№ 480/13804/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27 червня 2023 року

справа № 480/13804/21

адміністративне провадження № К/990/17957/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Іванової Юлії Юріївни, яка діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року (суддя - Бондар С. О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року (судді: П`янова Я. В., Спаскін О. А., Присяжнюк О. В.),

у справі №480/13804/21

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкової заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Головне управління ДПС у Сумській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач у справі), в якому просило стягнути податковий борг у загальній сумі 34 821,78 грн, а саме:

- з єдиного податку з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18050400) у сумі 5901,04 грн;

- з орендної плати з фізичних осіб (код податку 18010900) у сумі 28 615,15 грн;

- з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спец використання води водних об`єктів місцевого значення) (код податку 13020100) у сумі 305,49 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року, адміністративний позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у загальній сумі 34821,78 грн.

При ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій керувалися наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, а також дотриманням податковим органом процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

17 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Іванової Ю. Ю., яка діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №480/13804/21, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2023 року на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.

12 червня 2023 року справа №480/13804/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм пунктів 288.1. - 288.4. статті 288 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

В даному випадку, за висновком відповідача, суди не застосували положення пунктів 288.1-288.4 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до стягнення з відповідача безпідставно нарахованого податкового боргу.

Так, задовольняючи позовні вимоги контролюючого органу про стягнення податкового боргу з орендної плати та відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що своєчасно несплачені ФОП ОСОБА_1 податкові зобов`язання були нараховані відповідно до податкової декларації зі сплати за землю № 3053 від 20 лютого 2018 року, при цьому, договір оренди землі судами не досліджувався.

Скаржник зазначає, що у своєму відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі відповідач зазначав, що подана позивачем до суду податкова декларація зі сплати за землю № 3053 від 20 лютого 2018 року відповідачем не підписувалася, про її існування, а також про прийняті податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, останній дізнався під час розгляду відповідної справи, підпис на декларації вчинений іншою особою (податкові - повідомлення рішення та податкову вимогу відповідач не отримував) та підставою для нарахування податкових зобов`язань із сплати за землю є договір оренди землі, який був припинений за закінченням терміну його дії, майже за рік до подання відповідної декларації.

Підставою для виникнення податкових зобов`язань з орендної плати за землю був договір оренди земельної ділянки, укладений 05 березня 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) та Сумською обласною державною адміністрацією, зареєстрований Ямпільським районним відділом Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 01.08.2007 р. за № 040763600313 (надалі - Договір оренди землі), що не досліджувався судом.

Об`єктом оренди відповідно до пункту 2 Договору, є земельні ділянки (водний об`єкт та прибережна захисна смуга навколо водойму) для сільськогосподарського використання - рибогосподарських потреб із земель запасу водного фонду Степневської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею - 22,6083 га.

Пунктом 7 Договору оренди землі встановлено, що його укладено терміном до 20 лютого 2017 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідне письмове повідомлення про намір продовжити дію Договору Орендар (відповідач) мав подати не пізніше 22 грудня 2016 року - чого ним здійснено не було за відсутністю наміру використовувати в подальшому об`єкт оренди та продовжувати дію Договору оренди, а отже Договір оренди землі припинено з 20 лютого 2017 року.

Після припинення Договору оренди у зв`язку із закінченням терміну його дії, Орендар припинив сплачувати орендну плату та використовувати об`єкт оренди.

Під час дії Договору оренди землі відповідачем вчасно сплачувались усі податкові зобов`язання, що виникали внаслідок укладання відповідного договору. Припинення нарахування та сплати податкових зобов`язань з орендної плати за землю після 20 лютого 2017 року було пов`язано з припиненням Договору оренди землі.

Касаційна скарга також обґрунтована доводами про те, що з метою доведення факту не підписання декларації із сплати за землю, відповідач до суду подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого було відмовлено, у зв`язку з тим, що на переконання судів, дослідження та встановлення обставин, які входять до предмета доказування - стягнення податкового боргу на суму 34821,78 грн у даній справі не потребує спеціальних знань експерта, договір оренди не підлягає дослідженню, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення податкового боргу, у зв`язку з чим посилання відповідача на необхідність дослідження договору оренди землі, довіреності, як обставин, що мають значення для справи, відхиляються.

Заявник касаційної скарги наголошує, що суди попередніх інстанцій не дослідили договір оренди землі, зокрема, не з`ясували питання щодо припинення договору у зв`язку із закінченням строку його дії та необґрунтовано відхилили клопотання про призначення почеркознавчої експертизи декларації із сплати за землю, що має суттєве значення для вирішення даної справи.

Скаржник просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі № 480/13804/21 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року скасувати, а справу №480/13804/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

26 травня 2023 року податковий орган надав суду відзив на касаційну скаргу відповідача, просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Сумській області.

Відповідач до контролюючого органу подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування від 16 березня 2017 року (а. с. 12-14), на підставі якої виникло грошове зобов`язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб на суму 2382,72 грн.

Контролюючим органом за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з Єдиного податку з фізичних осіб нараховано відповідачу штрафну санкцію відповідно до податкових повідомлень-рішень:

- від 11 вересня 2018 року за № 0004451818 на суму 2922,64 грн, прийнятого на підставі акта камеральної перевірки № 000245/18-18/1723519957 від 11 вересня 2018 року (а. с. 17);

- від 14 березня 2019 року за № 0005655313 на суму 595,68 грн, прийнятого на підставі акта камеральної перевірки № 000285/18-28-53-13/ НОМЕР_1 від 14 березня 2019 року (а. с.18).

Зазначені податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Також ОСОБА_1 подав декларацію з плати за землю від 20 лютого 2018 року (а. с. 26, 27). Згідно з розрахунком суми земельного податку до декларації річна сума податкового зобов`язання становить 34224,49 грн (а. с. 28).

З наданого позивачем податкового розрахунку (а. с. 6), зобов`язання позивача з орендної плати з фізичних осіб, що виникли на підставі поданої податкової декларації з плати за землю № 3053 від 20 лютого 2018 року, становлять 27791,59 грн.

Контролюючий орган на підставі акта перевірки про несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб № 000239/18-28-53-13/ НОМЕР_1 від 27 лютого 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2019 року за № 0004725313 на суму 681,61 грн (а. с. 20) та на підставі акта перевірки про несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб № 000238/18-28-53-13/ НОМЕР_1 від 27 лютого 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2019 року за № 0004715313, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 141,95 грн (а. с. 23).

Зазначені податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Також на підставі поданих відповідачем декларацій з рентної плати у відповідача виникли зобов`язання з рентної плати за спецвикористання води на загальну суму 305,49 грн, а саме:

- № 5063 від 08 травня 2018 року на суму 76,4 грн (а. с. 29, 30);

- № 7186 від 09 серпня 2018 року на суму 76,39 грн (а. с. 31, 32);

- № 9298 від 09 листопада 2018 року на суму 76,4 грн (а. с.33-35);

- № 2723 від 07 лютого 2019 року на суму 76,4 грн (а. с. 36, 37).

У зв`язку з наявністю податкового боргу, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючий орган сформував податкову вимогу від 11 серпня 2021 року за № 0021562-1303-1818 (а. с. 11) на суму 34821,78 грн, яка надіслана за місцем реєстрації платника податків рекомендованим листом та вручена платнику податків (зворотній бік а. с.11).

З огляду на факт наявності вказаних сум заборгованості, які не сплачені відповідачем у добровільному порядку у строк, установлений законом, позивач звернувся до суду для вирішення питання про їх стягнення у судовому порядку.

Правове регулювання

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Відповідно до пункту 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Щодо орендної плати за землю

Відповідно до частини першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Щодо рентної плати за спеціальне використання води

Згідно з пунктом 257.2. статті 257 ПК України платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Відповідно до підпункту 255.11.1. пункту 255.11 статті 255 ПК України водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату за спеціальне використання води та за спеціальне користання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу (пункт 257.1. статті 257 ПК України).

Згідно з пунктом 257.5. статті 257 ПК України сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Щодо єдиного податку

Відповідно до пунктів 295.1, 295.2 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно з пунктом 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 ПК України).

Позиція Верховного Суду

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Колегія суддів наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Досліджуючи обставини щодо наявності податкового боргу з єдиного податку, суди попередніх інстанцій врахували, що у відповідача у зв`язку з поданням заяви про застосування спрощеної системи від 11 січня 2012 року виникло зобов`язання із сплати єдиного податку з фізичних осіб на суму 2382,72 грн, яке не підлягає оскарженню в силу пункту 56.11 статті 56 ПК України. В подальшому за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб контролюючий орган за результатами камеральних перевірок від 11 вересня 2018 року, від 14 березня 2019 року застосував до відповідача штрафні (фінансові) санкції, прийнявши податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2018 року № 0004451818 на суму 2922,64 грн, від 14 березня 2019 року № 0005655313 на суму 595,68 грн, отримані ОСОБА_1 в день винесення цих рішень, про що свідчить його підпис. Однак ці податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Стосовно податкової заборгованості з рентної плати за спеціальне використання води, суди першої та апеляційної інстанцій установили факт самостійно задекларованого відповідачем зобов`язання з рентної плати на загальну суму 305,49 грн, яке не підлягає оскарженню в силу пункту 56.11 статті 56 ПК України.

В касаційній скарзі відсутні будь-які доводи щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення ними норм процесуального права щодо дослідження і оцінки доказів в цій частині спору.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 28615,15 грн, суди попередніх інстанцій врахували, що ОСОБА_1 20 лютого 2018 року подав декларацію з плати за землю за 2018 рік, за якою сума річна сума податкового зобов`язання становить 34224,49 грн (з наданої позивачем копії декларації з плати за землю за 2018 рік вбачається, що її заповнено та підписано ОСОБА_1 20 лютого 2018 року). Сума несплаченого відповідачем самостійно визначеного податкового зобов`язання з плати за землю за декларацією №3053 від 20 лютого 2018 року становить 27791,59 грн. В подальшому, за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, контролюючий орган, за результатами камеральних перевірок 27 лютого 2019 року, прийняв податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 681,61 грн та 141,95 грн, отримані ОСОБА_1 в день винесення цих рішень, про що свідчить його підпис. Однак ці податкові повідомлення-рішення платником не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про не дослідження судами попередніх інстанцій питання підписання декларації з плати за землю відповідачем (з урахуванням заперечень відповідача щодо підписання такої декларації), то колегія суддів Верховного Суду зазначає, що клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи суд першої інстанції розглянув та обґрунтовано відмовив у його задоволенні, з огляду на предмет позову та з мотивів, наведених в ухвалі від 17 лютого 2022 року.

Касаційна скарга здебільшого побудована на доводах про не дослідження судами попередніх інстанцій договору оренди землі, укладеного 05 березня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сумською обласною державною адміністрацією, дію якого, за позицією відповідача, припинено з 20 лютого 2017 року, оскільки він як орендар не повідомляв орендодавця протягом 60 днів після закінчення строку договору про намір продовжити його дію, а відтак і припинився обов`язок сплачувати податкові зобов`язання з орендної плати за землю.

Колегія суддів Верховного Суду вчергове наголошує на тому, що позивач самостійно задекларував податкове зобов`язання з орендної плати за землю, а також отримав податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного зобов`язання, які не оскаржив в адміністративному або судовому порядку. Питання щодо наявності обов`язку сплачувати орендну плату за землю і відповідно дослідження відповідних доказів (зокрема, договору оренди) мають розглядатися у справах за позовом платника до контролюючого органу про оскарження актів індивідуальної дії. В межах цієї справи установлено, що грошове зобов`язання є узгодженим з огляду на відсутність процедури оскарження податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, факт несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання (в тому числі самостійно задекларованого) протягом визначених строків, не заперечується, а також установлено факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Серед іншого, суд апеляційної інстанції зауважив, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 19 серпня 2022 року відкрито провадження у справі № 920/594/22 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Ямпільської селищної ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі, укладеного 05 березня 2007 року, з припиненням права оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5925683700:05:011:0095.

Отже, припинення договору оренди землі станом на 19 серпня 2022 року вирішується в судовому порядку, це вказує на те, що після 20 лютого 2017 року договір продовжував свою дію.

Враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з платника податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, та відсутність доказів сплати відповідачем податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 34821,78 грн.

Висновки за результатами касаційного перегляду

Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Верховного Суду дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними, обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Іванової Юлії Юріївни, яка діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №480/13804/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк