№ 484/3556/16-ц

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 484/3556/16-ц

провадження № 61-10806св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дітей - ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями, не виконує батьківських обов`язків, залишає дітей без належного догляду. Батько дітей - ОСОБА_2 , хоча і має побутові умови для виховання дітей, проте утримує житло у неналежному стані. Будинок, у якому проживають діти, занедбаний, потребує ремонту, порушені санітарно-гігієнічні норми, відсутнє опалення та інші необхідні побутові умови.

Із 2014 року родина ОСОБА_1 перебуває під соціальним супроводом Первомайського міського центру соціальних служб, а діти - на обліку в управлінні у справах дітей Первомайської міської ради Миколаївської області. Рекомендацій відповідних органів щодо покращення умов проживання дітей батьки не виконують. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання та утримання дітей, що створює загрозу їх життю та здоров`ю.

З урахуванням зазначеного, орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області просив відібрати дітей у відповідачів без позбавлення їх батьківських прав, передати їх органу опіки та піклування для подальшого влаштування та стягнути з відповідачів аліменти у розмірі 25 % всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року у складі судді Максютенко О. А. позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області задоволено.

Ухвалено відібрати дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав, передавши дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Попереджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, виконуючи в подальшому обов`язки щодо виховання та утримання дітей, передбачені сімейним законодавством.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь установи або фізичної особи, де будуть перебувати діти, аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку до повноліття дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином не піклуються про своїх малолітніх дітей, що створювало загрозу для їх життя і здоров`я, а отже, наявні підстави для відібрання дітей без позбавлення відповідачів батьківських прав, передавши дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування, а також для стягнення з відповідачів на користь установи або фізичної особи, де будуть перебувати діти, аліментів.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2017 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від їх батька ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав з передачею дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування, стягнення із ОСОБА_2 аліментів на дітей у розмірі 1/3 частки його заробітку, стягнення з ОСОБА_2 судового збору у розмірі 640 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про відібрання дітей та стягнення аліментів відмовлено.

В іншій частині судове рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відібрання малолітніх дітей від їх батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав з передачею дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування і стягнення з ОСОБА_2 аліментів та відмовляючи у задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, внаслідок чого виникла реальна небезпека для їх життя, здоров`я та морального виховання, і що втручання у права відповідача, як винятковий випадок, є єдино можливим способом захисту інтересів дітей, є недоведеним, а тому дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для відібрання дітей від батька ОСОБА_2 , що передбачені статтею 170 СК України, з урахуванням вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У лютому 2018 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , не врахував, що перегляду підлягав саме той період часу, коли виникли спірні правовідносин, що є предметом цього перегляду, тобто, саме на момент відібрання дітей, а не той період часу, що пройшов після їх відібрання. Всі зміни, що відбулися у ОСОБА_2 після прийняття рішення виконкому Первомайської міської ради Миколаївської області про негайне відібрання дітей від батьків, та рішення Первомайського міськрайонного суду про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, необхідно розглядати в іншому провадженні, у випадку його звернення з заявою до суду про повернення дітей, що повністю узгоджується з вимогами частини третьої статті 170 СК України.

Починаючи з 11 серпня 2014 року сім`ю ОСОБА_1 було взято під соціальний супровід, у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, а з 01 квітня 2015 року діти перебувають на обліку служби у справах дітей Первомайської міської ради. Із вказаного часу встановлено контроль за умовами проживання та виховання дітей їх батьками, родину відвідують соціальні та медичні працівники.

На момент виникнення спірних правовідносин, за місцем проживання батька дітей було дуже холодно та сиро, через те, що хата стара і побудована таким чином, що поглинена в землю. В хаті темно, через погане природне освітлення, а електричне освітлення ОСОБА_2 не вмикав. В опалювальний період лише одна кімната опалювалася саморобним електричним каміном, а оголений під напругою дріт лежав на підлозі, що створювало небезпеку для дітей, враховуючи їх вік. У помешканні була відсутня вода і її запаси. В дворі вода знаходиться лише в басейні, і є непридатною для вживання. Діти не помиті, брудні, не забезпечені продуктами харчування, які б відповідали віковим потребам дітей, знаходилися на штучному вигодовуванні для немовлят. Старша дівчинка, ОСОБА_7 , проживаючи біля батька, взагалі не розмовляла. А коли дітям дарували іграшки, вони боялись їх брати, та кидали на землю. Батько мав своєрідні бачення та підходи до виховання дітей та їх утримання.

Оскільки ОСОБА_2 проживав сам, а діти не ходили до дошкільного навчального закладу, здійснювати контроль за станом здоров`я та розвитком дітей було практично неможливо. Від соціального супроводу ОСОБА_2 неодноразово відмовлявся. Хвіртка завжди була зачинена на замок, що обмежувало доступ до приміщення, де знаходилися діти.

Питання виконання батьківських обов`язків батьками дітей з родини ОСОБА_1 неодноразово розглядалися на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини. Але рекомендації членів комісії батьки не виконували. Умови проживання дітей не покращувалися, не зважаючи на те, що соціальні виплати батьки завжди отримували в повному обсязі відповідно до чинного законодавства. Враховуючи малий вік дітей та необхідність постійного догляду за ними, батькам неодноразово надавався випробувальний термін для покращення умов проживання дітей.

У зв`язку із тим, що мати дітей у черговий раз зникла в невідомому напрямку, свідомо нехтуючи батьківськими обов`язками, покинула дітей із ОСОБА_2 , а перебування дітей у батька створювало загрозу для їх життя та здоров`я, виконавчий комітет Первомайської міської ради рішенням від 16 листопада 2016 року вирішив негайно відібрати малолітніх дітей у батьків, у зв`язку виникненням загрози їх життю та здоров`ю, та забезпечити тимчасове влаштування до педіатричного відділення Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні, а в подальшому - до Миколаївського обласного будинку дитини.

Після поміщення дітей до державного дитячого закладу, умови проживання ОСОБА_2 фактично не змінилися, хоча останній і намагався створити умови для належного проживання дітей, прибравши в кімнаті, однак житло ОСОБА_2 до цього часу залишається непристосованим для проживання малолітніх дітей.

Крім того, ОСОБА_2 з 1985 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра, має другу групу інвалідності (через психічну хворобу). Саме це стало підставою для відібрання у нього дітей без позбавлення батьківських прав, оскільки ОСОБА_2 бажає виконувати свої батьківські обов`язки, але в силу своєї хвороби не може їх виконувати.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що наявність психічної хвороби є підставою для відібрання без позбавлення батьківських прав. І лише якщо той з батьків, який був психічно хворим, видужав, суд, за його заявою, може постановити рішення про повернення йому дитини.

Стан здоров`я малолітніх дітей у 2016-2017 роках не можна визнати задовільним. У ОСОБА_3 виявлено ураження головного мозку неуточненої етиології (затримка мовного розвитку), гіперметропія, та інші вроджені вади серця (ДХЛШЛ). У ОСОБА_4 також виявлено ураження головного мозку неуточненої етиології (затримку мовного розвитку) астигматизм, вторинну лактазну недостатність, фімоз, деформація вальгусних стоп. Діти потребували медико-педагогічної корекції. Їх щеплення не відповідали віку.

При цьому родина ОСОБА_2 була забезпечена як цільовою фінансовою підтримкою, так і соціальним консультуванням, а тому посилання ОСОБА_2 на те, що причиною сімейних негараздів була неналежна поведінка матері дітей та відсутність реальної допомоги органів опіки та піклування, не відповідає дійсності.

Судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року касаційну скаргу органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року залишено без руху для надання документів, що підтверджують повноваження представника на підписання касаційної скарги, доказів сплати судового збору, зазначення в касаційній скарзі ім`я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнього місця проживання або місцезнаходження та надання копій касаційної скарги з додатками відповідно до кількості учасників справи.

У квітні 2018 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області у встановлений судом строк зазначений недолік касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 21 квітня 2012 року по 14 березня 2013 року відповідачі перебували в зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 - по АДРЕСА_2 , де і проживав з дітьми. Діти зареєстровані за двома цими адресами.

ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, залишала дітей без нагляду, при цьому не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, не цікавлячись їх долею. З осені 2016 року з дітьми не проживала.

ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності, в тому числі за ухилення від виконання батьківських обов`язків та вчинення насильства в сім`ї.

ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї 19 березня 2015 року за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Із 2014 року родину ОСОБА_1 взято під соціальний супровід, а малолітні діти перебувають на обліку служби у справах дітей Первомайської міської ради. Родину відвідують соціальні та медичні працівники з метою контролю за умовами проживання дітей та виконанням батьками обов`язку з їх виховання та утримання.

Згідно з листами Комунального закладу «Первомайський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 17 березня 2015 року № 343, від 18 травня 2015 року № 613, від 09 листопада 2016 року № 1472 в сім`ї ОСОБА_1 , де проживають малолітні діти, лікарем та медсестрою ведеться щотижневий активний патронаж.

За наслідками патронажу складені відповідні акти та повідомлення, з яких вбачається, що мати дітей - ОСОБА_1 зловживає алкоголем, періодично зникає з дому, залишаючи дітей без нагляду, а останнім часом діти проживають з батьком ( АДРЕСА_2 ). Умови проживання дітей незадовільні, діти брудні, без належного догляду, не мають необхідних іграшок та достатніх продуктів харчування, дівчинка у віці чотирьох років не розмовляє. Санітарно-гігієнічні умови незадовільні, у помешканні сиро та холодно, постільна білизна брудна тощо

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов проживання в будинку АДРЕСА_2 , де проживали неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , санітарно-гігієнічні норми проживання незадовільні. Діти занедбані, брудні, мають неохайний вигляд. У дітей відсутній чистий одяг, дитячі речі, іграшки, книжки, постільна білизна брудна, підлога незастелена, для приготування їжі відсутні продукти харчування в достатній мірі. Матір дітей веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, часто зникає із сім`ї, залишає дітей без нагляду та засобів існування, не проживає з дітьми та не займається їх вихованням. Батько дітей належним чином також дітей не забезпечує, вихованням та розвитком не займається.

У травні 2016 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав щодо дітей. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради від 16 листопада 2016 року № 594 «Про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 », у зв`язку з виникненням загрози життю або здоров`ю дітей, малолітні діти з 16 листопада 2016 року були відібрані у їх батьків та тимчасово влаштовані до педіатричного відділення Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні.

З 07 грудня 2016 року дітей передано до Миколаївського обласного Будинку дитини.

За висновком виконавчого комітету Первомайської міськради від 22 листопада 2016 року у відповідачів доцільно відібрати малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав.

Відповідно до листа Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні від 09 березня 2017 року стан здоров`я дітей на момент їх вилучення з родини визначено як задовільний.

ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, непрацездатний, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра з 1985 року (діагноз - шизофренія, параноїдна форма)

ОСОБА_2 на праві власності належить будинок АДРЕСА_2 та частина будинку АДРЕСА_3 по цій же АДРЕСА_4 .

Відповідач отримує пенсію у розмірі 2 650 грн (станом на грудень 2016 року) та дохід з передачі в оренду земельної ділянки (паю).

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, ОСОБА_1 - негативно.

Також установлено, що ОСОБА_2 виховував трьох неповнолітніх дітей від першого шлюбу, місце проживання яких було визначено з батьком за судовим рішенням від 20 лютого 2003 року. Діти досягли повноліття.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Конвенція про права дитини, у якій закладено принцип інтересів дитини понад усе, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 рокуу справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

При цьому, у конкретній ситуації враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 52).

Влаштування дитини під опіку слід розцінювати як тимчасовий захід, який повинен бути припинений щойно це дозволятимуть обставини, і будь-які заходи із застосування тимчасової опіки повинні узгоджуватися із остаточною ціллю щодо воз`єднання батьків (батька/матері) та дитини (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2019 року у справі «R.V. and Others v. Italy», пункт 91, рішення ЄСПЛ від 09 травня 2003 року у справі «Covezzi and Morselli v. Italy», пункт 118).

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед повинні виходити з інтересів самої дитини.

Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (статті 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно з частиною першою статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Відповідно до пунктів 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Положеннями частини четвертої статті 231 Закону України «Про охорону дитинства» зобов'язано уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, в максимально короткий термін запропонувати сім'ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У справі, що переглядається, установлено, що згідно з листом головного лікаря КЗ «Первомайський МЦПМСД», за дітьми доглядає саме ОСОБА_2 , який приводить дітей до медичного закладу на профілактичний огляд. Діти нагодовані, у період 2013-2016 років не хворіли (а. с. 21, т. 1).

Згідно з характеристикою ОСОБА_2 , наданою 10 жовтня 2016 року головою квартального комітету № 22, за час проживання ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 скарг на нього від сусідів та жителів кварталу у квартальний комітет не надходило. Показав себе добре, порядний, ввічливий, працьовитий, поважає старших за віком, користується повагою сусідів і друзів. Із сусідами не конфліктує. Виховує двох дітей - дочку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 .

За актом обстеження матеріально-побутових умов, проведеним 28 жовтня 2016 року, санітарний стан приміщення, у якому проживають діти з батьком, визначено як незадовільний. Будинок складається з двох житлових кімнат, двох маленьких коридорів. У будинку пічне опалення, вдень будинок опалюється електрокамінами. Є електропостачання, водопостачання відсутнє, запас води знаходиться у бутлях та бідонах. Є місце для умивання, туалет в будинку та в дворі відсутній. В коридорі є газова плита. Електроплита розташована на підвіконні у великій кімнаті. На підлозі постелений килим. Сама підлога не пофарбована, обідрана. На стіні висить килим. На стелі та у кутках павутиння. Дитячі речі та дитяче харчування розміщені у шафі. Під вікном розміщений кухонний стіл. У наявності невелика кількість запасу продуктів харчування. Кімната опалюється електрокаміном, хоча температура в кімнаті недостатня. Для дітей є два ліжка, дитячий візочок. Кімнати умебльовані старими меблями. В кімнаті є телевізор, холодильник у коридорі.

Комісією рекомендовано: підтримувати порядок у будівлі; підтримувати температурний режим, відповідно до гігієнічних норм утримувати дітей; зробити запас продуктів для покращення харчового режиму дітей; влаштувати ОСОБА_3 до шкільного навчального закладу; поставити ОСОБА_4 на чергу до дошкільного навчального закладу; врахувати поради фахівців із соціальної роботи ЦСССДМ у вихованні та утриманні дітей (а. с. 32, т, 1).

Відповідно до довідки від 06 грудня 2016 року, яка видана ОСОБА_2 , його дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені 06 грудня 2016 року до Реєстру дошкільного навчального закладу ясел-садка № 4 «Дельфін» на електронний облік.

З листа Первомайського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 19 січня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 виконує рекомендації фахівця з соціальної роботи, поставив дітей на облік до дошкільного навчального закладу, зробив генеральне прибирання у будинку, виправ постільну білизну та дитячі речі, застелив підлогу, в будинку тепло та наявні продукти харчування, на подвір`ї прибрано сміття.

Установивши вказані обставини, з урахуванням вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, врахувавши небайдуже ставлення ОСОБА_2 до забезпечення своїх дітей та до факту їх відібрання, його намагання та бажання виправити ситуацію, яка склалась в його родині, і продовжувати виховувати своїх дітей та турбуватися про них, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для відібрання дітей від батька ОСОБА_2 , які передбачені статтею 170 СК України.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк