ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 473/2093/24
провадження № 61-9879св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Прибужанівська сільська рада Вознесенького району Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області на постанову Миколаївського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В., від 10 червня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання недійсним рішення про припинення оренди та визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування.
2. Позов мотивований тим, що 09 березня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2 ) та Вознесенською районною адміністрацією Миколаївської області був укладений договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення) № 302, загальною площею 284,82 га, посвідчений державним нотаріусом Другої вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Кучеровою Н. М. за № 302, зареєстрований у Вознесенському районному секторі реєстрації Миколаївської філії ДП «Центр ДЗК» 13 березня 2006 року за № 040601100001.
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
4. На підставі заповіту, посвідченого 16 березня 2021 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Франкевич І. М. за реєстровим № 195, ОСОБА_2 все майно заповів позивачу, який є його онуком.
5. ОСОБА_1 вказував, що під час оформлення спадкових прав дізнався про одностороннє припинення відповідачем права оренди ОСОБА_2 , шляхом прийняття Прибужанівською сільською радою рішення
від 17 листопада 2023 року № 17 про припинення оренди.
6. Посилаючись на порушення своїх прав на спадщину, умов договору оренди землі, якими передбачено перехід до спадкоємців прав на орендовану земельну ділянку у разі смерті орендаря, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним рішення Прибужанівської сільської ради
від 17 листопада 2023 року № 17 про припинення права оренди за договором оренди земельної ділянки, укладеного 09 березня 2006 року між
ПП ОСОБА_2 та Вознесенською районною адміністрацією Миколаївської області;
- визнати за ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки, загальною площею 284,82 га, в межах території Прибужанівської сільської ради на умовах договору оренди від 09 березня 2006 року № 302, укладеного з Вознесенською районною адміністрацією Миколаївської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , на строк дії договору до 09 березня 2031 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
7. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 25 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Роз`яснено позивачу право звернутися до суду з позовом в порядку господарського судочинства.
8. Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі, суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 09 березня 2006 року використовувалась приватним підприємцем
ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення).
9. Після смерті ОСОБА_2 , позивач, який є спадкоємцем останнього, та зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом господарської діяльності «Прісноводне рибальство», прийняв спадщину.
10. Встановивши суб`єктний склад сторін, а також те, що спірна земельна ділянка використовується для здійснення господарської діяльності, міськрайонний суд дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому наявні підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження у справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Прибужанівської сільської ради від 17 листопада 2023 року № 17 про припинення оренди за договором оренди земельної ділянки, укладеним 09 березня 2006 року між
ПП ОСОБА_2 та Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області, та визнання за ним права оренди земельної ділянки на умовах договору оренди в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , тому цей спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі Прибужанівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. 10 липня 2024 року Прибужанівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області подала касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2024 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у вересні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судового рішення Прибужанівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
17. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд керувався суб`єктним складом сторін, а не характером спірних правовідносин та характером речового права, за захистом якого звернувся позивач.
18. Наголошує, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, просив захистити в судовому порядку його право користування (на умовах оренди) спірною земельною ділянкою, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та фактично просив визнати перехід до нього права оренди на умовах, визначених господарським договором, який був укладений між суб`єктом господарювання (ПП ОСОБА_2 ) та юридичною особою, яка представляла інтереси держави.
19. Зазначає, що у спорах щодо земельних правовідносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами першочергово враховується зміст правовідносин, а лише потім суб`єктний склад сторін.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
20. У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Снігир Т. А. подала відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що у справі, яка переглядається, до суду із вимогами про визнання права оренди в порядку спадкування звернулась саме фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності.
21. Вказує, що наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не означає, що за судовим захистом звернувся підприємець, а спір носить характер господарсько-правового.
22. Зауважує, що жодної вказівки на те, що спадкоємцем за заповітом є суб`єкт підприємницької діяльності текст заповіту не містить.
Фактичні обставини справи, встановленні судами попередніх інстанцій
23. 09 березня 2006 року між ПП ОСОБА_2 та Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області укладений договір оренди земельної ділянки строком на 25 років. Предметом договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення).
24. 16 березня 2021 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений
приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Франкевич І. М. за реєстровим № 195, яким все своє майно, яке буде належати на день смерті, а також все те, на що він матиме права, повністю заповів ОСОБА_1 .
25. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
26. Рішенням Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 17 листопада 2023 року № 17 припинено право оренди ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки загальною площею
284, 82 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення (риборозведення) у межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
27. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом господарської діяльності «Прісноводне рибальство».
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
29. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
30. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
31. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
33. Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
34. Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви
№ 29458/04 та № 29465/04).
35. Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
36. У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).
37. Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
38. Наведене дає підстави для висновку, що «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.
39. Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
40. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
41. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
42. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
43. Тобто при визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
44. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
45. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
46. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
47. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
48. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
49. За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
50. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
51. ГПК України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
52. У розглядуваній справі суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у цивільній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки вважав, що ОСОБА_1 заявлені вимоги, як фізичною особою-підприємцем до юридичної особи (Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області), а предметом позову є питання оренди земельної ділянки, яка використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (риборозведення).
53. Встановивши вказані обставин, районний суд вказав, що спір належить до юрисдикції господарського суду.
54. Натомість суд апеляційної інстанції врахував, що спір виник із спадкових правовідносин, а позов подано ОСОБА_1 , як фізичною особою, яка вважає, що порушені її права на спадкування за заповітом і дійшов висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
55. Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови: від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі
№ 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).
56. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , діючи як спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання недійсним рішення про припинення оренди та визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування.
57. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що умовами договору оренди від 09 березня 2006 року, укладеного між Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області та
ПП ОСОБА_2 , право на орендовану земельну ділянку у разі смерті орендаря переходить до його спадкоємців (пункт 32 договору), та у разі смерті орендаря договір зберігає чинність для спадкоємця, який прийняв спадщину, на умовах, передбачених договором на момент смерті орендаря (пункт 15 договору). Стверджував, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак відповідач, своїм рішенням, припинив право оренди спадкодавця, чим, на думку позивача, порушив його спадкові права.
58. Встановивши вказані обставини та врахувавши практику Верховного Суду, зокрема у цивільних справах № 149/1014/21, 178/734/23, 619/1543/17 в яких також вирішувались позови фізичних осіб - спадкоємців орендарів земельних ділянок наданих для риборозведення (рибогосподарських потреб), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вирішення заявленого спору в порядку цивільного судочинства.
59. Наявність у ОСОБА_1 , який звернувся до суду як фізична особа, статусу фізичної особи-підприємця на правильність висновків апеляційного суду в оскарженому судовому рішенні не впливає.
60. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються вирішення питання юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є відмінним від обставин розглядуваної справи за позовом ОСОБА_1 .
61. Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованими та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
62. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.
63. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
64. Підстав для закриття касаційного провадження, як просила представниця позивача у відзиві на касаційну скаргу, Верховним Судом не встановлено.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников