№ 480/542/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 480/542/24

адміністративне провадження № К/990/40835/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/542/24

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року (суддя-доповідач - Курило Л.В., судді: Мельнікова Л.В., Бегунц А.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня 2019 року по 26 грудня 2023 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня 2019 року по 26 грудня 2023 року у сумі 417726 гривень 08 копійок включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня 2019 року по 18 січня 2023 року включно; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 червня 2019 року по 18 січня 2023 року включно у сумі 137606,07 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року повернуто особі, яка її подала. Підставою тому слугувало те, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху через несплату судового збору.

09 жовтня 2024 року відповідач вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року визнано неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року та залишено без задоволення клопотання про поновлення такого строку.

Іншою ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано апелянту строк у десять днів для надання до суду заяви про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 480/542/24.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ним не встановлено обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.

Апеляційним судом взято до уваги те, що Військова частина НОМЕР_1 здійснює заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Водночас акцентовано увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також цей суд зауважив, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт є суб`єктом владних повноважень і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суд зауважив, що відповідач не може та не повинен намагатися отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Як зазначає у касаційній скарзі її автор, у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданої на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Військовою частиною НОМЕР_1 було вказано, що в силу специфіки воєнної обстановки в районах виконання бойових завдань відповідач протягом серпня - жовтня 2024 року на підставі бойового розпорядження Генерального штабу Збройних сил України від 18 липня 2024 року №11433 постійно перебуває у польових умовах, здійснює переміщення своїх вогневих підрозділів, підрозділів бойового та тилового забезпечення, управління та штабу в напрямках лінії бойового зіткнення, відповідних районів зосередження та районів розташування особового складу, озброєння та військової техніки. З огляду на ці обставини Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена стійкого та надійного зв`язку, а також стабільної можливості користуватися засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд». Окрім того було зазначено, що з 26 липня 2024 року по теперішній час посада помічника командира військової служби з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 є вакантною, що підтверджується довідкою від 16 жовтня 2024 року № 327/ю, яка додавалася. Зазначені фактори у їх сукупності призвели до неможливості своєчасного усунення недоліків первісно поданої апеляційної скарги.

Разом із тим, наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави пропуску строку апеляційним судом не проаналізовані. В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали від 22 жовтня 2024 року взагалі не наведено мотивів суду щодо відхилення таких аргументів відповідача.

Скаржник просить звернути увагу, що Військова частина НОМЕР_1 є реактивною артилерійською бригадою, а не тиловою військовою частиною, виконує бойові завдання по захисту держави та з об`єктивних причин існують випадки, коли здійснювати процесуальні обов`язки по веденню судових справ з такою самою ретельністю, як у мирний час, неможливо.

Вважає, що повторне звернення з апеляційною скаргою здійснювалося Військовою частиною НОМЕР_1 без невиправданих затримок і зайвих зволікань та спрямоване на захист її законних прав та інтересів в межах наданих їй, як учаснику справи, конституційних гарантій на апеляційне оскарження.

На основі зазначених доводів відповідач просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання норм процесуального права.

Ухвалою від 07 листопада 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою від 26 лютого 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини п`ятої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору

Частинами другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року повернуто з тих підстав, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, а саме, не сплатив судовий збір.

Копію цієї ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд» 11 вересня 2024 року о 21:55.

Ураховуючи, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, відповідач 09 жовтня 2024 року вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року.

В апеляційній скарзі відповідач, серед іншого, просив поновити строк на апеляційне оскарження. Так, на обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилався на те, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано в межах процесуального строку на апеляційне оскарження. Водночас у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, усунути недоліки апеляційної скарги відповідач не можливості. При цьому судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 480/42/24 сплачений відповідно до платіжної інструкції від 16 серпня 2024 року № 377 (копія додається). Також апелянт зазначав, що Військова частина НОМЕР_1 переведена на штат воєнного стану та виконує бойові завдання щодо стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. У період з серпня по кінець вересня 2024 року особовий склад частини проводив передислокацію на підставі бойового розпорядження Генерального штабу Збройних сил України від 18 липня 2024 року № 11433 та перебував у польових умовах, що підтверджується довідкою від 09 жовтня 2024 року № 310/ю (додається). У зв`язку із цим, Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена стійкого та надійного зв`язку, щоб користуватися засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».

Понад те, суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 14 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення такого строку.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Військовій частині НОМЕР_1 було достеменно відомо про прийняття рішення, яке ним оскаржується, але не дотримано порядку при первинному поданні апеляційної скарги, а саме, не надано документу про сплату судового збору у строк, встановлений судом та законом. Невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Також апеляційний суд вказав, що у даному випадку не встановлено обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.

Крім того судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що відповідно до статті 99 Закону України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) помічник командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади) у мирний і воєнний час відповідає за організацію і стан правової роботи в бригаді. Під час збройного конфлікту помічник командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади) виконує обов`язки юридичного радника командира бригади. Юридичний радник командира бригади під час збройного конфлікту надає консультації командуванню щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права, правил застосування сили та щодо проведення інструктажу особового складу з їх виконання.

З указаних вище норм законодавства вбачається, що офіцери юридичної групи як у мирний, так і у воєнний час відповідають за організацію і стан правової роботи, безпосередньо не стримують ворога на лінії зіткнення та до їх обов`язків не входить забезпечення підрозділів життєво необхідними речами (зброєю, боєприпасами, продуктами харчування, ПММ), що дає можливість виконувати функціональні обов`язки, зокрема, подавати апеляційні скарги.

На переконання апеляційного суду, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

На тлі наведених мотивів апеляційний суд констатував, що зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску. Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, не наведено.

Зважаючи на це Другий апеляційний адміністративний суд 14 жовтня 2024 року постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 без руху із наданням строку апелянту для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

На виконання вимог цієї ухвали відповідач подав заяву про поновлення пропущеного строку, в якій зазначив, що в силу специфіки воєнної обстановки в районах виконання бойових завдань Військова частина НОМЕР_1 протягом серпня - жовтня 2024 року постійно перебуває у польових умовах, здійснює переміщення своїх вогневих підрозділів, підрозділів бойового та тилового забезпечення, управління та штабу в напрямках лінії бойового зіткнення, відповідних районів зосередження та районів розташування особового складу, озброєння та військової техніки. За наведених обставин та стабільного зв`язку Військова частина НОМЕР_1 була позбавлена можливості вчасно усунути недоліки первісно поданої апеляційної скарги, хоча судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 480/42/24 сплачений відповідно до платіжної інструкції від 16 серпня 2024 року № 377. Додатково апелянт зазначив, що з 26 липня 2024 року по теперішній час посада помічника командира військової служби з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 є вакантною, що підтверджується довідкою від 16 жовтня 2024 року № 327/ю, яку додав до апеляційної скарги.

Втім, ухвалою від 22 жовтня 2024 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження у справі.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, згідно з цією статтею апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, визнає наведені підстави для поновлення строку неповажними, про що постановляється ухвала.

Оцінюючи наведені у клопотанні про поновлення пропущеного строку доводи апелянта, суд апеляційної інстанції розцінив їх як намагання суб`єкта владних повноважень отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Проте колегія суддів уважає передчасним такий висновок апеляційного суду з огляду на наступне.

За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

Верховний Суд зауважує, що особливістю розглядуваної правової ситуації є те, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений указами Президента України та діє на даний час.

За змістом статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом 2 Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Отже, Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Збройних Сил України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжує виконувати дотепер.

До повторно поданої апеляційної скарги відповідачем було додано довідку за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 жовтня 2024 року № 310/ю, за змістом якої Військова частина НОМЕР_1 переведена на штат воєнного стану та виконує бойові завдання щодо стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. У період з серпня по кінець вересня 2024 року особовий склад частини проводив передислокацію на підставі бойового розпорядження Генерального штабу Збройних сил України від 18 липня 2024 року № 11433 та перебував у польових умовах.

Також до цієї апеляційної скарги додано заявку командира Військової частини НОМЕР_1 від 12 липня 2024 року № 406 про виділення коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 480/542/24 з додатками та платіжну інструкцію № 2377 про сплату судового збору за подання цієї скарги.

З наведеного висновується, що у розглядуваній ситуації існували об`єктивні причини, що унеможливлювали виконання апелянтом вимог процесуального закону при первинному зверненні з апеляційною скаргою. Попри це, відповідач продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо намагання належним чином виконати процесуальний обов`язок щодо оскарження рішення суду першої інстанції у найкоротший строк.

На переконання Суду, суд апеляційної інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати особливий статус апелянта та специфіку завдань, які поставлені перед особовим складом Військової частини НОМЕР_1 , зокрема те, що Військова частина НОМЕР_1 є реактивною артилерійською бригадою, а не тиловою військовою частиною, і виконує бойові завдання щодо стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України.

До того ж, як бачимо, апелянтом було сплачено судовий збір за подання первісної апеляційної скарги ще 16 серпня 2024 року, тоді як ухвалу про залишення цієї скарги без руху постановлено 23 серпня 2024 року, а про повернення - 11 вересня 2024 року. Це свідчить про те, що відповідач дійсно не мав стійкого та надійного зв`язку, щоб скористатися електронним кабінетом у підсистемі «Електронний суд» та повідомити суд про усунення недоліків апеляційної скарги.

Таким чином аргументи відповідача про те, що запровадження воєнного стану в Україні та виконання пов`язаних із цим завдань об`єктивно вплинули на можливість вчасно виконати вимоги процесуального закону є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Верховний Суд не може погодитись також і з висновком апеляційного суду про неналежну організаційну роботу відповідача як суб`єкта владних повноважень та посилання на положення Закону України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», з яких убачається, що офіцери юридичної групи як у мирний, так і у воєнний час відповідають за організацію і стан правової роботи, безпосередньо не стримують ворога на лінії зіткнення та до їх обов`язків не входить забезпечення підрозділів життєво необхідними речами (зброєю, боєприпасами, продуктами харчування, ПММ), що дає можливість виконувати функціональні обов`язки, зокрема, подавати апеляційні скарги.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач вчиняв усі можливі дії щодо вчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення і не допустив безпідставного та невиправданого зволікання щодо подання апеляційної скарги. При цьому, до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідачем додано довідку від 16 жовтня 2024 року № 327/ю, з якої вбачається, що з 26 липня 2024 року по теперішній час посада помічника командира військової служби з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 є вакантною.

Між тим, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував описаних вище обставин, що призвело до передчасного висновку про неповажність причин пропуску такого строку та, відповідно, постановлення оскаржуваної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У зв`язку із цим, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №480/542/24 скасувати.

Справу №480/542/24 направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк