№ 486/291/19

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 486/291/19

провадження № 61-16173 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 травня 2020 року у складі судді Далматової Г. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 рокуОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

11 березня 2019 року ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2016 року о 09.05 год. на 6 кілометрі ділянки автодороги Т15-10 «Арбузинка-Єланець-Нова Одеса» сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), унаслідок якої зіткнулись автомобіль «Renault Koleos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під її керуванням, та автобус ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 .

За фактом вказаної ДТП 05 липня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження за № 12016150130000238. За результатами досудового розслідування 14 липня 2017 року слідчим було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження.

29 вересня 2016 року Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром було проведено експертизу, за результатами якої встановлено, що дії водія автобуса ПАЗ-672 ОСОБА_3 , які полягали у порушенні пунктів 1.2., 13.3., 12.1. Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, яка сталася.

Зазначала, що у результаті ДТП її автомобіль отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту становить 429 686 грн 92 коп.

Також унаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому повздовшної кості і з 05 липня по 02 вересня 2016 року перебувала на лікарняному.

Такими неправомірними діями відповідачів їй було завдано також моральної шкоди

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь 429 686 грн 92 коп. на відшкодування майнової шкоди та 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені нею судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновок експерта, наданий позивачем на підтвердження обставин ДТП, є неповними, оскільки матеріали для дослідження експерту були надані не в повному обсязі, про що зазначив сам експерт, коло питань експерту окреслено однобічно, підсумкові висновки експертизи не збігаються із дослідницькою частиною експертизи та не узгоджуються з іншими доказами. Експертизою не вирішено головне питання, що не узгоджується між сторонами, а саме хто із учасників дорожньо-транспортної пригоди рухався по смузі зустрічного руху і пояснення якої із сторін відповідають фактичному розташуванню транспортних засобів після зіткнення. У зв`язку з цим суд не прийняв висновок експерта від 29 вересня 2016 року №09-1-559 як належний доказ, роз'яснивши сторонам право на заявлення клопотання про призначення повторної та додаткової експертизи, проте жодна сторона таким правом не скористалася.

Сторонами не надано суду процесуального документу, який визначає вину учасника ДТП і має преюдиційне значення при вирішенні спору.

Також сторонами не надано доказів виконання вимог статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення страхової компанії про ДТП.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що експертне дослідження, надане позивачем, не містить достатньо даних для технічного аналізу даної ДТП, про що неодноразово експерт зазначає у висновку.

Між тим, матеріали кримінального провадження, на які посилаються сторони, містить висновок Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18-778 судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП, складеного 14 листопада 2018 року, за яким дії водія автомобіля «Renault Koleos», що передували ДТП і не відповідали вимогам пунктів 1.2, 13.1, 13.3, 11.3, 10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Цей висновок експерта узгоджується з протоколом огляду місця ДТП від 05 липня 2016 року, за змістом якого та долученими до нього фотофіксаціями, контактування транспортних засобів відбулося в смузі руху автобуса ПАЗ-627, зустрічний для автомобіля «Renault Koleos» передньою частиною, зліва автобуса ПАЗ-672, і передньою частиною, справа автомобіля «Renault Koleos». При цьому транспортні засоби рухалися зустрічними курсами, з однаковим дорожнім покриттям.

Факт зіткнення та рух транспортних засобів перед зіткненням підтвердили й свідки, які були пасажирами автобуса ПАЗ-627, та допитані в судовому засіданні. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що саме експертний висновок від 14 листопада 2018 року № 18-778 може бути врахований при вирішенні спору, оскільки цей висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим експертом, та такий висновок відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Також судом зазначено, що з урахуванням положень статей 979 1194 ЦК України при розгляді справи повинна брати участь страхова компанія, яка до участі у справі залучена не була.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2020 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 486/291/19 із Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд самостійно здійснив збір доказів, на яких прийнято оскаржувану постанову, а саме висновок судової транспортно-трасологічної експертизи від 18 січня 2017 року № 914 Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, висновок судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП, складеного 14 листопада 2018 року Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18-778, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5863308 ОСОБА_2 (страхувальник). При цьому не встановив, з яких причин зазначені докази не були надані відповідачем, так же не звернув увагу що відповідач взагалі не здійснив жодних дій для забезпечення або можливості отримати зазначені документи.

Разом з тим, вказані висновки експертів відсутні в матеріалах справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 липня 2016 року на 6 км автодороги Т-15-10 в Арбузинському районі Миколаївської області відбулося зіткнення автомобіля «Renault Koleos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автобусу ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Транспортний засіб ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1987 року випуску здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Новогригорівка-Южноукраїнськ та в зворотному напрямку на підставі договору про організацію перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування від 05 квітня 2016 року. Цей договір було укладено між Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області, як замовником, та ФОП ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 працював у ФОП ОСОБА_2 водієм за трудовою угодою.

Унаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За даними регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області автобус ПАЗ-672 з 13 вересня 2005 року по теперішній час зареєстрований за ОСОБА_5 .

Відповідно до звіту фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Koleos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 429 686 грн 92 коп.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5863308 ОСОБА_2 (страхувальник) застрахувала свою цивільно-правову відповідальність за участю забезпеченого транспортного засобу автобуса ПАЗ 672, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Провідна» (страховик). Термін дії страхового полісу - з 15 січня 2016 року до 14 липня 2016 року, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, 50 тис. грн, розмір франшизи 0 грн.

Позивач до суду апеляційної інстанції надала поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6761208, за яким ОСОБА_1 (страхувальник) застрахувала свою цивільно- правову відповідальність за участю забезпеченого транспортного засобу «Renault Koleos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія Арсенал Страхування» (страховик). Термін дії страхового полісу - з 21 грудня 2015 року до 30 грудня 2016 року, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, - 50 тис. грн, розмір франшизи - 1 тис грн. та заяву до цієї страхової компанії від 08 липня 2016 року про факт ДТП.

З витребуваного та дослідженого апеляційним судом кримінального провадження № 12016150130000238 від 05 липня 2016 року встановлено, що працівниками Арбузинського відділення поліції Братського відділу поліції 07 липня 2016 року внесено повідомлення за фактом вказаної дорожньо-транспортної події, за правовою кваліфікацією частина перша 1 статті 286 КК України.

14 квітня 2017 року слідчим Арбузинського відділу поліції Братського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відносно водія ОСОБА_1 працівниками поліції було складено адміністративний протокол за вказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди, де її дії кваліфіковані за статтею 124 КУпАП .

В результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 09 листопада 2017 року провадження у справі закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП та матеріали передані до органу досудового розслідування у зв`язку зі скасуванням 22 травня 2017 року постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У частинах першій, другій, восьмій статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою, другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилалась на висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29 вересня 2016 року № 09-1-559, який виконувався на замовлення її адвоката, в якому зокрема зазначено: у вказаній дорожній ситуації водій автобуса ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 1.2, 13.3, 12.1 Правил дорожнього руху України. Виконанням вищевикладених вимог Правил дорожнього руху України водій автобуса ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути дану ДТП; в діях водія автобуса ПАЗ-672, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , з технічної точки зору, маються невідповідності до вимог пунктів 1.2, 13.3 12.1 Правил дорожнього руху України, та його дії знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП; в діях водія автомобіля «Renault Koleos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , з технічної точки зору, не маються невідповідності до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, та її дії не знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП.

Надаючи правову оцінку вказаному висновку експерта, суди дійшли висновку про те, що зазначений висновок є неповним, зробленим на підставі окремих матеріалів справи, висновки експерта не збігаються з висновками дослідницької частини та не узгоджуються з іншими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки матеріали для дослідження експерту були надані не в повному обсязі, про що зазначив сам експерт, коло питань експерту окреслено однобічно, підсумкові висновки експертизи не збігаються із дослідницькою частиною експертизи та не узгоджуються з іншими доказами. Експертизою не вирішено головне питання, що не узгоджується між сторонами, а саме хто із учасників дорожньо-транспортної пригоди рухався по смузі зустрічного руху і пояснення якої із сторін відповідають фактичному розташуванню транспортних засобів після зіткнення.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З метою встановлення дійсних обставин ДТП апеляційним судом було витребувано матеріали кримінального провадження № 12016150130000238 від 05 липня 2016 року, на яке посилалась сторони.

Вирішуючи спір, на підставі належним чином оцінених доказів суди дійшли правильного висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності вини відповідача у вчиненні ДТП.

Посилання касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції здійснено збір доказів, безпідставні, оскільки відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З метою встановлення дійсних обставин ДТП апеляційним судом було витребувано матеріали кримінального провадження № 12016150130000238 від 05 липня 2016 року, на яке посилалась сторони.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок судової транспортно-трасологічної експертизи від 18 січня 2017 року № 914 Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз та висновок судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП, складений 14 листопада 2018 року № 18-778 Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, відсутні в матеріалах справи, є правильними. Разом з тим, вказане не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду, оскільки надані позивачем докази не підтверджують вину ОСОБА_3 , оскільки протокол про адміністративне правопорушення від 05 липня 2016 року було складено щодо ОСОБА_1 , а її дії були кваліфіковані за статтею 124 КУпАП. Судами встановлено, що постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 листопада 2017 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП та матеріали передані до органу досудового розслідування у зв`язку зі скасуванням 22 травня 2017 року постанови слідчого про закриття кримінального провадження. Належних та допустимих доказів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 і покладення на нього вини за скоєння ДТП матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із мотивами суду апеляційної інстанції, проте не містять доводів на спростування позиції судів по суті спору, а, відтак, висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 травня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта