016 року передало у власність ОСОБА_4 об`єкти нерухомого майна: нежитлове приміщення - майстерню літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м; нежитлове приміщення - будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, яке складається з будівлі паркетного цеху літ «Г-1» площею 1 801,1 кв. м та прибудови будівлі паркетного цеху літ. «Г'-1» загальною площею 258,7 кв. м; нежитлове приміщення - будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення майстерні від 12 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пшеничною У. В., ОСОБА_4 (продавець) передав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (покупці) прийняли у власність у рівних частках (а саме по 1/4 частки кожен) 1/2 частки нежитлового приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходиться на
АДРЕСА_1 та сплатили за них 10 975,00 грн.
При цьому 1/2 частки нежитлового приміщення майстерні літ. «Д-1» загальною площею 39,8 кв. м, що знаходяться на
АДРЕСА_1 залишилися у власності ОСОБА_4 .
Згідно з договором купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення паркетного цеху від 12 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пшеничною У. В., ОСОБА_4 (продавець) передав,
а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (покупці) прийняли у власність у рівних частках (а саме по 1/4 частки кожен) 1/2 частки нежитлового приміщення будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 та сплатили за них 568 010,50 грн.
При цьому 1/2 частки нежитлового приміщення будівлі паркетного цеху літ. «Г-1», «Г'-1» загальною площею 2 059,8 кв. м, що знаходиться на
АДРЕСА_1 залишилися у власності ОСОБА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення будівлі котельні від 12 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Пшеничною У. В., ОСОБА_4 (продавець) передав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (покупці) прийняли
у власність у рівних частках (а саме по 1/4 частки кожен) 1/2 частки нежитлового приміщення будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 та сплатили за них 166 255,50 грн.
При цьому 1/2 частки нежитлового приміщення будівлі котельні літ. «К-2», «К-1», «К'-1» загальною площею 602,9 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 залишилися у власності ОСОБА_4 .
Згідно з інформацією Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 07 липня 2017 року, лист № 2302-3385, у базі даних нарахування орендних платежів обліковуються чотири діючих договори оренди цілісних майнових комплексів за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, договір № 2 від 21 квітня 2000 року, укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та
ПП «Півколо Случ».
У цьому листі зазначено, що будівлі, вказані в актах приймання-передачі до договорів № 2, 3, 4 належать до комунальної власності, що давало Управлінню підстави для передачі таких приміщень в оренду, а з часу створення Управління (з грудня 1998 року) і до 06 липня 2017 року договори купівлі-продажу приміщень за адресою: АДРЕСА_1 не укладалися.
Відповідно до акта проведення перевірки приміщення від 07 червня
2017 року № 1122нп/16, до складу цілісного майнового комплексу як об`єкту оренди за договором від 21 квітня 2000 року входять, зокрема, будівля паркетного цеху з блоком сушильних камер (літ «Г-1», «Г'-1»), та будівля котельні (літ «К-2», «К-1», «К'-1» ), які фактично використовує ТзОВ «Півколо Случ». Аналогічні обставини встановлено актами проведення перевірки приміщення від 26 березня 2013 року та 18 березня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі вказаним вимогам закону не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно статей 317 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України. Відповідно до частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3104цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18).
Судами попередніх інстанцій, з урахуванням положень частини першої статті 81, частини четвертої статті 81 ЦПК України, правильно встановлено, що спірне нерухоме майно перебуває в комунальній власності міста Львова і згідно з договором оренди від 21 квітня 2000 року, зі змінами, управлінням ресурсів Львівської міської ради це майно передано в оренду ПП «Півколо Случ» на строк до 01 квітня 2028 року, однак майно вибуло із володіння Львівської міської ради поза її волею на підставі судового рішення, яке було скасовано та яким порушено права власника майна - територіальної громади м. Львова. Отже, позов підлягав задоволенню.
При цьому реалізація права на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочинів, за якими майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
Отже, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 у тій частині, що позивач не довів наявність підстав для витребування спірної нерухомості на користь територіальної громади, оскільки не оскаржив правовстановлюючі документи за якими, зокрема вона, набула спірне нерухоме майно у власність.
Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження
№ 14-376цс18) не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини. Зокрема, у справі № 367/2022/15-ц майно, яке є предметом спору, було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Доводи касаційної скарги про те, що прокурор не підтвердив бездіяльність органу, не надав доказів, що свідчили б про невиконання позивачем - Львівською міською радою своїх функцій щодо захисту інтересів держави, колегія судів спростовує з огляду на таке.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 56 ЦПК України.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор у цій справі, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що впродовж тривалого часу орган місцевого самоврядування не вживає жодних заходів щодо витребування майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею, що є підставою для представництва прокурором цих інтересів у суді, попередньо направивши Львівській міській раді повідомлення про звернення до суду з цим позовом, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, прокурор діяв у відповідності до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, а доводи касаційної скарги про те, що прокурор не підтвердив бездіяльність органу, не надав доказів, що свідчили б про невиконання позивачем - Львівською міською радою своїх функцій щодо захисту інтересів держави не ґрунтуються на нормі закону.
Колегія суддів враховує інтереси позивача як власника спірного майна, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, та вважає, що права та інтереси власника Львівської міської ради, яка позбулася володіння нерухомим майном за обставин цієї справи, перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього. Отже, за обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.
Свої права ОСОБА_1 як добросовісний набувач може захистити у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного нерухомого майна щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Розрахунки між власником та добросовісним набувачем при витребуванні майна із чужого незаконного володіння проводяться у відповідності до порядку, визначеного статтею 390 ЦК України.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається відповідність заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які застосовано судами правильно.
Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність підстав для витребування від добросовісного набувача майна, яке вибуло поза волею власника.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк