Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 475/984/16-ц
провадження № 61-973св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Шляховий»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року
у складі суду Єгорової Н. І., додаткове рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року у складі суду Єгорової Н. І. та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року
в складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шляховий» (далі -
ТДВ «Шляховий») про проведення розрахунку, видачі довідки, наказу про звільнення з роботи, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 1971 року працював у радгоспі «Шляховий» на різних посадах. Наказом від 05 квітня 1996 року його було звільнено з роботи на підставі пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), хоча він продовжував працювати по 31 грудня 1997 року. Вважав звільнення з роботи незаконним, при звільненні відповідач
з ним не розрахувався.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив:
- зобов`язати провести з ним розрахунок у зв`язку з наявністю заборгованості по заробітній платі;
- зобов`язати видати довідку про роботу та розмір середнього заробітку за останні два роки роботи;
- зобов`язати видати копію наказу про звільнення;
- відшкодувати 50 000 грн компенсації моральної шкоди.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТДВ «Шляховий», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 30 000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 квітня 1996 року по день ухвалення рішення у справі та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2017 року зазначений позов об`єднано з первісним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про проведення розрахунку, видачі довідки, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії відповідача та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.
Додатковим рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року резолютивну частину рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року викладено у такій редакції: «В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про проведення розрахунку, видачі довідки, наказу про звільнення з роботи, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії відповідача та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити».
Суд першої інстанції керувався тим, що оскільки довідка про заробітну плату та наказ про звільнення з роботи позивачеві підприємством надані, то спір в цій частині позовних вимог відсутній. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні виплачується у разі наявності заборгованості по заробітній платі на день звільнення, яку позивач в судовому засіданні не довів. Спір про стягнення з ТДВ «Шляховий» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки вже вирішувався судом, при розгляді цього спору позивач не зазначив суму заборгованості заробітної плати, яке підприємство начебто заборгувало ОСОБА_1 на відміну від спору, який розглядається судом на даний час. Через недоведеність фактів порушення прав ОСОБА_1 про його звільнення з роботи у квітні 1996 року та здійснені
з ним розрахунку відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про проведення розрахунку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди за цими вимогамискасовано, провадження
у справі в цій частині закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України.
Апеляційний суд керувався тим, що існує рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2015 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про стягнення заборгованості по заробітній платі за 1995 - 1997 роки відмовлено,
а також рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2016 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2016 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року в частині вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про зобов`язання видати довідку та наказ, а також про відшкодування моральної шкоди, відхилено. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд керувався тим, що з доданих до позовної заяви документів вбачається, що у позивача були наявні: витяг з наказу ТДВ «Шляховий» №9-к від 05 квітня 1996р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи, копія трудової книжки з даними про роботу у відповідача, а також довідка по заробітній платі за період 1993-1996 роки. ТДВ «Шляховий» надавалась довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , а також наказ про його звільнення з роботи.
За таких обставин суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.ст.49,2371 КЗпП, для покладення на відповідача обов`язку по видачі вказаних документів та відшкодування моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року, додаткове рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не звернули увагу на те, що насправді ніякого наказу про його звільнення не існує. Факт про те, що наказ від 05 квітня 1996 року № 9-к є незаконним, а також те, що він працював у ТДВ «Шляховий» по 31 грудня 1997 року, підтверджено рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2015 року. Крім того, суди не встановили всіх обставин справи.
Відзиву на касаційну скаргу іншим учасником справи не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 вереcня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 працював на різних посадах в радгоспі «Шляховий», правонаступником якого є ТДВ «Шляховий», з 14 квітня 1971 року до 05 квітня 1996 року.
Наказом № 9к позивач був звільнений з роботи на підставі пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за невихід на роботу більше 4 місяців поспіль, про що свідчить копія витягу з наказу.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2015 року
у задоволені позову ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про стягнення заборгованості по заробітній платі за 1995-1997 роки відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2015 року залишено без змін.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовлено.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржених судових рішень) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами,про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет
і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Закриваючи провадження у справі апеляційний суд правильно вважав, що за наявності рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2015 року та рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2016 року, яке набрало законної сили, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав в частині вимог ОСОБА_1 до ТДВ «Шляховий» про проведення розрахунку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, наявні правові підстави для закриття провадження у справі
в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржених судових рішень).
Суди встановили, що згідно доданих до позовної заяви документів у позивача були наявні витяг з наказу ТДВ «Шляховий» №9-к від 05 квітня 1996 року про його звільнення з роботи, копія трудової книжки з даними про роботу
у відповідача, а також довідка по заробітній платі за період 1993-1996 роки.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність і підстав для покладення на відповідача обов`язку по видачі довідки про заробітну плату, наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи та компенсації пов`язаної з цим моральної шкоди.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року, додаткове рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду від 22 листопада 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шляховий» про зобов`язання видати довідку про середню заробітну плату, наказу про звільнення з роботи та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2017 року про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шляховий» про проведення розрахунку, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
В. І. Крат