Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
місто Київ
справа № 484/2962/17
провадження № 61-3225св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Миколаївський обласний центр зайнятості,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Миколаївського обласного центру зайнятості на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у вересні 2017 року звернувся до суду із позовом до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що з 07 лютого 2010 року він працює на посаді директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості. Відповідно до наказу від 01 серпня 2017 року № 252-к
«Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку Первомайського міськрайонного центру зайнятості, Правил професійної етики та поведінки працівників Первомайського міськрайонного центру зайнятості. Порушення трудової дисципліни відповідно до цього наказу полягало у здійсненні ним викладацької діяльності без відома роботодавця та у зв`язку з цим відсутністю на робочому місці без поважних причин. Посилаючись на те, що під час здійснення викладацької діяльності ним не порушено чинне законодавство, просив скасувати згаданий наказ та стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
Відповідач заперечував проти задоволення позову у зв`язку з необґрунтованістю вимог.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач не довів отримання дозволу на здійснення педагогічної діяльності у будь-кого з керівників Миколаївського обласного центру зайнятості.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року скасовано. Наказ директора Миколаївського обласного центру зайнятості від 01 серпня 2017 року № 252-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » визнано незаконним та скасовано. Стягнуто з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 1 500, 00 грн відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 2 688, 00 грн судового збору.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд зробив висновок, що обставини справи та надані докази свідчать про наявність порушеного права позивача на здійснення викладацької діяльності, який перебував на посаді директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості, у період робочого часу за згодою керівника. Порушене право позивача підлягає судовому захисту.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2018 року, Миколаївський обласний центр зайнятостіпросить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права. Заявник зазначає, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 здійснював викладацьку діяльність з 25 квітня 2017 року до червня 2017 року у робочий час без отримання дозволу Миколаївського обласного центру зайнятості.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У квітні 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу Миколаївського обласного центру зайнятості, у якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін. Зазначає, що роботодавець штучно створює несприятливі умови, які істотним чином впливають на можливість працювати.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Миколаївського обласного центру зайнятості, а ухвалою від 20 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Первомайський міськрайонний центр зайнятості мав статус юридичної особи з організаційно-правовою формою - державна організація (установа, заклад), відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Первомайський міськрайонний центр зайнятості діяв на підставі Положення, затвердженого наказом Миколаївського обласного центру зайнятості від 30 червня 2017 року № 112-23, є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Миколаївському обласному центру зайнятості, який створюється за рішенням голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату).
Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) від 26 жовтня 2016 року № 194 Первомайський міськрайонний центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості. Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості від 08 листопада 2016 року № 285 утворено комісію з припинення юридичної особи - Первомайського міськрайонного центру зайнятості Миколаївської області.
ОСОБА_1 відповідно до наказу від 16 грудня 1997 року № 268-к прийнятий на конкурсній підставі на посаду начальника відділу організації профорієнтації населення Первомайського міськрайонного центру зайнятості. У подальшому наказом від 08 лютого 2010 року № 40-ос призначений на посаду директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості як такий, що був зарахований до кадрового резерву.
Згідно з наказом від 31 жовтня 2016 року № 477-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом від 21 квітня 2017 року № 137-к ОСОБА_1 поновлено на раніше займаній посаді директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості.
Наказом від 01 серпня 2017 року № 252-к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за систематичне порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку Первомайського міськрайонного центру зайнятості, Правил професійної етики та поведінки працівників Первомайського міськрайонного центру зайнятості.
Порушення трудової дисципліни полягало в тому, що ОСОБА_1 здійснював викладацьку діяльність протягом періоду з 21 квітня до червня 2017 року у робочий час без отримання дозволу директора Миколаївського обласного центру зайнятості, чим систематично порушував трудову дисципліну, оскільки був відсутній на робочому місці протягом тривалого часу без поважних причин, порушував Правила внутрішнього трудового розпорядку Первомайського міськрайонного центру зайнятості, Правила професійної етики та поведінки працівників Первомайського міськрайонного центру зайнятості.
Відповідно до доповідної записки провідного інспектора з питань запобігання та виявлення корупції Миколаївського обласного центру зайнятості Ухань О. В. від 14 липня 2017 року директору Миколаївського обласного центру зайнятості Обороньку Д. М. повідомлено, що ОСОБА_1 здійснював у робочий час викладацьку діяльність, а саме: щовівторка з 09:30 год. до 14:20 год. та щосереди з 11:20 год. до 14:20 год., тобто був відсутній на робочому місці в робочий час більше трьох годин без поважних причин.
Згідно з розкладом занять на другий семестр 2016/2017 навчального року ОСОБА_1 здійснював викладацьку діяльність щовівторка з 09:30 год. до 14:20 год. та щосереди з 11:20 год. до 14:20 год.
У службовій записці від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 повідомив директору Миколаївського обласного центру зайнятості Обороньку Д. М. , що займається викладацькою діяльністю відповідно до чинного законодавства на підставі раніше (на початку своєї педагогічної діяльності - 2012 рік) отриманих дозволів керівництва Миколаївського обласного центру зайнятості.
Відповідно до листа Первомайського політехнічного інституту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова від 25 липня 2017 року № 162 ОСОБА_1 у Первомайському коледжі у 2016/2017 навчальному році не працював. Зазначеним листом також повідомлено про зайнятість ОСОБА_1 у другому семестрі 2016/2017 навчального року у Первомайському політехнічному інституті імені адмірала Макарова.
Згідно з листом Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова від 19 липня 2017 року № 64-24/3067 ОСОБА_1 працював на посаді викладача з дисципліни «Техніка пошуку роботи» за спеціальністю «Економіка підприємства» Первомайської філії НУК на умовах погодинної оплати праці обсягом 144 години з 01 березня 2017 року до 30 червня 2017 року, наказ від 22 лютого 2017 року № 109-к.
У поясненнях, наданих директору Миколаївського обласного центру зайнятості Обороньку Д. М . 28 липня 2017 року, ОСОБА_1 зазначив, що про викладацьку діяльність повідомлялося роботодавця на її початку та підтверджувалося неодноразово, останній раз - доповідною на ім`я директора Миколаївського обласного центру зайнятості Оборонька Д. М .
Відповідно до пояснювальної записки від 28 липня 2017 року голова комісії з припинення, заступник директора ОСОБА_10 пояснила директору Миколаївського обласного центру зайнятості Обороньку Д. М. , що їй не відомо про викладацьку діяльність ОСОБА_1 .
У доповідній записці від 01 серпня 2017 року заступник директора Алпєєва Л . Г ., заступник начальника відділу по роботі з персоналом Рибченко Т. В., заступник начальника юридичного відділу Шлеляліна С. М., провідний інспектор з питань запобігання та виявлення корупції Ухань О. В. запропонували директору Миколаївського обласного центру зайнятості Обороньку Д. М. розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
Відповідно до декларації за 2016 рік ОСОБА_1 отримав заробітну плату за сумісництвом в Первомайському політехнічному інституті в сумі 4 897, 00 грн, у Первомайському політехнічному коледжі - 486, 00 грн; посада за сумісництвом - викладач.
Згідно з декларацією про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_1 в пункті 7 Декларації «Дохід від викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту» зазначив «Первомайський політехнічний інститут Національного університету ім. Адмірала Макарова»; сума одержаного доходу декларанта - 4 129, 00 грн.
Відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 у 2015 році отримав дохід, зокрема, в Первомайському політехнічному інституті національного університету: в першому кварталі - 2 142, 51 грн, другому - 1 936, 86 грн, третьому - 341, 55 грн.
Листом Миколаївського обласного центру зайнятості від 25 жовтня 2017 року № 18/10/2839-17 повідомлено суд, що до нього ОСОБА_9 не звертався за отриманням дозволу на здійснення викладацької діяльності, тому ним такий дозвіл не надавався.
Як встановлено апеляційним судом, відповідно до заяви ОСОБА_1 на ім`я директора Миколаївського обласного центру зайнятості Демчишиної О. В. від 15 січня 2014 року про надання дозволу на здійснення викладацької діяльності протягом робочого часу йому було надано згоду на таке.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
За правилами статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.
Порядок застосування дисциплінарного стягнення визначений у статті 148 КЗпП України, відповідно до якого до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Щодо наявності в діях позивача порушення трудової дисципліни, то Верховний Суд врахував таке.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким міжнародним договором є зокрема Конвенція Міжнародної Організації Праці 1982 року № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII
(далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом статті 4 цієї Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.
Отже, під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.
Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.
Згідно з Переліком робіт, які не є сумісництвом, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом.
Пунктом 3 Переліку передбачено таку роботу, як педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік.
Згідно з пунктом 12 Переліку виконання робіт, зазначених у пунктах 2-7, допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.
Заперечуючи проти притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач стверджував, що отримував згоду роботодавця на зайняття педагогічною діяльністю у 2012 році та у 2014 році.
В оцінці таких тверджень позивача, а також висновків апеляційного суду про наявність згоди на зайняття у робочий час ОСОБА_1 педагогічною діяльністю, Верховний Суд врахував, що згоду на зайняття педагогічною діяльністю у робочий час ОСОБА_1 отримував у 2014 році, проте спірні правовідносини стосуються педагогічної діяльності позивача у робочий час протягом березня-червня 2017 року. Враховуючи, що між ОСОБА_1 та Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова виникли трудові правовідносини на підставі наказу від 22 лютого 2017 року № 109-к, то відсутні правові підстави вважати, що позивач отримав дозвіл на зайняття педагогічною діяльністю у робочий час, зокрема щодо викладання у 2017 році. Такі висновки роботодавця не спростовані позивачем, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд визначає, що дозвіл на здійснення викладацької діяльності працівником державної установи (організації) не може бути абстрактним (оскільки таке абстрактне право не передбачене у зазначеному законодавчому акті), а має бути конкретним, стосуватися певного періоду викладання та враховувати певний рівень навчального навантаження на відповідний навчальний рік.
Праву позивача на зайняття викладацькою діяльністю кореспондує його обов`язок отримати дозвіл від керівника державної організації, який вправі дати оцінку та, виходячи зі своїх дискреційних повноважень, прийняти рішення, чи є така викладацька діяльність працівника сумісною з його основною роботою та чи не завадить вона виконанню ним своїх трудових (посадових) обов`язків.
Як встановлено судами, ОСОБА_1 працював викладачем у різних навчальних закладах у різні періоди, зокрема, у 2016 році ОСОБА_1 працював за сумісництвом в Первомайському політехнічному інституті, також у Первомайському політехнічному коледжі; у 2015 році ОСОБА_1 працював у Первомайському політехнічному інституті Національного університету ім. Адмірала Макарова.
При цьому, згідно з листом Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова від 19 липня 2017 року № 64-24/3067 ОСОБА_1 працював на посаді викладача з дисципліни «Техніка пошуку роботи» за спеціальністю «Економіка підприємства» Первомайської філії НУК на умовах погодинної оплати праці обсягом 144 години з 01 березня 2017 року до 30 червня 2017 року, наказ від 22 лютого 2017 року № 109-к.
Верховний Суд, з урахуванням фактичних обставин справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав отримати згоду роботодавця на зайняття педагогічною діяльністю у робочий час, оскільки між ним та навчальним закладом виникли трудові відносини саме з 01 березня 2017 року, у той час як згоду на здійснення викладацької діяльності у робочий час він отримував у 2014 році, до працевлаштування у Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова відповідно до наказу від 22 лютого 2017 року № 109-к.
Одночасно Верховний Суд врахував, що, як встановлено судами, у 2014 році, на момент отримання згоди на зайняття педагогічною діяльністю у робочий час, Первомайський міськрайонний центр зайнятості мав статус окремої юридичної особи, а відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) від 26 жовтня 2016 року № 194 Первомайський міськрайонний центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов переконання про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про правомірне притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки позивач не довів, що він здійснював педагогічну діяльність з відповідної згоди роботодавця, а тому відсутні правові підстави вважати, що він був відсутній на робочому місці із поважних причин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок про підставність задоволення касаційної скарги, скасування рішення апеляційного суду із залишенням силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Розподіл судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення вимог касаційної скарги, скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, судовий збір, сплачений Миколаївським обласним центром зайнятості у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 560, 00 грн, підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного центру зайнятості.
Керуючись статтями 400 401 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Миколаївського обласного центру зайнятостізадовольнити.
Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року скасувати, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2017 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного центру зайнятості судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 2 560, 00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко