Постанова
Іменем України
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 465/3228/17
провадження № 61-1522св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Приватне підприємство «Гарантекспо»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Львівська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Гарантекспо» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2019 року
у складі судді Галайко Н. М. та постанову Львівського апеляційного суду від
18 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Приватне підприємство «Гарантекспо» (далі -
ПП «Гарантекспо») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , треті особи: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі - ПАТ «Львівгаз»), Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Львівська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про демонтаж самочинно встановлених гаражів.
Позов мотивовано тим, що він є орендарем земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 , на якій має намір здійснити будівництво багатоквартирного будинку. На суміжній ділянці на АДРЕСА_2 розташовані два металеві гаражі, які самовільно встановлені та тимчасово експлуатуються відповідачами.
Зазначав, що вказані гаражі не дають позивачу можливості здійснювати забудову орендованої ділянки на площі шириною у 8 метрів і довжиною близько 14 метрів, що суттєво обмежує права та інтереси позивача. Крім того, позивач не може повноцінно використовувати орендовану земельну ділянку через необхідність дотримання протипожежних відстаней до самовільно встановлених гаражів, зокрема, не може належним чином здійснити містобудівний розрахунок майбутнього проекту будинку, отримати містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки, які б дозволили проектувати та будувати багатоповерховий будинок без необхідності встановлювати протипожежні розриви у 6-8 метрів до самовільно встановлених гаражів.
Також позивач зазначав, що право власності на вказані гаражі не реєструвалося, а про їх незаконність свідчить те, що вони збудовані на газопроводі, в Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради відсутня дозвільна документація щодо їх будівництва.
За таких обставин позивач просив зобов`язати відповідачів знести (демонтувати) самочинно змонтовані гаражі, що розташовані на території будинковолодіння АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від
18 листопада 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що порушення норм ДБН В.2.5-20-2001, Правил безпеки систем газопостачання та інших нормативно-правових актів у сфері газопостачання усувається відповідачами, оскільки вони здійснюють активні дії для ліквідаціїцих порушень, а обставина щодо порушень державних будівельних норм спорудженням спірних гаражів не доведена позивачем. Позивач на даний час не має законної можливості здійснювати будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка йому була відведена у користування, а тому наявністю збудованих гаражів права позивача не порушуються. Доказів того, що саме відповідачі здійснили самочинне будівництво спірних гаражів та порушення прав позивача, він не надав.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ПП «Гарантекспо» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема: пункт 4.6 Державних будівельних норм «Газопостачання» ДБН В.2.5-20-2002; СНІП 2.04.08-87, СНІП 3.05.02-88, які діяли до 2001 року; пункт 3.25* ДБН 360-92 «Планування і забудова територій», пункт 3.22 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року
№ 28; частину першу статті 376, статті 1163 1164 ЦК України; пункт 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Тому висновки судів не відповідають обставинам справи, а рішення судів повинні бути скасовані.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 01 грудня 2011 року ПП «Гарантекспо» та Львівська міська рада уклали договір оренди землі, відповідно до якого орендар отримав
у оренду строком на 10 років земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0732 га (кадастровий номер 4610136900:05:003:0079) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
ПП «Гарантекспо» є орендарем земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою, на якій розташований будинок відповідачів та спірні гаражі, за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з листом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 06 серпня 2015 року № 35-2482 мешканцям будинку
АДРЕСА_2 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дозволено тимчасово експлуатувати два самовільно встановлені гаражі на присадибній ділянці будинку на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації № 1164 від 22 серпня
1995 року.
Відповідно до листа Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 28 квітня 2015 року № 1597 право власності на будинок АДРЕСА_2 , гаражі та інші господарські споруди, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_3 , не реєструвалося.
Згідно з листом Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 липня 2015 року дозвільна документація щодо будівництва двох гаражів № 2401-1вих-214 у межах будинковолодіння АДРЕСА_2 в управлінні архітектури відсутня.
Відповідно до листа Регіональної газової компанії «Львівгаз» від 05 серпня
2015 року вих. № ЛВ34/4-6306-15 гаражі, які знаходяться на згаданій земельній ділянці, збудовані на газопроводі-вводі.
Згідно з договором підряду на виконання робіт з реконструкції системи газопостачання від 14 лютого 2019 року № 29S790-3684-19, що укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Львівгаз», виконавець зобов`язався здійснити роботи по виносу газопроводу вводу, що розташований у АДРЕСА_2 , забезпечити відповідність об`єкта вимогам ДБН В.2.5-20-2001, Правилам безпеки систем газопостачання та іншим нормативно-правовим актам у сфері газопостачання протягом 180 робочих днів, а замовник зобов`язався сплатити виконавцю 5 365,44 грн. за виконані послуги. Замовником здійснена оплата зазначених робіт, що підтверджується квитанцією від 26 лютого 2019 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 жовтня 2013 року № 372 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ПП «Гарантекспо» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих архітектурних споруд та скасовано реєстрацію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю
у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт на «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих споруд» за № ЛВ083141910404 від 08 липня 2014 року.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 376 ЦК Україниоб`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї
з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм
і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У частині сьомій статті 376 ЦК Українипередбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі
№ 6-1721цс16 зроблено висновок, що «право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу)».
У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі
№ 6-137цс14 зроблено висновок, що «правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що об`єкт нерухомості збудований ОСОБА_1 на земельній ділянці, що не була відведена
у встановленому порядку для цієї мети. Разом із тим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог особи, яка не є власником земельної ділянки, на якій зведено об`єкт нерухомості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, не встановив, яким чином порушуються права зазначеної особи, хоча для правильного застосування статей 376 386 391 ЦК України встановлення цього факту є обов`язковим».
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що позивачем не доведено порушення його прав наявністю вказаних гаражів, суди зробили обґрунтований висновок про відмову
в задоволенні позову. При цьому, не може бути скасоване правильне по суті
і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення ? без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Гарантекспо» залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
М. Ю. Тітов