№ 466/5021/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 466/5021/18

провадження № 61-21157св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратура Львівської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Донченка Ю. В., та постанову Львівського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що слідчим СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Писком М. П. ведеться досудове розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР № 12013150090001476 від 16 квітня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною першою статті 364, частиною першою статті 191, частиною другою статті 298, частиною першою статті 384, частиною першою статті 255, частиною другою статті 256 КК України.

Нагляд за дотриманням законності здійснюють процесуальні керівники Львівської місцевої прокуратури № 2 Кравчик Р. Р., Пацюркевич О. В. під керівництвом керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В.

У об`єднаному кримінальному провадженні № 12013150090001476 він визнаний потерпілим. Вважає, що його права як потерпілого порушено в державі Україна незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових, службових осіб органу державної влади в особі слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області Писка М. П., прокурорів Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В., Кравчика Р.Р., Пацюркевича О. В.

Зокрема, в кримінальному провадженні № 12013150090001476 ведеться досудове розслідування в частині заволодіння рухомим та нерухомим майном, належного йому на праві власності, злочинною організацією, якій сприяли особи, в тому числі, посадові особи при виконанні функцій держави, що спричинило шкоду в особливо великих розмірах. Такими діями порушено його права в державі Україна як підприємця та платника податків в бюджет держави.

Він не володіє рухомим та нерухомим майном в державі Україна. Кримінальне правопорушення вчинене групою осіб, починаючи з 2003 року, і є триваючим, по даний час триваюче, органом досудового розслідування з умислом не проведено слідчих дій, особам, які проходять у справі як свідки, не повідомлено про підозру, частину осіб не встановлено.

Крім того, вважає, що, будучи наділеним правом відповідно статті 56 КПК України, по факту він перебрав функції правоохоронних органів щодо захисту порушених його прав та прав держави Україна. Жодних слідчих, процесуальних дій з власної ініціативи слідчими, прокурорами не проведено, не дотримано розумних строків в досудовому розслідуванні, не скеровано справу до суду для прийняття рішення.

Крім того, не виконано рішення слідчих суддів щодо проведення слідчих та розшукових дій органом прокуратури, а саме:

- слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львів Глинською Д. Б винесено рішення у справі № 466/10847/16-к від 28 лютого 2017 року, яким зобов`язано керівника місцевої прокуратури № 2 м. Львів Янчишина С. В. забезпечити виконання шести ухвал слідчих суддів в кримінальному провадженні із встановленням строку виконання - 30 днів з дня отримання ухвали. Для належного виконання рішення суду прокурором Янчишиним С. В. він 6 березня 2017 року подав клопотання з переліком слідчих дій в кримінальному провадженні, які потрібно провести на виконання рішення суду від 28 лютого 2017 року. 9 березня 2017 року прокурором Львівської місцевої прокуратури № 2 Кравчиком Р. Р. винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання від 6 березня 2017 року;

- слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львів Ковальчук О. І. винесено рішення у справі № 466/2120/17 від 27 червня 2017 року, яким зобов`язано керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В. виконати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року № 466/10847/16-к у повному обсязі. Постанову прокурора від 9 березня 2017 року скасовано;

- ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львів Ковальчук О. І. від 6 червня 2017 року у справі № 466/2119/17 скасовано постанову прокурора та зобов`язано керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В. долучити заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2016 року до матеріалів кримінального провадження № 12013150090001476;

- слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львів Глинською Д. Б. відповідно до 8 глави КПК України направлено 31 січня 2018 року листа керівнику Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишину С. В. щодо виконання рішення суду від 28 лютого 2017 року. Керівником Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишиним С. В. 5 лютого 2018 року надано відповідь слідчому судді, в якій зазначено про забезпечення виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львів № 466/10847/16-к, однак рішення не виконано.

Станом на час звернення з позовом слідчі дії не проведено, ухвали слідчих суддів не виконано, прокуратурою чиниться супротив в проведенні слідчих дій, чим йому завдано постійних страждань, переживань та стресу.

У зв`язку з бездіяльністю та протиправними діями органів прокуратури йому завдано моральної шкоди, яка виразилася у погіршенні стану здоров`я, отриманні нервового стресу, переживаннях та порушенні звичайного ритму життя.

Враховуюче викладене,ОСОБА_2 з врахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в розмірі 290 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2019 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 22 липня 2019 року та від 23 липня 2019 року, позов задоволено частково.

Стягнено на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 5 000 грн.

В іншій частині відмовлено.

Судові витрати покладено на рахунок держави.

Рішення місцевого суду мотивовано встановленим судом фактом завдання позивачу моральної шкоди діями працівників прокуратури Львівської області (Львівської місцевої прокуратури № 2), які виразилися у невиконанні рішень слідчих суддів, тривалій бездіяльності посадових осіб, пов`язаній з невиконанням своїх обов`язків, непроведенні комплексу дій, передбачених КПК України, а в подальшому - затягуванні розслідування кримінального провадження.

Також місцевим судом встановлено, що позивачу завдані моральні страждання, що, безумовно, змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті тощо) до суду не надано, тому, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважав за необхідне стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу прокуратури Львівської області задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що відповідачами завдано моральної шкоди та не доведено наявність такої шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та вину останнього в її завданні, тобто факт порушення прав позивача діями відповідача. Самі по собі факти скасування судом прийнятих у порядку КПК України процесуальних рішень, не свідчать про незаконність дій відповідача, оскільки постанови скасовані з процесуальних підстав, як і не підтверджують завдання шкоди позивачу, а також причинний зв`язок із завданою майновою та моральною шкодою. Звернення до суду щодо дій органів досудового розслідування не є самостійною, достатньою і належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, а позивачем не доведено моральних страждань внаслідок бездіяльності відповідачів при розслідуванні кримінального провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

23 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2019 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2019 року та постанови Львівського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року, вказує, що суд помилково зазначив про ненадання ним доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотних змін в житті тощо); не взяв до уваги зміст ухвал слідчих суддів, в яких вказано про протиправні дії та бездіяльність; не зазначив дану обставину при оцінці наданих ним належних та допустимих доказів.

Судом апеляційної інстанції не досліджено доказів, що стосуються фактів, на які він посилався в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу прокуратури Львівської області; відхилено подане ним клопотання про допит як свідка представника прокуратури Львівської області; не взято до уваги його заперечення на дії члена колегії - судді Цяцяка Р. П.

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав судову доповідь, а у листопаді 2021 року - додаткові пояснення, які не підлягають врахуванню Верховним Судом, оскільки ЦПК України не передбачено подання таких документів на стадії касаційного перегляду справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 6 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2019 рокута постанови Львівського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

За заявою ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150090001476 від 16 квітня 2013 року відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частино першою статті 364, частиною першою статті 191, частиною другою статті 298, частиною першою статті 384, частиною першою статті 255, частиною другою статті 256 КК України.

Нагляд за дотриманням законності здійснюють процесуальні керівники Львівської місцевої прокуратури № 2 Кравчик Р. Р., Пацюркевич О. В. під керівництвом керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В.

В об`єднаному кримінальному провадженні № 12013150090001476 ОСОБА_1 визнано потерпілим.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року зобов`язано керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В. забезпечити виконання шести ухвал слідчих суддів № 466/9277/15-к від 26 січня 2015 року, № 466/2044/16-к від 1 березня 2016 року, № 466/2045/16-к від 1 березня 2016 року, № 466/2047/16-к від 30 березня 2016 року, № 466/2043/16-к від 30 березня 2016 року, № 466/3216/16-к від 12 травня 2016 року у строк, що не перевищує 30 днів з дня отримання ухвали.

9 березня 2017 року прокурором Львівської місцевої прокуратури № 2 Кравчиком Р. Р. винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 6 березня 2017 року щодо виконання ухвали слідчого судді від 28 лютого 2017 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року зобов`язано керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В. виконати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 28 лютого 2017 року № 466/10847/16-к у повному обсязі. Постанову прокурора від 9 березня 2017 року скасовано.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 6 червня 2017 року скасовано постанову прокурора від 16 березня 2019 року та зобов`язано керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишина С. В. долучити заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2016 року до матеріалів кримінального провадження № 12013150090001476.

31 січня 2018 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова направлено листа керівнику Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишину С. В. щодо виконання рішення суду від 28 лютого 2017 року.

5 лютого 2018 року керівником Львівської місцевої прокуратури № 2 Янчишиним С. В. надано відповідь слідчому судді про забезпечення виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова № 466/10847/16-к.

Судами також встановлено, що рішення про проведення слідчих та розшукових дій органом прокуратури не виконано.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167 1174 ЦК України.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 січня 2020 року в справі № 227/2572/19 (провадження № 61-20488св18), від 17 січня 2020 року в справі № 638/11414/18 (провадження № 61-2685св19), від 4 березня 2020 року в справі № 639/1803/19 (провадження № 61-18842св19), від 1 квітня 2020 року в справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 13 травня 2020 року в справі № 638/8636/17 (провадження № 61-40480св18), від 20 травня 2020 року в справі № 337/3375/17 (провадження № 61-11586св19), від 20 травня 2020 року в справі № 639/6736/18 (провадження № 61-12512св19), від 23 червня 2020 року в справі № 554/108/18 (провадження № 61-41514св18), від 24 червня 2020 року в справі № 520/14/19 (провадження № 61-23199св19), від 30 червня 2020 року в справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 3 липня 2020 року в справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), від 25 січня 2021 року в справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року в справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження завдання відповідачами йому моральної шкоди та не довів наявність такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідач та вину останнього в її завданні, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що скасування в порядку КПК України процесуальних рішень не свідчить про незаконність дій відповідача, завдання шкоди позивачу та про причинний зв`язок із завданою майновою і моральною шкодою.

Також суд апеляційної інстанції правильно врахував, що оскарження позивачем дій органів досудового розслідування не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, моральні страждання внаслідок бездіяльності відповідачів при розслідуванні кримінального провадження позивач не довів.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про відмову апеляційним судом у задоволенні його клопотання про допит як свідка представника прокуратури Львівської області суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції, розглянувши відповідне клопотання, дійшов висновку про його необґрунтованість та безпідставність.

Крім того, зазначені доводи не є підставою для скасування судового рішення, оскільки процесуальні повноваження суду обмежені вимогою частини третьої статті 367 ЦПК України, яку суд правильно застосував.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Постанова суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказав.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Наведена у касаційній скарзі ОСОБА_1 вимога про скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 3 червня 2019 рокуне підлягає задоволенню, оскільки вказане рішення місцевого суду скасоване апеляційним судом, додержання яким норм матеріального і процесуального права перевірено судом касаційної інстанції.

Касаційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги у цій справі за його участю в судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечивши її проведення у Львівському окружному адміністративному суді, оскільки за змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд касаційної скарги у цій справі за його участюв судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечивши її проведення у Львівському окружному адміністративному суді.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 8 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук