№ 464/310/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 464/310/22

провадження № 61-7117св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Дулебка Н. І., постанову Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Копняк С. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Копняк С. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу, відновлення запису про реєстрацію права власності, визнання права іпотеки.

Позовну заяву ТОВ «ФК «Вектор Плюс» мотивувало тим, що 15 серпня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк», банк) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1304/0808/71-008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 77 000 доларів США, строком до 15 серпня 2038 року. Також 15 серпня 2008 року ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., згідно з яким іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У межах цих кредитних правовідносин виник спір щодо стягнення боргу, і судовим рішенням вимоги банку було задоволено.

Позивач указував, що 28 листопада 2012 року між банком та ним укладений договір факторингу № 15, договір відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до яких ВАТ «Сведбанк» відступило йому права та вимоги за зобов`язаннями позичальника за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 1304/0808/71-008 та іпотечним договором від 15 серпня 2008 року, реєстровий № 4411.

Позивач указував, що згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав від 11 лютого 2021 року предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_2 - відчужена, новим власником є ОСОБА_3 . Крім цього, 03 серпня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І. В., на підставі договору купівлі-продажу квартири, виданого 03 серпня 2017 року, внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36455115 від 03 серпня 2017 року, власник - ОСОБА_2 . Остання перебуває у родинних відносинах із ОСОБА_1 , що, на думку позивача, свідчить про фраудаторність правочину.

На день подачі позову заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 1304/0808/71-008 не погашена та станом на 25 лютого 2021 року становила 159 573 доларів США. Також не припинено право іпотеки позивача, яке виникло на підставі іпотечного договору від 15 серпня 2008 року.

ТОВ «ФК «Вектор Плюс» просило суд:

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , серія та номер: 2186, виданий 03 серпня 2017 року;

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , серія та номер: 3791, виданий 02 липня 2018 року;

- відновити запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 15 серпня 2008 року № 4404, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., реєстраційний номер майна: 23944397;

- визнати право іпотеки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на майно, яким є квартира АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу, відновлення запису про реєстрацію права власності, визнання права іпотеки відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з урахуванням частини четвертої статі 82 ЦПК України, встановив, що на момент набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про іпотеку був скасований, вона не знала та не могла знати про існування обтяження у вигляді іпотеки, тому набула право власності на таке майно вільним від прав та обтяжень у вигляді іпотеки, а іпотека за іпотечним договором від 15 серпня 2008 року припинена.

Пославшись на статтю 23 Закону України «Про іпотеку», висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), указав, що на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця. У разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. Вважав, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, звернувшись до суду з вимогою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири.

Суд указав, що позивач не ставить під сумнів добросовісність набуття майна ОСОБА_3 . Недобросовісності у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не встановлено.

Позовні вимоги про відновлення запису про реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_1 та визнання права іпотеки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на спірне нерухоме майно є похідними від позовних вимог про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу, підстави для задоволення яких відсутні.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину щодо вирішення спору по суті в редакції цієї постанови.

У решті рішення суду залишено без змін.

Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не є стороною оспорюваних ним договорів купівлі-продажу квартири; позивач як правонаступник, так і банк як кредитодавець не реалізували своє право звернення до виконання рішення про стягнення боргу із ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним з ним; ОСОБА_3 є добросовісним набувачем (власником) спірного майна, що встановлено преюдиційним рішенням у справі № 464/1838/21, і ця обставина в межах справи, що переглядається, позивачем не спростована; іпотека щодо квартири, яка виникла на підставі іпотечного договору від 15 серпня 2008 року, є припиненою, що також встановлено преюдиційним рішенням у справі № 464/1838/21; у зверненні стягнення на це майно, як на колишній предмет іпотеки, рішенням у справі № 464/1838/21 відмовлено.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що використання позивачем таких конструкцій, як звернення з позовом про повторне визнання права іпотеки, яка є вже на цей момент припиненою, у поєднанні з вимогами про визнання попередніх договорів щодо відчуження цього майна (предмета іпотеки) від іпотекодавця до покупця, та від цього покупця до кінцевого покупця, котрий є добросовісним набувачем такого майна є неправильним. Оскільки кінцевою метою заявлення таких вимог є повернення права власності іпотекодавцю (про що свідчить позовна вимога про відновлення запису про реєстрацію права власності за ним) і, як наслідок, виникнення у позивача (іпотекодержателя) права звернення стягнення на таке майно, як на відновлений предмет іпотеки, що матиме своїм наслідком позбавлення кінцевого добросовісного набувача спірного майна права власності на нього. Тому використання позивачем таких конструкцій нівелює принцип остаточного рішення та породжуватиме колізію судових рішень, одне з яких є таким, що набрало законної сили, тобто є обов`язковим у силу статті 18 ЦПК України, що суперечить завданням цивільного судочинства.

З огляду на фактичні обставини справи, підстави та предмет позову, суд апеляційної інстанції вважав, що основною вимогою є позовна вимога про визнання права іпотеки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на спірне майно, а похідними є позовні вимоги про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу цієї квартири та про відновлення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану квартиру.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги, вважав юридично неспроможними доводи скарги щодо неврахування судом ознак фраудаторності першого з оскаржуваних договорів. Вказав, що доводи скарги про невиконані кредитні зобов`язання позичальника ( ОСОБА_1 ) та про його спроби вивести з-під іпотеки квартиру, не спростовують правильних висновків суду по суті спору, оскільки такі доводи не підлягають перевірці в межах пред`явленого позову.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю, а не за спливом строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для аналізу доводів щодо пропуску строків звернення до суду.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року заяву адвоката Посікіри Р. Р. про стягнення витрат на правничу правову допомогу задоволено частково.

Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_3 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції проаналізував надані докази на підтвердження понесених витрат за надання адвокатських послуг та врахував заперечення позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

10 травня 2023 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

01 червня 2023 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні клопотання про розподіл витрат на правову допомогу.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс», подану на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Вектор Плюс», поданою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, іншим учасникам направлено її копії.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, іншим учасникам направлено її копії.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) та у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 369/2593/18 (провадження № 61-17247св21).

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає таке:

- суди попередніх інстанцій не дослідили рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 квітня 2010 року, яким задоволено позов ВАТ «Сведбанк» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 1304/0808/71-008;

- боржник діяв недобросовісно та відчужив предмет іпотеки, тому правочини є фраудаторними та підлягають скасуванню;

- іпотекодавець - позивач у цій справі, у разі задоволення позову, матиме можливість реалізувати своє право в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», як позасудовий спосіб урегулювання спору і позовна давність не поширюється на такий спосіб захисту прав кредитора;

- немає судового рішення про припинення іпотеки у спірних правовідносинах;

- рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі № 813/4458/16 скасовано запис про іпотеку, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу щодо державної реєстрації іпотеки від 16 серпня 2016 року стосовно об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , - з підстав неправильного внесення цього запису, судами попередніх інстанцій не досліджено;

- суди безпідставно взяли до уваги висновки, викладені у рішенні Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року у справі № 464/1838/21, оскільки суд дійшов помилкового висновку про припинення іпотеки.

Касаційна скарга на додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 810/3213/16 (провадження № К/9901/25149/20).

Заявник указує, що відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу щодо вартості послуг, порядку і розміру їх нарахування, також відсутні докази розрахунку цих витрат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року представник ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Посікіра Р. Р. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін та стягнути з позивача судові витрати у розмірі по 10 000,00 грн на користь кожного з відповідачів.

Звертав увагу, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем (власником) спірного майна, що встановлено преюдиційним рішенням суду у справі № 464/1838/21, ця обставина у межах справи, що розглядається, позивачем не спростована.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Вектор Плюс», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1304/0808/71-008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 77 000 доларів США на строк до 15 серпня 2038 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 1304/0808/71-008 між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Вектор Плюс», та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., зареєстрований за № 4411, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, позов ВАТ «Сведбанк» задоволено, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 1304/0808/71-008 у розмірі 83 521,90 доларів США, що еквівалентно 667 256,54 грн.

Матеріали справи не містять доказів звернення цього судового рішення до виконання або його виконання боржниками в добровільному порядку, чи в примусовому порядку через органи державної виконавчої служби.

28 грудня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладений договір факторингу № 15 та договір відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до яких ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права та вимоги за зобов`язаннями позичальника за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 1304/0808/71-008 та іпотечним договором за реєстровим № 4411.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09 березня 2017 року у справі № 464/4822/16 апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» задоволено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 06 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ПАТ «Омега-Банк» про визнання недійсним з моменту укладення договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, у частині відступлення права вимоги за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 1304/0808/71-008 та іпотечним договором № 4411 від 15 серпня 2008 року відмовлено.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 16 серпня 2016 року про забезпечення позову щодо заборони органам державної реєстрації прав та обтяжень здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 746369746101), яка належить на праві власності ОСОБА_1 , скасовано.

Судові рішення у справі № 464/4822/16 в касаційному порядку не оскаржувались.

06 жовтня 2015 року ТОВ «ФК Вектор Плюс» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із листом-повідомленням, в якому просило про виключення іпотеки з Державного реєстру речових прав нерухомого майна, що є предметом за договором іпотеки, квартири АДРЕСА_2 .

09 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25170738 щодо проведення державної реєстрації припинення іпотеки на квартиру з реєстровим номером 746369746101, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», а також рішення № 25169964 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 813/6366/15 визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 жовтня 2015 року № 25169964, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною стосовно об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 11540578 від 09 жовтня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., про реєстрацію речового права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 813/6366/15 - без змін.

Судові рішення у справі № 813/6366/15 в касаційному порядку не оскаржувались.

Із рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2016 року № 30964062 встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. повторно проведено державну реєстрацію іншого речового права - іпотека на квартиру з реєстровим номером АДРЕСА_3 , за суб`єктом - ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі № 813/4458/16 визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплун Ю. В. щодо державної реєстрації іпотеки від 16 серпня 2016 року, індексний номер 30964062, стосовно об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В., за участю третьої особи - ТОВ «ФК «Вектор Плюс», про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.

Судові рішення у справі № 813/4458/16 в касаційному порядку не оскаржувались.

03 серпня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_6 прийнято рішення № 36447666 про скасування запису про інше речове право (іпотека) за номером 15934816.

03 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 2186, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 49,2 кв. м.

02 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В., зареєстрований у реєстрі за № 3791, зокрема, квартири АДРЕСА_2 .

У березні 2021 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , - на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, у розмірі 671 210,00 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року у справі № 464/1838/21 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2021 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року визнано неподаною та повернуто апелянту.

Судові рішення у справі № 464/1838/21 в касаційному порядку не оскаржувались.

Встановлено, що ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_7 - дружини ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_8 - адвокат Посікіра Р. Р. виклав заяву про застосування строків позовної давності.

07 квітня 2023 року адвокат Посікіра Р. Р. у відзиві на апеляційну скаргу відобразив попередній розрахунок витрат, які ОСОБА_3 та ОСОБА_1 понесли та які очікують понести, зокрема зазначив, що сума за попереднім орієнтовним розрахунком становить за надані послуги відповідачу ОСОБА_3 - 30 000,00 грн, відповідачу ОСОБА_1 - 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції адвокат Посікіра Р. Р. надав:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 22 лютого 2022 року № 22/02-22, укладений між ОСОБА_3 та адвокатським бюро Романа Посікіри (далі - адвокатське бюро); акт № 2 прийому-передачі наданих послуг від 10 квітня 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги від 22 лютого 2022 року № 22/02-22 з якого встановлено, що ОСОБА_3 надано наступні послуги: консультація клієнта за наслідками ухвалення рішення у справі № 464/310/22 судом першої інстанції; подання клопотання про ознайомлення із матеріалами справи № 464/310/22; підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 464/310/22; виписку з рахунку АБ ОСОБА_9 за 10 березня 2023 року;

- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 22 березня 2023 року № 22/3- 23, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро; копію акта прийому-передачі наданих послуг № 2 від 10 квітня 2023 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 22/3-23 від 22 березня 2023 року з якого встановлено, що ОСОБА_1 надано такі послуги: консультація клієнта перед укладенням договору про надання професійної правничої допомоги; підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 464/310/22; долучено копію квитанції на суму 14 000,00 грн від 29 березня 2023 року.

ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подало до суду апеляційної інстанції заперечення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Щодо суті спору

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження (зокрема на підставі судового рішення) саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення (пункти 9.11, 9.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)).

Встановлено, що 15 серпня 2008 року до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек внесено запис про іпотеку та про обтяження на іпотечне майно, тобто на спірну квартиру, іпотекодержателем якої є ТОВ ФК «Вектор Плюс». Однак станом на час вчинення першого правочину щодо переходу права власності на іпотечне майно - квартиру відомості про іпотекодержателя ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були вилучені з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек. При цьому кінцевим набувачем спірного майна стала ОСОБА_3 , що підтверджено договором купівлі-продажу.

У постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, ані на чинність іпотеки. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57)).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог про визнання недійсними договорів-купівлі продажу спірної квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності, за таких обставин позивач обрав неефективний спосіб захисту, звернувшись до суду з вимогою про визнання недійсними правочинів, за яким право власності на спірну квартиру (предмет іпотеки) від іпотекодавця перейшло до іншої особи.

Такі висновки узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Виходячи з обставин цієї справи, позивач ТОВ ФК «Вектор Плюс» вважає себе іпотекодержателем спірного нерухомого майна та вважає, що його право порушене.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ ФК «Вектор Плюс» у частині вимог про визнання права іпотеки на спірну квартиру, суди попередніх інстанцій вважали, що іпотека щодо спірної квартири є припиненою, а ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, що встановлено преюдиційним рішенням у справі № 464/1838/21.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine»,заява № 43768/07).

Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19)).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19)).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами встановлено, що на момент укладення відповідачкою ОСОБА_10 (останнім набувачем) договору купівлі-продажу квартири від 02 липня 2018 року, в реєстрі були відсутні відомості про права інших осіб на це нерухоме майно (спірну квартиру) або їх обтяження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що, укладаючи 02 липня 2018 року договір купівлі-продажу спірної квартири, стосовно якої в Державному реєстрі були відсутні будь-які застереження про іпотеку, відповідач ОСОБА_10 не мала обґрунтованих сумнівів щодо існування прав чи обтяжень на це майно, тому суди дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_10 набула спірне нерухоме майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень і є його добросовісним набувачем.

Позивач ТОВ ФК «Вектор Плюс» не доводив недобросовісності набуття ОСОБА_10 спірного майна, хоча, виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме позивач мав довести недобросовісність відповідача під час набуття у власність спірного майна як визначальну підставу для задоволення вимоги про визнання позивача іпотекодержателем нерухомого майна.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14 вересня 2023 року у справі № 278/3095/21 (провадження № 61-1534св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 201/1968/22 (провадження № 61-5424св23).

Отже, у цій справі презюмується, що відповідач ОСОБА_10 є добросовісним набувачем спірного майна, що унеможливлює задоволення вимоги позивача про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна. Протилежного позивач не доводив ні у позовній заяві, ні у апеляційній скарзі.

Слід зазначити, що посилання ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на те, що правочин, укладений між іпотекодавцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є фраудаторним, не спростовують добросовісність останнього набувача спірного майна - відповідачки ОСОБА_10 .

Посилання касаційної скарги на те, що рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року у справі № 464/1838/21, яке набрало законної сили, з якого встановлено, що іпотека припинена, у силу статті 82 ЦПК України не є преюдицією, колегія суддів спростовує з огляду на таке.

Статтею 82 ЦПК України визначено підстави для звільнення від доказування, зокрема у частині четвертій цієї статті вказано про те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19 (провадження № 61-12022св22)).

Як зазначалося вище, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року, яке набрало законної сили, у справі № 464/1838/21 за позовом ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки встановлено, що іпотека за іпотечним договором від 15 серпня 2008 року припинена, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у справі № 464/1838/21 встановлено обставини, які належали до предмета доказування у цій справі, а саме, що іпотека є припиненою в силу вимог статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Доводи касаційної скарги про неврахуванням судами попередніх інстанцій судових рішень, якими стягнуто заборгованість за кредитним договором та скасовано запис про іпотеку, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно спірної квартири з підстав неправильного внесення цього запису, не спростовують висновків про те, що іпотека припинена, а ОСОБА_10 є добросовісним набувачем спірного майна, що унеможливлює задоволення вимоги позивача ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна.

Посилання ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 369/2593/18 (провадження № 61-17247св2і), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, установлені різні фактичні обставини.

У справі № 369/2593/18 спір виник щодо скасування реєстрації обтяжень предмета іпотеки, переданого в наступну іпотеку без згоди банку, натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, спір стосується переходу права власності на спірну квартиру (предмет іпотеки) від іпотекодавця до іншої особи без згоди іпотекодержателя.

Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 3 частини першою статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), на яку як на підставу касаційного перегляду посилався заявник, зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Встановивши, що надані представником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - адвокатом Посікірою Р. Р. докази понесення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції відповідають вимогам частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цих витрат з відповідачів у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 50 000,00 грн (30 000,00 + 20 000,00), а також про їх співмірність складності справи та виконаному адвокатом обсягу робіт, часу, виплаченого гонорару, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідачів витрати на правову допомогу, а зменшуючи їх розмір, врахував заяву позивача, подану відповідно до вимог частини шостої статті 137 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Посилання ТОВ «ФК «Вектор Плюс» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 810/3212/16 (провадження № К/9901/25149/20), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, установлені різні фактичні обставини.

У справі № 810/3212/16 суд визнав значно завищеними та необґрунтованими витрати адвоката в сумі 10 000,00 грн, виходячи з того, що ця справа розглядалась Окружним адміністративним судом м. Києва у порядку письмового провадження без участі сторін та є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагав проведення судового засідання з обов`язковою явкою сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Крім того, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незмінній судом апеляційної інстанції частині та постанову суду апеляційної інстанцій, додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судового збору, сплаченого за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судового збору, сплаченого у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Окрім того, представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Посікіра Р. Р. у відзиві на касаційну скаргу виклав клопотання про розподіл судових витрат, а у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 13 липня 2023 року просив стягнути з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь відповідачів по 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

До свого клопотання представник додав:

- копію ордера, копію договору про надання правової допомоги № 16/06-23 від 16 червня 2023 року, укладеного між Загорянською О І. та адвокатським бюро, згідно з яким ОСОБА_3 надається правова допомога у справі № 464/310/223 у суді касаційної інстанції і вартість цих послуг фіксована та становить 10 000,00 грн (пункти 2.1, 6.1 договору); акт виконаних робіт № 1, згідно з яким ОСОБА_3 отримала послуги, підписаний сторонами 13 липня 2023 року;

- копію ордера, копію договору про надання правової допомоги № 16/06-23(1) від 16 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро, згідно з яким ОСОБА_1 надається правова допомога у справі № 464/310/223 у суді касаційної інстанції і вартість цих послуг фіксована та становить 10 000,00 грн (пункти 2.1, 6.1 договору); акт виконаних робіт № 1, згідно з яким ОСОБА_1 отримав послуги, підписаний сторонами 13 липня 2023 року;

- копію ордера, копію договору про надання правової допомоги № 16/06-23(2) від 16 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатським бюро, згідно з яким ОСОБА_2 надається правова допомога у справі № 464/310/223 у суді касаційної інстанції і вартість цих послуг фіксована та становить 10 000,00 грн (пункти 2.1, 6.1 договору); акт виконаних робіт № 1, згідно з яким ОСОБА_2 отримала послуги, підписаний сторонами 13 липня 2023 року;

- опис цінного листа з поштовим треком направлення цього листа позивачу.

Розмір заявлених витрат на правову допомогу підтверджено матеріалами справи.

ТОВ «ФК «Вектор Плюс» 01 серпня 2023 року подало до Верховного Суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в якій просило відмовити у її задоволенні або зменшити розмір заявлених вимог, оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу є явно необґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 810/4749/15 (провадження № К/9901/4293/17) указав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вивчивши докази, подані представником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокатом Посікірою Р. Р. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, та з урахуванням заяви ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про зменшення розміру заявлених вимог, колегія суддів уважає за можливе зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу і стягнути з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на користь кожного з відповідачів по 5 000 грн.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року, постанову Львівського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець