№ 477/2054/17

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 477/2054/17-ц

провадження № 61-7991св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації,

відповідачі: Вітовська державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Південь»,

особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_4 ,

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області

від 29 листопада 2018 року у складі судді Козаченка Р. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії судді: Колосовського С. Ю., Локтіонова О. В., Ямкова О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Вітовської державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя

особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Південь»

(далі - ТОВ «Приват-Південь»), про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними та скасування державних актів.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 02 квітня 2008 року

№ 202-р затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передано у власність земельні ділянки

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства у межах території Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області площами 0,80 га кожному.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали державні акти серії ЯЕ № 919823 та № 919822 на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Проте за даними кадастрових планів та графічних матеріалів проектів відведення земельних ділянок вони частково входили у межі прибережної захисної смуги річки Інгул, де діяли обмеження у використанні прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Посилаючись на те, що вказані вище земельні ділянки передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рахунок земель водного фонду,

що є порушенням вимог чинного законодавства, та з урахуванням зазначеного перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації просив суд визнати: недійсним та скасувати розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 02 квітня 2008 року

№ 202-р про затвердження проектів землеустрою та надання

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у приватну власність земельних ділянок площею 0,80 га кожному для ведення особистого селянського господарства в межах території Воскресенської селищної ради Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області; недійсним та скасувати державні акти серії ЯЕ № 919823 та № 919822 про право власності

на земельну ділянку площею 0,80 га, видані 09 квітня 2008 року

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кадастрові номери 4823355000:01:000:0428 та 4823355000:01:000:0429.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області

від 29 листопада 2018 року позов першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задоволено.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 02 квітня 2008 року

№ 202-р про затвердження проектів землеустрою та надання

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у приватну власність земельних ділянок площею 0,80 га кожному для ведення особистого селянського господарства в межах території Воскресенської селищної ради Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області.

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЕ № 919823 про право власності на земельну ділянку площею 0,80 га, виданий 09 квітня 2008 року ОСОБА_1 , кадастровий номер 4823355000:01:000:0428.

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЕ № 919822 про право власності на земельну ділянку площею 0,80 га, виданий 09 квітня 2008 року ОСОБА_2 , кадастровий номер 4823355000:01:000:0429.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що спірні земельні ділянки розташовані

у межах прибережної захисної смуги річки Інгул, а надання у приватну власність земельних ділянок прибережної захисної смуги не передбачено законодавством України.

Разом із тим, суд першої інстанції вважав, що перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з цим позовом у межах позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області

від 29 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції у повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду про те, що спірні земельні ділянки знаходиться у межах прибережної захисної смуги річки Інгул і передача

їх у власність не передбачена земельним законодавством України обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи

та поясненнями учасників процесу.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом у межах позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до нього та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , подав

до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій

у частині задоволення позовних вимог першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

та витребувано матеріали цивільної справи із Жовтневого районного суду Миколаївської області.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 листопада 2018 року

та постанови Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2019 року

та відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави

в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Вітовської державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1

та ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Приват-Південь», про визнання незаконними та скасування розпорядження, визнання недійсними

та скасування державних актів призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що спірні земельні ділянки розташовані

у прибережній захисній смузі річки Інгул.

ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаються на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки їх доводам про пропуск позивачем позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив першого заступника прокурора Миколаївської області на касаційну скаргу ОСОБА_2 ,

у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив першого заступника прокурора Миколаївської області на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 02 квітня 2008 року № 202-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2

та ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства

на території Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області та передано у власність земельні ділянки площею

0,80 га (а. с. 14 т. 1).

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали державні акти серії ЯЕ № 919823 та № 919822 на право власності на земельну ділянку площею 0,80 га для ведення особистого селянського господарства (а. с. 31-32 т. 1).

0,76 га площі земельних ділянок, переданих у власність ОСОБА_1

та ОСОБА_2 входять до прибережної захисної смуги річки Інгул,

що підтверджується проектом із землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 листопада 2007 року, розробленого ТОВ «Приват-Південь» (договір від 15 листопада 2017 року

№ 153/11) а саме: викопіюванням із плану землекористування Воскресенської селищної ради, описом і графічним зображенням меж земельних ділянок, обмежених у використанні, планом меж зон обмежень; рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2016 року у справі № 477/475/16-ц за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру до Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним

та скасування розпорядження, а також визнання недійсними та скасування державних актів (а. с. 16, 30, 37-43 т. 1).

Згідно довідки Південно-Бузького басейного управління водних ресурсів

від 21 грудня 2015 року річка Інгул належить до середніх річок (а. с. 33 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з пунктом «а» статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами,

а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення

та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється

з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг

(з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів

та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися

в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів

та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується

її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті,

що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 у редакції, чинний

на час виникнення спірних правовідносин (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 12 червня 2017 року № 217), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон

та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України,

та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон

та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок № 486), з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойми, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити

з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених

статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон,

що визначаються відповідно до Порядку № 486.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі

№ 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року

у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44),

від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження

№ 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наведене положення кореспондується

із нормою частини першої та частини шостої статті 81 ЦПК України.

Установлено, що спірні земельні ділянки знаходиться у межах прибережної захисної смуги річки Інгул.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано вважав, що передача спірних земельних ділянок

у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась

з порушенням норм ЗК України, ВК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», та дійшов правильного висновку,

що розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 02 квітня 2008 року № 202-р щодо затвердження проектів землеустрою та надання у власність спірних земельних ділянок зазначеним особам та отримані на його підставі свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є недійсними, оскільки оскаржуване рішення не враховує розміру та меж прибережної захисної смуги річки Інгул.

Посилання у касаційних скаргах на те, що судами попередніх інстанцій

не було надано належної оцінки їх доводам щодо пропуску позивачем позовної давності є необґрунтованими, оскільки ці доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якого погоджується суд касаційної інстанції.

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

З огляду на зазначене, встановивши, що позивачу землевпорядна документація не надавалась, у зв`язку із чим встановити, що частина площі виділених земельних ділянок входить до прибережної захисної смуги річки Інгул він був позбавлений можливості та дізнався про порушене право лише у 2016 року із листа прокурора Миколаївської області, який у свою чергу з`ясував порушення закону під час перевірки Публічної кадастрової карти України в 2015 році, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали,

що першим заступником прокурора Миколаївської області позовна давність не пропущена.

Доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться

до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки

та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у редакції 2004 року,

так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня

2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру

до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування

чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені у касаційних скарг доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович