ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 484/3496/21
провадження № 61-8815св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Черенкової Н.П., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено у затвердженні звіту (четвертого), поданого 12 грудня 2019 року про виконання постанови суду від 26 грудня 2017 року у справі № 484/3245/15-а, встановлено новий строк подання звіту про виконання цієї постанови та постановлено стягнути з керівника суб`єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_2 штраф у розмірі 42 040,00 грн (20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Половину штрафу - 21 020,00 грн стягнути на користь ОСОБА_1 , другу половину - до Державного бюджету України.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року залишено без змін. Оскільки ОСОБА_2 з 08 квітня 2020 року до 31 серпня 2021 року уникала сплати штрафу, у нього виникло право на стягнення штрафних санкцій в порядку статті 625 ЦК України, які за його розрахунком складають 3 216,31 грн.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною несвоєчасну сплату суб`єктом владних повноважень ОСОБА_2 штрафу та стягнути з неї 3 344, 91 грн, з яких: 2 375, 26 грн - інфляційні втрати, 841, 05 грн - 3 % річних за період з 08 квітня 2020 року до 31 серпня 2021 року за прострочення виконання зобов`язання, 105,10 грн - комісія банку та 32,50 грн - поштові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року залишено без змін.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, щоспір між сторонами виник у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, яке ухвалено в адміністративній справі, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, не врахував, що сплата ОСОБА_2 штрафу за рішенням суду не пов`язана з виконанням нею управлінських функцій, як посадової особи суб`єкта владних повноважень, а є виконанням цивільних обов`язків, передбачених статтями 11 509 ЦК України.
Вимога про сплату акцесорних зобов`язань відповідно до статті 21 КАС України не може розглядатися як публічно-правовий спір.
Апеляційний суд не надав правової оцінки його аргументам і доказам, не врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2018 року у справі № 686/21962/15ц.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у справі № 484/3245/15-а позов ОСОБА_1 до Первомайського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, Управління державної казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів задоволено частково.
Визнано протиправними дії Первомайського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо зменшення з 01 серпня 2014 року розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Первомайське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області поновити з 01 серпня 2014 року виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-948/10 від 13 травня 2010 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період.
Зобов`язано Первомайське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести з 01 серпня 2014 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі, визначеному постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-948/10 від 13 травня 2010 року, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період.
Зобов`язано Первомайське об`єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати недоотриманої частини пенсії за період з 01 травня 2014 року до фактичної дати виплати недоотриманої частини пенсії.
В решті задоволення позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 484/3245/15-а апеляційні скарги ОСОБА_1 , Первомайського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської областізалишено без задоволення, постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року залишено без змін.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2018 року встановлено Первомайському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Миколаївської області новий строк для подання звіту про виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у справі № 484/3245/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, Управління Державної казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії, стягнення 3 % річних, інфляційних витрат - тривалістю 2 (два) місяці.
Відмовлено в стягненні з керівника суб`єкта владних повноважень начальника Первомайського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області Любченко В. В. штрафу за наслідками розгляду звіту, поданого 26 березня 2018 року, про виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у справі № 484/3245/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, Управління Державної казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області про визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії, стягнення 3 % річних, інфляційних витрат.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу Первомайського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області - залишено без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2018 року - без змін.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2019 року відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області (правонаступнику Первомайського об`єднаного УПФУ Миколаївської області) у затвердженні звіту, поданого 20 березня 2019 року, про виконання постанови суду у справі № 484/3245/15-а та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту тривалістю 2 (два) місяці з дня набрання чинності даної ухвали. Стягнуто з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_2 штраф в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту від 20 березня 2019 року, половину якого присуджено до стягнення на користь ОСОБА_1 , а іншу половину - до Державного бюджету України. Роз`яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що сплата штрафу не звільняє його від обов`язку виконати рішення суду і подачі звіту про його виконання.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2019 року в частині стягнення з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_2 штрафу в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту від 20 березня 2019 року про виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у справі № 484/3245/15-а - скасовано. В іншій частині ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2019 року залишено без змін.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено у затвердженні звіту (четвертого), поданого 12 грудня 2019 року, про виконання постанови суду від 26 грудня 2017 року у справі № 484/3245/15-а, встановлено новий строк подання звіту про виконання цієї постанови та постановлено стягнути з керівника суб`єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_2 штраф у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 42 040,00 грн, стягнення провести наступним чином: половину суми штрафу 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 21 020,00 грн, стягнути на користь ОСОБА_1 , а половина суми штрафу у сумі штрафу 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 21 020,00 грн, стягнути до Державного бюджету України.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року у справі № 484/3245/15-а залишено без змін.
23 квітня 2020 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення та встановлення способу і порядку виконання ухвали суду від 27 лютого 2020 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишено без задоволення, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року залишено без змін.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 липня 2020 року відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області у затвердженні звіту, поданого 29 квітня 2020 року, та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у справі № 484/3245/15-а тривалістю два місяці з дня набрання чинності даної ухвали. Також, відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Сичугову О. А. за наслідками розгляду звіту, поданого 29 квітня 2020 року.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 липня 2020 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29 квітня 2020 року про виконання постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року у справі №484/3245/15-а.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня 2020 року закрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 липня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня 2020 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
За змістом статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі, яка переглядається, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги направлені на стягнення з відповідачки грошових коштів, а саме інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України у зв`язку з тривалим невиконанням суб`єктом владних повноважень рішення адміністративного суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.55 постанови від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) вказала, що з огляду акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Такий висновок згодом був підтверджений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 (провадження № 14-148цс21).
Подібний висновок також був викладений у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21 (провадження № 14-101цс22), в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір з приводу зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням.
З огляду на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, у справі, яка переглядається, спір за вимогами ОСОБА_1 провизнання протиправною несвоєчасну сплату суб`єктом владних повноважень ОСОБА_2 штрафу та стягнення з неї інфляційних втрат, 3 % річних, комісії банку та поштових витрат, які пов`язані з тривалим невиконанням боржником рішення адміністративного суду, також належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вказав, що цей спір є публічно-правовим і його вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Доводи касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник