23.07.2024

№ 480/7443/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 року

м. Київ

справа № 480/7443/22

адміністративне провадження № К/990/22628/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Уханенка С.А., Білак М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу адвоката Хурсенка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року (головуючий-суддя: Русанова В.Б., судді: Перцова Т.С. , Жигилій С.П.)

у справі № 480/7443/22

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України в Сумській області (далі - ГУ НП в Сумській області, відповідач), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 27 жовтня 2022 року № 612 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП в Сумській області» в частині застосування до майора поліції слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 27 жовтня 2022 року № 409 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Сумській області з 28 жовтня 2022 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 2 082,40 грн за кожний день прогулу з 28 жовтня 2022 року по день ухвалення рішення.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваних наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення його з посади, оскільки відповідачем було порушено встановлений порядок проведення службового розслідування та упереджене здійснення дисциплінарного провадження.

Зокрема, позивач звернув увагу на те, що у наказі № 678 від 17 жовтня 2022 року «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» підставою для його прийняття вказано отримання ГУНП інформації про можливі порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських СУ ГУНП. В той же час розділ ІІ «Призначення службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України такої підстави для утворення дисциплінарної комісії та призначення службового розслідування не містить.

Також ОСОБА_1 зауважив, що з наказом про призначення службового розслідування його не знайомили, у зв`язку з чим він був позбавлений права на захист під час дисциплінарного провадження, гарантованого Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Крім того, позивач зазначив про те, що висновки дисциплінарної комісії про вчинення ним дисциплінарного проступку внаслідок невиконання обов`язків поліцейського, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у зв`язку із вчиненням дій, що підривають авторитет поліції, є упередженими та не відповідають встановленим під час службового розслідування обставинам.

З огляду на протиправність наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення, враховуючи приписи статті 235 Кодексу законів про працю України, на думку позивача, він має бути поновлений на посаді слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Сумській області та на його користь має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 612 від 27 жовтня 2022 року в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 409 о/с від 27 жовтня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області з 29 жовтня 2022 року.

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2022 року по 21 лютого 2023 року у загальному розмірі 167 107, 96 грн;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги в сумі 15 000, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів проведення службового розслідування щодо фактів, викладених у листі заступника начальника Головного слідчого управління НП України №25655/24/3/4-2022/в від 04 жовтня 2022 року та листах Сумської окружної прокуратури № 54-3479вих22 від 15 вересня 2022 року і Конотопської окружної прокуратури № 50-4082вих22 від 27 вересня 2022 року, відповідач не надав, а висновки дисциплінарної комісії про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни у зв`язку з неналежним виконанням обов`язку щодо забезпечення контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №1202220546000054 та кримінальних провадженнях, пов`язаних зі зникненням або викраденням осіб під час збройної агресії рф на території України, зроблені лише на підставі документів, які не містять конкретних даних щодо неналежного виконання своїх обов`язків саме позивачем, що свідчить про відсутність підстав для врахування цих обставин при вирішенні питання щодо застосування дисциплінарного стягнення.

З приводу доводів відповідача про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни внаслідок організації прибуття підлеглих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до території ТОВ «Група «Айсберг» за адресою: м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24 для проведення обшуків за відсутності дозволів на проведення цих слідчих дій, суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження вказаних обставин відповідач надав копію ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2022 року по справі № 591/5015/22 та копії пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

В той же час, судом установлено, що у резолютивній частині ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2022 по справі № 591/5015/22 вказано про надання дозволу на проведення обшуку за клопотанням слідчого ОСОБА_4 , а не конкретно йому, як слідчому. Не містять обмежень щодо проведення обшуку виключно тим слідчим, який подавав клопотання про проведення цієї слідчої дії до суду, і приписи Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на це суд дійшов висновку про те, що надані ГУНП в Сумській області докази не є беззаперечними та достатніми для підтвердження порушення ОСОБА_1 службової дисципліни внаслідок організації 15 жовтня 2022 року обшуків слідчими ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на підставі ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2022 року.

В аспекті спірних правовідносин суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.

Також суд першої інстанції встановив, що згідно з висновком службового розслідування дією, яка підриває авторитет Національної поліції України та порушує Присягу поліцейського, відповідач визначив вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 10 тис. дол. США у керівника ТОВ «Група «Айсберг» ОСОБА_5 за непритягнення останнього до відповідальності у кримінальному провадженні № 12022200000000233 від 13 жовтня 2022 року. На підтвердження вчинення вказаного дисциплінарного проступку ГУНП в Сумській області надало суду пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ухвалу Вищого антикорупційного суду України від 17 жовтня 2022 року по справі № 991/4725/22.

Зі змісту зазначених пояснень убачається, що ОСОБА_1 неправомірну вигоду у ОСОБА_5 не вимагав, пропозицій про її отримання від останнього не отримував. Слідчі у кримінальному провадженні № 12022200000000233 від 13 жовтня 2022 року вказівок від позивача про закриття кримінального провадження не отримували, про вимагання неправомірної вигоди у керівника ТОВ «Група Айсберг» їм нічого невідомо.

Згідно з ухвалою Вищого антикорупційного суду України від 17 жовтня 2022 року по справі № 991/4725/22 слідчим суддею не надавалась оцінка доказів сторони обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368, частиною 4 статті 27 та частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України, з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи недоведення винуватості, а здійснена оцінка цих доказів з точки зору визначення певної вірогідності причетності позивача до кримінального правопорушення.

Тобто, як зауважив суд першої інстанції, вказана ухвала не може вважатись належним і достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а свідчить лише про наявність підстав для обрання відносно позивача запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52022000000000310 від 14 жовтня 2022 року, в якому він фігурує як підозрюваний.

За відсутності будь-яких інших доказів, що були добуті в ході службового розслідування де беззаперечно підтверджували наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку внаслідок порушень службової дисципліни, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що полягає у вимаганні неправомірної вигоди у розмірі 10 тис. дол. США у керівника ТОВ «Група «Айсберг» ОСОБА_5 за непритягнення останнього до відповідальності у кримінальному провадженні № 12022200000000233 від 13 жовтня 2022 року та, як наслідок, про відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення.

В той же час, з огляду на приписи пункту 10 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України № 828 від 11 жовтня 2018 року та підпункту 6 пункту 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС № 70 від 01 лютого 2016 року, зважаючи на зміст пояснень позивача і ОСОБА_7 , суд першої інстанції погодився з доводами ГУНП в Сумській області про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни у зв`язку із залишенням зброї без нагляду й недотриманням правил її зберігання та, як наслідок, про наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення за це порушення.

Разом з цим, надаючи оцінку правомірності застосування за згадане порушення найсуворішого виду дисциплінарного стягнення-звільнення зі служби в поліції, суд зазначив, що службовим розслідуванням підтверджено лише факт залишення позивачем у шафі для речей, що знаходиться у його службовому кабінеті, табельної вогнепальної зброї ПМ з боєкомплектом (2 магазини, 16 патронів) та автоматичної зброї АК 74 з боєкомплектом (4 магазини, 120 патронів). Пояснюючи це, ОСОБА_1 вказував на відсутність у службовому кабінеті сейфу для зберігання зброї, а також зауважував на тому, що службовий кабінет знаходиться у приміщенні ГУНП в Сумській області, що є режимним об`єктом, до якого сторонні особи не мають доступу.

Отже, за наведених обставин, приймаючи до уваги те, що настання негативних наслідків у зв`язку із залишенням зброї без нагляду та порушенням правил її зберігання службовим розслідуванням не встановлено, інформація про їх настання відсутня, суд дійшов висновку, що застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції, порушує принцип пропорційності, тобто, справедливий баланс між тяжкістю проступку та суворістю покарання за його вчинення.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та наявність підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування, а також необхідність відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України поновити позивача на посаді з якої він був звільненний.

Також суд першої інстанції встановив, що у довідці № 29/1140 від 17 листопада 2022 року при обчисленні середньої заробітної плати ГУНП в Сумській області не врахувало суми виплаченої ОСОБА_1 у серпні й вересні 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, оскільки, на думку відповідача, з огляду на приписи Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, з урахуванням норм пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, вказана додаткова винагорода не враховується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З цього приводу суд першої інстанції зауважив, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, на період дії воєнного стану має постійний характер (а не є одноразовою виплатою, як про це зазначає відповідач) і не підпадає під виключення, встановлені пунктом 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Тобто, суми вказаної додаткової винагороди, нараховані ОСОБА_1 за період проходження служби у серпні й вересні 2022 року, мають враховуватись при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин, сума середньомісячного грошового забезпечення, яка враховується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, складає 44 513, 46 грн ((16 742, 37 грн + 72 284, 55 грн) / 2 місяці), а середньоденного - 1 459, 46 грн ((16 742, 37 грн + 72 284, 55 грн) / 61 календарний день).

Оскільки часом вимушеного прогулу є період з 29 жовтня 2022 року по 21 лютого 2023 року, сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з ГУНП в Сумській області на користь позивача, складає 167 107, 96 грн ((44 513, 46 грн х 3 місяці) + (1 459, 46 грн х 23 календарні дні)).

Також суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 15 000,00 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що службовим розслідуванням встановлено, що в порушення посадових обов`язків майор поліції ОСОБА_1 не здійснював контроль за територіальними підрозділами поліції області в частині своєчасного відібрання біологічних зразків у родичів безвісти зниклих осіб, призначення судових молекулярно-генетичних експертиз, отримання тимчасових доступів по абонентських номерах та мобільних терміналах безвісти зниклих, а також проведення інших слідчих дій та розшукових заходів, направлених на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Зазначений факт призвів до невиправданої тяганини у кримінальних провадженнях зазначеної категорії. Зокрема, факти неналежного проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12022200480000438 та № 12022200480001641 за ч. 1 ст. 438 КК України, № 12022200480000863 та №12022200480000821 за ч. 1 ст. 115 КК України, досудове розслідування у яких проводилось працівниками Сумського РУП ГУНП.

Відповідачем також враховані листи Сумської окружної прокуратури від 15 вересня 2022 року, в яких повідомлено про бездіяльність або неналежні дії слідчих у кримінальних провадженнях, зокрема в частині направлення постанови про призначення експертизи до експертної установи, внесення декілька разів змін до фабули кримінального правопорушення, наявність в матеріалах кримінального провадження документів, які його не стосуються, невнесення відомостей щодо виконання ухвал слідчого судді, невстановлення та непроведення допиту можливих свідків за фактом незаконного позбавлення волі, невжиття заходів для призначення судової молекулярно-генетичної експертизи тощо та Конотопської окружної прокуратури від 27 вересня 2022 року про неналежне виконання слідчими СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області своїх обов`язків, що впливає на якість досудового розслідування, порушення розумних строків, своєчасність прийняття кінцевих рішень та не сприяє підвищенню авторитету правоохоронних органів у суспільстві.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що на ОСОБА_1 , як т.в.о. заступника начальника слідчого управління ГУНП в Сумській області, покладено обов`язок забезпечувати контроль за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних правопорушень про безвісне зникнення й викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України.

Отже, в обов`язки позивача входила перевірка роботи, зокрема, територіальних підрозділів поліції Сумської області в частині якості та швидкості проведення досудових розслідувань щодо зазначених вище кримінальних правопорушень.

Наслідком невчинення таких дій стала безвідповідальна робота працівників районних відділів поліції та слідчого управління ГУНП, що призвела до затягування досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, про що свідчать листи Сумської та Конотопської окружних прокуратур.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 розділу ІІ Посадової інструкції в частині неналежної організації контролю за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних проваджень про безвісне зникнення й викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що залишення зброї без нагляду у шафі для речей у службовому кабінеті, який не є режимним приміщенням свідчить про недотримання позивачем вимог Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України та Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанці, що недоведеними відповідачем є обставини організації ОСОБА_1 обшуку без наявності відповідного дозволу, оскільки надані ГУНП в Сумській області докази не є беззаперечними та достатніми для підтвердження порушення ОСОБА_1 службової дисципліни внаслідок організації 15 жовтня 2022 року обшуків слідчими ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на підставі ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2022 року.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що у ході службового розслідування встановлено, що у мережі Інтернет виявлено ряд публікацій критичного характеру щодо викриття працівниками НАБУ факту вимагання слідчим слідчого управління ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 неправомірної вигоди від підприємця за закриття кримінального провадження.

Зазначена подія, що проявилася у вимаганні позивачем неправомірної вигоди, стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання ним вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 № 1179.

Висновок суду першої інстанції, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував лише факт повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів знайшла помилковими, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Колегія суддів зазначила, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана, зокрема, із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження №52022000000000310, а саме: вимагання неправомірної вигоди.

Аналізуючи законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з вчиненням дисциплінарного проступку, що виразився у невиконанні обов`язків поліцейського, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України, неналежній організації контролю за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних проваджень про безвістне зникнення й викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України, неналежному збереженні вогнепальної зброї і боєприпасів, виданих на постійне носіння і зберігання, залишенні зброї без нагляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року.

Так, скаржник вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» всупереч висновкам Верховного Суду з питань застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах від 27 листопада 2019 року у справі №816/1218/16, від 22 листопада 2019 року у справі №826/6107/18, від 17 листопада 2022 року у справі №480/9492/20, від 21 липня 2022 року у справі № 160/11795/20, а також від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20.

Позивач указує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині необхідності чіткого розмежування звільнення поліцейського з підстав вчинення ним кримінального правопорушення, підтвердженого обвинувальним вироком суду, та звільнення за порушення службової дисципліни.

Доказів вчинення позивачем такого дисциплінарного проступку, як невиконання обов`язків поліцейського, вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України, що виразилося у вимаганні неправомірної вигоди у керівника ТОВ «Група Айсберг» суду не надано та комісією не досліджувалося, що свідчить про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи.

Також позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції зробив висновок про обґрунтованість оскаржуваних наказів та доведення відповідачем вчинення ОСОБА_1 порушення службової дисципліни, що виявилося у вимаганні неправомірної вигоди на підставі: ухвали слідчого судді (яка не може підтвердити чи спростувати певні факти, оскільки слідчий суддя не досліджує докази на предмет обгрунтованості та достатності для констатації наявності в діях особи певного діяння), та пояснень осіб, що опитувалися в ході службового розслідування, що також не є беззаперечним доказом вчинення позивачем такого діяння, як вимагання неправомірної вигоди, оскільки більшість з опитаних зазначають, що їм нічого не відомо про вимагання позивачем неправомірної вигоди та те, що позивачем і його підлеглими вчинялися дії в межах та на підставі положень Закону № 580- VIII та КПК України.

До Верховного Суду від ГУ НП в Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідач указує на те, що наведені позивачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, які начебто не були враховані судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови, мають різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин по відношенню до цієї справи.

Також відповідач зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної Поліції України та Правил етичної поведінки поліцейських дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування правомірно встановлено, що дисциплінарний проступок позивача полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій? несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, а також дій, які підривають авторитет Національної поліції України.

Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Хурсенка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями (у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Шевцової Н.В., які не є суддею-доповідачем у цій справі) визначено такий склад колегії: головуючий-суддя - Мацедонська В.Е., судді: Уханенко С.А., Білак М.В.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадження на 19 липня 2024 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу органах Національної поліції України.

15 вересня 2022 року позивача призначено на посаду т.в.о. заступника начальника слідчого управління ГУНП в Сумській області - начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Сумській області.

15 жовтня 2022 року до Сумського управління ДВБ НП України надійшла інформація про те, що 15 жовтня 2022 року працівниками Національного антикорупційного бюро України в рамках розслідування кримінального провадження № 52022000000000310 від 14 жовтня 2022 року за ч. 3 ст. 368 КК України задокументовано факт вимагання тимчасово виконуючим обов`язки заступника начальника слідчого управління - начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи ГУНП в Сумській області майором поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США від керівника одного з підприємств області за непритягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 272 КК України по кримінальному провадженню №12022200000000233 від 13 жовтня 2022 року.

15 жовтня 2022 року Сумське управління ДВБ НП України направило до ГУНП в Сумській області лист з проханням призначити та провести службове розслідування за вказаним вище фактом.

17 жовтня 2022 року ГУНП в Сумській області прийнято наказ №678 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" з метою з`ясування обставин, викладених у листі Сумського управління ДВБ НП України.

Відповідно до наказу ГУНП в Сумській області №401о/с від 20 жовтня 2022 року у відповідності до ст. 69 Закону №580-VIII ОСОБА_1 , слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Сумській області, звільнено від тимчасового виконання обовя`зків за вакантною посадою заступника начальника слідчого управління ГУ НП в Сумській області начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи з 16 жовтня 2022 року.

Під час службового розслідування відповідачем опитано позивача, старших слідчих ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заступника начальника відділу розслідування злочинів проти життя та здоров`я особи ОСОБА_8 , слідчого ОСОБА_6, начальника чергової частини УОАЗОР ОСОБА_7, заступника начальника ГУНП - начальника СУ ОСОБА_12, досліджено ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2022 року у справі №991/4725/22, матеріали кримінального провадження №120222000000000233, службову характеристику позивача, за наслідком якого складено висновок службового розслідування від 27 жовтня 2022 року.

Висновком службового розслідування встановлено порушення ОСОБА_1 пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, п. 2.4 наказу ГУ НП № 198 від 02 лютого 2021 року, ч. 1 пунктів 1, 6 ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 1 п. 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС № 1179 від 09 листопада 2016 року, п. 1 розділу 2 посадової інструкції та вимог п. 4 ч. 3 ст. 1, частин 1 і 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч. 1 ст. 39 КПК України, що виразились у невиконанні обов`язків поліцейського, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України, неналежній організації контролю за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних проваджень про безвісне зникнення й викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України, п.10 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України № 828 від 11 жовтня 2018 року, що виразилось у неналежному збереженні вогнепальної зброї і боєприпасів, виданих на постійне носіння і зберігання, порушення пп. 6 п.10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС №70 від 01 лютого 2016 року, що виразилось у залишенні зброї без нагляду та визнано за необхідне застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Сумській області від 27 жовтня 2022 року №612 за скоєння дисциплінарного проступку застосовано до майора поліції ОСОБА_1 , слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Сумській області дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», Присяги поліцейського, текст якої закріплено статтею 64 Закону України «Про національну поліцію», пункту 2.4. наказу ГУНП від 02 лютого 2021 року №198, частини 1, пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, а також порушення вимог пункту 1 розділу 2 посадової інструкції та вимог пункту 4 частини 3 статті 1, частини 1 та 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, частини 1 статті 39 КПК України.

В наказі зазначено про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , який виразився у невиконанні обов`язків поліцейського, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України, неналежній організації контролю за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних проваджень про безвісне зникнення й викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України, неналежному збереженні вогнепальної зброї і боєприпасів, виданих на постійне носіння і зберігання, залишенні зброї без нагляду.

Наказом ГУНП в Сумській області від 27 жовтня 2022 року №409 о/м майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 28 жовтня 2022 року.

Позивач, не погодившись з наказами відповідача, звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно із частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Згідно з частинами першою, третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пункт 10 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції, слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати з підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 26 листопада 2020 року у справі № 580/1415/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 та багатьох інших.

У цій справі Верховний Суд також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження, та які наслідки у підсумку настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 825/1398/17, від 06 березня 2020 року у справі №804/1758/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі №320/1206/21 тощо.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Начальником Головного управління Національної поліції в Сумській області полковником поліції ОСОБА_9 27 жовтня 2022 року затверджено висновок службового розслідування, призначеного за фактом можливих порушень службової дисципліни з боку окремих поліцейскьких СУ ГУНП, в тому числі і тих, що могли призвести до відкриття кримінального провадження №52022000000000310 за частиною третьою статті 368 КК України.

Висновком службового розслідування встановлено порушення ОСОБА_1 пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, п. 2.4 наказу ГУ НП № 198 від 02 лютого 2021 року, ч. 1, пунктів 1, 6 ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 1 п. 1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179 від 09 листопада 2016 року, п. 1 розділу 2 посадової інструкції та вимог п. 4 ч. 3 ст. 1, частин 1 і 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч. 1 ст. 39 КПК України, що виразились у невиконанні обов`язків поліцейського, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України, неналежній організації контролю за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних проваджень про безвісне зникнення й викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України, п. 10 розділу VІ Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України № 828 від 11 жовтня 2018 року, що виразилось у неналежному збереженні вогнепальної зброї і боєприпасів, виданих на постійне носіння і зберігання, порушення пп. 6 п.10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС №70 від 01 лютого 2016 року, що виразилось у залишенні зброї без нагляду.

На підставі статтей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарною комісією вирішено застосувати до майора поліції ОСОБА_1 , слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Сумській області, дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

У висновку службового розслідування встановлено декілька порушень ОСОБА_1 службової дисципліни, а саме: неналежне виконання посадових обов`язків в частині контролю за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №1202220546000054 та кримінальних провадженнях, пров`язаних зі зникненням або викраденням осіб під час збройної агресії рф; неналежне збереження вогнепальної зброї та боєприпасів, виданої позивачу на постійне носіння та зберігання, та залишення зброї без нагляду; невиконання обов`язків поліцейського, вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції (порушення службової дисципліни внаслідок організації 15 жовтня 2022 року обшуків слідчим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2022 року; а також вимагання неправомірної вигоди).

Суд першої інстанції вважав доведеним лише порушення службової дисципліни ОСОБА_1 у зв`язку із залишенням зброї без нагляду та недотриманням правил її зберігання. Водночас, ураховуючи відсутність настання негативних наслідків внаслідок цього порушення, вважав застосованим вид дисциплінарного стягнення непропорційним вказаному порушенню.

Своєю чергою, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку позивача під час організації обшуків 15 жовтня 2022 року на підставі ухвали Зарічного районного суду м. Суми, а також щодо порушення службової дисципліни ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним зберіганням вогнепальної зброї та боєприпасів, виданих позивачу на постійне носіння та зберігання, та залишення зброї без нагляду.

Водночас, суд апеляційної інстанції також вважав доведеним відповідачем факт неналежної організації ОСОБА_1 контролю за напрямом роботи, що стосується розслідування кримінальних проваджень про безвісне зникнення та викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України, та вчинення дій, які підривають авторитет Національної поліції України та порушують Присягу поліцейського (вимагання неправомірної вигоди).

Доводи касаційної скарги спрямовані на спростування висновків суду апеляційної щодо невиконання обов`язків поліцейського, вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України, що виразилось у вимаганні неправомірної вигоди у керівника ТОВ «Група Айсберг»; а також в частині неналежної організації контролю за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних проваджень про бесвістне зникнення та викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України. Доводів щодо інших висновків суду про наявність (відсутність) порушень службової дисципліни касаційна скарга не містить.

У силу ч. 1 ст. 341 КАС України судом касаційної інстанції переглядається постанова суду апеляційної інстанціїв межах доводів та вимог касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що Наказом ГУНП в Сумській області від 27 жовтня 2022 року № 612 до слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Сумській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, а не за саме повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України в кримінальному провадженні № 52022000000000310.

Також суд апеляційної інстанції звернув увагу, що вказаний наказ обґрунтований тим, що під час службового розслідування встановлено, що в порушення посадових обов`язків майор поліції ОСОБА_1 не здійснював контроль за територіальними підрозділами поліції області в частині своєчасного відібрання біологічних зразків у родичів безвісти зниклих осіб, призначення судових молекулярно-генетичних експертиз, отримання тимчасових доступів по абонентських номерах та мобільних терміналах безвісти зниклих, а також проведення інших слідчих дій та розшукових заходів, направлених на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Відповідачем також враховані листи Сумської окружної прокуратури від 15 вересня 2022 року, в яких повідомлено про бездіяльність або неналежні дії слідчих у кримінальних провадженнях, зокрема в частині направлення постанови про призначення експертизи до експертної установи, внесення декілька разів змін до фабули кримінального правопорушення, наявність в матеріалах кримінального провадження документів, які його не стосуються, невнесення відомостей щодо виконання ухвал слідчого судді, невстановлення та непроведення допиту можливих свідків за фактом незаконного позбавлення волі, не вжиття заходів для призначення судової молекулярно-генетичної експертизи тощо та Конотопської окружної прокуратури від 27 вересня 2022 року про неналежне виконання слідчими СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області своїх обов`язків, що впливає на якість досудового розслідування, порушення розумних строків, своєчасність прийняття кінцевих рішень та не сприяє підвищенню авторитету правоохоронних органів у суспільстві.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що на ОСОБА_1 , як т.в.о. заступника начальника слідчого управління ГУНП в Сумській області, покладено обов`язок забезпечувати контроль за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних правопорушень про безвісне зникнення й викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України.

Наведене підтверджує порушення ОСОБА_1 розділу ІІ Посадової інструкції в частині неналежної організації контролю за напрямком роботи, що стосується розслідування кримінальних проваджень про безвісне зникнення й викрадення осіб під час збройної агресії рф на території України.

Також у висновку службового розслідування встановлено, що 15 жовтня 2022 року працівниками НАБУ в рамках кримінального провадження від 14 жовтня 2022 року № 52022000000000310 за ч. 3 ст. 368 КК України задокументовано факт вимагання слідчим відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ майором поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 10 тис. доларів США від керівника одного з підприємств області за непритягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 272 КК України.

ОСОБА_1 того ж дня затримано у порядку ст. 208 КПК України та 16 жовтня 2022 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення.

16 жовтня 2022 року ухвалою Вищого антикорупційного суду до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (справа №991/4725/22; провадження № 1-кс/991/4744/22).

З цього приводу під час проведення службового розслідування були опитані старший слідчий - криміналіст відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП ОСОБА_2 та старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП ОСОБА_3 .

З пояснень останніх з`ясовано, що 15 жовтня 2022 року близько 14:00 ОСОБА_1 повідомив про необхідність проведення обшуку на території організації, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24 в рамках кримінального провадження № 12022200000000233.

З метою проведення вищевказаної слідчої дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були здійснені підготовчі заходи для проведення вказаного обшуку, при цьому самих ухвал суду на проведення обшуку у останніх не було.

У подальшому, близько 15:00 год вони разом з ОСОБА_1 на службовому автомобілі поїхали до місця проведення обшуку. Приїхавши на місце, до них вийшли два невідомих чоловіки, з якими поспілкувався ОСОБА_1 , про що саме ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_2 не чули, так як стояли на значній відстані. Через деякий час ОСОБА_1 , повідомив, що проведення обшуку відміняється без пояснення причин, і вони повернулися до адміністративної будівлі ГУНП близько 15:40 год.

ОСОБА_1 , надаючи з цього приводу пояснення, посилаючись на статтю 63 Конституції України, відмовився відповідати на деякі поставлені питання, зокрема:

- Чому 15 жовтня 2022 року не було проведено обшук на території ТОВ «Група Айсберг» за адресою м. Суми, вул Вєтрова, 24;

- Чи пропонував він представникам ТОВ «Група Айсберг» співпрацювати з адвокатом Руднєвим Є.Г. та надати йому неправомірну вигоду за непритягнення до кримінальної відповідальності;

- Про що він розмовляв 15 жовтня 2022 року із Руднєвим Є.Г. та ОСОБА_11 , перебуваючи в м. Суми по вул. Ю.Вєтрова .

Отже, 15 жовтня 2022 року о 15:00 ОСОБА_1 організував прибуття підлеглих до території організації, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24 , для проведення обшуку, який проведено не було.

Проте, незрозумілою залишилася обставина, з яких підстав ОСОБА_1 під час проведення обшуку на території організації, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Ю. Вєтрова, 24 в рамках кримінального провадження № 12022200000000233, після спілкування з двома невідомими чоловіками відмінив проведення такого.

Ні у своїх поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, ні під час судового розгляду справи належних обгрунтувань позивач не надав.

Одночасно в ході службового розслідування встановлено, що у мережі Інтернет виявлено ряд публікацій критичного характеру щодо викриття працівниками НАБУ факту вимагання слідчим слідчого управління ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 неправомірної вигоди від підприємця за закриття кримінального провадження.

Таким чином, зазначена подія, що проявилася у вимаганні позивачем неправомірної вигоди (тобто дій, що підривають авторитет Національної поліції України), стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання ним вимог статті 1 Дисциплінарного статуту, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.

Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, позивач у силу своїх службових обов`язків зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Із наявних в матеріалах справи доказів та встановлених обставин слідує, що дії позивача стали підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення зі служби як крайнього заходу дисциплінарного впливу, та встановлення цих обставин відповідає умовам, викладеним у статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у пункті 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.

Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набранням законної сили вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі №200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21, від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223, від 03 серпня 2023 року у справі №160/7157/19.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є саме порушення позивачем службової дисципліни.

Верховний Суд враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

З огляду на вказане, в контексті встановлених обставин у цій справі, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність вчиненого позивачем порушення, як службової дисципліни, так і Присяги поліцейського.

Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 817/1218/16, від 22 листопада 2019 року у справі № 826/6107/18, від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20, від 09 лютого 2022 року у справі №160/12290/20 та від 21 липня 2022 року у справі № 160/11795/20, варто зазначити, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню. Так, у наведених автором касаційної скарги справах, суди надавали оцінку матеріалам службового розслідування та недоведеності відповідачем факту порушення позивачем службової дисципліни. При цьому, варто зауважити, що різниця у фактичних обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень, якими визнано неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а його висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у вищевказаних постановах.

Варто зауважити, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин прави.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновків, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, переглянувши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного оскарження, Верховний Суд констатує, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

V. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного перегляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Хурсенка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді С.А. Уханенко

М.В. Білак