ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа №489/9660/14-а
адміністративне провадження №К/9901/18717/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О. Єзерова А.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області
на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2016 року (суддя Тихонова Н.С.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (судді Запорожан Д.В., Романішин В.Л., Шляхтицький О.І.)
у справі № 489/9660/14-а
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області
про визнання рішень протиправними.
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач), у якому просили:
- визнати протиправним рішення УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним рішення УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ;
- зобов`язати УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва призначити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 06.08.2014;
- зобов`язати УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва призначити пенсію за віком ОСОБА_2 з 06.08.2014.
2. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.02.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправними рішення відповідача від 05.11.2014 №67/1, №67/2 про відмову позивачам у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано відповідача розглянути подані 06.08.2014 позивачами заяви про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задоволено. Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.02.2015 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.02.2015 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.08.2016 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним рішення відповідача від 05.11.2014 № 67/1 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 через відсутність документів щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України. Визнано протиправним рішення відповідача від 05.11.2014 № 67/2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 через відсутність документів щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України. Зобов`язано УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва прийняти по суті рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 06.08.2014, на підставі документів, доданих до заяви про призначення пенсії. Зобов`язано УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва прийняти по суті рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_2 , починаючи з 06.08.2014, на підставі документів, доданих до заяви про призначення пенсії.
6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задоволено частково. Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.08.2016 змінено, викладено її резолютивну частину в новій редакції: Адміністративний позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення відповідача від 05.11.2014 №№ 67/1, 67/2 скасовано. Зобов`язано відповідача прийняти рішення по заявам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 06.08.2014 про призначення пенсії за віком з урахуванням того, що відсутні документи на підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України не є підставою для відмови у призначенні пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
7. У касаційній скарзі відповідач із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2017 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та надіслано особам, які беруть участь у справі копію касаційної скарги та копію ухвали про відкриття касаційного провадження.
9. У зв`язку із ліквідацією вказаного суду справу передано Верховному Суду.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1993 року позивачі постійно проживають на території держави Ізраїль, де прийняті на консульський облік.
11. 06.08.2014 представник позивачів звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з заявами про призначення пенсій за віком, додавши до заяв відповідні пакети документів.
12. Рішеннями від 05.11.2014 №67/1 та №67/2 відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком.
13. Відмова мотивована тим, що в доданих до заяви документах відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання заявників. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон не містить інформації щодо місця проживання (реєстрації) на території України, а інших документів, які б містили таку інформацію заявниками подано не було.
14. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом.
III. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що відповідач протиправно відмовив їм у призначенні пенсії, оскільки право на призначення пенсії не може пов`язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні.
16. Відповідач проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не приймалось рішення в частині відмови в призначенні пенсії по суті, рішення щодо призначення пенсії не вирішувалось через неможливість встановлення особи заявника на підставі документів, що посвідчують особу заявників (закордонні паспорти).
18. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивачів в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідачу позивачами не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивачів необхідного страхового стажу, відповідно до переліку необхідних документів.
19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, однак дійшов висновку про скасування спірних рішень та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів.
20. В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на те, що в доданих до заяв документах відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання позивачів. Оскільки паспорт громадянина України для виїзду за кордон не містить інформації щодо місця проживання (реєстрації) на території України, інших документів, які б містили таку інформацію, представником позивачів подано не було.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
22. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. За приписами положень ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
24. В ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
25. Частиною 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
26. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
27. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
28. Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
29. Ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
30. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
31. Пунктом 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
32. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку).
33. Відповідно до ст. 5 Закону України від 18.01.2001 року № 2235-III "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
34. Верховний Суд України в постанові від 04.12.2019 № 804/3217/18, сформулював такий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах:
<…> право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
<…> безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документа, що підтверджує фактичне проживання на території України, оскільки до заяв про призначення пенсії за віком, представником позивачів були надані копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон».
35. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що право на отримання пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
36. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії немає, а належним способом захисту порушених прав є зобов`язання відповідача розглянути заяву з урахуванням висновків суду.
37. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
38. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 341 343 349 350 356 КАС України, Суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя А.А. Єзеров