30.07.2024

№ 480/1114/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2020 року

Київ

справа №480/1114/19

адміністративне провадження №К/9901/31228/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 480/1114/19

за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (суд у складі головуючого судді Воловика С.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді: Калиновського В.А., суддів: Кононенко З.О. , Бегунца А.О.)

І РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області про (після уточнення позовних вимог):

- визнання протиправними дій відповідачів щодо своєчасного ненадання позивачу невикористаних в минулих роках та в поточному році зазначених в заяві від 06.03.2019 основних та додаткових відпусток;

- зобов`язання відповідачів надати позивачу з 21.03.2019 основні та додаткові відпустки, на які він має право відповідно до поданої 06.03.2019 заяви, з подальшим звільненням в останній день відпустки 31.03.2020;

- стягнути з відповідачів на користь позивача за вказаний в заяві від 06.03.2019 період відпусток заробітну плату в сумі 358 396, 80 грн., а саме: основна відпустка - 145 296, 00 грн., додаткова відпустка - 76 885, 80 грн., грошова допомога - 121 080, 00 грн., вихідна допомога - 15 135, 00 грн., -

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області щодо ненадання ОСОБА_1 щорічних відпусток (основних і додаткових) за періоди роботи з: 07.06.2007 по 06.06.2008; 07.06.2008 по 06.06.2009; 07.06.2009 по 06.06.2010; 07.06.2010 по 06.06.2011; 07.06.2011 по 06.06.2012; 07.06.2012 по 06.06.2013; 07.06.2013 по 06.06.2014; 07.06.2018 по 06.06.2019 на підставі заяви від 06.03.2019. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить змінити їх в тексті резолютивної та мотивувальної частин, виклавши резолютивну частину наступним чином: «Визнати протиправними дії Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській та Полтавській областях щодо ненадання ОСОБА_1 щорічних відпусток (основних і додаткових) за періоди роботи з: 07.06.2007 по 06.06.2008; 07.06.2008 по 06.06.2009; 07.06.2009 по 06.06.2010; 07.06.2010 по 06.06.2011; 07.06.2011 по 06.06.2012; 07.06.2012 по 06.06.2013; 07.06.2013 по 06.06.2014; 07.06.2018 по 06.06.2019 на підставі заяви від 06.03.2019.»; у мотивувальній частині замість ствердження «позивачу виплачена грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки» на «позивачу виплачена грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки частково, за 95 календарних дні».

4. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року.

5. Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 по справі № 2а-1870/1460/12 ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника РВ ФДМУ по Сумській області та зобов`язано відповідача-2 виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2007 по 03.09.2012.

7. На виконання вказаної постанови, Наказом Фонду державного майна України № 67-р від 30.05.2014 позивач поновлений на посаді з 25.12.2007, а згідно з Наказом РВ ФДМУ по Сумській області № 68-к від 05.06.2014, допущений до виконання обов`язків з 05.06.2014.

8. Під час проходження публічної служби, позивач 04.08.2014 звернувся до відповідача-2 із заявою про надання щорічних відпусток, починаючи з 2008 року, або надати щорічну відпустку за 2013 рік, а за інші роки виплатити компенсацію, за результатами розгляду якої, Наказом № 82 від 29.09.2014, ОСОБА_1 надано основну та додаткову відпустку за період роботи з 05.06.2014 по 04.06.2015.

9. Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд зобов`язати РВ ФДМУ по Сумській області надати йому щорічні відпустки за час вимушеного прогулу з 25.12.2007 по 05.06.2014 відповідно до заяви від 04.08.2014.

10. Так, Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 по справі № 818/2883/14 позовна заява ОСОБА_1 задоволена, відповідача-2 зобов`язано надати позивачу щорічні відпустки (основні та додаткові) за час незаконного звільнення з 25.12.2007 по 05.06.2014 відповідно до заяви від 04.08.2014 (а.с. 24-26). Це рішення набрало законної сили 31.05.2018, проте виконано не було.

11. Наказом Фонду державного майна України № 40 від 17.01.2019 (а.с. 11) утворено Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Полтава, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області та Регіональне відділення Фонду державного майна по Сумській області.

12. У зв`язку з реорганізацією, а також беручи до уваги невиконання Рішення суду від 25.04.2018 по справі № 818/2883/14, ОСОБА_1 06.03.2019 подав ФДМУ та голові комісії з реорганізації РВ ФДМУ по Сумській області заяву у якій просив надати з 21.03.2019 невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за період роботи з 07.06.2007 по 03.05.2020 з подальшим звільненням в останній день відпустки - 03.05.2020.

13. Розглянувши зазначену заяву, ФДМУ листом від 20.03.2019 (а.с. 21) повідомило позивача про те, що питання надання відпусток працівникам регіональних відділень належить до компетенції керівників цих відділень. Одночасно, у листі зазначалось, що після надання регіональним відділенням відпусток, належним чином оформлена заява про звільнення буде розглянута в установленому порядку.

14. РВ ФДМУ по Сумській області, у відповідь на згадану заяву ОСОБА_1 , листом від 20.03.2019 (а.с. 22), повідомило, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду розглядається касаційна скарга по справі № 818/2883/14, у зв`язку з чим, питання щодо надання відпустки за період з 25.12.2007 по 05.06.2014 буде вирішено після розгляду скарги. Також, відповідач-2 зауважив на тому, що Графіком відпусток на 2019 рік відпустка позивача передбачена з 27.05.2019 по 10.06.2019 та з 05.08.2019 по 03.09.2019.

15. Крім того, з метою отримання роз`яснень щодо права працівника на відпустку, листом від 03.04.2019 відповідач-1 звернувся до Міністерства соціальної політики України (а.с. 61). У відповідь на цей лист, останнє роз`яснило, що у разі, коли за весь час вимушеного прогулу судом призначена виплата середнього заробітку, у випадку надання працівникові після поновлення на роботі щорічних відпусток за періоди у яких він працював та перебував на обліку в центрі зайнятості, матиме місце подвійна оплата. Одночасно, Міністерство соціальної політики України повідомило, що його листи не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер (а.с. 63).

16. Наказом ФДМУ № 152-д від 16.05.2019, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з 17.05.2019 (а.с. 103), а відповідно до Наказу № 72-к від 17.05.2019 (а.с. 104), з урахуванням змін, внесених Наказом № 74-к від 23.05.2019 (а.с. 105), йому виплачена грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суди першої та апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відмова РВ ФДМУ по Сумській області у наданні ОСОБА_1 на підставі заяви від 06.03.2019 невикористаних щорічних відпусток (основних і додаткових) за періоди роботи з 07.06.2001 по 06.06.2008, з 07.06.2008 по 06.06.2009, 07.06.2009 по 06.06.2010, з 07.06.2010 по 06.06.2011, з 07.06.2011 по 06.06.2011, з 07.06.2011 по 06.06.2012, з 07.06.2012 по 06.06.2013 та з 07.06.2013 по 06.06.2014, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині визнання її протиправною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

18. Суди також вказали, що обґрунтованими є також вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмови відповідача-2 у наданні невикористаних щорічних відпусток (основних та додаткових) за період роботи з 07.06.2018 по 06.06.2019, оскільки реалізація особою встановленого частиною 1 статті 3 Закону України «Про відпустки» права на отримання відпустки у зв`язку зі звільненням, не може ставитись у залежність від Графіка відпусток працівників.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі касатор вказав, що відмова у наданні відпусток є протиправною, оскільки право особи на відпустку у разі звільнення встановлено статтею 3 Закону України «Про відпустки» і у реалізації такого права роботодавець не може відмовити.

20. Касатор зауважив, що оскільки стаття 3 Закону України «Про відпустки» регулює питання надання відпустки з подальшим звільненням, що, в свою чергу, належить до компетенції Голови Фонду державного майна України, суди протиправно відмовили у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій Фонду державного майна України щодо своєчасного ненадання позивачу невикористаних в минулих роках та в поточному році зазначених в заяві від 06.03.2019 основних та додаткових відпусток.

21. Скаржник також зазначив, що твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачу виплачена грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки суперечить дійсності, оскільки матеріалами справи підтверджується лише факт здійснення компенсації позивачу за 95 днів невикористаної відпустки.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

24. На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

26. Згідно зі статтею 57 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

27. Стаття 58 вказаного Закону визначає, що за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

28. При цьому, за змістом статті 59 Закону України «Про державну службу», щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

29. Так, відповідно до частини 1 статті 75 Кодексу законів про працю України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

30. Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 6 Закону України "Про відпустки".

31. Пункт 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про відпустки" встановлює, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

32. У разі звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни), за бажанням працівника, йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки (частина 1 статті 3 Закону України «Про відпустки»).

33. Аналізуючи вказані норми, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, має зараховуватись, в тому числі, час вимушеного прогулу особи з моменту незаконного звільнення до дня фактичного поновлення на посаді. Якщо працівник, в тому числі і державний службовець, звільняється, зокрема, у зв`язку з реорганізацією та скороченням штату, роботодавець, за бажанням такого працівника, зобов`язаний надати йому невикористану відпустку без будь-яких обмежень чи умов.

34. Судами встановлено, що на підставі Наказу ФДМУ від 17.01.2019 № 40 (а.с. 11) утворено Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області та Регіональне відділення Фонду державного майна по Сумській області.

35. Внаслідок цієї реорганізації, посада заступника начальника РВ ФДМУ по Сумській області, яку обіймав позивач, підлягала скороченню, а сам позивач - звільненню, про що він був попереджений (а.с. 14).

36. У зв`язку зі звільненням, користуючись своїм правом, встановленим частиною 1 статті 3 Закону України «Про відпустки», ОСОБА_1 подав заяву у якій просив надати невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за період з 07.06.2007 по 03.05.2020 з подальшим звільненням в останній день відпустки, у задоволенні якої ФДМУ та РВ ФДМУ по Сумській області було відмовлено.

37. Відмовляючи у наданні відпусток позивачу, РВ ФДМУ по Сумській області виходило з того, що за період з 25.12.2007 по 05.06.2014 відпустки не можуть бути надані через розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду скарги по справі № 818/2883/14, а за період з 2018 по 2019 роки - у зв`язку з тим, що Графіком відпусток працівників відпустка позивача передбачена з 27.05.2019 по 10.06.2019 та з 03.09.2019 по 05.08.2019.

38. Разом з тим, як обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, такі підстави для відмови у наданні відпусток не можна вважати правомірними, оскільки право ОСОБА_1 на отримання невикористаних щорічних відпусток (основних і додаткових) за період з 25.12.2007 по 05.06.2014 підтверджено Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 по справі № 818/2883/14, яке набрало законної сили 31.05.2018 та підлягає виконанню РВ ФДМУ по Сумській області (а.с. 24-26). Факт подання відповідачем касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 по цій справі, не зупиняє виконання згаданого рішення та не може бути підставою для ненадання позивачу відпусток.

39. У касаційній скарзі заявник ставить питання щодо неправомірності відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Фонду державного майна України щодо ненадання ОСОБА_1 на підставі заяви від 06.03.2019 невикористаних щорічних відпусток (основних та додаткових), зазначаючи про те, що оскільки у заяві від 06.03.2019 року позивач просив надати невикористану відпустку із подальшим звільненням, то дане питання належало вирішувати саме Голові Фонду державного майна України, а не начальнику Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.

40. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та встановлених по справі обставин, саме РВ ФДМУ по Сумській області у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 06.03.2019 року листом від 20.03.2019 відмовило у наданні невикористаної відпустки.

41. В свою чергу, розглянувши зазначену заяву, Фонд державного майна України листом від 20.03.2019 (а.с. 21) повідомив позивача про те, що питання надання відпусток працівникам регіональних відділень належить до компетенції керівників цих відділень. Одночасно, у листі зазначалось, що після надання регіональним відділенням відпусток, належним чином оформлена заява про звільнення буде розглянута в установленому порядку.

Таким чином, зміст вказаного вище листа Фонду державного майна України від 20.03.2019 року вказує на відсутність у діях відповідача ознак протиправних дій щодо відмови у наданні ОСОБА_1 невикористаної відпустки.

42. Стосовно вимог касаційної скарги про зміну мотивувальної частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині твердження про те, що позивачу виплачена грошова компенсація за невикористані відпустки, колегія суддів Верховного Суду зазначає про їх безпідставність з огляду на наступне.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Наказу № 152-д від 16.05.2019 (а.с. 103) позивач звільнений з посади заступника начальника РВ ФДМУ по Сумській області з 17 травня 2019 року, а згідно з Наказом № 72-к від 17.05.2019, з урахуванням змін, внесених Наказом № 74-к від 23.05.2019 (а.с. 104-105), йому виплачена грошова компенсація за невикористані відпустки.

44. У касаційній скарзі заявник наголошує, що йому було виплачена компенсація лише за 95 днів невикористаної відпустки замість 325 календарних дні.

45. При цьому, таке твердження касатор обґрунтовує наявними у матеріалах справи доказами, які не були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій.

46. Разом з тим, в силу вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно перевіряти докази, на які посилається касатор, надавати їм оцінку та встановлювати по справі нові обставини, які не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

48. Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

49. Оскільки докази, на які посилається касатор, не були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій, в результаті чого питання виплати компенсації позивачу за невикористані відпустки, вирішено неповно, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення з РВ ФДМУ по Сумській області за вказаний у заяві позивача від 06.03.2019 період відпусток заробітну плату в сумі 358 396, 80 грн. та направлення в цій частині справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. В решті - рішення судів підлягають залишенню без змін.

51. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

52. Керуючись статтями 341 345 349 350 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року по справі №480/1114/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області за вказаний у заяві позивача від 06.03.2019 період відпусток заробітну плату в сумі 358 396, 80 грн.- скасувати. Справу №480/1114/19 в цій частині направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

3. В решті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

О.В. Калашнікова

О.А. Губська

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду