№ 480/11693/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 480/11693/23

адміністративне провадження № К/990/24029/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів: Катунова В.В., Подобайло З.Г.)

У С Т А Н О В И В:

І. Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - ТОВ "Авіакон") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області ( далі- ГУ ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 18.10.2023 № 670118280701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 38671298 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3867129,80 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 18.10.2023 №670418280701, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 52008831,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Не погоджуючись із цим рішенням ГУ ДПС 27 лютого 2024 року звернулося до суду з апеляційною скаргою (а.с. 163, т.3).

Ухвалою судді Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року апеляційна скарга була повернута заявнику.

Копія ухвали про повернення апеляційної скарги отримана апелянтом 25 березня 2024 року о 19:46 відповідно до довідки про доставку електронного документа через систему "Електронний суд".

10 квітня 2024 року (через підсистему "Електронний суд") скаржник удруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційна скарга залишена без руху у зв`язку з пропущенням строку апеляційного оскарження судового рішення та наданий строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії вищезазначеної ухвали.

Копії зазначених ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року отримані Головним управлінням ДПС 16 квітня 2024 року о 14:36 год. відповідно до довідку про доставку електронного листа через підсистему "Електронний суд".

На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року Головним управлінням ДПС у Сумській області подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку скаржник зазначив про те, що первісна апеляційна скарга подана у строки, встановлені процесуальним законодавством, проте повернута з через те, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Сумській області підписана Іриною Семерня , яка є в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, проте скарга подана поза межами повноважень. ГУ ДПС у Сумській області, 10 квітня 2024 року (а тобто, через 14 календарних днів, 10 робочих днів, з яких 5 днів юрист відповідальний за супроводження даної резонансної справи в суді перебував на лікарняному) здійснило повторне подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, через підсистему «Електронний Суд». До апеляційної скарги ГУ ДПС у Сумській області долучило платіжне доручення про сплату судового збору та заяву на поновлення строків на апеляційне оскарження, яка була обґрунтованою та підтверджувалась належними та допустимими доказами

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Сумській області про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що скаржник не навів поважних підстав для пропуску строку на апеляційне оскарження, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, обставини, на які покликається скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погоджуючись з указаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

У відзиві на касаційну скаргу податкового органу, товариство уважаючи її доводи безпідставними та необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої-третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною дев`ятою статті 120 КАС передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялися особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа № 200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа № 120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Установлено, що з первинною апеляційною скаргою Головне управління ДПС звернулося до суду апеляційної інстанції в межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

Водночас ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року первинну апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки апеляційна скарга ГУ ДПС у Сумській області підписана Іриною Семерня , яка є в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, проте скарга подана поза межами повноважень.

Повторно апеляційну скаргу Головне управління ДПС надіслало до суду апеляційної інстанції 10 квітня 2024 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав жодних пояснень разом з доказами неможливості подати апеляційну скаргу, форма та зміст якої відповідає процесуальним нормам, в період з 25 березня 2024 року (дата отримання ухвали про повернення апеляційної скарги) по 10 квітня 2024 року (дата подання апеляційної скарги вдруге), що становить 14 днів, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості встановити поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Натомість такий недолік, який був підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги (підтвердження права звертатись до суду від імені Головного управління ДПС у Сумській області), потребує лише підтвердження на здійснення повноважень, що об`єктивно не може зайняти 14 днів.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України, а поважні причини, спричинені об`єктивними обставинами, - відсутні.

Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

З матеріалів справи слідує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене тим, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Сумській області підписана Іриною Семерня , яка є у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, проте скарга подана поза межами повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги від 25 березня 2024 року (дата отримання ухвали про повернення апеляційної скарги), а вже 10 квітня 2024 року було подано вдруге апеляційну скаргу.

У цьому випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать, що недоліки вперше поданої апеляційної скарги було усунуто ГУ ДПС в найкоротші строки після повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Необхідно зазначити, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказував на те, що подана вперше апеляційна скарга поза межами повноважень, оскільки підписант апеляційної скарги Семерня Ірина діяла в інтересах ГУ ДПС у Сумській області не в порядку самопредставництва, оскільки в наданій копії витягу її повноваження обмежені в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг, а тому такий недолік (підтвердження на здійснення повноважень) що об`єктивно не може зайняти 14 днів. Суд вважає указані висновки помилковими виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20 зазначила, що питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України. Також Велика Палата Верховного Суду в цій справі звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21), Велика Палата Верховного Суду аналізувала положення Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними статтям 55 59 КАС України, а також відповідним статтям, та вказала, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

Отже, з аналізу наведеного вбачається, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою [членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах].

Як було зазначено вище, особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені статтею 55 КАС України, у тому числі й витяг з ЄДР.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга від імені ГУ ДПС у Сумській області підписана Іриною Семерня , яка на підтвердження своїх повноважень надала до апеляційної скарги витяг з ЄДР. Відповідно до витягу з ЄДР Витягу Семерня Ірина має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Сумській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що наведені норми та обставини справи свідчать про достатність доказів на підтвердження повноважень Семерні Ірини представляти ГУ ДПС у Сумській області в адміністративному судочинстві, підписувати процесуальні документи, зокрема апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі в порядку самопредставництва.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суд від 11 вересня 2024 року у справі №440/14831/23.

Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги у зв`язку з її підписанням особою, повноваження якої на самопредставництво відповідача (заявника) не підтверджені.

Верховний Суд наголошує, що фактично підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження було визнання неповажними причин пропуску строку щодо встановлення повноважень підписувати Семерньою І. апеляційну скаргу від імені Головного управління ДПС у Сумській області, як відокремленого підрозділу ДПС, яка була встановлена ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року. Проте такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №480/11693/23- скасувати.

Справу №480/11693/23 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко