Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 465/3104/18-ц
провадження № 61-8278св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: орган опіки та піклування Жовківської районної державної адміністрації, Надичівська сільська рада Жовківського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2018 року у складі судді Мартьянової С. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Жовківської районної державної адміністрації та Надичівської сільської ради Жовківського району Львівської області, про зобов`язання надання постійного догляду.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 14 серпня 2009 року після отриманої травми внаслідок ДТП вона стала інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду. Вона є хворою людиною, потребує постійного догляду, та не в змозі забезпечити себе необхідним мінімумом для проживання, фізичної допомоги цілодобово від доньки не отримує.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача надавати їй, як немічній матері, щоденний постійний догляд.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що доказів того, яким чином відповідачем порушені права, свободи та інтереси саме позивача матеріали справи не містять і в суді їх не надано. Жодних доказів на підтвердження своїх вимог позивач не надала.
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що із позовних вимог, апеляційної скарги не встановлено, що ОСОБА_2 не надає утримання позивачу. Вимога ОСОБА_1 зводиться до надання їй цілодобової сторонньої допомоги, яку відповідач забезпечує в інший спосіб, ніж того вимагає позивач, ставлячи свої умови, які не завжди підлягають задоволенню та залежать від матеріальних можливостей позивача, від її особистих, фізичних можливостей, від укладу її життя та її родини. Вимоги ОСОБА_1 , її бажання не є співмірними із можливостями її дочки, проте така забезпечена цілодобовим доглядом, не обмежена у найнеобхіднішому для підтримання життєдіяльності, від допомоги соціальних служб відмовляється.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2018 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що оскільки ОСОБА_2 не виконує обов`язку, покладеного на неї СК України, ОСОБА_1 змушена звернутись за захистом свого порушеного права до суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 841914, ОСОБА_1 , 1965 року народження, з 13 лютого 2012 року призначено першу групу інвалідності загального захворювання пов`язаного з ураженням опорно-рухового апарату безтерміново, потребує постійного стороннього догляду. Позивач пересувається на візку, верхня частина тіла рухома, руками володіє.
Позивач проживає в с. Стронятин Жовківського району Львівської області у своєму власному будинку. На сьогоднішній день з нею проживає доглядальниця.
Згідно з поясненнями ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, вона не зовсім задоволена доглядальницею та хоче, щоб ОСОБА_2 , яка є її дочкою, сама опікувалася нею цілодобово, переїхавши у село на постійне проживання або взяла її до себе у м. Львів. Не заперечує, що дочка оплачує послуги доглядальниці за її догляд, що дочка приїжджає до неї та передає продукти, ліки, проте вважає, що цього є недостатньо. Зазначає, що потребує догляду не тільки вдень, але і вночі, оскільки може прокинутися і потребувати допомоги. Не заперечує, що отримує пенсію у розмірі 1 523,00 грн, але всі ці кошти витрачаються на памперси. Також пояснила, що із районного управління соціальної служби їй пропонувалася допомога соціального працівника на 2-3 години вдень, проте вона від такої допомоги відмовилася, пояснюючи тим, що потребує цілодобової фізичної допомоги, а також допомоги матеріальної.
Нормативно-правове обґрунтування
Положеннями статей 15 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України (статті 202, 203). Зазначені норми права не передбачають врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення аліментів.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).
Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає в разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального стану батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
Статтею 203 СК України визначено, що дочка, син, крім сплати аліментів, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Враховуючи встановлені фактичні обставини та вказані положення закону, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до надання їй цілодобової сторонньої допомоги, яку відповідач забезпечує в інший спосіб, ніж у спосіб, який вимагає позивач, що свідчить про безпідставність і недоведеність позовних вимог.
Відмовляючи у вимозі зобов`язати ОСОБА_2 надавати постійний догляд своїй матері ОСОБА_1 , врахувавши, що позивач забезпечена доглядом доглядальниці, не обмежена у найнеобхіднішому для підтримання життєдіяльності, від допомоги соціальних служб відмовляється, а відповідач заміжня, має двох дітей: 2012 року та 2014 року народження, проживає у м. Львові, тоді як позивач проживає в с. Стронятин Жовківського району Львівської області, суди дійшли правильного висновку про відсутність порушених прав позивача, оскільки доводи ОСОБА_1 про порушення її прав, гарантованих СК України, не підтверджені жодними доказами. При цьому законодавець не передбачає такого обов`язку для повнолітніх дочки чи сина здійснювати цілодобовий догляд за своїми батьками.
Аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2018 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик