Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 484/525/18
провадження № 61-9459св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області,
відповідачі: Первомайська районна державна адміністрація Миколаївської області, ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Лозінське поле»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2018 року у складі судді Медведєвої Н. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2018 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області) звернувся до суду з позовомдо Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Первомайська РДА), ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Лозінське поле» (далі - ФГ «Лозінське поле»), про скасування розпорядження, скасування запису про реєстрацію права власності, посилаючись на те, що 30 жовтня 2003 року між Первомайською РДА та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 13,63 га пасовищ в межах Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області строком на 10 років. В подальшому укладеним 26 червня 2007 року між Первомайською РДА та ОСОБА_2 договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки строк оренди продовжено до 25 років. 27 серпня 2007 року проведено державну реєстрацію ФГ «Лозінське поле», засновниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а головою обрано ОСОБА_1 . Розпорядженням Первомайської РДА від 12 серпня 2010 року № 250-р голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 та членам вказаного господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки на праві спільної сумісної власності для ведення фермерського господарства із земель, наданих в оренду члену фермерського господарства ОСОБА_2 . Пунктом 3 вказаного розпорядження на земельну ділянку, яка залишиться після приватизації земель, ОСОБА_1 рекомендовано замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Розпорядженням Первомайської РДА від 15 травня 2012 року № 231-р ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 безоплатно передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 8,5296 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Після передачі земель площею 8,5296 га у спільну сумісну власність не переданою в користування та власність із земель, що використовувалися ФГ «Лозінське поле» та перебували в оренді ОСОБА_2 , залишилася земельна ділянка площею 5,1 га. За заявою голови ФГ «Лозінське поле» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, якою передбачено передачу фермерському господарству земельної ділянки площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998. Розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації від 24 травня 2012 року № 266-р голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 5,1 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. В подальшому розпорядженням Первомайської РДА від 02 липня 2015 року № 158-р у зв`язку з технічною помилкою було внесено зміни до пункту 2 розпорядження райдержадміністрації № 266-р від 24 травня 2012 року та зазначено, що земельна ділянка площею 5,1 га пасовищ передається голові ФГ «Лозінське поле» в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років. 06 вересня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис від 01 вересня 2017 року № 22188003 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998 площею 5,1 га. Зазначена земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 під час дії договору оренди землі, укладеного між Первомайською РДА та ОСОБА_2 , з порушенням вимог земельного законодавства щодо зміни її цільового призначення, а саме із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землі фермерського господарства. Таким чином, було порушено інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, яке є розпорядником земель такої категорії. ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області не вжило заходів для звернення до суду з позовом, тобто неналежним чином здійснює захист інтересів держави, тому представництво інтересів держави в суді має здійснювати прокурор. Враховуючи викладене, керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р зі змінами, внесеними розпорядженням від 02 липня 2015 року № 158-р, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 01 вересня 2017 року № 22188003 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998.
07 травня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Філатов І. Л. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства. ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі та не зможе виконати рішення суду, оскільки він не видавав оскаржуваних розпоряджень та не здійснював реєстрацію права власності на земельну ділянку, не має доступу до діловодства Первомайської РДА та не є розпорядником або сертифікованим користувачем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, прокурор не має повноважень на звернення до суду з позовом і не навів належних підстав для скасування оскаржуваних розпоряджень. Посилання позивача на порушення встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є недоречним, оскільки чинне законодавство не виключає можливості використання земель товарного сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства або навпаки без зміни цільового призначення земельної ділянки.
09 липня 2018 року Первомайська РДА також подала відзив на позовну заяву, в якому частково визнала позов, вказавши, що питання щодо встановлення розміру збитків, заподіяних ОСОБА_1 безоплатним використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, 10 січня 2017 року було винесено на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на якому ОСОБА_1 пояснив, що договір на земельну ділянку площею 5,1 га не оформлений через те, що у 2012 року була втрачена технічна документація із землеустрою на вказану земельну ділянку. В Первомайській РДА такі матеріали також відсутні. У зв`язку з відсутністю об`єкта договору, коли орендар та власник земельної ділянки співпадають, на підставі статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди припиняє свою дію після отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Під час видання оспорюваних розпоряджень райдержадміністрація керувалася тим, що землі для ведення фермерського і товарного сільськогосподарського виробництва належать до однієї категорії, а відтак надання земельних ділянок в межах однієї категорії не потребує розробки проекту відведення по зміні цільового призначення. Крім того, у зв`язку з технічною помилкою розпорядженням Первомайської РДА від 02 липня 2015 року № 158-р внесено зміни до пункту 2 розпорядження райдержадміністрації № 266-р від 24 травня 2012 року та зазначено, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 в оренду. Тому позовні вимоги керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області про визнання незаконними та скасування розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р зі змінами, внесеними розпорядженням від 02 липня 2015 року № 158-р, не підлягають задоволенню.
24 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Філатов І. Л. подав до суду заяву про застосування позовної давності, в якій послався на те, що у 2012 році розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р було направлено прокурору для перевірки його законності, що підтверджується листом Первомайської РДА від 07 червня 2018 року № 1117-01.02-07. Оскільки прокурор дізнався про вказане розпорядження у 2012 році, то позов не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском трирічної позовної давності.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р зі змінами, внесеними розпорядженням від 02 липня 2015 року № 158-р «Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої громадянину України, голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 , в оренду». Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 01 вересня 2017 року № 22188003 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у 2003 році ОСОБА_2 отримала в оренду земельну ділянку площею 13,63 га, з урахуванням внесених у 2007 році змін до договору оренди, строком на 25 років. У 2012 році частина зазначеної земельної ділянки (площею 8,5296 га) була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а інша частина (площею 5,1 га) у власність державі не поверталася. Оскільки ОСОБА_2 стала співвласником лише частини земельної ділянки, яка була передана їй в оренду, то поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря в повному обсязі не відбулося, відтак договір оренди земельної ділянки, укладений 30 жовтня 2003 року між Первомайською РДА та ОСОБА_2 , не можна вважати припиненим на підставі частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі». В оренду ОСОБА_2 передавалася земельна ділянка площею 13,63 га пасовищ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу, а розпорядженням Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої ОСОБА_1 в оренду, загальною площею 5,1 га для ведення фермерського господарства. При цьому проект відведення земельної ділянки не складався, отже, зміна цільового призначення землі в межах однієї категорії відбулася з порушенням вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Згідно з пунктом 2 розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р земельну ділянку загальною площею 5,1 га для ведення фермерського господарства безоплатно передано ОСОБА_1 у власність, а не в оренду. Розпорядженням Первомайської РДА від 02 липня 2015 року № 158-р до вказаного пункту розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р було внесенно зміни. Однак ОСОБА_1 , достовірно знаючи про розпорядження Первомайської РДА від 02 липня 2015 року № 158-р, звернувся до виконавчого комітету Первомайської міської ради, та 01 вересня 2017 року за ним було здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 5,1 га. Оскільки зазначені розпорядження Первомайської РДА прийняті всупереч вимогам земельного законодавства та підлягають скасуванню, то також підлягає скасуванню і запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 01 вересня 2017 року № 22188003 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 5,1 га з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998 за ОСОБА_1 , здійснений за його заявою на підставі розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р. Враховуючи, що в цій справі цивільно-правовий спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, він є належним відповідачем. Про порушення, допущенні Первомайською РДА при прийнятті оспорюваних розпоряджень, ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області могло дізнатися лише 10 січня 2017 року під час засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Крім того, розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р було виконане лише 01 вересня 2017 року, коли здійснено реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку площею 5,1 га за ОСОБА_1 . Тому прокурор звернувся до суду з позовом в межах позовної давності.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року заяву керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 та Первомайської РДА на користь Прокуратури Миколаївської області витрати зі сплати судового збору в сумі по 881 грн з кожного.
Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що судовим рішенням від 06 грудня 2018 року не повною мірою вирішено питання розподілу судових витрат, а саме витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 1 762 грн за подання прокурором апеляційної скарги на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2018 року про відмову у відкритті провадження в цій справі, яка була скасована постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 березня 2018 року, а матеріали позовної заяви передано до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
07 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили належним чином докази і не звернули уваги на те, що учасником справи може бути не будь-який прокурор, а лише прокурор відповідного рівня з переліку, наведеного в частині першій статті 24 Закону України «Про прокуратуру». Позовну заяву подав керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, однак в судових засіданнях брали участь прокурори нижчого рівня, посилаючись на наказ Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» від 21 вересня 2018 року № 186, який не є нормативно-правовим актом і не спроможний визначати загальні правила щодо процесуальної компетенції прокурорів у судовому процесі. При цьому керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області не скористався своїм правом брати участь у розгляді справи за його позовом, жодного разу не з`явився в судові засідання, клопотань про розгляд справи без його участі не подавав. Крім того, прокурор не надав доказів, які підтверджували б, що ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області не спроможне самостійно звернутися до суду з позовом, або доказів виконання ним приписів частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме звернення до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області з інформацією про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів щодо захисту інтересів держави. Наданий позивачем лист Первомайської місцевої прокуратури від 12 січня 2018 року № (15-34) 200 вих-18, яким прокуратура інформувала ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області про факт підготовки позовної заяви, жодним чином не свідчить про неналежне виконання або невиконання ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави та виникнення підстав для представництва інтересів держави саме прокурором. Зазначене свідчить про те, що прокурор не підтвердив належними доказами свої повноваження на ведення справи в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області. Тому суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду. Також місцевий суд протиправно, з порушенням порядку, передбаченого статтею 53 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), залучив до участі у справі як третіх осіб ОСОБА_2 та ФГ «Лозінське поле». Оскільки позов пред`явлений з приводу земельної ділянки, що надана йому як голові ФГ «Лозінське поле», яке є юридичною особою, то справа підлягала розгляду в порядку господарського судочинства. Крім того, суди дійшли помилкового висновку про порушення процедури зміни цільового призначення земельної ділянки, не врахували, що чинне земельне законодавство не виключає можливості використання земель товарного сільськогосподарського виробництва для ведення фермерського господарства або навпаки без зміни цільового призначення земельної ділянки. При визначенні початку перебігу позовної давності в цьому спорі має бути враховано, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженою органу, а не конкретний позивач або прокурор. З 2011 року позивач знав про сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 4825486300:06:000:0998, про що свідчить наявна в матеріалах справи технічна документація. Отже, держава в особі органів, які були уповноважені розпоряджатися земельними ділянками державної власності та на яких покладений обов`язок державного контролю за використанням та охороною земель, а саме Первомайська РДА та ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, довідалися про факт прийняття оспорюваного розпорядження від 24 травня 2012 року № 266-р з моменту його прийняття, а перебіг позовної давності розпочавсяз 25 травня 2012 року. Прокурор дізнався про вказане розпорядження у 2012 році, коли прокуратурою проводилася перевірка його законності, що підтверджується листом Первомайської РДАвід 07 червня 2018 року № 1117-01.02-07. Однак суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки матеріалам справи, не застосували наслідки спливу позовної давності, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позову.
06 червня 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк для подання відзиву, у зв`язку із несвоєчасним отриманням ухвали суду касаційної інстанції про відкриття провадження, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. Прокурором Первомайської місцевої прокуратури у місцевому суді та прокурором відділу прокуратури Миколаївської області в суді апеляційної інстанції не здійснювалося представництво інтересів керівника Первомайської місцевої прокуратури Залуцького С. В., а забезпечувалося здійснення представництва інтересів держави в цій справі відповідно до наданих законом процесуальних повноважень. Тому посилання заявника на те, що в судових засіданнях повинен був брати участь саме керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, є необґрунтованим. Доводи касаційної скарги про наявність в ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області об`єктивної можливості довідатися про порушене право з моменту прийняття розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р не відповідають дійсності, так як на момент прийняття вказаного розпорядження повноваження з передачі земель державної власності для сільськогосподарського використання у власність та користування належали районним державним адміністраціям. Спірне розпорядження прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, яка не підлягала погодженню ані відповідними підрозділами Державного агентства земельних ресурсів, ані Комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою. Тому, навіть за умови погодження вищевказаної технічної документації, ГУ Держкомзему в Миколаївській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, не могло довідатися про наявні порушення при прийнятті розпорядження райдержадміністрації. Реальну можливість довідатися про порушене право ГУ Держгеокадастру в Миколаївській областіотримало тільки 10 січня 2017 року, на засіданні комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Крім того, порушення земельного законодавства з боку Первомайської РДА та ОСОБА_1 мало триваючий характер, так як розпочалося моментом прийняття спірного розпорядження та завершилося моментом проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 5,1 га за ОСОБА_1 , яка здійснена 06 вересня 2017 року. Оскільки позов подано до суду 02 лютого 2018 року, то позовну давність не пропущено. Посилання ОСОБА_1 на лист Первомайської РДА від 07 червня 2018 року № 1117-01.02-07, в якому йдеться про направлення до Первомайської міжрайонної прокуратури копій розпоряджень за 2012 рік, жодним чином не доводить обізнаності прокурора про факт порушень закону при прийнятті спірного розпорядження. Матеріали справи не містять доказів отримання прокурором саме розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р. 23 листопада 2017 року та 18 грудня 2017 року Первомайською місцевою прокуратурою направлялися ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області листи про порушення інтересів держави при прийнятті спірного розпорядження райдержадміністрації та проведенні реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,1 га в межах Синюхінобрідської сільської ради Первомайського району, однак ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області не вжило відповідних заходів для захисту інтересів держави, а листами від 30 листопада 2017 року та від 29 грудня 2017 року повідомило про відсутність порушень земельного законодавства. Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року було скасовано ухвалу Первомайського міськрайонного суду від 12 лютого 2018 року про відмову у відкритті провадження в цій справі та зазначено, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому що підставою для звернення прокурора до суду стало порушення вимог законодавства при оформленні права власності на спірну земельну ділянку за фізичною особою, оспорюване право зареєстроване саме за фізичною особою - відповідачем. Вказана постанова апеляційного суду не оскаржувалася в касаційному порядку. Суди дійшли правильного висновку про те, що при затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,1 га для ведення фермерського господарства розпорядженням Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р відбулося порушення визначеної статтями 20 21 ЗК України процедури зміни цільового призначення землі, оскільки проект землеустрою щодо зміни цільового призначення розроблено не було, хоча фактично мала місце зміна цільового призначення земельної ділянки з товарного сільськогосподарського виробництва на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд протиправно, з порушенням порядку, передбаченого статтею 53 ЦПК України, залучив до участі у справі як третіх осіб ОСОБА_2 та ФГ «Лозінське поле», не заслуговують на увагу, оскільки в позовній заяві керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області порушив питання про залучення вказаних третіх осіб до участі у справі, а ухвалою Первомайського міськрайонного суду від 16 квітня 2018 року про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 та ФГ «Лозінське поле» залучено до участі у справі як третіх осіб. Тобто суд першої інстанції залучив третіх осіб до участі у справі з дотриманням вимог частини третьої статті 53, частини третьої статті 187 ЦПК України. Крім того, всі доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду судом апеляційної інстанції та правильно оцінені в судовому рішенні. За таких обставин оскаржувані судові рішенні ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
09 липня 2019 року справа № 484/525/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року провадження в цій справі було зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Скосогорівка» про визнання недійсним договору та повернення ділянок за касаційною заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09 січня 2023 року, касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року змінено у мотивувальних частинах, викладено їх у редакції цієї постанови щодо відмови у задоволенні позовних вимог про: скасування рішень про державну реєстрацію від 31 грудня 2014 року № 18503870, від 31 грудня 2014 року № 18504611, від 31 грудня 2014 року № 18502807, від 09 лютого 2016 року № 28151672, від 09 лютого 2016 року № 28150465, від 09 лютого 2016 року № 28151864; про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 16 вересня 2014 року № 2215-СГ «Про надання в оренду земельних ділянок» ОСОБА_5 . Рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про: визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_5 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га, в тому числі земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096; визнання недійсним договору суборенди землі від 05 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_5 та Фермерським господарством «Скосогорівка» щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096; зобов`язання ОСОБА_5 повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га у тому числі земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096. У частині вказаних вимог справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року поновлено провадження в цій справі.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що розпорядженням Первомайської РДА від 29 листопада 2002 року № 334-р було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 13,63 га пасовища в оренду ОСОБА_2 строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу в межах території Синюхинобрідської сільської ради та вирішено передати вказану земельну ділянку ОСОБА_2 в оренду.
30 жовтня 2003 року між ОСОБА_2 та Первомайською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Первомайська РДА передала вищевказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 . Зазначений договір було укладено на 10 років, він посвідчений приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Ткаченко Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 180 та у Книзі 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі по Синюхинобрідській сільській раді у 2003 році.
Згідно з пунктом 4.1 договору оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2003 року у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендарю за актом прийому-передачі земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
За змістом пункту 7.1 договору оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2003 року сторони домовилися, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.
Відповідно до пункту 7.2 договору оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2003 року підставою для припинення договору є: закінчення його строку; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або орендодавця (у разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України).
26 червня 2007 року між ОСОБА_2 та Первомайською РДА було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, за умовами якого сторони погодили, що земельна ділянка надається ОСОБА_2 строком на 25 років.
27 серпня 2007 року було зареєстроване як юридична особа ФГ «Лозінське поле», учасниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Розпорядженням Первомайської РДА від 12 серпня 2010 року № 250-р голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 та членам фермерського господарства ОСОБА_3 , ОСОБА_2 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки на праві спільної сумісної власності для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Пунктом 3 цього розпорядження ОСОБА_1 надано дозвіл на замовлення в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на земельну ділянку, яка залишилася після приватизації земель, що перебувають в оренді члена ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_2 .
Розпорядженням Первомайської РДА від 15 травня 2012 року № 231-р було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної сумісної власності громадянам України голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 та членам ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 8,5296 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради (пункт 1), та зазначена земельна ділянка передана безоплатно у власність вказаних осіб для ведення фермерського господарства (пункт 2).
Розпорядженням Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, переданої громадянину України голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 в оренду, загальною площею 5,1000 га для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради (пункт 1), та зазначена земельна ділянка передана безоплатно у власність голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (пункт 2).
24 січня 2015 року Реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області було видано свідоцтво про право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 8,5296 га, кадастровий номер 4825486300:000:0009, яка розташована на території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
Розпорядженням Первомайської РДА Миколаївської області від 02 липня 2015 року № 158-р за клопотанням голови ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 через технічну помилку було внесено зміни до пункту 2 розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р та викладено його в такій редакції: «Передати земельну ділянку загальною площею 5,1000 га пасовища (кадастровий номер 4825486300:06:000:0998) в оренду голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах території Синюхинобрідської сільської ради терміном на 49 років».
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі розпорядження Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р 01 вересня 2017 року було проведено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,1 га, кадастровий номер 4825486300:06:000:0998, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.
Листами Первомайської РДА від 10 жовтня 2017 року № 1602-01.02-07 та від 05 січня 2018 року № 6-01.02-07 заступнику керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області було повідомлено, що процедура припинення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та Первомайською РДА, не проводилася, в період з 2010 року ОСОБА_2 не зверталася із заявою про припинення дії договору оренди земельної ділянки площею 13,63 га в межах Синюхинобрідської сільської ради, частина земельної ділянки площею 5,1 га із загальної площі 13,63 га після передачі земель площею 8,5296 га у спільну сумісну власність, державі не поверталася.
На запит заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області від 09 жовтня 2017 року № (15-34) 6350 вих-17 листом відділу в Первомайському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області від 11 жовтня 2017 року № 835/178-17 повідомлено, що у відділі відсутня інформація щодо припинення договору оренди земельної ділянки площею 13,63 га в межах території Синюхинобрідської сільської ради, укладеного між Первомайською РДА та ОСОБА_2 .
Згідно з податковими деклараціями з плати на землю ОСОБА_2 у 2015 та 2016 роках сплачувала податок за оренду земельної ділянки площею 13,63 га за договором оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2003 року.
За вищевказаними обставинами судами встановлено, що у 2003 році ОСОБА_2 отримала в оренду земельну ділянку площею 13,63 га, з урахуванням внесених змін до договору оренди у 2007 році, строком на 25 років. У 2012 році частина зазначеної земельної ділянки площею 8,5296 га була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства (розпорядженням Первомайської РДА від 15 травня 2012 року № 231-р), а інша частина - площею 5,1000 га була передана в оренду голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства (оспорюваним розпорядженнями Первомайської РДА від 24 травня 2012 року № 266-р зі змінами, внесеними іншим оспорюваним розпорядженням від 02 липня 2015 року № 158-р).
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV.
За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.
За положенням статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону № 973-IV, і відповідно статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, в якій Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а також зазначила, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Встановивши, що спір в цій справі виник щодо земельної ділянки, яка оспорюваними розпорядженнями Первомайської РДА була передана в оренду голові ФГ «Лозінське поле» ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, тобто що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, місцевий суд повинен був закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Апеляційний суд не звернув уваги на вказане порушення норм процесуального права судом першої інстанції та переглянув в апеляційному порядку справу по суті.
Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
З огляду на зазначені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
У зв`язку із скасуванням рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2018 року підлягає скасуванню також додаткове рішення цього суду від 04 червня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2018 року, додаткове рішення цього суду від 04 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року скасувати.
Закрити провадження у справі за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області до Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Фермерське господарство «Лозінське поле», про скасування розпорядження, скасування запису про реєстрацію права власності.
Повідомити керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
Роз`яснити керівнику Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Попередити керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук