Постанова
Іменем України
24 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 489/1565/17
провадження № 61-3572св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2018 року у складі судді Тихонової Н. С. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 2011 року. З серпня 2016 року до теперішнього часу сторони не проживають однією сім`єю.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , 2012 року народження. До шлюбу ОСОБА_2 народила дитину ОСОБА_4 , 2008 року народження, біологічним батьком якого не є позивач, однак при повторному отриманні свідоцтва про народження дитини позивача було записано її батьком. До того ж, в період зачаття дитини ОСОБА_5 позивач навіть не був знайомий з відповідачем.
Посилаючись на викладене, вважаючи доведеним факт відсутності кровного споріднення між ним та ОСОБА_4 , позивач просив суд виключити відомості про його батьківство з актового запису від 06 листопада 2008 року № 3705 у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач самостійно визнав батьківство відносно сина відповідача - ОСОБА_6 , знаючи про те, що він не є біологічним батьком дитини, а тому з урахуванням положень частини п`ятої статті 136 СК України відсутні підстави для виключення відомостей про батьківство позивача з актового запису про народження дитини, відтак дійшов висновку про відмову у задоволенні позову .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстав для скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій до Верховного Суду у лютому 2019 року ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не надала доказів того, що позивачу було відомо про те, що він не є біологічним батьком дитини; суди не врахували інтересів дитини, оскільки позивач та відповідач спільно не проживають, не ведуть спільний побут.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7 , матір`ю якого, згідно з актового запису від 06 листопада 2008 року № 3705 вказана ОСОБА_2 , запис про батька - ОСОБА_9 внесений відповідно до частини першої статті 135 СК України.
25 листопада 2011 року в актовий запис про народження дитини від 06 листопада 2008 року № 3705 внесені відомості про визнання батьківства відносно ОСОБА_4 ОСОБА_1 , внаслідок чого останній записаний батьком, змінено прізвище та по батькові хлопчика та він став ОСОБА_5 .
26 листопада 2011 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 06 червня 2017 року розірваний.
Відповідно до актового запису про народження від 06 листопада 2008 року № 3705 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Порядок та підстави оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини визначені статтею 136 СК України.
Проте, відповідно до частини п`ятої статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.
Встановивши, що відомості в актовий запис про народження ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, що батьком дитини є позивач, були внесені на підставі заяви останнього, тобто відповідно до статті 126 СК України, а відповідач визнала, що позивач не є біологічним батьком її сина ОСОБА_6 , тобто позивач на день звернення із заявою про визнання себе батьком сина ОСОБА_6 був обізнаний, що не є біологічним батьком цієї дитини, правильно застосувавши норми матеріального права суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові на підставі частини п`ятої статті 136 СК України.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не надала доказів того, що йому було відомо про те, що він не є біологічним батьком дитини спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що у позовній заяві (а. с. 2) позивач сам зазначає, що на час зачаття дитини він не був знайомий з відповідачкою.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).
При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
В. М. Сімоненко