ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №473/4762/19
адміністративне провадження №К/9901/34559/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Жука А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №473/4762/19
за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах відповідача - ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року (прийняте у складі головуючого судді -Ротар М.М.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Скрипченка В.О., суддів: Косцової І.П., Осіпова Ю.В.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У листопаді 2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - позивач) звернулося до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, касатор) в якому просило затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців громадянина ОСОБА_1
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Центральне міжрегіональне управління Державної Міграційної служби у м.Києві та Київській області зазначило, що відповідач є нелегальним мігрантом та знаходиться на території України без законних на те підстав. Так, 27.09.2010 року УГІРФО ГУМВС України в Харківській області прийняте рішення, відповідно до якого рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 року про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» скасовано у зв'язку з тим, що громадянство набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 року у справі №820/3650/16 у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 року про набуття громадянства України відмовлено в повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року рішення Харківського окружного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 залишено без змін. Таким чином, станом на сьогодні рішення ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 року про скасування рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України чинне та законне.
2.1. Отже, відповідач після закінчення дозволеного строку перебування в Україні своєчасно не виїхав та ухиляється від виїзду з України. Документи на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні або дозволу на імміграцію в Україну не оформляв. Для продовження строку перебування в Україні в органи міграційної служби не звертався. Приймаючої сторони, близьких родичів та власного житла в Україні не має, паспортного документа при собі також немає. У результаті проведеної перевірки встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_1 знаходиться на території України без будь-яких документів, які б підтверджували його особу та законність перебування на території України.
2.2. З метою проведення процедури ідентифікації відповідача та з'ясування питання законності перебування останнього на території України, позивач просив затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців, звернувши рішення до негайного виконання.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року позовні вимоги було задоволено.
3.1. Затримано громадянина Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з поміщенням його до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації, на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення за межі України, але небільше як на шість місяців.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують його особу, документи на право перебування на території України, до ДМС з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач не звертався, тому він підлягає затриманню з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою його ідентифікації.
5. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року було змінено рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року, а саме виключено з вступної, мотивувальної та резолютивної частин рішення словосполучення «громадянин Грузії» відносно ОСОБА_1 В іншій частині рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року залишено без змін.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволені адміністративного позову.
7. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги представник відповідача зазначає, що є рішення суду, яким встановлений факт проживання відповідача на території України до 1991 року, судом першої інстанції було порушено право особи скористатися правовою допомогою, відповідач не вчинив жодного правопорушення законодавства щодо статусу іноземців, позивачем порушена процедура затримання відповідача, оскільки такому затриманню обов'язково передує попереднє прийняття органом ДМС рішення про примусове повернення, чого зроблено не було.
8. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
9. 04.12.2009 р. рішенням ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1 набув громадянство України відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2009 року.
10. Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 22.09.2010 скасовано рішення Московського районного суду м.Харкова від 19.10.2009 р. про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 до 24.08.1991 року за нововиявленими обставинами.
11. На підставі ухвали Московського районного суду м.Харкова від 22.09.2010 рішенням ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 р. скасовано рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 р. про набуття громадянства України ОСОБА_1 згідно зі статтею 21 Закону України «Про громадянство України».
12. 27.09.2010 УГІРФО ГУМВС України в Харківській області прийняте рішення, відповідно до якого рішення ГУМВС України в Харківській області від 04.12.2009 про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство» скасовано у зв`язку з тим, що громадянство набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей.
13. 24.03.2010 Дніпровським РВ ГУМВС України в м.Києві відповідач був документований паспортом громадянина України на підставі довідки №3081 про набуття громадянства України, виданої 04.12.2009 р. УГІРФО ГУМВС України в Харківській області.
14. На підставі висновку ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві від 03.08.2011 паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, оформлений 24.03.2010 Дніпровським РВ ГУМВС України в м.Києві на ім`я ОСОБА_1, визнаний недійсним та підлягає вилученню і знищенню в установленому законом порядку.
15. У липні 2016 року відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУДМС України в Харківській області про визнання протиправними дій та скасування рішення.
16. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 р. у справі №820/3650/16 у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2010 р. про набуття громадянства України відмовлено в повному обсязі.
17. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 р. - скасовано. Цим судовим рішенням скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 27.09.2010 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 04.12.2009 року про набуття громадянства України ОСОБА_1.
18. Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області задоволено касаційну скаргу та скасовано рішення суду апеляційної інстанції, а рішення Харківського окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 залишено без змін.
19. 14.11.2019 року за результатами реалізації оперативної інформації у м.Києві працівниками Управління стратегічних розслідувань ГУНП у м.Києві спільно з працівниками патрульної служби на Харківській площі був затриманий та доставлений до приміщення Броварського РВ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ОСОБА_1, який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживав без документів, які б надавали право законного перебування на території України на визначений строк.
20. 14.11.2019 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення ПР ЦМУ 001310 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що він проживав без документів на право проживання в Україні) (а.с. 10-11).
21. Постановою ПН ЦМУ 001310 від 14.11.2019 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП. Зазначена постанова у теперішній час не скасована та є чинною (а.с. 12-13).
22. 15.11.2019 року Центральне міжрегіональне управління Державної Міграційної служби у м.Києві та Київській області звернулося до суду з позовом до громадянина Грузії ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців громадянина Грузії ОСОБА_1.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
23. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).
25. Статтею 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
25.1. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:
25.1.1. захист;
25.1.2. здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
25.1.3. складення документів процесуального характеру.
26. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання.
27. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги
28. Згідно з пунктом 9 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України, Службою безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (Далі Інструкція № 353/271/150) у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
29. Відповідно до частини 1 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
29.1. затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
29.2. затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
29.3. взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
29.4. зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
30. Частинами 14, 15 статті 289 КАС України встановлено, що розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов'язкової участі сторін. Розгляд справ про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства може проводитися у режимі відеоконференції, у тому числі з трансляцією з іншого приміщення, що знаходиться поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви.
31. Частина 6 статті 126 КАС України передбачає, що якщо учасник справи перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до суду.
32 Згідно з пунктом третім частини першої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
33. Пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
VI. Оцінка Верховного Суду
34. Звертаючись до суду касаційної інстанції, касатор посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права щодо правомірності його затримання для видворення та порушення норм процесуального права що стосується порядку його виклику та надання правової допомоги.
35. Колегія суддів перевіряючи доводи касаційної скарги з приводу порушення норм процесуального права стосовно порядку виклику відповідача у судове засідання зазначає, що частина шоста статті 126 КАС України передбачає, що повістка та інші документи вручається особі, адміністрацією місця утримання. При цьому адміністрація місця утримання негайно надсилає розписку цієї особи до суду.
36. Дослідивши матеріали справи стосовно порядку направлення повістки відповідачу, колегія суддів зазначає, що будь-яких розписок про отримання повістки про виклик до суду (або відмови в отриманні повістки) матеріали справи не містять.
37. У матеріалах справи міститься відмова відповідача в отриманні позову з додатками до позову (а.с.41, 42) та відмова від участі у судовому засіданні (а.с.45) з яких неможливо зробити висновок про направлення відповідачу саме повістки, як то передбачає стаття 126 КАС України.
38. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції невірно оцінив докази щодо належного повідомлення відповідача про дату час та місце судового засідання а суд апеляційної інстанції не звернув на це увагу та не застосував вимоги пункту третього третьої частини статті 317 КАС України, яка встановлює обов'язкові підстави для скасування рішення суду першої інстанції з можливістю зміни рішення суду першої інстанції або прийняття свого рішення.
39. Щодо порушення права на захист, про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що за приписами пункту восьмого частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання.
40. Тобто, з моменту затримання, особа має право на всі види правових послуг, які передбачені частиною другою статті 13 Закону «Про безоплатну правову допомогу» а саме має право на захист та здійснення представництва її інтересів у судах, інших державних органів.
41. Частиною третьою статті 19 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.
42. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачу були надані правові послуги передбачені частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», крім того відсутні відомості про будь-яке рішення Центру з надання безоплатної вторинної допомоги.
43. Вимогами пункту 9 Інструкції № 353/271/150 визначено, що у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
44. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
45. Частиною 3 статті 16 КАС України визначено, що безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
46. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може заарештований або триматися під вартою інакше як вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника (стаття 29 Конституції України).
47. Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
48. Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
49. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що вимога надання правової допомоги з моменту затримання особи є обов'язком, встановленим Законом.
50. За таких обставин колегія суддів вважає, що акт відмови від участі у судовому, на який посилається суд апеляційної інстанції, як на належний доказ того, що право відповідача на захист порушено не було, є безпідставним.
51. Також, наявний у матеріалах справи запис, який міститься у протоколі № 000350 (а.с. 15) про повідомлення Центру вторинної правової допомоги про затримання особи, також не може бути підставою для висновку про належне забезпечення затриманому права на захист з моменту затримання.
52. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повинен прийняти рішення щодо надання або відмови в наданні безоплатної правової допомоги.
53. З матеріалів справи не можна зробити висновок, чи існували будь-які підстави для обмеження доступу до правової допомоги, оскільки відомостей від Центру вторинної правової допомоги щодо отримання повідомлення про затримання особи та рішення Центру вторинної допомоги про надання чи відмови у наданні правової допомоги, матеріали справи не містять.
54. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені обставини, розглянув справу без участі як самого відповідача так і без його захисника, а суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність порушень під час розгляду справи які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Також суд першої та апеляційної інстанції не з'ясували правомірність відсутності захисника під час вирішення справи, не було з'ясовано про наявність рішення Центру вторинної правової допомоги з питання надання правової допомоги.
56. Частиною 2 статті 341 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
57. Пунктом третім частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази. Частина четверта зазначеної статті визначає, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
58. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суди першої та апеляційної інстанції не перевірили та не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог з дотриманням норм процесуального права, рішення апеляційного суду та суду першої інстанції підлягають скасуванню та направленню справи до суду першої інстанції.
59. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також звертає увагу на те, що повертаючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції не надає оцінки наявності або відсутності порушень норм матеріального права щодо затримання та видворення відповідача відповідно до вимог статей 288 289 КАС України, оскільки такий аналіз повинні надати суди першої та апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права.
VII. Судові витрати
60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
61. Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах відповідача - ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року скасувати, адміністративну справу № 473/4762/19 направити на новий судовий розгляд до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
А.В. Жук