ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 472/713/22
провадження № 61-14970св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, у складі судді Чаричанського П. О., від 24 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М., від 12 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що у 2006 році вона переїхала проживати в смт Веселинове з с. Піщаний Брід Веселинівського району Миколаївської області.
3. У жовтні 2006 року їй стало відомо, що в смт Веселинове продається житловий будинок по АДРЕСА_1 , який продавала ОСОБА_3 .
4. 06 жовтня 2006 року вона звернулася до ОСОБА_3 з метою придбання вказаного житлового будинку та остання повідомила їй, що є власником будинку, на підтвердження чого надала домову книгу для прописки громадян, де зазначалось, що в цьому житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_3 , 1955 року народження, та її син ОСОБА_4 , 1976 року народження, який помер у 2003 році.
5. Також їй було надано акт закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового помешкання від вересня 2006 року та рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області від 29 вересня 2006 року
№ 175 «Про прийняття і введення в експлуатацію житлового будинку», пунктом 2 якого вирішено видати ОСОБА_3 свідоцтво про право власності.
6. Однак ОСОБА_3 просила відтермінувати звернення до нотаріуса для оформлення відповідного договору купівлі-продажу та запропонувала позивачці вселитися до будинку і проживати у ньому, на що остання погодилася, вселившись до будинку.
7. Орієнтовно у 2008 році ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_3 померла у 2007 році.
8. Після смерті ОСОБА_3 до неї ніхто не звертався з приводу будинку і вона продовжувала в ньому проживати.
9. У 2022 році з метою оформлення права власності на спірний будинок вирішила звернутися до Веселинівської філії Миколаївського МБТІ та надала всі наявні в неї документи.
10. Після перевірки документів, представник БТІ повідомив, що вказаний будинок не зареєстрований в БТІ, правовстановлюючі документи на нього нікому не видавалися, а право власності не реєструвалося. Натомість були виявлені розбіжності в поштовій адресі, зокрема, що за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстрований житловий будинок її сусідів.
11. 06 вересня 2022 року виконавчим комітетом Веселинівської селищної ради було прийнято рішення № 94 «Про зміну юридичної адреси житлового будинку по АДРЕСА_2 », яким вирішено адресу житлового будинку, в якому вона проживає, змінити з
АДРЕСА_3 .
12. За наданою довідкою БТІ від 23 жовтня 2022 року № 2-205 власник житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 станом на 28 грудня 2012 року, не зареєстрований.
13. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
14. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області
від 24 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
15. Суди попередніх інстанцій виходили з відсутності передбачених законом підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок за набувальною давністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 24 травня
2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 16 жовтня 2019 року у справі № 525/505/16-ц, у постановах Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 920/999/16, від 24 лютого 2021 року у справі № 914/8/20, від 26 квітня 2018 року у справі № 823/708/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Вказує, що для набуття права власності за набувальною давністю особа, яка володіє майном може не лише знати про те, хто є власником майна, але й отримати майно від власника за договором.
21. Наголошує, що добросовісно заволоділа майном і є його безтитульним володільцем. Вважала, що набула спірне майно правомірно, придбавши його у попереднього власника.
22. Зауважує, що відповідач визнав позов, а отже і факт добросовісного та відкритого володіння нею спірним будинком більше десяти років.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
23. Згідно з домовою книгою для прописки громадян в будинку
АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 , 1955 року народження, та ОСОБА_4 , 1976 року народження.
24. Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області від 29 вересня 2006 року
№ 175 «Про прийняття і введення в експлуатацію житлового будинку» вирішено видати ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
25. Рішенням виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області № 94 від 06 вересня 2022 року «Про зміну юридичної адреси житлового будинку по
АДРЕСА_2 », вирішено змінити юридичну адресу житлового будинку з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_4 .
26. Суди встановили, що ОСОБА_1 із 2006 року володіє спірним житловим будинком.
27. На виконання ухвали суду від 28 грудня 2022 року Веселинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надані наступні документи:
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00038061449 від 06 січня 2023 року, з якого вбачається, що 25 серпня 2006 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_6 , 1955 року народження, про що складено актовий запис № 36;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00038061323 від 06 січня 2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в
смт Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, про що складено актовий запис № 78;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00038061384 від 06 січня 2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в
м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, про що складено відповідний актовий запис № 1015;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00038119597 від 13 січня 2023 року,
з якого вбачається, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в
смт Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, про що складено актовий запис № 16.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
29. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
33. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
34. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі
35. Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
36. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
37. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
38. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
39. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
40. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).
41. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.
42. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
43. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
44. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок за набувальною давністю, оскільки позивачка в контексті положень статті 344 ЦПК України не є добросовісним набувачем, а самі по собі відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності за набувальною давністю.
45. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 286/1652/18, від 21 січня 2021 року у справі № 140/1774/18, від 18 березня 2021 року у справі № 389/2946/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 294/380/20.
46. З огляду на приписи частини четвертої статті 206 ЦПК України колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували заяви відповідача про визнання позову, оскільки у цьому випадку визнання відповідачем позову суперечить закону.
47. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня
2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 16 жовтня 2019 року у справі № 525/505/16-ц, у постановах Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 920/999/16, від 24 лютого 2021 року у справі № 914/8/20, від 26 квітня 2018 року у справі № 823/708/17, на які посилається заявниця.
48. Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та переважно зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.
49. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
50. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
51. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
52. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до
частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області
від 24 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 12 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников