Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 465/6661/16-ц
провадження № 61-4125св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Залізничного районного відділу Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тарабан Олена Олександрівна,
заінтересована особа (боржник) - державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» на ухвали Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2020 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів:
Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П., а також касаційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвали Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргами на дії державного виконавця Залізничного районного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Тарабан О. О. (далі - державний виконавець Залізничного РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Тарабан О. О.) про визнання неправомірними постанов державного виконавця від 22 листопада 2019 року та від 25 жовтня 2019 року про закінчення виконавчого провадження.
Скарги обґрунтовані тим, що рішенням Франківського районного суду
м. Львова від 14 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 02 вересня
2019 року після перегляду його Львівським апеляційним судом, її поновлено на посаді першого заступника генерального директора державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького»). На виконання рішення суду Франківським районним судом видано виконавчий лист
№ 465/6661/16-ц, Залізничним ВДВС м. Львова відкрито виконавчі провадження № 60395873 та № 57821728 щодо поновлення її на роботі на посаду першого заступника генерального директора боржника та виконавчі провадження № 60396158 та № 57821669 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Наказом ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького»
від 16 жовтня 2019 року № 1014-о «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , згідно рішення суду» її поновлено на позаштатну посаду, що суттєво впливає на її заробітну плату, яка суттєво зменшилася. Постановами державного виконавця Залізничного РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області
Тарабан О. О. від 25 жовтня 2019 року та від 22 листопада 2019 року закінчено виконавчі провадження щодо поновлення її на роботі.
ОСОБА_1 стверджувала, що у державного виконавця не було підстав для винесення постанов про закінчення виконавчого провадження, оскільки її поновлено не на попередній посаді, передбаченій штатним розписом, а на позаштатній посаді, що не можна вважати виконанням рішення суду. Зазначала, що фактично її не було допущено до виконання посадових обов`язків та не було забезпечено робочим місцем. Вважала таке поновлення на роботі формальним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати постанови державного виконавця Залізничного РВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області
Тарабан О. О. від 25 жовтня 2019 року та від 22 листопада 2019 року неправомірними та скасувати їх.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову державного виконавця Залізничного РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Тарабан О. О. від 25 жовтня 2019 року про закінчення виконавчого провадження щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову державного виконавця Залізничного РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Тарабан О. О. від 22 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі з 07 листопада 2016 року.
Ухвали суду першої інстанції мотивовано тим, що державний виконавець неправомірно закрив виконавче провадження, оскільки ОСОБА_1 було поновлено на посаду, яка поза межами штатного обліку, що в свою чергу є неналежним виконанням рішення суду. У свою чергу, державний виконавець не перевірив належним чином виконання рішення суду та дійшов до передчасного висновку щодо закриття виконавчого провадження.
Щодо тверджень ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» про скорочення посади першого заступника генерального директора аеропорту, то суд вважав, що така підстава не давала права останнім поновляти на роботу ОСОБА_1 поза межами штату.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційні скарги ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» та Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишено без задоволення.
Ухвали Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
Робочим місцем ОСОБА_1 визначено службове технічне приміщення площею 4.0 кв. м (колишня каса), яке, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , долучених до матеріалів скарг фотографій, потребує ремонту, є непридатним для виконання ОСОБА_1 покладених на неї службових обов`язків, у ньому відсутні меблі, засоби зв`язку, інше, необхідне для виконання ОСОБА_1 обов`язків першого заступника генерального директора, що доводить те, що роботодавець не створив належних умов праці, за яких ОСОБА_1 могла би виконувати покладені на неї обов`язки у порядку, що мав місце до її звільнення.
Крім цього, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 поновлена на позаштатну посаду першого заступника генерального директора
ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Д. Галицького», що суттєво впливає на розмір посадового окладу, що становить 21 750,00 грн, в той час як посадовий оклад заступника генерального директора цього ж підприємства становить 46 137,00 грн, погіршує її трудові та соціальні права, її матеріальне забезпечення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків з наданням відповідного робочого місця, збереження заробітної плати, створення належних умов праці, які були до її незаконного звільнення, не відбулося, а відтак у державного виконавця не було достатніх підстав вважати виконаним рішення судів про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів»
ім. Д. Галицького».
Отже, всупереч Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не перевірив належним чином виконання ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» рішення суду, не врахував неповне виконання роботодавцем рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а саме, в частині її фактичного допуску до роботи, надання ОСОБА_1 саме цієї роботи, яку вона виконувала до незаконного звільнення, надання їй можливості виконувати ті обов`язки, які вона виконувала до незаконного звільнення, створення належних умов праці, у зв`язку з чим помилково дійшов до передчасного висновку про виконання рішення судів про поновлення ОСОБА_1 на посаді та про прийняття постанов про закінчення виконавчих проваджень.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їхні доводи
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги
ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» на ухвали Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, у яких заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарг ОСОБА_1 на дії державного виконавця Залізничного РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Тарабан О. О. про скасування постанови державного виконавця від 22 листопада 2019 року про закінчення виконавчого провадження та
від 25 жовтня 2019 року про закінчення виконавчого провадження щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Підставою касаційного оскарження ДП «Міжнародний аеропорт «Львів»
ім. Д. Галицького» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» вказує на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 303/5161/19, від 28 березня 2019 року у справі
№ 755/3495/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц.
Касаційні скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції не було дотримано вимог статті 450 ЦПК України, а саме - не повідомлено боржника про дату, час і місце розгляду скарги.
Частина друга статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження про поновлення працівника на роботі. Заявник вказує, що наказ
від 16 жовтня 2019 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі є наказом про допуск останньої до роботи. Із зазначеним наказом ОСОБА_1 була ознайомлення у перший робочий день та на виконання цього наказу її було допущено на територію підприємства, що є режимним об`єктом. Щодо неналежних умов по організації робочого місця ОСОБА_1 , то заявник зазначає, що у зазначеному кабінеті крім неї працював інший працівник - ОСОБА_2 , що свідчить про придатність кабінету для розміщення робочого місця.
Посада першого заступника генерального директора скорочена в 2016 році на підставі наказу «Про скорочення штату працівників ДП «Міжнародного аеропорту «Львів» ім. Д. Галицького» від 18 липня 2016 року № 311. Зазначений наказ при розгляді трудового спору у справі № 465/6661/16-ц судом не скасовано, порушення процедури скорочення посади першого заступника генерального директора судом не встановлено. При розгляді того спору судом визнано незаконним наказ від 31 жовтня 2016 року № 786-0 про звільнення з роботи ОСОБА_1 згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Звільнення ОСОБА_1 визнано судом незаконним з підстав порушення статті 49-2 КЗпП України, а саме: працівнику не запропоновано всіх наявних вакантних посад на підприємстві. Тому поновлення на роботі ОСОБА_1 відбулося на посаду, яка не перебуває в обліковому складі (поза штатом), оскільки така була скорочена в 2016 році.
У квітні 2021 року Залізничним ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було подано касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвали Франківського районного суду м. Львова
від 06 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 08 лютого 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження Залізничне ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Залізничне ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вказує на те, що справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення не містять жодних обґрунтувань того, які саме норми Закону України «Про виконавче провадження» порушив державний виконавець при винесенні постанов про закінчення виконавчого провадження.
Представником боржника листом від 18 жовтня 2019 року повідомлено про те, що поновлення на роботі ОСОБА_1 відбулося 16 жовтня 2019 року та долучено копію наказу від 16 жовтня 2019 року № 1014-о «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 згідно рішення суду». Враховуючи викладене, на підставі пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 25 жовтня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. З дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача - правових підстав для вчинення інших дій, окрім як тих, що передбачені частиною другою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме закінчення виконавчого провадження, у державного виконавця не було, оскільки вказані вище положення Закону містять імперативні норми щодо обов`язку державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 14 травня 2021 року та від 29 червня
2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Залізничного РВ ДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Тарабан О. О. призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційні скарги ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького», у якому вона просила прийняти відзив до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 листопада
2018 року, яке набрало законної сили 02 вересня 2019 року після його перегляду Львівським апеляційним судом у справі № 465/6661/16-ц, поновлено ОСОБА_1 з 07 листопада 2016 року на посаді першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів»
ім. Д. Галицького», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2016 року по 14 листопада 2018 року в сумі 658 449,00 грн та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
03 грудня 2018 року державний виконавець Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Тарабан О. О. винесла дві постанови про відкриття виконавчого провадження: ВП № 57821728 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького», і ВП № 57821669 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою державного виконавця Тарабан О. О. від 25 жовтня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Франківським районним судом м. Львова на виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора, закінчене, підставою для закінчення виконавчого провадження був наказ ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького»
від 16 жовтня 2019 року № 1014-0, про що повідомлено державного виконавця заявою боржника від 18 жовтня 2019 року.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2019 року державний виконавець Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Тарабан О. О. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження: ВП № 60395873 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаду першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького».
Постановою державного виконавця Тарабан О. О. від 22 листопада 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа
№ 456/6661/16-ц, виданого Львівським апеляційним судом 22 жовтня
2019 року на виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького», закінчене.
Як зазначено у зазначеній постанові, державним виконавцем встановлено, що листами від 04 листопада 2019 року та 14 листопада 2019 року
(вх. № 15056/15.2-13 від 07 листопада 2019 року та 15774/15.2-13
від 20 листопада 2019 року) представником боржника повідомлено, що наказом від 16 жовтня 2019 року № 1014-0 ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів»
ім. Д. Галицького» з 07 листопада 2016 року та долучено копію наказу; надано копію трудової книжки ОСОБА_1 із записом від 16 жовтня 2019 року № 29 про поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду на посаді першого заступника генерального директора з 07 листопада 2016 року (наказ
від 16 жовтня 2019 року № 1014-о).
В обґрунтування своїх висновків про наявність підстав для закінчення виконавчих проваджень державний виконавець посилався на положення частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» та Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків».
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Як встановлено судами у цій справі, з пояснень представника
ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького», пояснень ОСОБА_1 , долученого до скарги акту, вбачається, що робочим місцем ОСОБА_1 визначено службове технічне приміщення площею 4,0 кв. м (колишня каса), яке, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , долучених до матеріалів скарг фотографій, потребує ремонту, є непридатним для виконання ОСОБА_1 покладених на неї службових обов`язків, у ньому відсутні меблі, засоби зв`язку, інше, необхідне для виконання ОСОБА_1 обов`язків першого заступника генерального директора, що доводить підставність тверджень ОСОБА_1 про те, що роботодавець не створив належних умов праці, за яких вона могла би виконувати покладені на неї обов`язки у порядку, що мав місце до її звільнення.
Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 поновлена на позаштатну посаду першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького», що суттєво впливає на розмір посадового окладу, що становить 21 750,00 грн, в той час як посадовий оклад заступника генерального директора цього ж підприємства становить 46 137,00 грн, погіршує її трудові та соціальні права, її матеріальне забезпечення, оскільки до звільнення ОСОБА_1 займала штатну посаду першого заступника генерального директора, і відповідно отримувала значно більший розмір заробітної плати у вигляді посадового окладу, надбавок, доплат, премій, визначених колективним договором, мала певні соціальні гарантії.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків з наданням відповідного робочого місця, збереження заробітної плати, створення належних умов праці, які були до її незаконного звільнення, не відбулося, а відтак у державного виконавця не було достатніх підстав вважати виконаним рішення судів про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького.
Встановлено, що функціональні обов`язки, які покладаються на ОСОБА_3 , як першого заступника генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького» після видання наказу про поновлення, до її відома не доводилися; їй, як першому заступнику генерального директора, жодні доручення, пов`язані з виконанням трудових обов`язків, керівництвом не надавалися.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що всупереч Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не перевірив належним чином виконання ДП «Міжнародний аеропорт «Львів»
ім. Д. Галицького» рішення суду, не врахував неповне виконання роботодавцем рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а саме, в частині її фактичного допуску до роботи, надання ОСОБА_1 саме цієї роботи, яку вона виконувала до незаконного звільнення, надання їй можливості виконувати ті обов`язки, які вона виконувала до незаконного звільнення, створення належних умов праці, у зв`язку з чим помилково дійшов до передчасного висновку про виконання рішення судів про поновлення ОСОБА_1 на посаді та про прийняття постанов про закінчення виконавчих проваджень.
Доводи касаційних скарг ДП «Міжнародний аеропорт «Львів»
ім. Д. Галицького» про те, що посада першого заступника генерального директора скорочена в 2016 році, тому ОСОБА_1 було поновлено на посаді, яка не перебуває в обліковому складі (поза штатом), є необґрунтованими, оскільки як зазначено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (адміністративне провадження № К/9901/21219/18) у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Посилання касаційних скарг ДП «Міжнародний аеропорт «Львів»
ім. Д. Галицького» та Залізничного ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про неповідомлення їх про належним чином судом першої інстанції про дату, час і місце судового засідання колегія суддів відхиляє з огляду на те таке.
Питання про те, чи призвело те чи інше процесуальне порушення до неправильного вирішення справи в кожному конкретному випадку вирішує суд апеляційної інстанції. Одне й те ж процесуальне порушення залежно від обставин справи може тягнути різні процесуальні наслідки і не завжди призводить до скасування чи зміни рішення. Допущені судом першої інстанції при розгляді справи процесуальні порушення, якщо вони були усунуті апеляційним судом та не призвели до неправильного вирішення справи, не є підставою для скасування чи зміни рішення.
З огляду на викладене в цьому конкретному випадку Верховний Суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду з огляду на те, що цим судом належним чином забезпечено суб`єкту оскарження та заінтересованій особі можливість реалізувати всі свої процесуальні права, розглянуто їхні апеляційні скарги по суті та спростовано наведені в ній доводи. Направлення цієї справи на новий апеляційний розгляд лише задля того, щоб суд апеляційної інстанції скасував ухвали суду першої інстанції та ухвалив аналогічне рішення про скасування оскаржуваних постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, призведе до надмірного формалізму і не сприятиме правовій визначеності.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для її задоволення скарги.
Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» та Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишити без задоволення.
Ухвали Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович