Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 466/3234/16-ц
провадження № 61-1022св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж», Приватне акціонерне товариство «Ірокс»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року у складі судді Глинської Д. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» (далі - ПрАТ «Ірокс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» (далі - ТОВ «Галичбудмонтаж») про визнання недійсним договору підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва від 21 березня 2012 року № 67/6, укладеного між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала, що відповідно до договору підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва від 19 травня
2011 року № 37/6 зі змінами та доповненнями від 17 квітня 2013 року,
додатком 1 до договору від 25 листопада 2013 року ОСОБА_1 повинна оплатити вартість будівельно-монтажних робіт, необхідних для завершення будівництва, а ПАТ «Ірокс» зобов`язалося завершити будівництво та передати їй квартиру № 219-а (нумерація квартири з № 219 на № 219-а змінена відповідно до додатка 1 до договору № 37/6 на 10-му поверсі (6 секція) десятиповерхового житлового будинку на АДРЕСА_1 загальною площею 90,4 кв. м, яка складається з приміщення площею 45,7 кв. м на 10-му поверсі та мансардного приміщення площею 44,7 кв. м (пункт 4.1.7 договору № 37/6), що з`єднані між собою вирізаним отвором у плиті перекриття.
Позивач свої зобов`язання за договором виконала і сплатила 100 % пайового внеску за однокімнатну квартиру № 219-а загальною проєктною площею
45,7 кв. м у сумі 255 138,81 грн, що підтверджується довідкою від 08 червня
2016 року № 351.
ПрАТ «Ірокс» свої зобов`язання виконало частково, завершило будівництво багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , ввело його в експлуатацію, однак не передало їй у власність квартиру № 219-а у цьому будинку.
21 березня 2012 року між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж» укладено договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва
№ 67/6, згідно з яким ТОВ «Галичбудмонтаж» зобов`язалося оплатити вартість будівельно-монтажних робіт, необхідних для завершення будівництва,
а ПрАТ «Ірокс» - передати право власності на мансарду № 219-а загальною площею 44,83 кв. м, що знаходиться в секції 6 на мансардному поверсі десятиповерхового житлового будинку з мансардою на
АДРЕСА_1 , тобто приміщення мансарди стало об`єктом і договору № 37/6,
і договору № 67/6 - як два мансардні приміщення з різними площами,
але під одним номером, як окремі об`єкти нерухомого майна над квартирою
№ 219-а у цьому будинку.
Посилаючись на те, що між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж» укладено фіктивний договір без наміру створення правових наслідків, який мав на меті уникнути передання спірного житлового приміщення ОСОБА_1 , будь-яких банківських документів, що підтверджують рух коштів між
ТОВ «Галичбудмонтаж» і ПрАТ «Ірокс» суду не надано, хоча розрахунки між юридичними особами мають відбуватися шляхом переказу коштів через банківські установи, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва від 21 березня 2012 року № 67/6, укладений між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж»,
з підстав його фіктивності.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2016 року цивільну справу № 466/7994/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ«Ірокс»,
ТОВ «Галичбудмонтаж» про визнання договору № 67/6 підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва недійсним об`єднано в одне провадження із цивільною справою № 466/3234/16-ц за позовом ОСОБА_1
до ПрАТ «Ірокс» про визнання права власності. Об`єднаній цивільній справі присвоєно № 466/3234/16-ц.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до ПрАТ «Ірокс» про визнання права власності залишено без розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада
2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 21 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції,
з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час укладання оспорюваного договору ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж» дотримали вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину,
їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а доводи позивача про визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав його фіктивності не знайшли свого підтвердження.
Суди дійшли висновку, що позивач не набула права на мансардне (стріхове) приміщення, щодо якого укладено оспорюваний договір.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій не провели судової почеркознавчої експертизи з метою отримання відповіді на питання,
чи відповідає стан (якість) паперу, на якому надруковано текст договору між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж», даті цього документа, а також з метою встановлення дати, коли дійсно був виготовлений оспорюваний документ.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права і як на підставу відкриття касаційного провадження посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17 (провадження № 61-37522св18), від 03 липня 2019 року у справі № 193/345/17 (провадження № 61-37521св18), від 01 липня 2019 року у справі № 500/1892/15-ц (провадження № 61-32580св18), від 20 березня 2019 року у справі
№ 465/3669/16-ц (провадження № 61-1869св19), від 20 травня 2020 року у справі № 826/8001/16 (провадження № К/9901/6027/19), від 11 листопада 2019 року
у справі № 815/1137/16 (провадження № К/9901/13213/18), від 12 лютого
2020 року у справі № 640/3493/17 (провадження № 61-16154св19).
Також ОСОБА_1 зазначає, що суди не врахували, що приміщення, які
є предметом укладеного з нею та оспорюваного договорів, - це одне
і те саме приміщення, що технічно пов`язане з першим рівнем квартири № 219-А , яка належить їй, та становить з належною їй квартирою єдиний цілісний об`єкт.
Суди не дали оцінки тому, що відповідачі не надали суду оригіналів банківських документів, які підтверджували б проведення між сторонами розрахунків
і свідчили б про вчинення реальних дій, і саме це є ознакою фіктивності договору.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Ірокс» вказує на її безпідставність та вважає оскаржувані судові рішення законними й обґрунтованими.
Посилається на те, що укладення договору завершення та фінансування будівництва не є правовою підставою для виникнення у позивача права власності чи іншого майнового права на приміщення, що було предметом договору. Об`єкт договору щодо завершення будівництва від 19 травня 2011 року № 37/6, укладеного з позивачем, та об`єкт оспорюваного договору відрізняються між собою за технічними характеристиками.
До того ж ОСОБА_1 самовільно улаштувала дворівневу квартиру шляхом переобладнання своєї квартири та горищного приміщення, і тому її доводи про фіктивність договору підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва від 21 березня 2012 року № 67/6 між ПрАТ «Ірокс»
і ТОВ «Галичбудмонтаж» є надуманими.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Галичбудмонтаж» також вважає доводи позивача про фіктивність договору надуманими, адже предмет оспорюваного договору ніяким чином не стосується її прав. У договорі підряду, укладеному
з ОСОБА_1 , до якого були внесені зміни у листопаді 2013 року, йдеться про фінансування будівництва однокімнатної квартири, а не мансардного поверху.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує на безпідставність твердження відповідача про самовільне переобладнання квартири у дворівневу. Звертає увагу на те, що предметом позову є оспорювання договору з підстав фіктивності, а не правомірність заволодіння нею мансардним поверхом над своєю квартирою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/3234/16-ц, справу витребувано із Шевченківського районного суду м. Львова.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 14 січня 2010 року між ЗАТ «Ірокс» (правонаступником якого
є ПрАТ «Ірокс») і ТОВ «Галичбудмонтаж» укладений договір підряду
на виконання будівельно-монтажних робіт (далі - договір підряду), відповідно
до пункту 1.1 якого ПрАТ «Ірокс» доручає, а ТОВ «Галичбудмонтаж» виконує будівельно-монтажні роботи на об`єкті з будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 3).
Пунктом 2.2 договору підряду передбачено, що ПрАТ «Ірокс» після підписання актів та довідок про виконані роботи оплачує ТОВ «Галичбудмонтаж» вартість виконаних будівельно-монтажних робіт шляхом перерахування грошових коштів або передання у власність матеріальних цінностей (в тому числі об`єктів нерухомості) на суму вартості виконаних будівельно-монтажних робіт.
16 лютого 2012 року між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж» укладено додаткову угоду до договору підряду (далі - додаткова угода), відповідно
до пункту 1 якої ПрАТ «Ірокс» за виконані ТОВ «Галичбудмонтаж» будівельно-монтажні роботи на об`єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 зобов`язується здійснити розрахунок шляхом передання у власність ТОВ «Галичбудмонтаж» об`єктів нерухомості на суму вартості виконаних будівельно-монтажних робіт (т. 3, а. с. 5).
Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що для здійснення розрахунку у спосіб, передбачений договором підряду та пунктом 1 додаткової угоди, сторони домовились, що протягом 3 (трьох) календарних місяців з дня укладення додаткової угоди погодять перелік об`єктів нерухомості, які ПрАТ «Ірокс» передасть ТОВ «Галичбудмонтаж» у власність та між сторонами будуть укладені відповідні договори підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва і підписано відповідні акти приймання-передачі цих об`єктів нерухомості від ПрАТ «Ірокс» ТОВ «Галичбудмонтаж», що будуть підставою для оформлення ТОВ «Галичбудмонтаж» права власності на них.
Відповідно до договору підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва від 21 березня 2012 року № 67/6 (далі - договір
№ 67/6), укладеного між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж», об`єктом цього договору є приміщення мансардного поверху № 219-а у житловому десятиповерховому будинку з мансардою на АДРЕСА_1 загальною проєктною площею 44,83 кв. м (т. 1, а. с. 7).
Згідно з договором № 67/6 ТОВ «Галичбудмонтаж» оплачує вартість будівельно-монтажних робіт, необхідних для завершення ПрАТ «Ірокс» будівництва «об`єкта» з такими характеристиками: місцезнаходження: АДРЕСА_1 , (номер мансарди) № 219-а, (6-та секція); загальна проєктна площа 44,83 кв. м, мансардний поверх; характеристика будинку: цегляний, десятиповерховий
з мансардою (пункт 1 договору).
ТОВ «Галичбудмонтаж» сплатило пайовий внесок у розмірі 201 150,00 грн,
що становить повну вартість об`єкта інвестування, а саме мансарди, яка знаходиться безпосередньо над квартирою
№ 219-а, загальною проєктною площею 44,7 кв. м, мансардний поверх у будинку на АДРЕСА_1 (6-та секція) у м. Львові (т. 1, а. с. 30).
01 червня 2012 року підписано акт приймання-передачі, згідно з яким ПрАТ «Ірокс» передало ТОВ «Галичбудмонтаж» об`єкт інвестування - мансарду
№ 219-а мансардного приміщення загальною площею 44,83 кв. м, мансардний поверх у будинку на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 28).
19 травня 2011 року між ЗАТ «Ірокс» та ОСОБА_2 укладено договір № 037/6, згідно з яким сторони зобов`язались у майбутньому на умовах
та в строки, викладені нижче, укласти договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва: однокімнатної квартири
№ 219 (6-та секція, 10-й поверх) загальною проєктною площею 44,83 кв. м у АДРЕСА_1 , яка знаходиться на стадії 30 % готовності
до експлуатації (т. 2, а. с. 6).
Також 19 травня 2011 року між ЗАТ «Ірокс» (підрядник) та ОСОБА_2 (замовник) укладено договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва № 37/6 (далі - договір № 37/6), предметом якого
є об`єкт незавершеного будівництва: однокімнатна квартира
№ 219 (6-та секція, 10-й поверх) загальною проектною площею 44,83 кв. м у АДРЕСА_1 , яка знаходиться на стадії 30 % готовності
до експлуатації (т. 1, а. с. 12).
Пунктом 4.1.7 договору № 37/6 також передбачено, що підрядник зобов`язується виконати та передати замовнику стріхове приміщення з вікном (висота стелі
по осі В - 3 м, по осі Б - 1,5 м) загальною площею 32 кв. м, що знаходиться над квартирою № 219 , 10 -й поверх, 6-та секція.
Відповідно до пункту 4.4.1 договору № 37/6 замовник має право змінювати
за погодженням підрядника «об`єкт». Така зміна здійснюється обов`язково
з відповідним переоформленням додатків до цього договору зі сплатою додаткових коштів, передбачених пунктом 2.6 статті 2 цього договору.
ОСОБА_2 передав усі свої права та обов`язки за договорами № 037/6
і № 37/6 в повному обсязі ОСОБА_1 , про що 17 квітня 2013 року внесені відповідні зміни та доповнення до зазначених договорів (т. 1, а. с. 18).
25 листопада 2013 року між ПрАТ «Ірокс» і ОСОБА_1 підписано зміни
та доповнення до договорів № 037/6 і № 37/6, згідно з якими пункт 1.3 договору № 37/6 викладено у такій редакції: «Замовник фінансує будівництво однокімнатної квартири
№ 219-а, 10-й поверх, загальною проєктною площею 45,7 кв. м. на АДРЕСА_1 (6-та секція) у м. Львові (т. 1, а. с. 17).
Нумерацію семи квартир у АДРЕСА_1 , у тому числі і квартири № 219 на № 219-а , змінено на прохання ТОВ «Ірокс», викладене
у листі на ім`я директора Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП «БТІ») від 21 жовтня 2013 року № 839.
Згідно з довідкою ПрАТ «Ірокс» від 08 червня 2016 року ОСОБА_1 відповідно до договорів № 037/6 і № 37/6 від 19 травня 2011 року сплатила пайовий внесок у розмірі 255 138,81 грн, що становить повну вартість об`єкта інвестування,
а саме: однокімнатної квартири № 219-а на десятому поверсі (6-та секція) десятиповерхового житлового АДРЕСА_1 , загальною проєктною площею 45,7 кв. м (т. 1, а. с. 29).
Відповідно до листа від 21 жовтня 2013 року № 839, адресованого директору ОКП «БТІ», ПрАТ «Ірокс» просило змінити нумерацію семи квартир, в тому числі квартири № 219 на № 219-а, 6-ї секції будинку на АДРЕСА_1 . Нумерацію змінено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернувшись до суду з позовом і обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вважала, що відповідно до пункту 4.1.7 договору № 37/6 ПрАТ «Ірокс» зобов`язане передати їй стріхове приміщення з вікном (висота стелі по осі В -
3 м, по осі Б - 1,5 м) загальною площею 32 кв. м, що знаходиться над квартирою № 219-а ( 10-й поверх, 6-та секція) у АДРЕСА_1 .
Незаконність договору № 67/6, укладеного 21 березня 2012 року між
ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж», об`єктом якого є приміщення мансардного поверху загальною проєктною площею 44,83 кв. м у житловому АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 7), на думку позивача, свідчить те, що цей договір укладений саме з метою не передавати
їй це приміщення.
Отже, предметом позову є оскарження договору з підстав фіктивності, а саме
з мотивів вчинення його ЗАТ «Ірокс» як боржником на шкоду ОСОБА_1
як кредитора.
Відповідно до статей 16 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушує (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Таке розуміння визначення правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
У ЦК України закріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається лише за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини першої статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Статтею 875 ЦК Українивизначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт
або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних
з місцезнаходженням об`єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
У цій справі встановлено, що 19 травня 2011 року між ЗАТ «Ірокс»
і ОСОБА_2 , правонаступником якого є позивач ОСОБА_1 , укладено договір № 037/6, згідно з яким сторони зобов`язались у майбутньому укласти договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва - однокімнатної квартири № 219 (6-та секція, 10-й поверх) загальною проєктною площею 44,83 кв. м у АДРЕСА_1 , яка знаходиться на стадії 30 % готовності до експлуатації, та договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва № 37/6, предметом якого є об`єкт незавершеного будівництва: однокімнатна квартира
№ 219 (6-та секція) житлового десятиповерхового будинку загальною проєктною площею 44,83 кв. м у АДРЕСА_1 , яка знаходиться на стадії 30 % готовності до експлуатації. Пунктом 4.1.7 договору
№ 37/6 передбачено, що підрядник зобов`язується виконати та передати замовнику стріхове приміщення з вікном (висота стелі по осі В - 3 м, по осі Б - 1,5 м) загальною площею 32 кв. м, що знаходиться над квартирою № 219
(10-й поверх, 6-та секція).
Нумерацію квартири
№ 219 (6-та секція) у будинку на АДРЕСА_1 змінено на № 219-а відповідно до листа ТОВ «Ірокс» директору
ОКП «БТІ та ЕО» від 21 жовтня 2013 року № 839, а 25 листопада 2013 року сторонами підписано зміни та доповнення до договорів № 037/6 і № 37/6 відповідного змісту.
21 березня 2012 року між ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж» укладено договір № 67/6 підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник оплачує вартість будівельно-монтажних робіт, необхідних для завершення будівництва мансарди № 219-а (6-та секція) на мансардному поверсі десятиповерхового будинку загальною площею 44,83 кв. м.
Відповідно до акта приймання-передачі від 01 червня 2012 року ПрАТ «Ірокс» передало, а ТОВ «Галичбудмонтаж» прийняло у власність об`єкт інвестування,
а саме мансарду № 219-а загальною проєктною площею 44,83 кв. м
на мансардному поверсі десятиповерхового будинку з мансардою (6-та секція)
на АДРЕСА_1 .
Колегія суддів касаційного суду звертає увагу, що нумерацію квартири
№ 219 (6-та секція) у будинку на АДРЕСА_1 змінено на № 219-а відповідно до листа ТОВ «Ірокс» директору ОКП «БТІ та ЕО» від 21 жовтня
2013 року № 839.
25 листопада 2013 року між ПрАТ «Ірокс» і ОСОБА_1 було підписано зміни
та доповнення до договорів № 037/6 та 37/6 від 19 травня 2011 року, згідно
з якими пункт 1.3 договору було викладено у такій редакції: «Замовник фінансує будівництво однокімнатної квартири
№ 219-а на 10-му поверсі десятиповерхового будинку, загальною проєктною площею 45,7 кв. м на АДРЕСА_1 (6-та секція) у м. Львові » (т. 2., а. с. 17).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди не перевірили доводів позивача про те, що одне і те саме приміщення - квартира
№ 219-а на 10-му поверсі десятиповерхового будинку (6-та секція) на АДРЕСА_1 - є предметом всіх договорів: від 19 травня 2011 року № 037/6 і 37/6, укладених між ЗАТ «Ірокс» і ОСОБА_2 , правонаступником якого
є позивач ОСОБА_1 , від 21 березня 2012 року № 67/6, укладеного між
ПрАТ «Ірокс» і ТОВ «Галичбудмонтаж», та змін і доповнень до договорів
№ 037/6 і 37/6 від 25 листопада 2013 року.
При цьому суд не встановив, чи є ідентичними індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, планування) квартири, яка заявлена предметом цього спору, предметом оспорюваного правочину.
Суд також не звернув уваги на те, що відповідно до акта приймання-передачі
від 01 червня 2012 року ПрАТ «Ірокс» передало, а ТОВ «Галичбудмонтаж» прийняло у власність об`єкт інвестування, а саме мансарду № 219-а, а в жовтні 2013 року ПрАТ «Ірокс» звернулось до директора ОКП «БТІ та ЕО» з проханням змінити нумерацію квартир № 214 на № 214-а , № 215 на № 215-а, № 216
на № 261-а, № 217 на № 217-а, № 218 на № 218-а, № 219 на № 219-а, № 220
на № 220-а та видати технічні паспорти з новою нумерацією квартир.
Встановлення наведених обставин важливе для оцінки доводів позивача про те, що договір підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва від 21 березня 2012 року № 67/6, укладений між ПрАТ «Ірокс»
і ТОВ «Галичбудмонтаж», містить ознаки фраудаторного правочину
та спрямований на завдання ОСОБА_1 як кредитору шкоди у вигляді позбавлення її права власності на майно, набуте нею, на її думу, на підставі договору підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва № 37/6 від 19 травня 2011 року, зі змінами та доповненнями від 17 квітня
2013 року і від 25 листопада 2013 року.
Викладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою й підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню
з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання
їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому прийняті
у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального
і процесуального права, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін,
і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж», Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про визнання договору підряду будівництва (завершення) об`єкта незавершеного будівництва недійсним передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов