Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 465/5653/15-ц
провадження № 61-11148св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшин»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшин» на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Шандри М. М., Мікуш Ю. Р., про відмову у задоволені заяви про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшин» як правонаступника позивача,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсними договорів кредиту, поруки та іпотеки, зняття заборони відчуження предмета іпотеки та вилучення запису про заборону відчуження нерухомого майна.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір від 05 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» з дня його укладення - з 05 березня 2007 року.
Визнано недійсними договори поруки, укладені 05 березня 2007 року на забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ВАТ
«КБ «Надра», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 05 березня 2007 року між
ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., зареєстрований у реєстрі за № 1208, про передачу в іпотеку квартири
АДРЕСА_1 , з дня його укладення
05 березня 2007 року.
Знято заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі нерухомого майна, що зареєстрована приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1209, та включена в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 32, про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження - квартиру
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 32, внесений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., про заборону на нерухоме майно на об`єкт обтяження - квартиру
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» залишено без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 березня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог заяви про залучення правонаступника позивача
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшин» (далі - ТОВ «Преміум Лігал Колекшин», товариство) звернулося до апеляційного суду із заявами про залучення товариства як правонаступника позивача та третьої особи.
Заяву про залучення товариства як правонаступника позивача обґрунтовувало тим, що 17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») укладений договір відступлення прав вимоги
№ GL48N718070_I_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 928, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором від 05 березня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , право вимоги за договорами поруки від 05 березня
2007 року, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та право іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
Надалі 17 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» укладений договір відступлення прав вимоги
№ GL48N718070_I_2-N, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 929, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» право вимоги за кредитним договором від 05 березня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , право вимоги за договорами поруки від 05 березня 2007 року, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та право іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що на час звернення до суду з відповідною заявою усі права кредитора за вказаними вище кредитним договором та договорами поруки належать ТОВ «Преміум Лігал Колекшин», на підставі статей 512 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), товариство просило залучити його до участі у справі № 465/5653/15-ц як правонаступника позивача за первісним позовом та правонаступника відповідача за зустрічним позовом.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалами Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, внесеними до протоколу судового засідання, у задоволенні заяв ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» про залучення товариства до участі у справі як правонаступника позивача та третьою особою відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» про залучення товариства до участі у справі як правонаступника позивача, апеляційний суд виходив з того, що укладені 17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а також між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» договори відступлення прав вимоги за своїм змістом фактично є договорами факторингу. Оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» не є факторинговими компаніями, тобто не мають ліцензії на ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), що потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями, а тому договори відступлення прав вимог № GL48N718070_I_2 та № GL48N718070_I_2-N, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстровані у реєстрі за № 928, 929 є нікчемними, а отже, не породжують жодних правових наслідків. Крім іншого, зауважив про відсутність доказів на підтвердження належного виконання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» умов договору відступлення прав вимоги № GL48N718070_I_2 в частині його оплати.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Преміум Лігал Колекшин», у якій заявник просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року про відмову у задоволені заяви про залучення товариства до участі в справі як правонаступника позивача, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що вирішуючи питання про залучення заявника до участі у справі як правонаступника позивача, апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин статті 512 514 ЦК України та порушив норми процесуального права, зокрема статтю
55 ЦПК України. ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» у заяві про залучення його до участі у справі як правонаступника позивача зазначило усі обставини, які свідчать про набуття товариством прав вимоги до відповідачів з посиланням на норми права, які обґрунтовують наявність підстав для залучення товариства до участі у справі як правонаступника ПАТ «КБ «Надра». Заяву ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» про залучення товариства як правонаступника позивача складено відповідно до вимог статті 183 ЦПК України, до заяви додано докази на підтвердження факту відступлення прав вимоги. Суд не урахував правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 про те, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі
№ 6-122цс13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня
2016 року у справі № 264/5957/17 зробила висновки, що для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Натомість, апеляційний суд, відмовивши у задоволенні заяви ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» про залучення до участі як правонаступника позивача, здійснив перешкоду товариству у реалізації його прав кредитора за кредитним договором та договорами поруки.
Зауважило, що оскаржувану ухвалу постановлено без виходу суду до нарадчої кімнати та внесено до протоколу судового засідання, у якому заявник не брав участі, оскільки ухвалою від 21 травня 2021 року суд відмовив у задоволенні заяви товариства про розгляд справи в режимі відеоконференції, посилаючись на те, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» не є учасником справи. З наведених підстав, товариство позбавлено можливості дізнатися про підстави відмови у задоволенні його заяви про залучення до участі у справі як правонаступника позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 рокувідкрито касаційне провадження на підставі пунктів 2, 3 частини першої цієї статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що 05 березня 2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 175 000,00 дол. США терміном до 05 березня 2027 року зі сплатою
12,49 процентів річних за користування кредитом.
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено:
- договорами поруки від 05 березня 2007 року, укладеними між банком,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- договором іпотеки від 05 березня 2007 року, укладеним між банком та
ОСОБА_1 , предметом за яким є належна іпотекодавцю квартири
АДРЕСА_1 .
17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») укладений договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_I_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 928, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором від 05 березня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , право вимоги за договорами поруки від 05 березня
2007 року, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та право іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1
17 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» укладений договір відступлення прав вимоги № GL48N718070_I_2-N, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 929, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» право вимоги за кредитним договором від 05 березня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , право вимоги за договорами поруки від 05 березня 2007 року, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та право іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Щодо права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у заміні сторони у справі
За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвалу суду апеляційної інстанції про заміну сторони у справі.
Тлумачення зазначеної норми у контексті дотримання вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також положень статті 2 ЦПК України, якою визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, зокрема справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави, дає підстави для висновку, що оскарженню в касаційному порядку підлягають як ухвали апеляційного суду про заміну сторони, так і ухвали про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво), оскільки відмова у вирішенні процедурного питання про заміну сторони у справі (позивача) є перешкодою у реалізації його права на справедливий судовий розгляд.
Постановлення судом апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права ухвали про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони не в нарадчій кімнаті з виготовленням окремого процесуального документа, а із занесенням її до протоколу судового засідання не позбавляє права учасника справи на її касаційне оскарження. Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05 лютого 2019 року у справі № 903/381/18 та від 23 вересня 2020 року у справі № 756/12128/15-ц.
Щодо вирішення касаційної скарги по суті
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частини перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частинами першою другою та п`ятою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Складовою частиною, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ,
від 13 грудня 2011 року).
Водночас, суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» про залучення товариства до участі в справі як правонаступника позивача відмовив у задоволенні його клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (ухвала Львівського апеляційного суду від 21 травня 2021 року) лише на тій підставі, що на час вирішення відповідної заяви товариство не є учасником справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами заявника про те, що розглянувши у судовому засіданні заяву ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» про залучення до участі у справі як правонаступника позивача без участі товариства, апеляційний суд порушив його право на захист, а також загальні принципи цивільного судочинства, зокрема, змагальність, оскільки заявник був позбавлений можливості навести свої аргументи щодо питань, які підлягали вирішенню у судовому засіданні, а саме: щодо статусу ТОВ «Преміум Лігал Колекшин», суті його вимог до відповідачів, обсягу прав, що перейшли до товариства за умовами договору відступлення прав вимоги
№ GL48N718070_I_2-N від 17 липня 2020 року; а також щодо заперечень
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Цукорник С. Г., проти заяви про залучення ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» як третьої особи та правонаступника позивача.
Суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваного судового рішення про відмову у залученні ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» до участі в справі як правонаступника позивача доводи відповідача ОСОБА_1 , викладені у письмових запереченнях на заяву про залучення товариства як третьої особи та правонаступника позивача, а також безпосередньо у судовому засіданні, що відбулося 25 травня 2021 року, його представником, фактично позбавивши ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» можливості навести власні аргументи на спростування доводів відповідача.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що договори відступлення прав вимог № GL48N718070_I_2, № GL48N718070_I_2-N, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстровані у реєстрі за №№ 928, 929 є договорами факторингу, а отже нікчемними з огляду на відсутність у ТОВ
«ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» ліцензій на вчинення операцій з валютними цінностями з таких підстав.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Правочин якому не притаманні перелічені вище ознаки, є не договором факторингу а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.
З огляду на наведене, факторинг передбачає наявність одночасно трьох обов`язкових умов: первинний кредитор поступається новому кредитору грошовою вимогою в цілях здобуття фінансування; новий кредитор сплачує первинному кредитору як компенсацію певну грошову суму (фінансування); новий кредитор отримує плату за користування грошовими коштами, наданими первинному кредитору. Способи визначення доходу нового кредитора можуть бути різними: знижка з вартості боргу, відсотки, комісійні, їх поєднання.
Відсутність цих ознак при відступленні права вимоги вказують на те, що має місце договір купівлі-продажу права грошової вимог (стаття 656 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18),
у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17 (провадження № 61-46099св18), від 27 березня 2019 року у справі
№ 755/5751/17 (провадження № 61-34730св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 128/639/17 (провадження № 61-45112св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 161/1388/17 (провадження № 61-37741св18).
Зазначаючи про наявність у правовідносинах між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а також між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» елементів договору факторингу, суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував чи передбачено умовами договорів відступлення прав вимог № GL48N718070_I_2 та № GL48N718070_I_2-N від 17 липня 2020 року надання послуг з фінансування під відступлення права грошової вимоги, чи містяться у них положення про їх платність та факт отримання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» прибутку від здійснених таких операцій.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Ураховуючи, що доводи касаційної скарги ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні заяви ТОВ «Преміум Лігал Колекшин» про заміну сторони знайшли своє підтвердження, касаційна скарга ТОВ «Преміум Лігал Колекшин»підлягає задоволенню частково, а оскаржуване судове рішення скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшин» задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року про відмову у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшин» про залучення до участі у справі як правонаступника позивача скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко