№ 488/3949/16-ц

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 488/3949/16-ц

провадження № 61-3498св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року у складі судді Данилової О. О., у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що згідно договору № NKN0GK04040251 від 14 грудня 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29 500 дол. США на термін до 13 грудня 2026 року, зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Свої зобов`язання відповідач за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим, станом на 15 вересня 2016 року, утворилась заборгованість на загальну суму 526 012,31 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір у розмірі 7 890,18 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 березня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були задоволені у повному обсязі.

Повторним заочним рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2019 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № NKN0GK04040251 від 14 грудня 2006 року, станом на 15 вересня 2016 року, у розмірі 526 012,31 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 7 890,18 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, щовідповідач своєчасно кредит, а також нараховані за його користування відсотки не повернув, продовжував користуватися грошима на тих же умовах, договір не розривав.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2019 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заочне рішення не підлягає апеляційному оскарженню без попереднього вирішення питання щодо його законності в порядку статей 284-288 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу направити до суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу із Корабельного районного суду міста Миколаєва та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

13 березня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2020 рокувизначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи. Заявник вказує, що повторне заочне рішення відповідач має право оскаржити в загальному порядку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що у жовтні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту (а. с. 2 - 3).

Заочним рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 березня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № NKN0GK04040251 від 14 грудня 2006 року, станом на 15 вересня 2016 року, у розмірі 526 012,31 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 7 890,18 грн (а. с. 111 - 112).

20 липня 2018 року ОСОБА_1 не погодившись з ухваленим заочним рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 березня 2018 року звернувся до суду з заявою про перегляд зазначеного заочного рішення (а. с. 116 - 126).

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 04 жовтня 2018 року заяву задоволено, заочне рішення від 29 квітня 2018 року скасовано, призначено справу до розгляду в загальному порядку (а. с. 132).

Заочним рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2019 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № NKN0GK04040251 від 14 грудня 2006 року, станом на 15 вересня 2016 року, у розмірі 526 012,31 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 7 890,18 грн (а. с. 145 - 146).

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2019 року (а. с. 154 - 171).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2019 року (а. с. 173).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У частині першій статті 282 ЦПК України визначено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Частинами другою та третьою статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Тлумачення статей 284 287 288 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 березня 2019 року у справі № 462/3542/16-ц (провадження № 61-7677св18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/8618/17 (провадження № 61-23208св18).

Апеляційний суд порушив вищенаведені норми процесуального права та викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить проте, що відповідач звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, судом першої інстанції повторно прийнято заочне рішення про задоволення позовних вимог, а тому відповідач на загальних підставах звернувся до суду апеляційної інстанції про перегляд повторного заочного рішення.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Отже, ухвала Миколаївського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року скасувати, справу передати до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська