ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 480/3425/23
адміністративне провадження № К/990/225/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого-судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Смоковича М. І., Мартинюк Н. М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (суддя-доповідач Чалий І. С., судді: Катунов В. В., Ральченко І. М.),
І. Суть спору
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4426,53 грн в місяць у загальній сумі 79 972,64 грн за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року відповідачем було нараховано позивачу тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації 103% в сумі 1 178,34 грн. У порушення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 відповідачем не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення у спірний період у фіксованій величині - 4 426,53 грн в місяць, на загальну суму 79 972,64 грн.
ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 02 вересня 2019 року № 186 ОСОБА_1 звільнено з військової служби з 02 вересня 2019 року.
Індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась з визначенням базового місяця - січень 2016 року за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року та не в повному обсязі за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року.
Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення з визначенням базового місяця - січень 2008 року та без застосування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 620/1569/22 визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно, без застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 березня 2023 року скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі № 620/1569/22 у частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно, без застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити таку індексацію відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року залишено без змін.
Водночас, на виконання судового рішення від 23 травня 2022 року у справі № 620/1569/22, 30 січня 2022 року позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року у сумі 62 622,48 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку від 30 червня 2022 року. При цьому, сума нарахованої індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року склала 4 258,75 грн. Проте, за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року відповідачем було нараховано лише поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% у сумі 1 178,34 грн.
Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року провадження у справі № 480/3425/23 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії закрито.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у справі № 620/1569/22 та у цій справі хоча і є дещо відмінними (в частині фомулювання вимог), проте предмет цих адміністративних справ є тотожним, оскільки позивач, звертаючись до суду з цим позовом до того ж відповідача, фактично оскаржує незгоду відповідача з виплатою позивачу індексації у повному розмірі за період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2019 року, що вже було предметом розгляду у справі № 620/1569/22.
Уважаючи таке судове рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року.
Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 20 листопада 2023 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху. Запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, виконати вимоги даної ухвали та усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у цей же строк.
На виконання цієї ухвали, Дяченко О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав клопотання, у якому зазначив, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати, а тому, на його думку, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 480/3425/23 протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали суду. Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини п`ятої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), питання про повернення апеляційної скарги буде вирішено протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
08 грудня 2023 року від представника позивача до Другого апеляційного адміністративного суду повторно надійшло клопотання, у якому останній наполягає про те, що позивач звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом позову є ненарахування і невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення, яка є складовою заробітної плати. При цьому, посилався на правову позицію Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 200/4258/22, від 24 вересня 2020 року у справі № 806/2883/17 та ін.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 480/3425/23 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернуто скаржнику.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у строк, установлений ухвалою суду від 20 листопада 2023 року, не усунув недоліки апеляційної скарги.
Водночас, суд апеляційної інстанції наголосив, що в контексті розгляду цієї справи судом першої інстанції прийнято ухвалу процесуального характеру, якою закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а тому, оскаржувана ухвала є окремим об`єктом справляння судового збору за подання апеляційної скарги в фіксованому розміру (1 прожитковий мінімум для працездатних осіб) та до спірних правовідносин не поширюються висновки щодо правозастосування, висловлені в постановах Верховного Суду, на які посилається представник позивача у своїх клопотаннях.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
03 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дяченка О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2024 року визначено склад суду для розгляду цієї касаційної скарги: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Мельник-Томенко Ж. М., Смокович М. І.
У зв`язку із відпусткою судді Мельник-Томенко Ж. М., яка перебувала у складі колегії суддів, з урахуванням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами) та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, проведено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до Протоколу повторного розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2024 року визначено склад суду для розгляду цієї касаційної скарги: ОСОБА_2 (головуючий суддя), Білак М. В., Смокович М. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 КАС України.
Відповідно до Протоколу повторного розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2024 року (у зв`язку з перебуванням судді Білак М. В. у відпустці) визначено склад суду для розгляду цієї касаційної скарги: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Смокович М. І., Мартинюк Н. М.
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції про необхідність сплатити позивачу судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі є помилковими.
Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з ненарахуванням і невиплатою відповідачем частини індексації грошового забезпечення, яка, у свою чергу, є складовою заробітної плати. Зазначає, що про це неодноразового наголошував Верховний Суд своїх постановах, зокрема, від 12 травня 2022 року у справі № 280/9017/20.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не подавав, що не є перешкодою для перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України, за приписами якої визначено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема: 1) документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Частинами першою - третьою статті 169 КАС України обумовлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Поряд з цим, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарги на ухвалу адміністративного суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, за приписами пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
VІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, права на апеляційне оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 (далі - Конвенція).
Так, у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium, рішення від 17 січня 1970 року, заява № 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновленні порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що з урахуванням вимог касаційної скарги основним питанням, яке постало перед Верховним Судом під час касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції, є визначення наявності правових підстав для сплати судового збору при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі про стягнення заробітної плати (її частини).
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не усунуті недоліки апеляційної скарги, установлені ухвалою від 20 листопада 2023 року, а саме не подано квитанції про сплату судового збору.
При цьому, попередньо залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, Другий апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі позивач не звільнений від сплати судового збору, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення грошового забезпечення, водночас предметом цього апеляційного оскарження є ухвала суду, яка є окремим об`єктом справляння судового збору. При цьому, суд посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15.
Скаржник стверджує, що такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, у зв`язку з тим, що предметом спору у цій справі є ненарахування і невиплата індексації грошового забезпечення, яка є складовою заробітної плати, а тому, враховуючи норми статті 5 Закону № 3674-VI, останній звільнений від сплати судового збору під час розгляду цієї справи, незважаючи на результат такого розгляду (прийняття рішення по суті чи постановлення судом процесуальних ухвал).
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об`єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, стаття 5 Закону № 3674-VI встановлює пільги щодо сплати судового збору, зокрема, щодо спорів, які виникли у трудових відносинах (стягнення заробітної плати, поновлення на роботі).
Так, частина перша згаданої статті чітко визначає, що від сплати судового збору звільнені позивачі під час розгляду таких спорів в усіх судових інстанціях.
Поряд з цим, колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що судовий розгляд справи як інститут адміністративного процесуального права України - це система норм, що регулюють суспільні відносин між судом та іншими учасниками адміністративного судочинства щодо розгляду і розвґязання адміністративних справ по суті, які виникають із публічно-правових відносин.
Крім того, судовий розгляд як стадія адміністративного процесу - це послідовність вчинення процесуальних дій судом та іншими учасниками адміністративного судочинства щодо розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи, спрямованих на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів владних повноважень чи їх посадових осіб. На стадії судового розгляду досліджуються докази, зґясовуються фактичні обставини справи, заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, здійснюється допит свідків, заслуховуються пояснення експертів, спеціалістів, вирішуються клопотання осіб, які беруть участь у справі тощо.
Здійснення цих дій характеризує стадію судового розгляду як головну стадію, оскільки в ній найбільш рельєфно відбиваються завдання адміністративного судочинства. Саме на цій стадії найбільш повно реалізуються принципи адміністративного судочинства: верховенства права; законності; змагальності сторін; офіційного зґясування обставин; гласності та відкритості процесу.
Незалежно від того, яке буде прийнято рішення - закриття справи провадженням, зупинення та поновлення провадження у справі; задоволення адміністративного позову повністю або частково, зобовґязання відповідача вчинити певні дії - судовий розгляд обовґязково повинен відбутися, а тому він є обовґязковою стадією адміністративного судочинства. Судовий розгляд справи складається з кількох етапів: 1) підготовка та відкриття судового засідання; 2) розгляд справи по суті; 3) судові дебати; 4) винесення і оголошення судового рішення.
Тобто, постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі є одним з варіантів результатів розгляду такої справи і, фактично, у цьому випадку суд надає оцінку правовідносинам по суті спору (у цій справі - встановлення тотожності між правовідносинами, які виникли у іншій справі), висловлює правову позицію по спірним правовідносинам (зокрема щодо заявлених позовних вимог і можливості їх допуску до наступного етапу судового розгляду), що, в свою чергу, тягне за собою певні юридичні наслідки для учасників справи (неможливість повторного звернення до суду з таким позовом).
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про те, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження є ухвалою виключно процесуального характеру, а тому вважається окремим об`єктом справляння судового збору відповідно до статті 4 Закону № 3674-VI.
Що стосується посилання суду апеляційної інстанції на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15, колегія суддів вважає такі посилання помилковими, оскільки правова позиція Великої Палати Верховного Суду стосовно питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка викладена у згаданій постанові, не є релевантною до спірних правовідносин.
Так, у справі № 915/955/15, Велика Палата Верховного Суду надавала роз`яснення нормам підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону
№ 3674-VI (які установлюються ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду, які подаються у рамках господарського суду). Водночас, у справі № 480/3425/23 спір виник щодо несплати складової заробітної плати (індексації грошового забезпечення), і такий спір розглядається у межах адміністративного судочинства.
Більш того, у справі № 915/955/15 Велика Палата Верховного Суду не висловлювала правової позиції щодо застосування саме пункту 1 частини першої стаття 5 Закону № 3674-VI (який передбачає звільнення позивача від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі).
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 22 вересня 2023 року про закриття провадження у цій справі має бути сплачено судовий збір.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без руху, з підстав несплати судового збору, та в подальшому - повернення апеляційної скарги позивачу, оскільки останній звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на зазначене Суд уважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати з направленням справи до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
З огляду на відсутність понесених судових витрат та результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтею 341 345 349 353 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року скасувати.
Справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді М. І. Смокович
Н. М. Мартинюк