ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
м.Київ
справа №480/660/19
адміністративне провадження №К/9901/21339/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуюча суддя: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (суддя: Опімах Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (судді: Спаскін О.А., Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі №480/660/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" (далі - позивач, ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС Сумській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2018: №0033145412 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 329176,00 грн та № 0033115412 про збільшення податкового зобов`язання на суму 7876451,00 грн, а також нарахування штрафної санкції на суму 1969112,75 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, позов було задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2018 року внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку, непідтверджених зареєстрованими митними деклараціями, що суперечить вимогам п.198.6 ст.198 , п.201.12 ст.201 Податкового кодексу (далі - ПК України), а, відтак, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі №480/660/19.
Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а судові - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а судові рішення такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року справу №480/660/19 призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін на 19 лютого 2020 року.
Повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання представник відповідача у судове засідання не з`явився.
ТОВ "Юпітер 9 Агросервіс" забезпечило явку свого представника у судове засідання, однак такий представник не був допущений до участі у справі з огляду на те, що документи, надані представником, вимогам закону не відповідають.
З огляду на це колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності сторін.
Письмове клопотання, подане Шаповал Л. як представником Головного управління ДПС у Сумській області, напередодні судового засідання про заміну сторони, відкладення розгляду справи та призначення наступного судового засідання в режимі відеоконференції колегія суддів визнала таким, що підписане неуповноваженою особою, а тому не підлягає розгляду.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведено камеральну перевірку показників поданої ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2108 року та додатків до неї, за результатами якої складено Акт від № 358/18-28-54-12/38137023.
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, пунктів 4-5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого занижено суму, що підлягала сплаті до Державного бюджету на 7 876 451 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 329 176 грн.
Як вбачається з Акту перевірки підставою до такого висновку податкового органу слугувало те, що за даними Архіву електронної звітності Системи електронного адміністрування ПДВ по електронному рахунку ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» у вересні 2018 року проведена реєстрація митних декларацій на суму ПДВ 15627673,55 грн, при цьому п`ять митних декларацій від 28.09.2018 року на суму 8205627 грн були зареєстровані лише у жовтні 2018 року.
11 грудня 2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0033145412, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 329176,00 грн та № 0033115412, яким збільшено податкове зобов`язання на суму 7876451,00 грн та нараховано штрафної санкції на суму 1969112,75 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податкового органу про завищення позивачем сум податкового кредиту за період, що перевірявся, спростовуються письмовими матеріалами справи та, як наслідок, дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування як таких, що тягнуть додаткові податкові обтяження для платника за відсутності законних підстав.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.1 статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1цього Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п.5.2 ст.5 ПК України).
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 20 ч.1ст.4 Митного кодексу України (далі - МК України) митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури
За приписами ч.1 ст.258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст.269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.
Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.
Аналіз наведених вище норм митного законодавства дозволяє дійти висновку, що митна декларація, заповнена у звичайному порядку, є завершальним документом, що підтверджує факт декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, та в якій в обов`язковому порядку відображається вартість ввезеного на митну територію товару як база оподаткування ПДВ.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, всі митні декларації на ввезені позивачем у вересні 2018 року товари на загальну суму ПДВ в розмірі 23 833 301,22 грн були подані до митного оформлення у вересні 2018 року, в тому числі і п`ять спірних митних декларацій від 28.09.2018 на суму ПДВ 8 205 627 грн, а саме: №100110/2018/329102, №100110/2018/329109, №100110/2018/329120, №100110/2018/329119 та №100110/2018/329125, митне оформлення яких завершилося лише 01.10.2018 та 03.10.2018 року.
Сума податкового зобов`язання з ПДВ за всіма вказаними митними деклараціями також була сплачена позивачем у вересні 2018 року, що підтверджується платіжними дорученнями ( а.с.90-103).
Таким чином, станом на час проведення камеральної перевірки показників податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року та додатків до неї суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, були підтверджені у встановленому законом порядку та відображені у Системі електронного адміністрування ПДВ.
В контексті наведених вище обставин Верховний Суд зазначає, що документи повинні розглядатися виходячи з їх змісту, а не особливостей їх оформлення. Подання декларації до митних органів є юридично значимим фактом, який тягне за собою виникнення обов`язків зі сплати податків, а тому, відповідно, датою виникнення податкових зобов`язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.
На переконання Суду, скаржник безпідставно пов`язує право на податковий кредит із моментом завершення митних формальностей, адже положення статті 198 ПК України чітко вказують на момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, - з огляду на що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
М.М. Гімон